Роберт Уильям Гэри Мур — ирландский гитарист, певец, автор песен. Внёс заметный вклад в развитие блюз-рока.    В восемь лет начал осваивать акустическую гитару. В четырнадцать лет у него уже была настоящая гитара. С того времени Гэри Мур научился играть на стандартных «праворуких» гитарах, несмотря на то, что он левша. Как и большинство своих сверстников он был увлечён музыкой Элвиса Пресли и The Beatles. После того, как он посетил концерты Джими Хендрикса и John Mayall’s Bluesbreakers, Гэри Мур стал играть блюз-рок.      Судьбоносный прорыв произошёл в 1990 году, когда Garry Moore, когда тот, отступив от привычного для всех имиджа металлиста, выпустил совершенно новый концептуальный альбом Still Got The Blues ...     Супер гитарист, играющий в стилях джаз-рок, блюз, хард-рок и хэви-метал - Гари Мур является на сегодняшний день одним из ярчайших представителей современной гитарной музыки. Было настолько легко Отдавать свое сердце, Но я понял, что душевная боль -Это та цена, которую я должен заплатить. Я узнал, что любовь - не мой лучший друг, Я мог понять это уже много раз... Так давно, Это было так давно! Но я по-прежнему тоскую по тебе... Было так легко Заново влюбляться, Но я понял, что душевная боль -Дорога, ведущая к боли. Я понял, что любовь - больше, чем просто игра, В которой победить Значит то же самое, что и проиграть. Прошло столько лет с тех пор, как я в последний раз видел твое лицо. Ты будешь в моем сердце, Так как в нём, как прежде, Есть пустое место... Золотые дни пришли и ушли, Но я знаю только одно, Я по-прежнему тоскую по тебе...

             Вже була осінь. Знаєте, як воно буває, на сонці здається ще тепло а зайдеш в тінь, чи потрапиш на вітер, так щелепи до купи звести боїшся. Здається, якщо стулиш їх разом, то всі зуби разом і випадуть від сили їх цокотіння, нижньої об верхню.  По вулиці біжить юнак з рюкзаком. В вухах у нього щось стирчить, здається через це він нічого не чує і не помічає. Щелепи він заздалегідь звів разом, коли виходив з офісу. В рюкзаку в нього ще залишився один лист.  Так, ще один лист і Я додому - грітися. На такий холодний день, ще й десять листів отримав розвести. Ну мене вже ні чим не здивуєш, такий закон.  Катя зараз мабуть вже зі своїм чоловіком десь на Кіпрі. Вона завжди мріяла про Кіпр. А Я- Ні, ніколи не розумів, чому саме Кіпр. Нічого ж цікавого просто острів, так - на ньому тепло. Але теплих місць багато, треба ж шукати, щоб там ще й цікаво було. Ну полежав ти на гарячому піску, ну день ну другий а потім, що? Але Я не маю так казати саме  про Кіпр, Я взагалі не знав де він доки Вона мені про нього не розповіла…Але Вона ж з НИМ там, не зі мною! Скільки Я її вже знаю? – Та років зо п’ять. І треба було ж мені, вирішити запропонувати їй зустрічатися, саме в той день коли Вона хотіла мені, щось розповісти. Спогади.             -     Давай сьогодні зустрінемось, в мене для тебе є чудова новина. Така новина, що ти впадеш! - Кричала         Вона, в той день, мені у слухавку.                                    -     Та в мене до тебе теж є розмова, від якої ти впадеш, коли Я буду вже лежать!- Не здавав Я позиції.

-     Не дратуй?! В мене краща! Щоб подратувати вигадай щось цікавіше!

            -    Так ти руда скрізь?- Це був жарт, ще з першого курсу університету. В неї було нереально руде волосся і хлопці в школі постійно її цим питанням дражнили. Вона завжди бісилась і тупотіла ногами, а з рота летіла слина коли Вона починала їм пояснювати свою думку.

 -    Ну все давай до вечора!

