А Тирга и Ахотнег все таки  ишо те мудаки !!!!

ЛЮДИ!!! Помогите!!!
Я оооооочень хочу прочитать книгу Граф Дракула Брэма Стокера, но ни как не могу найти где можно скачать, все время натыкаюсь на интернет-магазины!!! Если кто знает, где можно скачать эту книгу, ПОЖАЛУЙСТА, дайте ссылку!!!

Так, шановні читачі, сьогодні говоритимемо про інформацію. Благо - привід поважний - шостого червня святкуємо день журналістики. Як це банально не звучало б, але все ж спочатку було слово. І це слово було носієм інформації. Насправді, велика сила - розуміти один-одного. І ми - журналісти повинні полегшити вам - читачам процес розуміння глобальних речей. Саме тому нас дехто звик називати четвертою владою, або сторожовою собакою демократії. Особливо часто це згадувалося після Помаранчевої революції. Рівно як і поняття про свободу слова. От нещодавно один мій знайомий звернув увагу на те, що насправді навіть після згадуваної революції справжньої свободи ми так і не отримали. Насамперед варто зауважити про те, що ідея так званого громадського телебачення, так і залишилась лише ідеєю. А нас, журналістів, насамперед, цікавить власник того чи іншого засобу масової інформації. І серед цих засобів насправді дуже мало тих, які дійсно мають право називати себе незаангажованими. Як б там не було, а інформаційна сфера,  в якій ми всі постійно перебуваємо все ж викривлена. Аби скласти правильну думку, людині сучасній потрібно проаналізувати принаймні три протилежних джерела інформації. І тільки синтезувавши все це, ви можете приблизно уявити, що відбувається в нашій країні. Демократично? Цілком. Ви самі обираєте кому вірити. Але не кожен громадянин має доступ до отих класичних трьох джерел інформації, а якщо хтось і має, то не завжди схоче займатися перепрочитанням однієї і тієї ж новини в різних газетах чи на різних телеканалах. Тому і процвітають у нас різні “піари” чорні, білі та різнокольорові. Але й це ще не все. Інформація часто потрапляє до читача-глядача зовсім не в тому вигляді, в якому мала би потрапляти. Сьогодні вся газетна робота поділилася на два напрями: ньюзмейкерство та власне журналістика. Перший - це абстраговане подавання хронології подій. Часто у потрібному комусь ракурсі. Але цей напрям, який сповідує більшість українських газет, спільного зі справжньою журналістикою має дуже мало. Журналіст має не просто злапати сенсацію, зробити шкандль, епатувати, здивувати чи розвеселити читача, в нього набагато глибша, значущіша соціяльна роль. Він мусить помітити проблему і вказати на неї громадськості. Журналіст не може бути злим, як багато хто, навіть на тренах нашого регіону. Він мусить шукати добра у своїх матеріялах. Він не повинен бути налаштований на образу чи деструктив, свої дії він неодмінно повинен погоджувати з добрими намірами. Лише тоді він журналіст. У всіх інших випадках він піарщик, рекламіст, гуморист-астролог, для якого мета виправдовує засоби.

Але й читачі так само поділяються. Хтось любить читати анекдоти, а хтось серйозні матеріяли, які можуть допомогти розібратися в тому, що відбувається і прийняти правильне життєве рішення. Саме тому в газетній роботі надзвичайно важливий зворотній зв’язок. Ми повинні знати, як ви реагуєте на світ, на наші матеріяли. Ви можете лаяти нас, хвалити, ставитися до нас байдуже, але не мовчіть про це. Якщо вас щось турбує, не соромтесь, якщо ви маєте що сказати іншим - просимо дуже, для того ми й існуємо, щоб вам було легше жити.

Всем доброго времени суток...

Народ, выручайте - до выходных нужно достать армейские берцы...Если у кого есть - готов купить по умеренной цене. Требуемый размер 44-45(насколько я помню армейскую модель берцев, то я со своим 45-м размером ноги в 44 спокойно должен влезть), цвет - естественно черный, желательно без всяких примочек типа "заклепок" и пр. ...

- Привет! Помнишь, в прошлый раз мы вместе ходили на руках? Я хочу ходить на руках еще! Мне так весело и радостно ходить на руках. И я познакомился с пятью девченками, пока ходил на руках.

- Конечно. Чтобы ходить на руках долго и с удовольствием, и впечатлять девченок, и знакомиться с ними, - как специалист тебе говорю - надо делать упражнения и правильно питаться, стать более сильным, гибким и выносливым. Тогда все девченки будут твои и даже некотрые мальчишки.

- Хм? Мальчишки. Ну ладно, пусть будут. Но я не знаю таких упражнений и не хочу их. Но я знаю, есть таблетки, которые могут сделать меня сильным и я смогу опять ходить на руках, радостно задрав ноги к небу.

- Да, но потом у тебя не останется сил и ты долго еще, возможно, никогда не сможешь больше ходить на руках. Таблетки недостаточно.

.- Я знаю, знаю, что ее недостаточно! Сделай мне еще что-нибудь. Сделай что-нибудь крутое. О! Придумал! Пришей мне новые ноги.

- Мой опыт показывает, что новые ноги не помогут и что без упражнений не обойтись. Помнишь ведь, в прошлый раз мы сначала сделали упражнения и они тебе помогли?

- Я не знаю твоих упражнений и не хочу знать! И не буду тебя слушать!!

- Но что же тебе рекомендовать? Упражнения ты не хочешь знать, питание тоже, не хочешь становиться более сильным. Другого пути нет. Что же я с тобой могу сделать?

- Не знаю. Ты же специалист! Сделай со мной уже что-нибудь. Или ты не специалист???

Посвящаятся одной моей знакомой... Ты должна догадатся, что это тебе...


Опять ты выпила до дна,
И сердце холоднее льда,
Лишь одинокая луна,
Тебе способна подарить свободу...

Опять постель твоя пуста,
Он рядом спит, но ты одна,
И уши режет тишина,
И солнце слепит - не найти тебе дорогу...

И вечером опять пьяна,
Танцуешь только до утра,
Огнём горят твои глаза,
А сердце обливается слезами...

Чужая - навсегда одна!
Кто проклял, кто любил тебя...
А кто в постель тянул шутя...
Все позабыли и пропали...

http://video.i.ua/user/344764/1235/5519/

посмотрите кому интересно...

Воздушной лёгкою походной,
Ты в жизнь мою сей час вошла.
И ты была сначала горькой,
Но ярко-сладкие уста!

И я с тобой бродил ночами,
Под звездами бесились мы,
Лишь под луной сердца стучали,
А с солнцем приходили сны.

И жизнь была коктелем вкусным,
И танцы грязные с тобой.
Нам день с тобой казался тусклым...
Лишь страсти свет, лишь под луной!!!

И шлю теперь я поцелуи,
Ты молча пьёшь вино до дна,
Ах жаль, что я тебя не знаю....
Но так хочу, что б ты такой была!

Якби ТАТУ виконували свої пісні саме а такому стилі, то я б їх дуже любив. Приємного прослуховування :)

привееееееет всем!!!!!!!!!!!!!
у мя неработал интернет всего каких-то 3 дня. а я уже так соскучилась за вами всеми!!!!!!!!!!!!!!!!!!
за критикой и поддержкой, за боянами и приколами-свежачками,
за рейтингами(как ни странно) и возмущениями про минусеров,
за Сообществом Зла и Темноты () и вообще ЗА ВСЕМИ!!!!!!!!!!!!!

это всем вам от Меломанки!! энджой зис)