хочу сюди!
 

Наталія

40 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Второй день предложения((((((

  • 10.11.10, 22:09
Думала будет легкоnini когда к человеку нет чувств я имею ввиду мужчину.  Нет я не говорю что он плохой,он хороший человечек,он добрый,привлекательный  и с семьи хорошей... мы вчера договорились что попробуем завязать отношения,договорились говорить друг другу что нравится что не нравится,и вот сегодня..- он сказал что вечером встретимся он позвонил в очередной раз уже позноватенько и говорит " Я выпил пиво и за руль я не сяду,и вообще у меня куча проблем сегодня было , я злой..." и т.д. я его успокаиваю что это не смертельные проблемы всё решается и в данный момент ничего не  сделаешь, я ему говорю" хочешь я за тобой приеду" хотя мы не далеко друг от друга живём тут пешком можно дойти через кварталcar  зачем машинку гнать, тем более погода великолепная.... Ну не ужели я преувеличиваю? нет просто этот парень не хочет быть со мной... Вот пожалуйста пришло смс от него"  ...приятных тебе сновидений,целую тебя и крепко обнимаю!!!"  А сам говорил что позвонит, и висит же в контакте вместе со мной..не чувствую тепла,помоему он играет ....  А это только ВТОРОЙ ДЕНЬunsmile 

Сотворение

Предчувствие.
Как кто-то, кто смотрит в спину,
Когда часы дней
Жестоко и необратимо идут.
Присутствие, нас ли в мире,
Или того, что рядом с нами
И так скоротечно…
Но так верно и ожидаемо,
Как венец всего сущего,
Когда творец посмотрел
На плоды рук своих,
И с умилением выдохнул…
Так идёт каждый день,
А понять, не запутавшись в суету,
Нам бы... Но в иное ввергаем
И время, и ум и силу свою...
[ Читать полностью... ]

Про Никифора. част.1.

Казкова і реальна Никифорова Криниця

Дорогою до Кракова польської туристичної Мекки — український мандрівник може заїхати в містечко Криниця Малопольського воєводства. Це не лише відомий бальнеологічний та гірськолижний курорт. Про Криницю знають в усьому світі завдяки геніальному художнику-примітивісту Никифору, чий музей вартує відвідати кожному гостеві містечка. Адже життя митця, про яке розповідають тутешні експонати, не менш дивовижне, ніж його картини.

Наївність і геніальність — речі сумісні

Здається, ніхто, з наших художників не сягнув тої слави, яку за життя мав Никифор із Криниці. Лише в Парижі його акваре­лі виставлялися 14 разів і щоразу мали ве­личезний успіх. Напевне, найбільшим шо­ком це було для мешканців самої Криниці, їм важко було уявити цього жебрака, без­хатька, дивака, містечкове посміховисько як всесвітньо відомого художника.

Але ще і сьогодні багато людей не розу­міють і не сприймають примітивізму; або, як точніше кажуть, «наївного мистецтва». Тим часом Руссо, Піросмані, Генераліч, а також багато українців, як-от Марія Примаченко, вважаються видатними у своїй «номінації». Таїна притягальності «наївного мистецтва» у щирості, безпосередності, а то й дитячості митця-самоука, якому невідомий академізм, однаково, як і формалізм, байдужість, ци­нізм... Це однозначно мистецтво. Але — інак­ше. Одним з найвідоміших наївних малярів був власне Никифор (1895-1968 роки).

Зустріч у Криниці

Основне місце дії — містечко Крини­ця (Малопольське воєводство, повіт Новий Санч). Воно дуже схоже на інші прикарпат­ські містечка: Моршин, Трускавець або ж Яремче. Першу письмову згадку про це лем­ківське село маємо з 1547 року. І.вже тоді Криниця була відома своїми мінеральними джерелами. Хоч перший будиночок для охо­чих тут лікуватися спорудили у 1793 році, а перші купальні — ще через 14 років, бурхли­вий розвиток курорту7 почався щойно у дру­гій половині XIX століття. Цьому сприяли і і лагідний клімат, і мальовничі гірські краєвиди, і шалена реклама. Зрештою Крини­ця «роздвоюється» на лемківське (ду­же свідоме й культурне) Криницю-село і польське суто курортне Криницю-містечко.

