Немає більшої більшої шкоди для нації, ніж коли в неї забирають характер, особливість її духу і її мову.
Іммануїл Кант
В усіх областях культурного життя посилилися іноземні впливи та занепад. Управління культурними потребами відповідною галуззю капіталістичної індустрії перевело культуру на комерційну основу, підпорядкувало її інтересам капіталу і відчужило від споконвічних потреб людей. Мас-медіа поширюють поверхову, уніфіковану та примітивну споживацьку культуру. Опанована мас-медіа культура стала сьогодні духовною зброєю космополітів, за допомогою якої вони хочуть забезпечити собі політичну та ідеологічну гегемонію. Через мас-медіа весь народ піддається шкідливому впливу західних ціннісних спільнот.
Сьогодні культура інституціоналізована. Ліберальна інтелігенція перетягнула на себе культурне керівництво та інструменталізувала культуру для виправдання та перемоги своєї ідеології. Політична влада пануючих спирається не тільки на владний апарат з його інституціями чи на парламентський розподіл мандатів, але й залежить від підтримки населенням панівних світоглядів, ідей, ціннісних уявлень та звичаїв, тобто від збереження культурної влади. Отже, кожному політичному оновленню мусить передувати духовно-культурне оновлення.
Капіталістична споживацька культура під владою мультинаціональних концернів все більше носить печать «американського способу життя». Заради підпорядкованої інтересам мультинаціональних концернів, уніфікованої, інтернаціональної культури, вона переступає через різноманіття і споконвічність регіональних та національних народних культур. При цьому вона ламає звичаї та соціальні структури, придушує всіляку фантазію та творчість, яка походить із фактичних потреб людей, регіонів та народів.
Все швидше поширюються дезорієнтація, знекорінення та самотність людини. На місце великих сімей приходять маленькі, анонімні багатоповерхівки замінюють сільські общини, одним словом: головною суперечністю сучасного індустріального суспільства є суперечність між ідентичністю та відчуженням. (…) Тому право на особисту та колективну ідентичність, а отже, право на релігію та націю, стоїть на першому місці наших роздумів.
Оскільки не вистачає тільки констатувати недоліки та скаржитися на обставини, ми як націоналісти виступаємо за широке культурне оновлення. Тільки через глибоку культурну революцію, яка сприятиме та передуватиме соціальному та національному визволенню, можливе вирішення цієї проблеми.
Цілі націоналістичної культурної політики
Визволення культурного життя від капіталістичних інтересів та ліквідація відчуження.
Визволення принижених та загрожених регіональних народних культур за допомогою політичної визвольної боротьби проти «мультісу» та наддержав.
Створення в народі культурно-революційної свідомості, яка через введення культурної революції підготує фундамент для політичних змін.
Заходи націоналістичної культурної політики
1.Центральним завданням національної культурної революції є оновлення етичної свідомості стосовно культурної та історичної неперервності (континуїтету) Німеччини, її регіонів та її родово-історичного розвитку. Лише прийнявши національні цінності можна подолати американізацію, нівелювання та колонізацію німецької культури.
2.Потрібно усунути прогресуючу уніфікацію та пов’язаний з нею занепад якості життя на користь творчого різноманіття. Це особливо стосується житлової та сфери проведення вільного часу, пропозиції продуктів харчування, розважальної сфери, культури предметів народного вжитку, освітньої та літературної пропозицій.
3.Місцеве самоуправління є основою демократичної самоорганізації та вираженням регіонального самоствердження проти безглуздої урбанізації, включення в склад більшої громади менших та масової забудови. Збереження, відновлення та помірний розвиток старої забудови, історичних частин населених пунктів та міських ландшафтів є центральним завданням гуманного планування міст та громад. Нові будівлі повинні архітектурно вписуватися у наявну картину. Інтернаціональні стандартні будинки та хмарочоси з їхньою ворожістю до людини повинні крок за кроком бути замінені на гуманні та сприятливі для спільнот житлові форми.
4.Народна пісня, народна музика, танці, культура свят та зрілі звичаї є вираженням регіональної творчості народу. Їх як важливі та невід’ємні складові частини національної культури та ідентичності потрібно підтримувати та розвивати.
5.Мистецтво не може існувати ізольовано, поза сприйняття народом. Потрібно відновити живий зв’язок між народом та культурою. Потрібно знову оживити в народі мистецьку свідомість, тому що мистецтво живе з творчості народу і для народу.
6.Не індивідуум, а сім’я є основою кожного людського суспільства. Потрібно припинити знищення сім’ї індивідуалізмом, який хоче звільнитися від усяких обов’язків. Тому що самотній стан спільноти «сім’я» є відображенням егоїстичного та несприятливого для життя суспільства, яке само себе приводить до загибелі.
7.Релігійність є суттєвою складовою кожної автентичної культури народу. Релігійність у багатьох випадках є вираженням колективної свідомості племені чи народу. Тому націоналізм розуміє поняття релігії як позитивну складову національної ідентичності та культурної спадщини кожного народу.
8.Спорт як фактор народної культури потрібно звільнити від комерціалізації та гонитви за досягненнями. Потрібно підтримувати не спорт досягнень, а спорт широких народних мас у школах, на підприємствах та у клубах. Споживати спорт, сидячи перед телевізором, тобто коли професіонали займаються спортом замість тебе, є так само абсурдно, якщо б комусь доручити замість тебе поїсти.
9.Систему освіти та виховання потрібно наповнити новим змістом та цілями. Потрібно досягнути однаково високого по всій Німеччині рівня шкільної освіти. Потрібно сприяти розвитку індивідуальних нахилів та здібностей. Поруч з гуманітарною та природничою освітами йдуть мистецька (музична, реміснича), політехнічна та практична. Сприяти фаховій освіті. Регіоналізація Німеччини виражатиметься в увазі до діалектів, краєзнавства та народознавства. Потрібно поборювати руйнування мови, яке полягає у посиленому запозиченні з інших мов та у заміні вже наявних німецьких понять на іноземні. Потрібно децентралізувати систему шкільної та вищої освіти та розчленувати на окремі елементи. Держава накреслює тільки загальний план.
10.Народи є носіями культури, і навпаки, культура у своєму особливому відображенні та своєрідності визначає народ. Немає культури людства в собі, а є лише як сукупність культур усіх народів. Належність до народу та, разом з тим, до культурної спільноти є для індивідуума є неминучою передумовою для самопізнання.
11.Засилля іноземного і, як результат, витіснення та руйнація національних культур є однією з імперіалістичних стратегій інтернаціоналістів з метою заснувати однорідну світову цивілізацію. Бойове поняття про „мультикультурне суспільство” служить засобом для криміналізації національних ідентичностей. Цьому розвитку подій ми, як націоналісти, чинимо запеклий опір.
12.Як націоналісти ми хочемо відібрати культурну владу у панівних сил. Але це можливо не з допомогою дитячих спроб впливати на пануюче культурне виробництво. Потрібно із самого початку будувати альтернативу цій культурі. Культурна влада пануючих буде зламана лише тоді, коли люди купуватимуть наші книги, читатимуть наші газети та дивитимуться наші фільми. Революціонізація культури відбувається через особистого втілення альтернативного стилю життя.
Статья:
http://ntz.org.ua/?p=1937 
