Жертвы...))))
- 27.10.08, 20:19

...этот то себе вообще пасть порвал...)))))
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.


А що у мене ЄЄЄ?))) тримайся хеллоувін)))
у мене є сукня)))
оно не красное..а филетовое!))

ФОТО СПАМ)
Настав цей день. Це відбулось -
Тепер сто читавчів я маю!
Хоч і не прагнув я цього...
І більшість з них навіть не знаю!
Але так сталось - їх вже сто.
Сто тих, кому моя "писня" цікава.
Приємно, блін...аж на душі тепло...
Дякую вам щиро та ласкаво!
* * *
Більшість із записів моїх -
Написані для себе та про себе...
Дивуюсь - маю стільки читачів,
Невже те що пишу - їм треба?
А так, нехай. Мені не жаль.
Хто хоче, той читає
Я про життя пишу, про радість та печаль...
Можливо це допомагає та навчає.
* * *
Я радий вам. Це складно пояснити.
Мабуть від відчуття, що я тут не один
Зі мною поруч сотня йде. Хтось може уявити?
Я вдячний вам! Нехай вам всім щастить!
* * *








--- ------- -- -- ------------- -- -- -------- ---
Тихо-тихо лине звідкись сумна мелодія,
Журно кличе чайка долю понад хвилями,
Бризками вітер шпурляє мов стрілами,
Небо синє темніє вгорі над вітрилами...
----------------------
-------
-
Отак, ми нарешті пливем... Після того як корабель запізнився трохи з відправкою, мусив же листа написати, трохи притримавши швартового троса, все ж вже в дорозі.
Капітан виявився чесною і лагідною людино. Хоч трохи і поверещав, коли я піднімався на борт, але заспокоївся побачивши знак королівської печатки. А в обід і взагалі подобрішав, і запросив до себе в каюту скуштувати винця. Розмова велася, винце лилося, а що робити? плисти майже до ночі. Навіть поспівали пісень, типу "Раскинулось море широко...", я аж сльозу проронив.
Та під час розмови стався момент, що змусив мене отверезіти, правда ненадовго. Та все по порядку...
- Ти хороша людина, е-е-е, як тебе?..
- Портос! - Кивнув я головою.
- Ага... хороша людина ти Портос... Отак бач і живем, все пливем і пливем... туди-сюди. А може хоч моряком? До нас? Є місце...- Підморгнув, і його морщинисте лице враз змінилось з виразу задуми на цікаво веселе.
- Е-е, ні! Дяк звичайно, але в юнги вже пізнувато... та і королева не пустить.
- То ти королеву бачив? і короля?
- Аякже говорю з ними як ото з тобою, кланятись тільки тре деколи. - Я посміхнувся.- Короля правда рідше бачу, затятий мисливець, але ще жодного трофею королеві з тих полювань не привіз, невезуха йому там видно...
- Краще вже хай рибалкою займеться. Я в юності перші рази під вітрилами... невод, риби - ВО! - капітан широко розмахнув руками.
- О-о, Портосе, а ти керував кораблем коли? - З запитальним бісиком глянув на мене.
- Ні-ні, більш сухопутними засобами...
- То ходи... - Капітан рвонувся, але звівшись почав заточуватись, довелось його притримати, мене більш з незвички шатало, на морі все таки.
- Дякую, месьє Портос, х-м, певно треба трохи поспати, а ти йди кермуй якщо...
"Дивний якийсь капітан став..." - Майнуло в моїй голові. А він коливаючись вже дістався лежанки в кутку і присів.
- Д-а-а, мушкетери. Частенько вас посилають у той Лондон...
- Лондон? Звідки ви знаєте? - Я подивись на нього ошелешений.
- Та перевозимо частенько. Плів тут один нещодавно... - капітан смачно позіхнув, і приліг.
- Хто? - в мене очі стали ще більші.
- Хто... Мушкетер.
- Як звати? Ім`я?
- М-м-м, - капітан перевернувся на бік, збираючись засинати
- Ім`я капітане! Як його звати? Який з себе?
Але капітан захропців і, як я його не мотав, не подавав тверезих ознак життя.
- Підозріло це все... Чого це здоровило, старий мороський вовк - капітан, від кількох випитих келихів відключився? Мені теж наче ставало зле, очі поважчали, спати хотілось все більше.
- Йо-ма-йо! в вино щось було підсипано... Аж мурашки по шкірі побігли. Хто? Де? Коли?
І я ото з цими думками вилітаю на полубу й... бачу повсюди поснулих матросів...!!!
Обід же був, всі по келиху скуштували!
Зрозумів, що зі мною буде те саме (ще й вночі не спав), глянув на море... на горизонті вітрило корабля, який ішов повним ходом у нашому напрямку (мені він геть не сподобався).
Та ще й шторм наближається... Взагалі торба...
Вам снятся бородатые чеченцы?
Бегите прочь, Эльмара, от богемы.
Давайте жить на старой свиноферме
в трудах, нужде, любовь моя, в бореньи,
.
читать коран, занюхивая салом,
поймав ужа, немедленно зажарить,
курить траву- вот этого навалом.
Идём в народ, блаженная Эльмара.
.
Живут среди вещей и ради секча,
дык, поутру рассветы не встречают
и даже в министерских кабинетах
с утра коньяк из горла принимают.
.
Давайте перейдёмте на албанский.
Нам не грозит стена непониманья.
Давайте жить скотам не потакая
срреди зимы, ютиться меж развалин.
.
...Ты огород заснеженный копаешь
в гамашах старых расстегнув фуфайку.
Навоз ворон. Следы отпетых заек.
Жизнь удалась, скажу вам без утайки.