Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Будущее Крыма ...

Ну, вот и приехали. Не прошло и двух суток «свободы» от Киева, как курвиметры исправились с бешеной скоростью.

Так о чём это я.

Вчера пообщалась со знакомыми из Керчи. Правда, последние месяцы бурных и трагических событий в Киеве нас отдалили настолько, что курвиметр моих знакомых отнёс Киев и меня за океан, куда-то в северные районы Нью-Йоркского округа Манхэттена Гарлема США. Где все исключительно бандиты, хаос, и подносы с «бЕндерами».

Много сил я прилагала, чтобы убедить в обратном, или определить рамки грабежа и бандитизма исключительно в кодле Межигорья, мне ничего не удавалось. Говорю честно, крышу сносило от «контраргументов», и я почти теряла сознание, потому что они не первоклассники, а с двумя дипломами довольно уважаемых даже в мире ВУЗов и не рядовыми должностями в госучреждениях. На самом деле очень хорошие люди, но которых я не узнала через каких-то пять месяцев промывания мозгов российскими телеканалами.

После того, как они мне заявили, что у президента овоща была хорошая зарплата, и он всё это мог купить именно за её (а они наблюдали за тв экскурсией), силы мои кончились бороться с зомби.

Но перед этим я как-то обратилась к ним за финансовой поддержкой раненых на Майдане и хоть как-то показать публично свое отношение к режиму бандитов в Украине, которые, по их же словам, «грабят так , что уже пятиэтажные дома думают как во дворе деревянные туалеты построить, потому что дома воды хватает, и то из набранных бутылей, чтобы смывать унитаз раз в день». Они мне отказали, дословно, «Киев далеко!». Все, точка.

Но вчера случилось невероятное. Курвиметр знакомых исправился, кажется, окончательно, и ближе городов, чем Львов и Киев, со вчерашнего вечера у них нет. Опаньки.

Так что же случилось?

Нафотографировашись с зелёными неопознанными человечками и ряжеными «казаками», которых было в первые дни не так уж и много, как с экзотическими животными, решили мои знакомые как-то пригласить «освободителей» от «бендеровских гангстеров» в гости, а потом пожалели.

Но всё по порядку. Гости прибыли, благо у моих друзей очень шикарный дом, и не один. Блюд заоблачно, вместо стекломоя коньяк и хорошая украинская горилка, шашлычки, все чин по чину и экскурсия по дому. Гости щелкают языками, хвалят хорошего хозяина и хозяйку, даже в ящики заглядывают. Особенно поразило, что есть даже сауна и летний бассейн.

Поэтому сидят пьют, гуляют, поют «ой мароз мароз не морозь меня ...» и «этот день победы порохом пропах ...». Между этими радостями желудочно-кишечного тракта и промытого мозга до абирвалгу, потихоньку-помаленьку, напившись в стельку «освободители» говорят, что они здесь навсегда, казаки будут поддерживать «порядок на своей территории», а зелёные человечки являются армией Крыма, которая здесь и поселится «в хороших квартирах, которых пока нет, но будут через месяц, от силы два». Именно в этом месте долгая пауза , а потом знакомый говорит, не могу ли я ему помочь и найти адрес для проживания «луТше во Львове, но можно и в Киеве, там где берут на полное довольствие «беженцев»(!)».

Я в шоке, это же с какого бодуна ты «беженец», если так здоровался с «освободителями»?

Объяснение феноменально - «после того, что мы услышали, мы их боимся, и кажется им понравился наш дом, они у нас остановились». Говорю, что означает «остановились», попроси на выход. Пауза, "не могу, боюсь провокаций». Поэтому второй день кормят, поют, танцуют против собственной воли. Покупают еду по их предпочтениям и проклинают себя за трусость.

Как оказалось, там действительно срочники из очень бедных районов России (казаки из краснодарского края), которым пообещали за удержание плацдарма на чужой территории море свободных и красивых зданий, квартир беженцев и навсегда солнце, море и целебный воздух, а также кучу трофеев тех же беженцев. Поэтому, что достанется им, решать будут они сами в меру своей жадности, но не сейчас, а когда пройдет «разгромнопобедный референдум».

