Будьмо відповідальними!

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня» стосовно ситуації з виборами Президента України

Дорогі українці!

Незабаром ми знову захищатимемо майбутнє України.

Виклик, що його приготувала історія, украй суворий: або ми доведемо собі й іншим, що стали сильною нацією і здатні досягати великих цілей, — або капітулюємо як держава, здавшись на милість ворогам зовнішнім і внутрішнім.

Протягом п’яти років Україна ціною надзусиль і жертв успішно протистоїть російській агресії, захищаючи не тільки себе, а й Європу від геополітичної катастрофи. Ми переконалися, що сподіватися на надійну міжнародну підтримку можна лише тоді, коли самі матимемо гідність і силу.

Важливо також, щоб наш спільний вибір був вільним і демократичним.

Проте, на жаль, як дізнаємося зі ЗМІ, надто багато кандидатів у президенти обіцяють будь-що і вже зі старту вирішили, що ця кампанія буде брудною, а тому вести її чесно – собі на шкоду. Мовляв, якщо всі вдаються до зловживань, то врятувати країну можна лише тоді, коли й самому скористатися всіма можливостями – праведними й неправедними, – щоб нейтралізувати суперників. Так, «рятуючи державу», її невпинно розкладають ізсередини.

Отож, ми – за чесні вибори.

Вибори без тих брудних технологій, які можуть скомпрометувати нас як державу, що заявила про свій намір бути цивілізованою. Ми – за відкритість змагання, тому рішуче виступаємо за обов’язкові прямі телевізійні дебати кандидатів у другому турі. Вони допоможуть обрати гідного претендента, а не «кота в мішку». Вони перегородять шлях дешевому популізму. Вони стимулюватимуть нашу з вами відповідальність.

Тож будьмо відповідальними!

Цього вимагає від нас сама історія. І відповідальність за характер виборів лежить не лише на кандидатах і їхніх штабах, а й на нас із вами. Не раз цими днями стає страшно, коли бачиш, у що «слуги народу» перетворюють демократію і загальне виборче право.

Відмова українців сакралізувати владу й обожнювати своїх керманичів є однією з передумов свободи й демократії. Проте перетворення виборів на клоунаду й нестримний потяг до нищення державних інститутів – одвічна причина нашої національної Руїни. В історії людства такі клоунади завжди закінчувалися диктатурою – як правило, чужоземною.

Але коли вибори стають приводом для безвідповідального глуму, то скажімо собі чесно: чи гідні ми цього права вибору? Чи, може, праві наші недруги, які переконані, що ми пограємось у свободу, тоді занапастимо її та й урешті заспокоїмось у новій диктатурі?

Українці – волелюбний народ, який відчуває свою гідність, тож пам’ятаймо, що гідність накладає певну громадянську і моральну відповідальність.

Ми усвідомлюємо, що наші слова – гострі й можуть поранити й тих, хто цього докору не заслужив. Але гострота наших слів іде не від злості, а від болю, без якого вже неможливо стежити за ходом виборчих перегонів.

Отож, просимо всіх, хто сповнений такої ж тривоги, як і ми: змобілізуймося в цей історичний момент і не даймо «беркуту» людської безвідповідальності занапастити і нашу свободу, й оплачені жертвою здобутки Майдану!

Такою є правда.

І цій правді має відповідати той, кому ми разом доручимо бути керманичем нашої держави. Оскільки безпекові аргументи внинішній ситуації стають щораз вагомішими, ми вважаємо, що сьогодні саме Петро Порошенко може якнайкраще гарантувати безпеку держави. З урахуванням цього ми й зробили свій вибір: 31 березня ц. р., а потім, за потреби, і в другому турі підтримаємо Петра Порошенка.

Ставши у 2014 р. Президентом України, він чимало зробив для національної безпеки, дипломатичних успіхів країни, підвищення її престижу в світі. Вагомими були також зусилля щодо збереження та зміцнення економіки, щодо розвитку української самоідентичності, національної культури. Петро Порошенко шляхом умілої дипломатії, вочевидь, сприяв здійсненню споконвічного бажання і права українського народу мати свою канонічну Православну Церкву.

Нам прикро, що в кривих дзеркалах перегонів ці важливі здобутки зазнають спотворень.

Знаємо й про його прорахунки: половинчастість у боротьбі з корупцією, у реформуванні правоохоронної й судової системи. Гострою залишається проблема бідності, поглибились проблеми соціальної справедливості, в країні має місце драматичне порушення закону вартості праці. Що стосується «викривальних» матеріалів, які вихлюпуються цими днями у медії, то їхня переконливість була би більшою, якби вони ґрунтувалися на більшій доказовій базі та їх не приберегли спеціально до виборів.

Ми не «колекціонували» свої тривоги – ми намагалися говорити про них самому Президентові, бо ставились до нього небезкритично. Ми й тепер сподіваємося, що за п’ять років Президент мав змогу пересвідчитися: без постійного діалогу влади й суспільства про успіхи України годі й мріяти.

Підтримуючи Петра Порошенка, розраховуємо на його здатність врахувати нелегкий досвід керівництва державою в екстремальних обставинах і виправити помилки минулих років.

Ми не бачимо йому переконливої альтернативи серед інших кандидатів у Президенти.

І пам’ятаймо: майбутнє кожного з нас, наших родин та держави вирішується саме в ці дні.

В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

 http://1-12.org.ua/2019/03/13/4145#more-4145