Зеленеющие чащи,по листве течет роса,

Облака спустились низко, прикрывая небеса,

Птицы радостно порхают и щебечут что-то нам,

Зайцы,волки и медведи веселятся,шум и гам.

 

Семицветное чудесье чуть пониже облаков,

Жизнь прекрасна и чудесна,если нет людских оков,

Солнце светит и играет ,в каплях россыпью огней.

Жизнь прекрасна и чудесна,если не мешают ей....

 

Пришла зима..

 

снег то кружит, то застилает с неистовством глаза.

Мы бежим по делам.

Мы пьем в уютненьких местечках.

Разгаряченные выбегаем на перекурчики - человек царь природы - что мне моро-зы!!!

Мы дышим рядом с дышащими.

Мы болеем.

 

Давайте не будем.

 

Выздоравливай, Милый.

    Я иду медленно…но назад –    НИКОГДА!

                                                    

                                        

Не судите меня строго! просто не смог удержатся, что бы не показать это общественности! Лазил по "Ю-туб" и наткнулся на этот ролик. Сразу скачал и выложил здесь! Я просто в шоке!

что размер? что рифма?
если жизнь в них не ложится -
то плевать.
ее не сфоткаешь стихом одиноким

он - не цель
а так 
     на память о чувстве
                                   зарубка
.
и снова на рельсы
.
я - не стих
еще
   пока

 

 

Я неначе тая квітка,

Що цвіте один лиш раз,

То зачахну, то розквітну,

Й може зникну у пісках.

 

Де водичка й мінерали,

Необхідні для життя?

Де те сонце, небо, квіти,

Де ти, доленько моя???

 

Мрію я про сад зелений,

Про прозорий водоспад,

Про яскраві зорі в небі,

Але все зовсім не так.

 

Я, можливо, зникну скоро,

Зв"яне вся моя краса,

Та пелюстки злетять в небо,

Й затанцюють в попихах!

 

И може вітер величавий,

Розкидає по світам

Всі пелюстки, що у небі,

Й створить всім казковий сад.

 

Де віднині будуть квіти,

Де сміється дітвора,

Де співае пташка в небі,

Й грає в піжмурки роса.

                       /Єрмак Єлена/  

Цікаво, ким Ви були на Новорічному святкуванні в дитячому садку. Я, наприклад, була сніжинкою (багато разів), лисичкою. 

 

Ще була Цукеркою, а в старшій групі майже всі дівчатка були принцесами.

Я блука по лабіринту, як наївне мишеня,

Шо шукає в клітці сиру, так і я,

Все блукаю і шукаю,

кусень щастя,

Цвіт життя.

 

Бо не просто так на світі

Існувати сірій мишці, серед звіру,

Так і я все воюю, всіх лупцюю,

Маю вижить в стаді я,

де і правил тих нема.

 

В світі правлять нині хижі

Ненаситні люди-звіри,

 тут немає вороття.

Що ж прости мені життя,

 але світу вже нема.

 

Замість сонця - нині хмари,

Замісь світла - темрява.

Ну а я, як мишеня,

Бігаю по лабіринту,

Щоб відчути смак ЖИТТЯ!!!

                                     /Ярмак Элена/