Отож уявіть собі її у 30-ті роки XX століття. Вулицями прогулюється не­спішне курортне панство. Хто приїхав таки лікуватися, хто — з нудьги, хто — задля курортних романів. Скажімо, у тому ж таки 1939 році містечко від­відали 32 тисячі курортників. Але по­вернемося трохи назад, у рік 1932-й. Ось вулицею іде високий стрункий і красивий джентльмен. Яка постава! Які благородні манери! Просто-та­ки англійський аристократ. Це Роман Турин, адміністратор пансіонатів. «За сумісництвом» — ще й відомий львів­ський художник.

Те, що він побачив перед собою, немало здивувало пана Турина. На підмурівку сидів якийсь жебрак і ...ма­лював. Той чоловік виглядав наче на­вмисне дібраною яскравою проти­лежністю до високого джентльмена в елегантному костюмі. Вуличний ма­ляр був якраз невисоким, на собі мав справжнє лахміття. Увесь його вигляд свідчив про крайню упослідженість, жорстоку долю і щоденну боротьбу за кусень хліба. Таким же жалюгідним було і мистецьке спорядження незна­йомця: «недогризки» олівців, обгорт­ковий папір, найдешевші (і майже змальовані) акварельки...

Глянувши на малюнок жебрака, Роман Турин помітив те, чого дотепер ніхто не помічав: чоловік, що сидить перед ним, великий і самобутній ху­дожник. Власне він, Роман Турин, зго­дом відкрив світові Никифора, як Колумб — Америку.

Скоро адміністратор курорту ді­знався, що отой жебрак — син, певне, найнещаснішої в Криниці жінки Євдокії Дровняк. Ця глухоніма селян­ка не мала геть-таки нічого, зокрема і власного кута. Найчастіше перебива­лася тим, що мила у пансіонатах під­логу. А якщо не знаходила праці у Кри­ниці, мандрувала довколишніми села­ми. За собою завжди вела сина Епіфана. Хто був його батьком, досьогодні залишилося таємницею...

Оскільки малий Епіфан спілкував­ся здебільшого із глухонімою мамою, то так і не навчився 

«Одноклассники» и «В контакте» под запретом на рабочих местах!

адвокат трудовое правоАДВОКАТ ВЕРБА

В последнее время очень часто можно услышать следующие выражения: «У нас на работе нельзя приходить в джинсах», «А у нас – нельзя курить больше пяти раз в день». А в соседнем бизнес-центре в одной компании запретили доступ к сетям «вКонтакте» и «Одноклассники». Да и переписку большинство сотрудников могут вести только с рабочей почты, потому как все внешние почтовые серверы закрыты. Что это – современные интерпретации трудовой дисциплины или посягательство на тайну переписки и личной жизни, свободы мировоззрения и самовыражения.

В принципе, на каждом предприятии или фирме есть свои правила внутреннего трудового распорядка, где можно записать, по сути, что угодно. Лишь бы это не противоречило Конституции, КЗоТ и еще ряду нормативно-правовых актов, касающихся прав человека, гражданина, работника. О том, что может и чего не может запретить работодатель и, главное, как это правильно оформить, чтобы ни один суд и проверяющий орган не обнаружили нарушение прав трудящихся, и посвящена эта статья.

Вариации на тему табу

адвокат трудовое право 1Начнем с того, что работодатель может запретить многое. Впрочем, равно как и разрешить. Все это объединяется одним выражением – установление корпоративных правил поведения для наемного персонала. Например, обязанность сотрудников международной консалтинговой компании придерживаться делового стиля нельзя рассматривать как нарушение конституционного права на свободу мировоззрения и самовыражения. В данном случае действуют нормы делового этикета либо правового обычая, которые составляют своеобразный признанный мировой общественностью формы выражения права.

