В убогом поезде свободных нету мест.
Дитя в потёртой маске
потягивается беззаботно на просторе
купе потрёпанного. Их тишина чрезмерна?
Их лица, жизни-- такие же, как ваши. Ну, чем они владели,
чтоб согласиться на обмен такой?
Кровь, высохла, искрится вдоль по маске
дитя, вчера владевшего страной, приветливей, чем эта.
Ведь так? Всю ночь в простор
состав безмолвно следует. Пустые лица.
Никто из них не торговался, да?
Как можно? Всё, чем обладали--
цена. Всё, кошельки пусты.
А что ещё способно утолить
чрезмерность слёз, желанья детки, кроме...? Только это.
Дни, лица, жизни, что они сгубили,
ужасной, всё отменяющею маскою дитяти повязать?
Что суть ещё их жизни, кроме странствия в пустом
возмездьи смерти? Эти маски,
повязанные ими в ночь разора суть
прелюдия их смерти. Да, чрезмерно
читать с их лиц: "Чем обладали мы,
чтоб, воле вопреки, остались с этим?"

перевод с английского Терджимана Кырымлы

The Refugees 
 
In the shabby train no seat is vacant.
The child in the ripped mask
Sprawls undisturbed in the waste
Of the smashed compartment. Is their calm extravagant?
They had faces and lives like you. What was it they possessed
That they were willing to trade for this?
The dried blood sparkles along the mask
Of the child who yesterday possessed
A country welcomer than this.
Did he? All night into the waste
The train moves silently. The faces are vacant.
Have none of them found the cost extravagant?
How could they? They gave what they possessed.
Here all the purses are vacant.
And what else could satisfy the extravagant
Tears and wish of the child but this?
Impose its canceling terrible mask
On the days and faces and lives they waste?
What else are their lives but a journey to the vacant
Satisfaction of death? And the mask
They wear tonight through their waste
Is death's rehearsal. Is it really extravagant
To read in their faces: What is there we possessed
That we were unwilling to trade for this?

Randall Jarrell  

Хочете послати весь світ? – Покричіть на глобус…

Колись, при зустрічі, люди змімали шляпу… а тепер витягують з вуха навушник…

Іноді ми пишемо “Я люблю тебе!”, ” Мені погано без тебе!”… але потім стираємо… і відправляєм щось подібне на “Привіт! Як справи?”… тільки тому, що боїмось невзаємності…

Дівчатам ляльки… хлопцям – машинки, а після 18 все навпаки…

Вони посварились… Вона написала, що йде на побачення… він написав, що йде на пиво з друзями… вони зустрілись в хлібному магазині…

Ідеальний хлопець не п’є, не курить, не грає в азартні ігри, не спорить і не існує…

Вона – моє повітря… а взнавши про це – не дає мені дихати…

Коли не хочеться жити… йду спати…

Десять мужиків падають штабелями жінці під ноги… а вона подивиться на одинадцятого, який стоїть збоку і дивиться в іншу сторону…

В Любовному трикутнику… один кут завжди тупий…

–”Я тебе люблю!” –” Що??!!” –” Ой вибач, тут мало бути “Привіт! Як справи?” Я просто сильно опечатався…”

Тепер “Друзі” в контакті пишуть тільки тоді, коли їх взломали…

Пишемо статус про те, як нам погано без коханої людини… і всі спитаються ” Що сталося?”… крім тої людини, якій він призначений…

Ніколи не кажи ” Просто друзі”…Друзі – це зовсім не просто…

Любов – це коли ти розумієш, що на чужій сторінці ти проводиш більше часу, ніж на своїй…

Дівчата сваряться з тими, з ким хочуть помиритись… інших вони просто посилають…

Не люби нікого і ти будеш подобатись всім. (Яскравий приклад – Доктор Хаус).

Докотились…При знайомстві ми вже не питаємось телефон… ми питаємось “А ти є в контакті?”

Ми постійно сидимо в неті… і чекаємо, коли біля ави одної людини появиться надпис “online”…і в кожного ця людина своя…

Ти можеш бути гордим, незалежним перед мільйонами інших дівчат… але перед Нею все-одно ведеш себе, як дурень…

Ромашці пофіг любить він тебе, чи ні… Вона жити хоче!..

Навіть якщо б хлопці знали про що думають дівчата… вони все-одно не повірили б…

Не вмієш кохати?… то сиди і дружи…

Закрив серце і написав на табличці”Входу НЕМАЄ”… прийшла любов і сказала, що не вміє читати…

Іноді ми пишемо в статусі те, що хочемо сказати якійсь конкретній людині… просто не наважуємось сказати прямо…все-одно прочитає… Найбільш тупе попадання до Пекла це зачепитись за поріг Раю… і по привичці сказати “Бл*дь”…

Коли ми переписуємо чийсь конспект і не розуміємо, що там написано… стараємось перемалювати таку саму фігню, як в чужому зошиті…

Так само зараз зробила я Просто істина нашого буденного життя

Выбор! Выбор - это ключ ко всему. У вас есть возможности.

Вы не обязаны проводить жизнь, погрязнув в неудачах, невежестве, горестях,                                                                                                                     бедности, стыде и жалости к себе. Можно жить лучше. "

                                   Ог Мандино - американский писатель, исследователь вопросов саморазвития человека.