Триєдиний рускій народ. Правда, чи міф?
- 25.10.13, 22:59
Сьогодні від наших північних сусідів ми неодноразово можемо почути, що українці(інколи малороси), білоруси і великороси- це один рускій народ. Чи так це? Спробуємо розібратися.
У 1240му Київ впав під навалою монголів, а впродовж 1241 року Орда остаточно розвалила Давньоруську державу. Хибною є думка, що Русь розвалилась на Велику, Білу і Малу. Мала і Велика Русь- це візантійський термін для розрізнення митрополії Галицько-Волинського князівства від митрополії Києва, бо як ми знаємо, Галицько-Волинське князівство створило свою митрополію. Отже, розподіл Русі на Малу і Велику мав виключно церковний характер і стосувався він конкретно Львова і Києва. З часом значення слів «Мала і Велика Русь» почали «розуміти» хто як хотів, а сам термін перекручували і використовували у своїх цілях. Що ж стосується Білої Русі, то назва «Біла» і справді носила територіальне значення. З усіх варіантів походження назви держави і назви білоруської нації- найбільш вірогідною є версія, що слово «білий» означало «чистий», «вільний», а вільним цей народ був тому, що Полоцьке князівство з середини 13 століття і до початку 14 століття не було ні під владою татар, ні литовців, натомість литовцям було лише союзником, а у склад ВКЛ увійшло лише в 1307 році, отже жителі князівства називали себе вільними- білими русами. Згодом вся Біла Русь приєдналась до ВКЛ на рівних з литовцями правах, що теж стало умовою утворення окремого народу білих русів. Основою білоруської мови були говіри дреговичів, радимичів, сіверян і смоленцько-полоцьких кривичів, що, до речі, віднесені до списку слов`ян у Повісті Врем`яних Літ, на відміну від кривичів псковсько-новгородських. Також на білоруську мову вплинула мова литовська, що є абсолютно нормально.
З білорусами розібрались…, а що ж таке народ руський? Почнемо з того, що народ руський- не є одним народом Київської Русі. Русь- це політичне об`єднання, але аж ніяк не народове. На Русі жили фіни, угри, балти і т.д.. З таким же успіхом можна казати, що у Третьому Рейху жили виключно німці, а в Речі Посполитій тільки поляки. Народом руським безсумнівно є наш народ, що сьогодні зветься українським. Ті території сучасної України, що входили в Київську Русь- були населені слов`янськими племенами, спільними за походженням, яких князь Олег та Святослав об`єднали у один- руський народ. Щодо так званого тюркського походження нашого народу. Козаки-тюрки- це міф. Козаки не у Дикому Полі народжувались, або приходили з Криму чи Казахстану. На січ приходили з усієї України- воювати за руський народ і віру православну. Чуб(за словами росіян)- вкрадений у турків звичай? Читаємо візантійського історика Лева Диякона, який своїми очима бачив князя Святослава: «...середнього зросту, не надто високого й не дуже низького, бровастий, з ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим волоссям над верхньою губою. Голова була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатного роду…». Дивимось на малюнок Генріха Семирадського «Облога Доростола». В лівому нижньому куті теж бачимо руського воїна з чубом. Питання: хто у кого вкрав? Чуб- це традиція знатних родів Русі, і означав він руське шляхетне походження. «Земля Русів» за італійським літописцем Гваньїні була «від Дністра до Дону, і від Великого Князівства Литовського до Криму».
