Сьогодні 11 березня 2018 року виповняється 17-та річниця з часу смерті відомої української письменниці Галини Гордасевич (Леонідівни). А ще просто моєї мами, яка народилася 31 березня 1935-го року у місті Кремянці за Польщі, а померла 11 березня 2001-го у місті Львові за Вільної і Соборної України.
Відстань у 17-ть років досить вже значна у людському вимірі, але попри те я і далі не знаю, як і що робити, розповідати, поширювати чи ще щось потрібне зробити на вшанування пам'яті Галини Гордасевич.
З одного боку я, як син, доробив усе те, над чим працювала мама. Зокрема я докінчив багаторічну поважну працю мами про українських жінок-політв'язнів комуністичного тоталітарного режиму під назвою "Нескорена Берегиня", що є своєрідним мартирологом героїчних жінок України 20-го століття.
Завдяки моїм старанням у кількох видавництвах почергово масовим тиражем було видано і перевидано декілька раз документальну розвідку Галини Гордасевич "Степан Бандера: людина і міф".
Вийшла завдяки моїм особистим коштам перша посмертна книжка Галини Гордасевич з її автобіографічним романом "Соло для дівочого голосу", а також 4-ри поетичні збірники. Завдяки меценату Володимиру Кашицькому та енергії Ореста Бокайчука побачила світ збірка перекладів Галини Гордасевич з іноземних мов "Українка йде по світу".
До 80-річчя Галини Гордасевич у державному видавництві "Каменяр" на чолі з Дмитром Сапігою побачив світ тритомник "Вибраного" Галини Гордасевич, до чого доклався увагою і сприянням Микола Горинь.
Також до цієї дати в м. Кремянці, де на старовинному Монастирському цвинтарі поряд з могилою Січових Стрільців похована Галина Гордасевич, у Кременецькому педагогічному інституті завдяки старанням Романа Дубровського була проведена конференція, присвячена дослідженню творчості Галини Гордасевич. Матеріали з конференції опрацював, доповнив і видав книгою "Силует Галини Гордасевич на тлі історії" академік Сидір Кіраль з Києва, що зараз опрацьовує епістолярну спадщину письменниці.
Завдяки старанням журналістки Львівського телебачення п. Ауріки Стратан в циклі передач "Народжені вільними" минулого 2017-го року було випущено документальний фільм про Галину Гордасевич, що вже набрало в Ютюбі 22 перегляди і один мій "одобрямс" (https://www.youtube.com/watch?v=YRSxf3ctHhQ)
Дуже плідно поширює доробок Галини Гордасевич її давній побратим "по-долі і недолі" Ярослав Гелетій у своїх численних різноманітних виданнях. Також з великою вдячністю згадую видавця Миколу Пшеничного з міста Дубно, завдяки якому у дуже важкий час економічної скрути в Україні попри все було видано невеличкі книжечки з творами Галини Гордасевич ще за її життя, чим мама дуже тішилась.
На цей 2018-тий рік навіть не знаю, що й загадувати щодо пошанування Галини Гордасевич, бо як слушно зауважила на мої бідкання відносно забуття мами, як і ще багатьох видатних людей минулого, інша Галина Гордасевич (Володимирівна) і моя жінка: - Зараз у нас повно своїх героїв, а вони були героями у свій час, тому все йде природньо.
В тому є своя рація. Як і я не раз у своїх виступах наголошував, що мама писала не для мене, а для людей, тому нехай люди і вирішують, як її вшановувати та пам'ятати. На тому і амінь.
А ще сьогодні — 75 років Козарській трагедії, коли німці, мадяри та місцеві колаборанти вбили близько 4 тисяч місцевих жителів. Козари (як і Корюківка) — Чернігівська область.
А за Совка це все замовчували повністю. Білорусь - офіційна жертва, а Україна - замовчувана, бо її не шкода, а навпаки ще голод 1947 року організували у "визволеній" Україні, що стократ більше забрав життів за всі оці події та мордування під час війни.
Якщо взяти конкретно Чернігівську область, то від німців загинуло більше цивільних, партизанів і мобілізованих до Червоної армії, ніж у Голодомор від більшовиків. Хоча воно було дуже не рівномірно навіть у межах району.
ВШ Богдане! Ви зробили багато в сучасних умовах для того, щоб ми пам'ятали пані Галину. Не докоряйте собі. Книгу про Степана Андрійовича поширюю.Вірші чудові. Творчих успіхів. О.П. із Харкова
Займаючись активно громадською роботою, створюючи цікаві вірші (мені пару раз довелося бути свідком - творила вона, як дихала), пані Галина виростила достойного сина. Впевнений, що він передасть цю естафету своїм дітям, а ті своїм...
Коментарі
Nech sa paci
111.03.18, 14:51
А ще сьогодні — 75 років Козарській трагедії, коли німці, мадяри та місцеві колаборанти вбили близько 4 тисяч місцевих жителів. Козари (як і Корюківка) — Чернігівська область.
Богдан Бо
211.03.18, 15:37Відповідь на 1 від Nech sa paci
А за Совка це все замовчували повністю. Білорусь - офіційна жертва, а Україна - замовчувана, бо її не шкода, а навпаки ще голод 1947 року організували у "визволеній" Україні, що стократ більше забрав життів за всі оці події та мордування під час війни.
Nech sa paci
311.03.18, 18:19Відповідь на 2 від Богдан Бо
Якщо взяти конкретно Чернігівську область, то від німців загинуло більше цивільних, партизанів і мобілізованих до Червоної армії, ніж у Голодомор від більшовиків. Хоча воно було дуже не рівномірно навіть у межах району.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/timeline/11ec3a454552705b398a236c5769de4a.png
Nech sa paci
411.03.18, 18:22Відповідь на 2 від Богдан Бо
У Київській області, мабуть, ситуація була інша. Особливо на правобережжі.
Сніза
511.03.18, 18:28
ВШ Богдане! Ви зробили багато в сучасних умовах для того, щоб ми пам'ятали пані Галину. Не докоряйте собі. Книгу про Степана Андрійовича поширюю.Вірші чудові. Творчих успіхів. О.П. із Харкова
Гість: WalKing
611.03.18, 19:06
Леонід
712.03.18, 00:10
Займаючись активно громадською роботою, створюючи цікаві вірші (мені пару раз довелося бути свідком - творила вона, як дихала), пані Галина виростила достойного сина. Впевнений, що він передасть цю естафету своїм дітям, а ті своїм...


VChmyriov
812.03.18, 08:52