Что касается доступа к развлекательным сетям, то он закрыт во многих компаниях. Первая причина – дисциплинировать работников, чтобы те в рабочее время не занимались отвлеченными от производства делами. Вторая – в целях обеспечения безопасности, предотвращения утечки конфиденциальной информации и промышленного шпионажа. Если руководство считает, что открытость ряда интернет-ресурсов несет потенциальную угрозу его компании либо просто, потому что «на работе нужно делать работу», то оно может дать приказ системному администратору закрыть все развлекательные, контактные и почтовые серверы.

В тоже время, ограничивать сотрудника от общения в Интернете либо запрещать ему что-либо в его личное время работодатель, конечно, права не имеет. В данном случае нарушается конституционное право неприкосновенности личной жизни, за нарушение которого можно попасть под арест либо под ограничение свободы (ст. 182 Уголовного кодекса Украины).

Личную почту смотреть нельзя, а корпоративную – можно

адвокат трудовое право 2Но не все работодатели так делают – иные используют социальные сети и почтовые серверы с целью контроля и слежения за сотрудниками. А вот это уже подпадает под незаконный сбор информации. Мало того, в некоторых компаниях даже проводится тайная видеосъемка не только в «нужных» кабинетах с целью обеспечения элементарной безопасности, но и в туалетах, комнатах отдыха. В Германии, например, считают, что подобные действия работодателя недопустимы. Недавно в рейхстаг был подан законопроект, провозглашающий полный запрет на тайную видеосъемку, видеосъемку туалетов, комнат отдыха; запрет брать данные из социальных сетей и блогов кандидата при трудоустройстве; запрет слежения за активностью пользователя в контактных сетях; ограничения отслеживания электронной почты и телефонных переговоров в зависимости от характера работы.

Кстати, нарушение работодателем тайны переписки, телефонных разговоров, телеграфной или другой корреспонденции, которая передаются средствами связи или через компьютер, предусматривает такое наказание, как ограничение свободы до трех лет. Если такие действия совершены должностным лицом, коим является, например директор предприятия, то можно поплатиться свободой на срок от трех до семи лет. Однако это преступление будет иметь место, если, работодатель читает вашу личную почту. Если же доступ к ней закрыт, а системный администратор имеет доступ к рабочей почте, то никакого нарушения закона тут нет, потому что рабочая почта дана работнику для выполнения его трудовых обязанностей, контролировать которые начальник имеет право.

Как оформить запрет

адвокат трудовое право 3Теоретически все эти правила могут быть записаны в правилах внутреннего трудового распорядка. Однако разработка и утверждение этих правил не является обязанностью работодателя. Норма статьи 29 КЗоТ, обязывающая собственника ознакомить работника с правилами внутреннего трудового распорядка, ни коим образом не может считаться такой, что обязывает работодателя такие правила утверждать. Они могут существовать в устной форме. Могут быть кодифицированы в Корпоративный кодекс либо оформлены в виде различных многочисленных приказов, инструкций и других внутренних документов.

Тем не менее, эти Правила внутреннего трудового распорядка все-таки стоит разработать. В письменной форме. Это обезопасит работодателя от многих проблем. Например, трудно будет уволить сотрудника за нарушение п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗоТ («систематическое невыполнение работником без уважительных причин обязанностей, возложенных на него трудовым договором или правилами внутреннего трудового распорядка, если к работнику ранее не применялись меры дисциплинарного или общественного взыскания»). То есть работодатель, оформивший надлежащим образом Правила внутреннего трудового распорядка, упрочивает свои позиции в случае судебного рассмотрения трудового спора. Отсутствие же Правил, наоборот, может подтолкнуть суд к принятию решения в пользу работника.

Напоследок остановимся на процедуре утверждения Правил внутреннего трудового распорядка в любом их виде. Эта процедура – очень «советская», как и сам КЗоТ, согласно ст. 142 которого Правила утверждаются трудовым коллективом по представлению собственника (уполномоченного им органа) и выборного органа первичной профсоюзной организации (профсоюзного представителя). То есть собственник в лице директора лишь готовит проект Правил внутреннего трудового распорядка, а утверждает их трудовой коллектив.