А еще сообщили, что квартиру, дом и что угодно продать сейчас будет невозможно, запрет «вызволителей», «сначала всё нужно проинвентаризировать, национализировать, зарегистрировать по росийскиому законодательству, согласовать с Роспотребнадзором (я так понимаю, с Онищенко), только потом, проверив, честно ли заработано имущество, можно будет оформлять право собственности».

После этого курвиметр окончательно починился и, как оказалось, ближайшим городом к Керчи стал Львов!

На моё предложение «Бороться и не сдаваться», ответ был обычных бедолаг, которые потеряли розовые очки «А что думает ваше правительство? А где ваш хвалёный «правый сектор» и ваша «самооборона»?»

Пришлось ответить «Наше думает о нас, а о чем думает «ваше», вы уже знаете »

Но что они будут делать с этим починенным курвиметром сейчас, когда куча зелёных и ряженых вооружённых (!) человечков бегает по их дому с кучей своих курвиметров сломанных и с описаниями имущества, они не знают, так как страшно.

Знакомым теперь я отказала, потому что именно они позволили случившееся, потому что когда убивали лучших из лучших Украины на Майдане и по всей стране , ближайшей к ним была Москва!

Извините.

ПыСы

Также друзья сообщили, что как курорт вряд ли Крым будет развиваться, потому что «казаки» сказали, что это будет «их дом, где хочется покоя от толп туристов. Разве, что немножко» (на сколько именно немножко, не объяснили).

http://ukrfan.livejournal.com/19862.html 


84%, 27 голосів

3%, 1 голос

9%, 3 голоси

3%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Онлайн трансляції з військових частин Криму

  • 09.03.14, 11:41
Цитата:

Волонтери ЄвромайданSOS передали українським військовим в АР Крим техніку для здійснення онлайн-трансляцій, якою забезпечила львівська ІТ-компанія ТзОВ "Техніка для бізнесу" та київські волонтери.

Окрім того за територією в/ч А4515 (гарнізон Бельбек) і Штабом ВМФ України можна спостерігати в режимі реального часу цілодобово за посиланнями


***а ця вже не відкривалась кілька разів....

Знамените Межигір’я

  • 09.03.14, 10:27

Знамените Межигір’я!

Колись тут, десь верст на 18–20 вище за Київ по Дніпру, був один з найславетніших монастирів української землі. Попередником його вважається обитель біля Вишгорода ще домонгольської доби, з кам’яним Спаським храмом ХІІ ст. За часів Батия її зруйнували, а потім ченці опанували Межигірське урочище та спорудили там церкву понад Дніпром. У XVII столітті тут уже був чималий комплекс Спасо-Преображенського монастиря. Не раз він страждав від пожеж, але незмінно відроджувався – насамперед завдяки тому, що до нього були вельми прихильними українські козаки. Гетьмани, ще від Богдана Хмельницького, сприяли обителі значними пожертвами, а Січ Запорізька вважала Межигірський Спас своїм військовим монастирем (іноді його називали «Запорізькою Лаврою»). Саме звідси призначали священиків на Січ. Тут-таки лікували покалічених січовиків, а старі, знесилені козаки на схилі років знаходили тут притулок.

Коли ж не стало Січі – припинив існування й монастир. Катерина ІІ у 1786 році закрила його, перетворивши на казенний шпиталь. Наступного року цариця була у Києві та схотіла помилуватися мальовничою обителлю. Але нога її сюди не ступила, бо якраз напередодні цього блюзнірського візиту, вночі, Межигір’я раптово згоріло!

Кам’яні будівлі усе ж вдалося відновити після пожежі. Проте вже не для монастиря, бо на терені Межигір’я вирішили створити фаянсову фабрику (неподалік виявили чималі поклади високоякісної білої глини – каоліну). У першій половині ХІХ століття ця фабрика була доволі потужною, її вироби користувалися широкою відомістю.