А польський науковий діяч Матвій із Міхова писав: «Русь розташована між татарським Танаїсом (Доном), Сарматськими горами (Карпатами) та Таврійським островом (Кримом). На північ від неї лежить Литва, на заході — Польща, на півдні — Крим та Молдавія, а на сході — Московія та Скіфія (Татарія). По центру Русі протікає її головна річка — Борисфен (Дніпро). Русини слідують грекам у моді й обрядах, мають власне письмо, подібне до грецького, але в церквах на службі читають і співають сербською мовою. На чолі їх стоїть митрополит, що сидить у Києві, колишній столиці Русі. Руські пани і князі підпорядковуються великому князю литовському.» Етнонім «руський» наш народ усіма силами намагався зберегти, але не вийшло. Руська(українська) мова бере свій початок ще за часів Русі. На Русі була мова письма, а була мова розмовна. На жаль, дуже важко визначити якою ж мовою розмовляли у Русі, але читаючи літописи, можемо знайти українізми: «мова», «труна», «створити», «бачити» і т.д.. Нашу, українську мову ми можемо знайти у Київських грамотах 14 століття, в листах та козацьких літописах. Найбільше на неї вплинула мова польська, але за лексичною близкістю найбільш схожа на неї мова- білоруська(84% лексичної подібності), що каже нам про спільне походження наших народів.
Російські націоналісти і малороси дуже люблять хорватського мовознавця і історика Юрія Крижанича за його славнозвісні рядки: «Всем Славянским народам глава — народ Русский, и русское имя потому, что все славяне вышли из русской земли….» . Тільки наші російські друзі напевно не знають, що народ російський він називав московитянами, а до того ж хитрими і оманливими: «каковы поляки, богемцы, москвитяне, болгары, xopваты, босняки и иные…; того времени, как москвитяне вышли из рабства татарского (чему едва минуло 200 лет) они, будучи хитры и обманчивы, начали сразу мерить все на свой ум и относиться подозрительно ко всем другим нациям…». Як бачимо, націю він називає московитською, а не руською. Також Крижанич чітко розрізняє Русь від Московії, а московитів від русинів: «как проникнуть в Московию? Можно проехать в нее через Русь…; епископы русинов, что сейчас в польских владениях, порой совершают служение по-гречески, но врядли кто из них знает этот язык». Отже, можна зробити висновок, що під словами «народ руський» він має на увазі саме наш народ, а слова «Все славянские языки вышли из языка русского» означають, що слов`янські мови вийшли з давньоруської мови (щодо правдивості цієї думки слід дискутувати окремо, але зараз не про це). Думки щодо різності народу московитського і руського дотримується і Альберт Кампензе- нідерландський письменник і дослідник, що писав Папі Клименту четвертому про справи Московії: «Живуть, також суміжно з Московитянами- Руси, Литовці і Самогети ...; Домагання свої Князі Московські засновують на тому, що Русь, що знаходиться нині у владі Короля Польського, так само як і вся частина Польщі, що тягнеться на північ і північний схід від гір сарматських(скоріш за все, автор має на увазі Білу Русь), слідує з непохитністю Грецькому закону і визнає над собою владу Константинопольського Патріарха. По цій самій причині вельми багато хто до цих пір ще вважають за одне московитян і русів, спираючись на те, що вони сповідують одну віру.»
То чи є московити народом руським? На території Володимиро-Суздальського князівства(звідки і починалась Московія), що після розпаду Русі було у васальній залежності від Золотої Орди, проживали угро-фінські племена. Чи були там слов`яни? Було там плем`я В`ятичей, що «з роду ляхів», але чомусь не віднесено до списку слов`ян у Повісті Врем`яних Літ. Чому? Читаємо лист хазарського кагана Йосифа: «Ти ще наполегливо запитував мене щодо моєї країни і яка протяжність мого володіння. Я тобі повідомляю, що живу біля річки, на ім'я Ітіль, в кінці річки Г-р-гана. Початок річки звернуто на схід протягом 4 місяців шляху. Біля річки розташовані численні народи в селах і містах, деякі у відкритих місцевостях, а інші в укріплених містах. Ось їх імена: буртаси, булгари, сувар, черемиси, в'ятичі і слов'яни». Як бачимо, слов`яни і в`ятичі у автора окремо. Читаємо анонімну книгу «Худуд Ал-Алем»: «Вантіт- перше місто на сході країни слов’ян, деякі його жителі схожі на русів». Вантіт- місто в’ятичей…, і тут автор розрізнює русичів і в’ятичів!... В’ятичі- це венеди, а не слов’яни. Про це свідчить і географічна близькість, і лінгвістика, бо при слов'янському мовленні «в'ятичі» в «вяндічей» і «віндічей» перетворюються очевидним чином. А якщо ще прибрати нічого не кажучий, окрім як про слов’яномовність, суфікс - ичі, то