Т.Лео
- 15.02.08, 15:33
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Национальный Исследовательский Совет США\National Research Council подсчитал, сколько требуется полезных ископаемых для производства одного автомобиля.
По данным исследования, для производства среднестатистического автомобиля, выпущенного в США в 2006 году, требовалось: 963 кг железа и\или стали (используется при производстве корпуса и двигателя), 109 кг алюминия (корпус, мотор), 23 кг угля (используется при производстве железа, резины и пр.), 19 кг меди (электроника), 19 кг кремния (стекло), 11 кг свинца (аккумуляторы и батареи), 10 кг цинка (используется при выплавке стали), 8 кг марганца (выплавка стали), 4.5 кг молибдена (сталь), 4 кг никеля (декоративные элементы и антикоррозийная обработка корпуса), 2 кг магния (используется в автомобильной электронике, производстве стали и пр.), 0.9 кг серы (шины и покрышки), 0.45 кг ванадия (сталь), 1.5-3 грамма платины (каталитический конвертор).
Кроме этого, для создания автомобиля пришлось израсходовать около 6 баррелей нефти, которая пошла на изготовление пластмассовых деталей и обивки салона. В начинке автомобиля присутствуют и небольшие субстанции иных минералов. Так, радиоприемники содержат тантал, дисплеи - индий, компьютерные чипы - галлий, кадмий, селений, теллур, аккумуляторы и батареи - литий.
Любопытно, что первые модели автомобилей содержали намного меньше составляющих: при их изготовлении требовались только сталь, дерево, стекло, резина и латунь.
Перепечатано с Washington Profile

А ДЕВОЧКА ДИНАМО НИЧЕВО
СЕЗОН ДИНАМО 1998-1999 ТОГДА ИЩ0Ё ШЕВЧЕНКО ИГРАЛ
ДИНАМО НА ФУТБОЛКЕ
ШЫПШЫНА
ворона)))
наш чева
ну на 27 год похоже)))
Когда уходит женщина, скажи:
«Не уходи!» - и задержать попробуй.
На плечи смело руки положи.
Она их сбросит тотчас же со злобой.
Когда уходит женщина: «Молю!
Куда? – скажи. – Куда ты?» Без ответа
Посмотрит лишь. Сквозь зубы: «Не люблю!» -
Произнесет. Что возразишь на это?
Когда уходит женщина, вперед
Зайди! Она и не поднимет взгляда!
… Когда ж уйдет, то свесившись в пролет,
Кричать: «Прошу, вернись!» - уже не надо…
Е. Винокуров
тиждень, як вона вилупилася з яйця. На неї ще можна було казати не „вона”, а „воно”. Так, воно - жовтодзьобе пташеня. І ось це юне створіння вже захотіло вилетіти з гнізда вгору, вслід за батьками. І вилетіло, правда, не вгору, а вниз. Його зустріли не пухнасті, білі хмаринки, а тверда, чорна земля. Падіння було стрімким і приголомшливим. Та ось воно оговталось від удару і з здивовано побачило, що знаходиться не там, де уявляло, що все те, що згори здавалось маленьким, непримітним, тепер стало не просто великим, а величезним. І це лякало. Потрібно було звідси вибиратися, проте, виявилося, що воно не може не тільки підлетіти бодай метр над землею, а навіть по-справжньому відірватися від неї. Без допомоги не обійтися. Та де її взяти? Пташеня з переляку стало голосно пищати. Його почули. Першими, хто прилетів на допомогу, були батьки. Вони почали активно кружляти над ним і навіть сідати на землю біля нього. Та щось зробити практично не могли. Позліталися і сусіди, і знайомі. Всі кричали, пищали, кружляли над головою, але тим вереском лише розбудили дрімаючого на сонці чорного кота. Він підвівся, потягаючись, а потім повільно почав наближатись до місця приземлення пташеняти. Птахи, намагаючись захистити жертву польотів, стали відважно нападати на чорного розбійника, та кіт не звертав на них уваги. Пташеняті здалося, що тепер для нього настав смертний час.
- Людина! Людина! - раптом зацвірінчали всі і кинулись врозтіч.До дерева підходив молодий чоловік. Він здаля помітив якесь пожвавлення у траві й кота, що до когось підкрадався. Чоловік, наполохавши кота, підійшов ближче. Він помітив маленьке, безпомічне пташеня, яке жалібно підстрибувало, намагаючись кудись втекти, проте, плуталося у високій траві й увесь час падало. Його рухи ставали все повільнішими і повільнішими. Тож, коли незнайомець підійшов, пташеня, зовсім знесилившись, вже й не ворушилося, а з розпачем чекало на те, що станеться. Чоловік, нахилившись, узяв пташеня, в якого серце на ту мить завмерло від страху. Втім нічого не сталося. Чоловік, роздивившись навколо, помітив невисоко на гілці гніздечко. Обережно тримаючи в руці пташенятко, він поліз на дерево. Ці хвилини для пташеняти були найстрашніші, здавалося, що тепер вони обоє упадуть із дерева. У нього шалено билося серце, та знову нічого страшного не сталося. Чоловік обережно поклав його в гніздо.
„Рідний дім, мій дім. Який він чудовий” - думало пташеня.„Все так, як у моєму житті, - подумав чоловік. Колись я, можна сказати, випав із рідного гнізда, як те пташеня, - пішов із батьківського дому. Думав, що політаю, але також упав донизу. Такий прекрасний з батьківського гнізда світ насправді виявився дуже жорстоким і підступним. Я падав все нижче і нижче. Тоді я став кликати на допомогу. За мене взялися батьки, їх знайомі і незнайомі люди, та все було марно. Всі вони не могли врятувати мене. Тоді на допомогу прийшов Той, Кого я раніше не знав та й не хотів знати. То Він мене тоді підняв, дав мені дім, подарував нове життя. Він врятував мене! Його називають Господом Ісусом Христом. І тепер я теж називаю Його своїм Спасителем.”