Согласно Закону «О трудовых коллективах и повышении их роли в управлении предприятиями, учреждениями, организациями», собрание трудового коллектива правомочно, если на нем присутствует более половины членов коллектива. Собрав такое количество сотрудников, нужно поставить их перед фактом об утверждении Правил внутреннего трудового распорядка. Вряд ли работники откажут своему директору. А к содержанию Правил, утвержденным таким способом, не придерется ни один проверяющий и суд.

Зарубежный опыт

Социальные сети не должны мешать персоналу выполнять их основные трудовые функции

адвокат трудовое право 4В постоянно растущей популярности социальных сетей работодатели всего мира давно уже усматривают опасность для кадровой эффективности своего бизнеса. Поэтому запрет на их посещение стал привычным и распространенным явлением. Кроме того, что эта мера призвана повысить результативность работы, она продиктована еще и соображениями безопасности. Запрещение посещения «социалок» – это еще и попытка работодателей сократить расходы трафика и снижения сетевой нагрузки на серверы компании.

Недавно доступ к сетям Facebook, Xing, а также к аукциону eBay своим сотрудникам закрыло руководство такой цивилизованной компании, как Porsche, считающее, что разведывательные службы зарубежных стран могут следить за сотрудникам, выкладывающими информацию о работе компании в социальные сети или на любые другие сайты. Однако такой запрет часто касается не только офисных работников в коммерческих структурах, но и государственных служащих. Например, в Черногории в 2010 г. вступил в силу официальный запрет для чиновников на посещение сайтов Facebook и YouTube с рабочих компьютеров. Теперь госслужащие, желающие скоротать часть рабочего времени за просмотром развлекательных фото и видео или перепиской с виртуальными приятелями, видят сообщение «Отказано в доступе» на мониторе

А вот в прогрессивной Латвии, где членам судебного корпуса долгое время было запрещено не только посещать социальные сети на работе, но и регистрироваться на таких сайтах в принципе, Комиссия по судебной этике совершила прогрессивный шаг вперед. Контролирующий орган признал, что судьи имеют право общаться на подобных сайтах, если подобный вид коммуникации не снижает уровень уважения к суду, а также не дает оснований сомневаться в независимости и объективности судьи при исполнении им своих обязанностей. Также судьям посоветовали уклоняться от случайных приглашений о дружбе в Интернете. В том же случае, если подобная дружба носит личный характер, то ограничивать судей никто не сможет. То есть судей приравняли в свободное от рабочего времени в правах со всеми остальными смертными.

АДВОКАТ ВЕРБА

стара моя стаття 2 частина

Зниклий край Отже, нарешті ви на фестивалі. Як і на всіх фольклорних імпрезах, побачите тут народні танці, почуєте пісні та вірші. Коли на небі спалахнуть зорі, а на ватряному полі заіскряться вогнища, почнеться молодіжна забава. Але танцювати підуть усі. Бо всі лемки тут чуються молодими. І — аж до ранку! Буде багато жартів та веселощів — у цьому лемки чимось нагадують габровців: не можуть вони жити без дотепного слова. Та на лемківських акціях завжди є хвилина мовчання, завжди поруч з радістю присутні сум, туга. І цим лемківські культурні акції відмінні від інших фольклорних свят. Щоби зрозуміти, у чому річ, треба зважити на те, що лемки дуже відрізняються від інших українських етнічних груп, також і від гірських сусідів — бойків та гуцулів. Відмінності у мові, культурі, ментальності такі суттєві, що це навіть давало привід деяким науковцям виокремлювати субетнос у самостійний народ, а то й помилково зараховувати до польських чи й словацьких етногруп. І ця «несхожість» часто спричинялася до непорозуміння, серйозних проблем.