У ці часи сюди навідувався Тарас Шевченко, котрий згадував «Межигірський Спас» у своїх творах. Залишився його малюнок олівцем 1843 року:


Ми бачимо тут соборний Спасо-Преображенський храм (у центрі), зведений ще у 1670–80-х роках, а також церкву Петра і Павла та дзвіницю, що їх було збудовано у 1772–74 роках коштом Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Січі. 

Згодом фабрика занепала, і вже у 1860-х роках уперше розглядали питання про продаж Межигір’я у приватну власність. Православна громадська думка вельми цим обурювалася – насамперед з огляду на те, що за таких обставин фабрика на святому місці може (ач, який жах!) перейти під оруду підприємців-євреїв. Утім, у наступні роки вдалося відновити тут чернецьке життя. Спочатку, з 1886 року, патронат над Межигір’ям здійснював чоловічий Свято-Троїцький (Іонинський) монастир, а у 1894-му тут було влаштовано жіночу обитель, підпорядковану Києво-Покровському монастиреві.

Від цього часу лишилося чимало поштівок, на яких зображено краєвиди Межигір’я.

Загальний вигляд:

 

Монастирські будівлі:

 

Тут у центрі бачимо, зокрема, класицистичний портик колишнього «братського корпусу» – наслідок реконструкції, що її здійснював на терені Межигірського комплексу у 1810-х роках, після чергової пожежі, відомий архітектор Іван Кедрін.

Святість та багата історична пам’ять цього місця разом з чудовою природою та мальовничими краєвидами сприяла численним відвідуванням. Чимало киян користувалися тут дачними приміщеннями, що їх надавав у оренду монастир. Для зручності сполучення у Межигір’ї діяла пароплавна пристань.


А на цій поштівці бачимо (праворуч) трійку заможних панів, які, мабуть, нещодавно прибули сюди на відпочинок.

Вони позують на тлі межигірських будівель – але ж добре розуміють, що вони тут не хазяї, а лише гості.

...У радянські роки обитель, як водилося, було ліквідовано. Натомість спробували відновити традиції керамічного виробництва. У 1923 році тут було засновано художньо-керамічний технікум (з 1930-го – інститут), в якому працювали провідні майстри ужиткового мистецтва. Мистецтвознавець Федір Ернст відзначив, що цей заклад «своїм мистецьким рівнем навчання є безперечно найкращий в УСРР».

Комплекс у ті роки в основному зберігав попередній вигляд, про що свідчить поштівка межі 1920–30-х років:


На звороті написано: «Околиці Києва. Межигір’я. Загальний вигляд учбового керамічного комбінату». Як бачимо, цей «комбінат» не заважав монастирським будівлям лишатися неушкодженими. Той-таки Ф.Ернст у 1930 році зауважив: «Вважаючи на культурне минуле Межигір’я, тут гадають улаштувати Державний Культурно-Історичний Заповідник».

Проте, у буквальному сенсі, «не так сталося, як гадалося». Коли Київ у 1934-му зробили столицею республіки, переведеним сюди з Харкова урядовцям упала в око чудова місцина. Невдовзі старовинний комплекс перестав існувати. На його місці було влаштовано урядову резиденцію. Незважаючи ні на які горбачовські перебудови, ні на яку демократію, ні на яку незалежність, місце козацької святині досі залишається за високим парканом, під охороною, в руках купки можновладців. Навколо цієї загадкової території останніми роками поширювалися всілякі чутки, плітки; сенсаційні публікації упевнили частину читачів у тому, що десь там, у підвалах, досі переховується пресловута бібліотека Ярослава Мудрого!..

Разом з цим, ще за часи існування Межигірського комплексу про нього багато писали у солідних книжках – від Андрія Муравйова і Івана Фундуклея до Костя Шероцького та Федора Ернста. Нині історії Межигір’я теж присвячено чимало досліджень; у 2007 році вийшла книжка «Вишгород. Межигір’я» (автори І.Черняков, І.Пироженко). Збереглося доволі зображень та креслень межигірських будівель.