і отримуємо ми знайомий такий корінь «ванд-», «венд-». Про це свідчить і культура в’ятичей, Ібн-Руста писав: «Коли помирає у них будь-хто, труп його спалюють. На другий день після спалення небіжчика вони йдуть на місце, де це відбувалося, збирають попіл з того місця і кладуть його на пагорб. І якщо у небіжчика було три дружини і одна з них стверджує, що вона особливо любила його, то вона приносить до його трупа два стовпи, їх забивають сторч у землю, потім кладуть третій стовп поперек, прив'язують посеред цієї поперечини мотузку, вона стає па лавку і кінець (мотузки) зав'язує навколо своєї шиї. Після того як вона так зробить, лаву прибирають з-під неї, і вона залишається повислої, поки не задихнеться і не помре, після чого її кидають у вогонь, де вона і згоряє». А ось поховальний обряд слов’ян: «Для поховального обряду характерні грунтові могильники з похованнями за обрядом кремації на стороні. Залишки кремації поміщалися в ями очищеними від залишків похоронного багаття або ж разом із золою, вугіллям і уламками кераміки. У 30 похованнях кальциновані кістки були поміщені в похоронні урни, в трьох - накриті урнами. Кераміка могильника представлена ліпними горщиками.». Різниця очевидна. Також, дрібні землеробські села в'ятичів часто носили тимчасовий характер і переносилися на інші місця в міру виснаження невеликих підсічних ріллей…, і теж саме було у венедів! А вже що на цю венедську основу нашарувалося потім якесь стороннє населення - у невеличкому, розуміється(і відчувається), кількості - так це нормально для часів слов'янської експансії на Русь, і тоді стає зрозуміло, чому у Повісті було написано «з роду ляхів». Таким чином, з вище наведених фактів можно визначити, що на території Володимиро-Суздальського князівства, а надалі Московії, не було ЖОДНОГО слов`янського племені. Російські історики та націоналісти використовують фразу Грушевського про те, що руський народ покидав центральну Україну внаслідок набігів татар. Це так, але чому вони вважають, що народ руський тікав на північ- у Московію? Ні! Татари ординські(уявіть собі…) теж «господарювали» на півночі, а татари кримські доходили і до Московії і тікати туди сенсу не було. Народ руський тікав на західну Україну, Польщу, Білорусь і Литву, тобто туди, де татарам могли дати відсіч, на відміну від Московії. Згодом починається освоювання Дикого Поля і утворення Запорізької Січі, куди масово ідуть селяни і з західної України, і з середньої, з Білорусі і навіть з Польщі (Запорізька Січ і справді була багатонаціональна армія, були там і німці, і поляки, і білоруси). Татарська загроза зникає, і люд знову повертається на свої землі. З цього випливає ще одне- руські князі(Боголюбський і co.) прийшли на територію угро-фінських племен і почали правити цими народностями(спочатку під пильним наглядом татар). Московські князі завойовували західну Росію і у Московсько-Новгородській війні винищили єдине слов’янське плем’я на її території- плем’я ільменських словенів. Плем’я псковсько-новгородських Кривичей не було чисто слов’янським, натомість мало істотні фінські корені(у Повісті Врем’яних Літ вони теж не були віднесені до списку слов’ян, на відміну від Кривичів смоленсько-полоцьких, про яких вже писалось). Але прихід руських князів у Володимиро-Суздальське князівство правити угро-фінами не можна порівнювати з приходом варягів на Русь правити слов`янами, бо варяги-то, і є слов`яни! Про це писав і Ломоносов(котрий, до речі, писав і про фінно-угрів) і Адам Бременський: «Слов`янських народів існує багато, серед них найбільш західні- вагри». Тобто фактично слов`яни почали правити слов`янами, чого не скажеш про ситуацію в Московії. Щодо мови московитів, то її основою стала церковнослов`янська мова, що обула створена на основі староболгарської. Церковнослов`янська мова була лише писемною та церковною, але не розмовною. Проте у Московії вона використовувалась як у письмі, так і у мовленні(звичайно ж, населення почали навчати мові, особливо після незалежності від татар). Якщо прочитаєте перекладач Зізаньї 1596 року з церковнослов`янської мови на просту руську мову, то відкриєте для себе, що це, фактично, російсько-український розмовник. Також російська мова зазнала фінського і татарського впливу, а за часів Петра була велика кількість запозичень з голландської, англійської, італійської, французької. Якщо казати про схожість української мови з російською, то лексична подібність складає 62%. Багато це чи мало? Лексична подібність англійської та голандської мов- 63%, а української і білоруської(як вже було написано)- 84%. Висновки робіть самі.