Історія лемків — історія багатьох малих етнічних спільнот. Їх протягом століть утискали могутніші сусіди. Але сорокові роки ХХ століття взагалі заледве не поставили в житті цього етносу велику крапку. В 1944 році понад 200 тисяч лемків не просто депортували з рідної землі, а дрібками розкидали, розсіяли по всій Україні, щоб якнайшвидше асимілювати. У 1947 році польський уряд продовжив справу Сталіна, але вже на своїй території. Ще 140 тисяч лемків було розкидано (по дві родини на село) північним заходом Польщі. Чехословацький уряд вирішив учинити інакше: асимілювати лемків «на місцях», поступово перетворюючи їх на словаків, бо країна маленька — депортувати нікуди. Що ж, тут безвідмовно спрацював принцип «розділяй і владарюй». Саме геополітичне положення надто вже «міжкордонне»: 48 відсотків Лемківщини знаходиться в Польщі, 41 відсоток — у Словаччині й 11 відсотків — в Україні. Та сьогодні всі ці три частини об’єднуються для співпраці, збереженнязникаючої мови, культури, відновлення пам’яток історії, культури, архітектури. Творяться лемківські товариства, як-от Всеукраїнське товариство «Лемківщина», яке вже всьоме організувало фестиваль у Монастириську. Багато що відновити неможливо. Але лемківські ентузіасти збирають вцілілі крихти скарбів народної культури, фіксують, консервують все для прийдешніх поколінь. Тому лемківські культурні акції — не просто розвага, зустріч з давніми піснями чи обрядами. Наче казкове затонуле місто, що раз на рік піднімається із дна моря, Лемківщина — по суті, зниклий край — піднімається та постає в усій красі перед тими, хто хоче її пізнати. Назад у майбутнє

Є ще одна особливість лемківських свят. Це завжди (а може, й передусім) місце зустрічі. Концерт концертом, вистава виставою, пісні піснями, але головне — побачитися й поговорити з розкиданими по всіх усюдах односельцями, родичами, друзями та знайомими. Депортація розділила родини й села, і це особливо болісно діткнуло лемків, для яких спільнота, громада, гурт означає дуже багато. Лемки — землероби і мандрівники. Колись вони фірманили по всій Європі, потім їздили на заробітки за океан. Але водночас понад усе цінували малу батьківщину і завжди поверталися у свою сільську громаду, з якою були пов’язані міцною сув’яззю. Без неї себе не мислили. Дуже любили лемки приймати гостей, ходити в гості. Після повернення з будь-якої подорожі зазвичай у себе в хаті мандрівники влаштовували «прес-конференцію» для цілого села. Після «офіційної» інформації лемки — чудові оповідачі — поступово переходили до різних дотепів, історій та курйозів у стилі барона Мюнхгаузена. Любили спілкуватись, оповідати і слухати, особливо довгими зимовими вечорами. Такі зустрічі були важливим компонентом життя лемків. От і тепер вони, зустрівшись, не можуть наговоритися. Бо ж питають не лише про найближчих — питають співрозмовника, як маються (поіменно !) цілі села, роди й родини, численні знайомі по всьому світу. А ще на лемківських фестивалях всі легко знайомляться. І надовго. Скажімо, на найбільшому такому заході, фестивалі у Ждині (Польща), багато гостей не тільки перезнайомились, але й згодом одружилися...

Монастириськ не випадково став центром проведення фольклорного свята. Це одне з місць компактного проживання лемківських переселенців, а отже, і невеличкий центр лемківської культури. Гордість містечка — створений ентузіастами народний Музей лемківської культури і, звичайно, фестиваль, що збирає до 80 мистецьких гуртів та п’ять-сім тисяч (а цьогоріч було більше) глядачів. Притягальністю фестиваль завдячує й гарно дібраному місцю: похила лісова галявина так нагадує краєвиди Лемківщини.

Того, хто хоч раз побував на лемківському фольклорному святі, знову і знову буде тягнути на ці імпрези. Радимо поїхати чи на український «окраєць» Лемківщини, що на Закарпатті, чи ж далі у Західні Карпати — на північні схили, що у Польщі, або на південні, що у Словаччині. Не має значення, які двері ви відчините. Бо з якого боку б не увійшли — відкриєте для себе новий незвіданий світ, котрий, виявляється, існував так близько.