За матеріалами: http://mik-kiev.livejournal.com/54951.html

Новини Правого Сектору

  • 09.03.14, 05:03
Ось що робиться в армії на Сході України..............

Цитата:

Щойно телефонував товариш, що служить у частині ВВ у Харкові. Ситуація приблизно така: «ахвіцери» дуже сильно деморалізовані, часто п’ють і… готуються до реваншу. Так, саме до реваншу – «очищувати» Україну від бЕндер (в тому числі і «за допомгою» Росії). У відповідному дусі налаштовують солдатів. Сьогодні частину із них перекинули в Донецьк. Офіційно – для припинення правопорушень і охорони держустанов від завезених із Росії «сепаратистів». Неофіційно був проведений інструктаж, згідно з яким українські солдати фактично мають діяти на боці антиукраїнської наволочі. 


Щодо самих солдат, то вони розділилися приблизно порівну. Одні – за Україну, інші – за Росію (або Малоросію). Напруга значна – як то кажуть, «день без бійки вважається втраченим». 

Цікавий нюанс: цього тижня в частині були гості… російські офіцери…

Чесно кажучи, не розумію бездіяльності нової влади. Де перевірки, розслідування, кадрові зміни, арешти зрадників? Нічого не розумію…

Невже ТАК потрібно??

Янукович тікає на Марс !!!!

  • 08.03.14, 20:52
Це все ж ПРИКОЛ :)

Цитата:

Людину з прізвищем та ім'ям як у колишнього президента України – Віктор Янукович – знайдено у списку кандидатів для польоту на Марс за програмою Mars One. 


Окрім того стало відомо, що на банківські рахунки проекту Mars One з 18 по 21 лютого було переведено близько $2 млрд. Хто саме зробив інвестиції у проект – не розголошується.

Бідні марсіани (((((((

а земляни зовсім здуріли ((((((

Захоплені в першій половині 8-го березня

  • 08.03.14, 12:27
Захопили республіканський військовий комісаріат


та відділ української прикордонної служби "Щолкіно", заодно вдерлись до квартир прикордоннків

Камікадзе на ім"я путін

  • 08.03.14, 10:21

У неадекватності і відсутності здорового глузду у нинішнього російського диктатора,напевно,вже не сумнівається ніхто.Не може нормальна психічно-здорова людина дійти до готовності розпочати третю світову війну,у якій не буде переможців і яка однозначно може стати останньою в історії людства лише через те,що інша СУВЕРЕННА і НЕЗАЛЕЖНА країна відмовляється бути його колонією і над якою відвічний агресор втратив свій неустанний контроль.При цьому він прирікає також підвладну йому на даний час країну на неминучий крах і розпад.Фактично,воно вже підписало Росії смертний вирок.Виникає питання-чому російський народ до сих пір тримає над собою таке чудовисько???Є два варіанти-або росіяни вже просто звикли бути вічними рабами без права на власну думку і свободу слова і їх цілком задовільняє таке існування(оскільки повноцінним життям його назвати важко,це,як жінка,яка живе зі своїм чоловіком за принципом-б"є,значить-любить,хай тиран,зате наш,рідний),або проти них використовується якась потужна психічна зброя масового ураження.Іншого пояснення особисто в мене просто немає…Можливо,таке існування  вже стало для російської нації генетичним захворюванням і воно невиліковне?При всій моїй повазі до простих росіян я останнім часом дедалі більше сумніваюся у їхній адекватності і психічному здоров’ї як нації в цілому.Як можна влаштовувати концерти і виспівувати пісні через те,що їхній правитель-тиранюга своїми агресорськими загарбницькими діями діями у відношенні до чужої країни прирікає їх же на неминучу загибель,як державу і як націю в цілому???Це просто нонсенс.Невже російська нація вироджується у бездушних і безголових смертників-камікадзе?

Для віртуальних друзів

  • 07.03.14, 20:13
Прохання до всіх моїх віртуальних друзів, які підтримують аргесію військ РФ видалити мене з списку, та більше не заходити в мої блоги.