А чи вважав себе руський народ братнім з білоруським і московитським? З білоруським- безумовно так, про це свідчать походи козаків у Білорусь з наміром визволити білорусів з польського впливу і відтворити Давньоруську державу(походи Наливайка та ін.), такі ж наміри мав і Богдан Хмельницький, і у всіх листах до шведів та угорців писав про наміри відтворити стару Русь, «де грецька віра і мова їх ще існує, аж по Вислу». Така ж політика була і за часів Виговського. А московитів братами вважали? Ні! І саме тому Сагайдачний ходив війною на Москву, саме тому Хмельницький листувався зі шведами 1655ого року, шукаючи способи відновити могутню руську Україну, коли «братская» Москва була у стані війни з Швецією. І саме тому той же Хмельницький у листах до іноземців НІКОЛИ не називає московитів народом руським, яким він називав свій народ. Саме тому Виговський розгромив 150-тисячну московську армію, і саме тому Мазепа «подла прєдал» Петра. І наостанок, дослідження методом Y-гаплогруп народів Європи показали, що українцям найближчий народ білоруський та балканські народи, а росіяни- максимум зведені брати.
Висновки: триєдиний рускій народ- це міф Російської Імперії. Народ руський- це український народ, а не московський чи «трієдінаабьедіньонний». Якщо ми кажемо про єдність чи братство народів- то братніми народами є тільки український і білоруський, а брати московитів, як казав Олександр III- їх армія і флот.
Автор: Тимофій Степанюк
У 1240му Київ впав під навалою монголів, а впродовж 1241 року Орда остаточно розвалила Давньоруську державу. Хибною є думка, що Русь розвалилась на Велику, Білу і Малу. Мала і Велика Русь- це візантійський термін для розрізнення митрополії Галицько-Волинського князівства від митрополії Києва, бо як ми знаємо, Галицько-Волинське князівство створило свою митрополію. Отже, розподіл Русі на Малу і Велику мав виключно церковний характер і стосувався він конкретно Львова і Києва. З часом значення слів «Мала і Велика Русь» почали «розуміти» хто як хотів, а сам термін перекручували і використовували у своїх цілях. Що ж стосується Білої Русі, то назва «Біла» і справді носила територіальне значення. З усіх варіантів походження назви держави і назви білоруської нації- найбільш вірогідною є версія, що слово «білий» означало «чистий», «вільний», а вільним цей народ був тому, що Полоцьке князівство з середини 13 століття і до початку 14 століття не було ні під владою татар, ні литовців, натомість литовцям було лише союзником, а у склад ВКЛ увійшло лише в 1307 році, отже жителі князівства називали себе вільними- білими русами. Згодом вся Біла Русь приєдналась до ВКЛ на рівних з литовцями правах, що теж стало умовою утворення окремого народу білих русів. Основою білоруської мови були говіри дреговичів, радимичів, сіверян і смоленцько-полоцьких кривичів, що, до речі, віднесені до списку слов`ян у Повісті Врем`яних Літ, на відміну від кривичів псковсько-новгородських. Також на білоруську мову вплинула мова литовська, що є абсолютно нормально.
