Мала сьодні півдня забави - приїхали мої тато з дідом до мене всяку хатньо-чоловічу роботу робити - плафон справляти, дірки в стінах сверлити, кран у ванній (кран доречі так і не справили, у нього карма така - не справлятись, вже втретє чи вчетверте мені його ремонтують - то ключа нема, то прокладок, то все є а прокладки не ті :))) тато тіки поставив "тимчасову" (нема нічого вічнішого за тимчасове:)) ) прокладку з підручних засобів) ...
Все то добре, але з ними приїхала мама та бабуся, кожна з яких, зрозуміло, найкраще знається на тому куди я хочу вішати картину і як у мене на кухні мусить що стояти :))) Уффф...таке враження що вони тіки й мріяли дорватися і переставити все по-своєму, те що я думаю - байдуже, вони звичайно краще знають :))) Мама щоправда більше по побутових питаннях, то терпимо, тим більше у плані побуту у нас достатньо близькі смаки і я знаю що ця квартира для неї давня мулька....Але від бабусиної лекції про те як виховувати мою кицьку я мусила ховатися за ангіною і необхідністю трохи полежати :)))))
P.S. Не те щоб образно, але трохи дивно - доки була жива бабуся, заїхати до нас по дорозі з дачі було "великий крюк, незручно, купа бензину..." І батько приїжджав раз на два-три місяці, лише якщо вже зовсім якась робота невідкладна... А тепер - хоч щонеділі, аби був привід...я розумію, що я тер сама і про мене тре піклуватись, але про нас двох також треба було піклуватись, не менше....
P.P.S Зрозуміла, що навіяло останній абзац - картину, що її тато сьогодні повісив, бабуся рік просила повісити...не забувайте робити те що вас просять близькі...можете не встигнути...
лазил я по инету и нашёл вот эту картинку

ипришла мне такая идейка,сделать из неё прикольчик,чтоб деток пугать





и вот


Комарик.
В другой раз детка решила быть комариком. Пол вечера носилась по бабушкиной квартире размахивая ладошками на уровне ушей и топая как слоник, пища при этом, что она комарик, для пущей понятности.
А когда мне надоело отмахиваться от такого пискучего комара, и я закрылась с бабушкой на кухне, что б поговорить без помех, это щастье начало ломиться в кухонную дверь с энтузиазмом настоящей комарихи почуявшей кровь и весом 20 кило. От такого комара дверь обреченно стонала, но держалась. А я всерьёз стала опасаться, что моё находчивое и раздухарившееся дитё начнет ломиться в недостоющее стекло кухонной двери (пять нормольных стояло на тот момент в филенке, нехватало одного сегмента 25 х 30 см). Не смеяться глядя на этого комара было нереально, а смех, в свою очередь воодушевлял комара на новые артистичные подвиги.
С трудом удалось надеть на комара сапоги и курточку, и отвести домой, где малая, загнездившись с дороги в туалете, выдала на последок: "Мама! Комарику пора вытирать попу-у!".
Термит - смесь с помощью которой разрушили Всемирный Торговый Центр
Материал из Википедии — свободной энциклопедии:Термитная смесь (термит) (хим., тех.) (от греч. therme — жар, тепло) — порошкообразная смесь алюминия (реже магния) с оксидами различных металлов (обычно железа).
При воспламенении интенсивно сгорает с выделением большого количества теплоты (имеет температуру горения 2300—2700°С). Смесь поджигают специальным запалом (смесь ВаО2, Mg, Na). Количественное соотношение компонентов смеси определяется стехиометрическим соотношением. Наиболее распространён железоалюминиевый термит (содержащий прокалённую окалину или богатую железную руду), используемый для сварки рельсов и при отливке крупных деталей. Температура воспламенения такого термита около 1300 °С (запальной смеси 800 °С); образующиеся железо и шлак нагреваются до 2400 °С. Иногда в состав железного термита вводят железную обсечку, легирующие присадки и флюсы. Процесс проводят в магнезитовом тигле. Имеются термиты для сварки телефонных и телеграфных проводов. В военной технике термит используются в качестве зажигательных составов. В производстве ферросплавов термит с добавлением флюсов называется шихтой.
[cut Читать дальше...]