О сообществе

Граємо, співаємо, танцюємо... як і всі попередні покоління проживаючих в Україні!
Вид:
краткий
полный

етномузика

Ой гори ж мої гори

 Ой, гори ж мої, гори  
  Високі, зелені! 
  Чи заплачете ви, гори, 
  По мені, по мені?  
  Чи заплачете ви, гори, 
По мені, по мені?

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, смереко,
Як поїду я від тебе |
Далеко-далеко?  

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, ялице,
Як мене чужа команда |
На войну закличе?  

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, дівчино,
Як побачиш край дороги |
Червону калину?  


Сива зозуленько

 

Сива зозуленько, не літай раненько Не літай раненько, не куй жалісненько.

Літала, літала, та й стала кувати, Десь мого милого ніде не видати. Десь мого милого ніде не видати, На жовтім пісочку два слідочки знати. Сива зозуленько, не літай раненько, Не літай раненько, не куй жалісненько.

Під облачком

Под облачком явір похилений,

Сідит на нім пташок премилений. Слухай, мила, як тот пташок співат, Же з любови нич добра не биват. Же з любови, же з любови Нич добра не биват. Моя мила, ти покусо єдна, Любив я тя не рік та не два. Далас ти мі зілля ся напити. Не мож, мила, ніяк без тя жити. Не мож, мила, не мож, мила, Ніяк без тя жити. Ми ворожка давно ворожила, Же мя здурит дівка чорнобрива. Же не буду видів за ньом світа, Аж проминут мої млади літа. Аж проминут, аж проминут Мої млади літа.

Ци та любов єст од Бога дана? Ци лем може д’яблом підшептана? Хоч би-с не хтів, то мусиш любити, Хоч би-с не хтів, прото маш терпіти. Хоч би-с не хтів, хоч би-с не хтів, Прото маш терпіти.

Под облачком явір зеленіє. Посмотр, мила, як тот вітер віє. Може, вирве єго з коренями. Мила моя, што то буде з нами? Мила моя, мила моя, Што то буде з нами?

Ти не моя дівчино дорогая ...

Ти не моя, дівчино дорогая! І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Ти не моя! За личко гарне Справляє хтось колодія… Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя!..

Ти не моя! Но що ж я маю? Чим похвалюсь тобі і я? Хіба лиш тим, що тя кохаю; Но ти, дівчино, не моя!..

Ти не моя!.. І брови чорні Милує інший, а не я, І інший хтось тебе пригорне, А ти, дівчино, не моя!.. Ти не моя, голубка сива!..  Щаслива доленька твоя, Моя же доля нещаслива, Бо ти, дівчино, не моя!. 

Така її доля

Така її доля... О, Боже мій милий! За що ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту! Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, Одна, як та пташка в далекім краю. Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька, Бо люде чужії її засміють. 

Чи винна голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума - заблудив.

Щаслива голубка: високо літає, Полине до Бога - милого питать.  Кого ж сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже, і хто теє знає.

О Боже мій милий! така твоя воля,  Таке її щастя, така її доля!

Ой, біда, біда мні, чайці-небозі... - Ніна Матвієнко

Ой, біда, біда мні, чайці-небозі...

Пісня ХVІІ століття
Виконує Ніна Матвієнко в супроводі
ансамблю давньої музики Костянтина Чечені



"Ой, біда, біда мні, чайці-небозі,
що вивела діти при самій дорозі,
Єще в зелененьком житі.
Где ж мині діти подіти?"

[ Читати далі ]