З білорусами розібрались…, а що ж таке народ руський? Почнемо з того, що народ руський- не є одним народом Київської Русі. Русь- це політичне об`єднання, але аж ніяк не народове. На Русі жили фіни, угри, балти і т.д.. З таким же успіхом можна казати, що у Третьому Рейху жили виключно німці, а в Речі Посполитій тільки поляки. Народом руським безсумнівно є наш народ, що сьогодні зветься українським. Ті території сучасної України, що входили в Київську Русь- були населені слов`янськими племенами, спільними за походженням, яких князь Олег та Святослав об`єднали у один- руський народ. Щодо так званого тюркського походження нашого народу. Козаки-тюрки- це міф. Козаки не у Дикому Полі народжувались, або приходили з Криму чи Казахстану. На січ приходили з усієї України- воювати за руський народ і віру православну. Чуб(за словами росіян)- вкрадений у турків звичай? Читаємо візантійського історика Лева Диякона, який своїми очима бачив князя Святослава: «...середнього зросту, не надто високого й не дуже низького, бровастий, з ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим волоссям над верхньою губою. Голова була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатного роду…». Дивимось на малюнок Генріха Семирадського «Облога Доростола». В лівому нижньому куті теж бачимо руського воїна з чубом. Питання: хто у кого вкрав? Чуб- це традиція знатних родів Русі, і означав він руське шляхетне походження. «Земля Русів» за італійським літописцем Гваньїні була «від Дністра до Дону, і від Великого Князівства Литовського до Криму».
А польський науковий діяч Матвій із Міхова писав: «Русь розташована між татарським Танаїсом (Доном), Сарматськими горами (Карпатами) та Таврійським островом (Кримом). На північ від неї лежить Литва, на заході — Польща, на півдні — Крим та Молдавія, а на сході — Московія та Скіфія (Татарія). По центру Русі протікає її головна річка — Борисфен (Дніпро). Русини слідують грекам у моді й обрядах, мають власне письмо, подібне до грецького, але в церквах на службі читають і співають сербською мовою. На чолі їх стоїть митрополит, що сидить у Києві, колишній столиці Русі. Руські пани і князі підпорядковуються великому князю литовському.» Етнонім «руський» наш народ усіма силами намагався зберегти, але не вийшло. Руська(українська) мова бере свій початок ще за часів Русі. На Русі була мова письма, а була мова розмовна. На жаль, дуже важко визначити якою ж мовою розмовляли у Русі, але читаючи літописи, можемо знайти українізми: «мова», «труна», «створити», «бачити» і т.д.. Нашу, українську мову ми можемо знайти у Київських грамотах 14 століття, в листах та козацьких літописах. Найбільше на неї вплинула мова польська, але за лексичною близкістю найбільш схожа на неї мова- білоруська(84% лексичної подібності), що каже нам про спільне походження наших народів.
Російські націоналісти і малороси дуже люблять хорватського мовознавця і історика Юрія Крижанича за його славнозвісні рядки: «Всем Славянским народам глава — народ Русский, и русское имя потому, что все славяне вышли из русской земли….» . Тільки наші російські друзі напевно не знають, що народ російський він називав московитянами, а до того ж хитрими і оманливими: «каковы поляки, богемцы, москвитяне, болгары, xopваты, босняки и иные…; того времени, как москвитяне вышли из рабства татарского (чему едва минуло 200 лет) они, будучи хитры и обманчивы, начали сразу мерить все на свой ум и относиться подозрительно ко всем другим нациям…». Як бачимо, націю він називає московитською, а не руською. Також Крижанич чітко розрізняє Русь від Московії, а московитів від русинів: «как проникнуть в Московию? Можно проехать в нее через Русь…; епископы русинов, что сейчас в польских владениях, порой совершают служение по-гречески, но врядли кто из них знает этот язык». Отже, можна зробити висновок, що під словами «народ руський» він має на увазі саме наш народ, а слова «Все славянские языки вышли из языка русского» означають, що слов`янські мови вийшли з давньоруської мови (щодо правдивості цієї думки слід дискутувати окремо, але зараз не про це). Думки щодо різності народу московитського і руського дотримується і Альберт Кампензе- нідерландський письменник і дослідник, що писав Папі Клименту четвертому про справи Московії: «Живуть, також суміжно з Московитянами- Руси, Литовці і Самогети ...; Домагання свої Князі Московські засновують на тому, що Русь, що знаходиться нині у владі Короля Польського, так само як і вся частина Польщі, що тягнеться на північ і північний схід від гір сарматських(скоріш за все, автор має на увазі Білу Русь), слідує з непохитністю Грецькому закону і визнає над собою владу Константинопольського Патріарха. По цій самій причині вельми багато хто до цих пір ще вважають за одне московитян і русів, спираючись на те, що вони сповідують одну віру.»