Хто ж знав, що в той вечір,  Я так впаду, що ледь свідомість не втрачу, з її :

          -      Ти  ще взагалі пам'ятаеш про мого хлопця?!  А Він мені пропозицію зробив сьогодні! І Я погодилась! Уявляєш?!- кричить вона немов скажена мені прям у вухо.          Все. А далі - ВСЕ. Я впав. А Вона ще щось довго розказувала, щось цікаве…бо голос її то долинав до мене голосніше, то тихіше. Вона завжди коли, щось збуджено розповідала гралась з голосом, а інколи ще й зі слиною. Але за це Я її й покохав: за відвертість, веселість, рухливість, відкритість. Ну і чого Я тягнув?                    -     Сьогодні прийшов до мене на роботу з квітами. В нього був оттакенній букет-показувала Вона руками…

        Всі п’ять років Я мріяв хоч доторкнутись до неї, не як друг, як хлопець, її хлопець! А потім з’явився цей неандерталець! Справжній "мачо"! Волохатий, мязистий, завжди неголений…Він мені одразу не сподобався!.. Ну й грець з ним! Знайду собі дівчину і буду жити далі!

         -….і Я не втрималась і відповіла - ТАК! – істерично сміється, …..зі слиною… навіть дивно, більш схоже на після шоковий стан,…дивно. На весілля Я не пішов. Сказав, що захворів. А Вона ж моя найкраща подруга! Я її стільки років знаю, а сам :          -  Ти знаєш, Я захворів. Не знаю зможу, чи прийти…          -  Ну…ти зможеш, Я в тебе вірю! Мені тебе так не вистачатиме там. Чим ближче цей день

тим мені моторошніше. Не знаю, що робити.

-     Все буде добре, ти сильна. А Я… Я просто не хочу всіх по пере заражувати. Я обов’язково зайду пізніше, після хвороби.

             А сам був здоровий, як бугай! Що ж таке? Невже Я такий слабкий?  А міг би заявитися і сказати:               -     Так Я проти їх шлюбу! Бо цю дівчину вже більше п’яти років кохаю Я!

***

           Він не прийшов. Ми знайомі вже п’ять років! А Я чекала його, і тільки його! Зіпсував мені п’ять років мого життя! Я чекала, що Він прийде і все виправить, щось зробить з цим всим. Що ж Я накоїла.. Набридло бути завжди усміхненим мишеня і чекати від нього, хоч якогось кроку назустріч!  Якщо він не рішучий! То Я рішуча!

***

          Так,…ось Він той останній офіс, в який Я приніс останній лист.

***

         Посеред кімнати стоїть дівчина зі спущеними штаньми. Це ж як треба допекти людині, а тим паче дівчині, щоб вона зняла штани посеред кімнати повної людей?

         Вона була руда скрізь, про це свідчив згусток курчачого волосся між її ніг.

 

Изящно кончиком пуант расчерчен круг,
Изгиб руки, на пачке блеск зеркал,
Взгляд, разворот, и замер тёмный дух,
Не смог перечить, может быть устал?

http://photo.i.ua/user/2151380/172007/5820400/

Русские когда родину любят они фашисты 282 им статья

сука кремлевская

Марика -прекрасная

В 1944 году вышел самый известный ее фильм «Женщина моих грез», который был популярен по обе стороны фронта: по советским экранам фильм с триумфом прошел под более целомудренным названием «Девушка моей мечты»… Она родилась в Каире в богатой венгерской семье. Росла в Будапеште, а когда семья перебралась в Париж, начала заниматься танцами. В одиннадцать она уже твердо знала, что будет актрисой.

Человечество - воплощение мира. Совмещение индивидуальности и однотипности в единое целое, морально непобедимое, физически слабое, материальное. Твердая субстанция, имеющая разум. Тысячи миллионов литров крови, пульсирующей и пролитой. Миллиарды сердец, стучащих и попадающих в ритм общего тяжелого дыхания. Неисчислимое количество мыслей, одинаково-глупых, банальных, утопических и гениальных, имеющих и не имеющих свое воплощение. Сотни известных и безызвестных глупцов и гениев в каждом столетии. Миллиарды серых, невыдающихся лиц, имеющих надежды. Множество возможностей и действий в бесконечном пространстве мысли. Ничего вечного, кроме вселенной, которая однажды создала нашу планету и которая так же однажды поглотит её в небытие...

    Вот иногда просто диву даёшься, откуда ж такие "романтики" берутся? После чтения их "романтических" писем так и хочется пожать этому афтору горло!