 

 

Иконнастать


смотреть иллюстрацию увеличенной...

Не говорю в ответ ни слова, лишь парирую, -
Вот небо, в небе жернова и журавли, разорванная ткань...
Слетают драпировки... с очей твоих.
Беру я кисть - свой меч, и выпадом ответным -
У белого листа взрываю плоскость... выходя за грань...
Сознанья вашего. Вот пауза, неловко...
Родился бы иным, - шёл в струны облачась.
…………………………
[ Читать полностью... ]

Эти циферки

  • 10.11.10, 21:39
  • я


...просто приводят меня в восторг!

 Слогать, вычитать, умножать, делить!

 А когда всё сходится это вообще такой кайф!

стара моя стаття 1 частина

Серцю близький Бескид Низький Часом навіть дивно, як багато всього ми знаємо. Знаємо, як правильно курити кальян, як танцювати танець живота, їсти паличками, драпірувати індійське сарі... Стільки цікавого можемо розповісти одне одному про бушменів, мексиканців, чукчів, папуасів. Значно важче доводиться, коли розмова заходить про те, що поряд. Наприклад, про Лемківщину. Що не кажіть, а про Китай ми знаємо значно більше. Але починати ніколи не пізно. Для початку можна податись у містечко Монастириськ, що на Тернопільщині. Там щороку у перші вихідні червня відбувається лемківський фольклорний фестиваль. Але не в самому місті, а на лісовій галявині, кілометри за два від райцентру. Спробуй вдати з себе лемка

Офіційна назва цього свята — Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Жодних посвідок а чи квитків для гостей не потрібно. Достатньо самого факту, що ви приїхали. Форма одягу — довільна, хоча добре приїхати у лемківському народному строї — це одразу підніме ваш статус в очах фестивального люду. Одяг варто готувати заздалегідь. Для дами: сорочка, плісирована в дрібну складку спідниця, приталена безрукавка з «пелюстками». Лемківська сорочка не так щедро прикрашена вишивкою, як народний одяг інших регіонів України. Увесь акцент робиться на елегантну жилетку, намисто, спідницю з нашитими барвистими стрічками і такий же фартух. Краса костюму по-справжньому відкривається в танці — жінка у цій спідниці перетворюється на барвисту дзиґу. Чоловічий костюм виготовити легше. Це сорочка, світлі штани й безрукавка. Якщо нема традиційної сорочки із застібкою ззаду, підійде і звичайна вишиванка. Лемки — справжні металісти: сукняні безрукавки густо всіяні заклепками. Коли ви одягнете народну ношу, зразу ж відчуєте себе іншою людиною. Трішечки стрункішою, гарнішою, витонченішою... (Разюча відмінність від перебування у тренувальному костюмі).

Щоб почуватися на фестивалі ще органічніше, варто вивчити хоч півдесятка лемківських слів. Скажімо, родак (земляк, співвітчизник), гушлі (скрипка), барз (дуже), лем (лише, тільки), гев (тут), фраірка (коханка), фрас (чорт). Але попереджаємо: говорити, як справжній лемко, зможете далеко не відразу. Бо ж треба постійно пам’ятати, що наголос завжди падає на передостанній склад від кінця слова, а також правильно вимовляти напівм’яке «л», тверде «ы» (окрім «і» та «и», тут є ще й «ы»). Тож, якби, не дай Боже, вам довелося між лемками шпигувати, то через акцент вас би тут же ж і розсекретили.

Воскресение Христово видевше

  • 10.11.10, 21:37
Братский хор Свято-Успенской Почаевской лавры

Пока не отвыкнем

  • 10.11.10, 21:31
Пока от вранья не отвыкнем   традиции древней назло,   покуда не всхлипнем, не 

вскрикнем:куда это нас занесло?!

Пока покаянного слова

Не выдохнет впалая грудь,

Придётся нам снова и снова

Холопскую лямку тянуть.

          Б.Окуджава