То чи є московити народом руським? На території Володимиро-Суздальського князівства(звідки і починалась Московія), що після розпаду Русі було у васальній залежності від Золотої Орди, проживали угро-фінські племена. Чи були там слов`яни? Було там плем`я В`ятичей, що «з роду ляхів», але чомусь не віднесено до списку слов`ян у Повісті Врем`яних Літ. Чому? Читаємо лист хазарського кагана Йосифа: «Ти ще наполегливо запитував мене щодо моєї країни і яка протяжність мого володіння. Я тобі повідомляю, що живу біля річки, на ім'я Ітіль, в кінці річки Г-р-гана. Початок річки звернуто на схід протягом 4 місяців шляху. Біля річки розташовані численні народи в селах і містах, деякі у відкритих місцевостях, а інші в укріплених містах. Ось їх імена: буртаси, булгари, сувар, черемиси, в'ятичі і слов'яни». Як бачимо, слов`яни і в`ятичі у автора окремо. Читаємо анонімну книгу «Худуд Ал-Алем»: «Вантіт- перше місто на сході країни слов’ян, деякі його жителі схожі на русів». Вантіт- місто в’ятичей…, і тут автор розрізнює русичів і в’ятичів!... В’ятичі- це венеди, а не слов’яни. Про це свідчить і географічна близькість, і лінгвістика, бо при слов'янському мовленні «в'ятичі» в «вяндічей» і «віндічей» перетворюються очевидним чином. А якщо ще прибрати нічого не кажучий, окрім як про слов’яномовність, суфікс - ичі, то і отримуємо ми знайомий такий корінь «ванд-», «венд-». Про це свідчить і культура в’ятичей, Ібн-Руста писав: «Коли помирає у них будь-хто, труп його спалюють. На другий день після спалення небіжчика вони йдуть на місце, де це відбувалося, збирають попіл з того місця і кладуть його на пагорб. І якщо у небіжчика було три дружини і одна з них стверджує, що вона особливо любила його, то вона приносить до його трупа два стовпи, їх забивають сторч у землю, потім кладуть третій стовп поперек, прив'язують посеред цієї поперечини мотузку, вона стає па лавку і кінець (мотузки) зав'язує навколо своєї шиї. Після того як вона так зробить, лаву прибирають з-під неї, і вона залишається повислої, поки не задихнеться і не помре, після чого її кидають у вогонь, де вона і згоряє». А ось поховальний обряд слов’ян: «Для поховального обряду характерні грунтові могильники з похованнями за обрядом кремації на стороні. Залишки кремації поміщалися в ями очищеними від залишків похоронного багаття або ж разом із золою, вугіллям і уламками кераміки. У 30 похованнях кальциновані кістки були поміщені в похоронні урни, в трьох - накриті урнами. Кераміка могильника представлена ліпними горщиками.». Різниця очевидна. Також, дрібні землеробські села в'ятичів часто носили тимчасовий характер і переносилися на інші місця в міру виснаження невеликих підсічних ріллей…, і теж саме було у венедів! А вже що на цю венедську основу нашарувалося потім якесь стороннє населення - у невеличкому, розуміється(і відчувається), кількості - так це нормально для часів слов'янської експансії на Русь, і тоді стає зрозуміло, чому у Повісті було написано «з роду ляхів». Таким чином, з вище наведених фактів можно визначити, що на території Володимиро-Суздальського князівства, а надалі Московії, не було ЖОДНОГО слов`янського племені. Російські історики та націоналісти використовують фразу Грушевського про те, що руський народ покидав центральну Україну внаслідок набігів татар. Це так, але чому вони вважають, що народ руський тікав на північ- у Московію? Ні! Татари ординські(уявіть собі…) теж «господарювали» на півночі, а татари кримські доходили і до Московії і тікати туди сенсу не було. Народ руський тікав на західну Україну, Польщу, Білорусь і Литву, тобто туди, де татарам могли дати відсіч, на відміну від Московії. Згодом починається освоювання Дикого Поля і утворення Запорізької Січі, куди масово ідуть селяни і з західної України, і з середньої, з Білорусі і навіть з Польщі (Запорізька Січ і справді була багатонаціональна армія, були там і німці, і поляки, і білоруси). Татарська загроза зникає, і люд знову повертається на свої землі. З цього випливає ще одне- руські князі(Боголюбський і co.) прийшли на територію угро-фінських племен і почали правити цими народностями(спочатку під пильним наглядом татар). Московські князі завойовували західну Росію і у Московсько-Новгородській війні винищили єдине слов’янське плем’я на її території- плем’я ільменських словенів. Плем’я псковсько-новгородських Кривичей не було чисто слов’янським, натомість мало істотні фінські корені(у Повісті Врем’яних Літ вони теж не були віднесені до списку слов’ян, на відміну від Кривичів смоленсько-полоцьких, про яких вже писалось). Але прихід руських князів у Володимиро-Суздальське князівство правити угро-фінами не можна порівнювати з приходом варягів на Русь правити слов`янами, бо варяги-то, і є слов`яни! Про це писав і Ломоносов(котрий, до речі, писав і про фінно-угрів) і Адам Бременський: «Слов`янських народів існує багато, серед них найбільш західні- вагри». Тобто фактично слов`яни почали правити слов`янами, чого не скажеш про ситуацію в Московії. Щодо мови московитів, то її основою стала церковнослов`янська мова, що обула створена на основі староболгарської. Церковнослов`янська мова була лише писемною та церковною, але не розмовною. Проте у Московії вона використовувалась як у письмі, так і у мовленні(звичайно ж, населення почали навчати мові, особливо після незалежності від татар). Якщо прочитаєте перекладач Зізаньї 1596 року з церковнослов`янської мови на просту руську мову, то відкриєте для себе, що це, фактично, російсько-український розмовник. Також російська мова зазнала фінського і татарського впливу, а за часів Петра була велика кількість запозичень з голландської, англійської, італійської, французької. Якщо казати про схожість української мови з російською, то лексична подібність складає 62%. Багато це чи мало? Лексична подібність англійської та голандської мов- 63%, а української і білоруської(як вже було написано)- 84%. Висновки робіть самі.
А чи вважав себе руський народ братнім з білоруським і московитським? З білоруським- безумовно так, про це свідчать походи козаків у Білорусь з наміром визволити білорусів з польського впливу і відтворити Давньоруську державу(походи Наливайка та ін.), такі ж наміри мав і Богдан Хмельницький, і у всіх листах до шведів та угорців писав про наміри відтворити стару Русь, «де грецька віра і мова їх ще існує, аж по Вислу». Така ж політика була і за часів Виговського. А московитів братами вважали? Ні! І саме тому Сагайдачний ходив війною на Москву, саме тому Хмельницький листувався зі шведами 1655ого року, шукаючи способи відновити могутню руську Україну, коли «братская» Москва була у стані війни з Швецією. І саме тому той же Хмельницький у листах до іноземців НІКОЛИ не називає московитів народом руським, яким він називав свій народ. Саме тому Виговський розгромив 150-тисячну московську армію, і саме тому Мазепа «подла прєдал» Петра. І наостанок, дослідження методом Y-гаплогруп народів Європи показали, що українцям найближчий народ білоруський та балканські народи, а росіяни- максимум зведені брати.
Висновки: триєдиний рускій народ- це міф Російської Імперії. Народ руський- це український народ, а не московський чи «трієдінаабьедіньонний». Якщо ми кажемо про єдність чи братство народів- то братніми народами є тільки український і білоруський, а брати московитів, як казав Олександр III- їх армія і флот.
Автор: Тимофій Степанюк
30
