В російській імперії одні види паніки змінюють інші. І поки одна частина населення гарячково спостерігає за хаотичними рухами рубля та валют, інша частина в терміновому порядку закуповується предметами першої необхідності. А жителі Сибіру запасаються оптовими партіями туалетного паперу. Про це повідомляє видання Сибір-Інфо, новину передає «Преса України».

Серед сибіряків шириться чутка, що у зв'язку з санкційними обмеженнями, введеними проти Росії країнами Заходу, скоро можуть початися перебої з туалетним папером. Росіяни впевнені, що під час виробництва туалетного паперу використовується сировина, яка завозиться із Заходу, а у зв'язку з санкціями, доставка «цінної сировини» може припинитися.

Як повідомляє Сибір-Інфо, тільки протягом останніх кількох тижнів продаж паперу зріс вдвічі. Наголошується, що жителі Новосибірська і околиць на всяк випадок запасаються великими партиями туалетного паперу.

Раніше ми повідомляли: Голодні москвичі готові піти навіть на злочин, тільки щобспробувати смак заборонених в країні мідій, фуа-гра та інших імпортних продуктів. Про це свідчить прикрий інцидент, що стався напередодні в столичному ГУМі. 

У вівторок, 16 грудня, до української льотчиці Надії Савченко нарешті пустили лікаря. Таку інформацію повідомив адвокат Надії Ілля Новіков. Новину передає "Преса України".

Надію Савченко оглянув лікар – отоларинголог. У зв’язку з тим, що слух полонянки досі не відновився, їй  призначене лікування. Проте, цей процес ускладнює той факт, що Савченко відмовляється їсти. Адвокат розповів, що не зміг переконати затяту льотчицю припинити голодування.

"Вчора вона перекинула тарілку їжі на конвоїра, який брутально поводився. Передає привіт всім, хто підтримує її", - повідомляє Новіков.

Нагадаємо, на середу 17 грудня, в Москві запланована прес-конференція представників захисту Надії Савченко.

За словами іншого адвоката, Марка Фейгіна, завтра будуть представлені документи, які засвідчують непричетність Надії Савченко до злочинів, в яких її звинувачують.

Нагадаємо, українська льотчиця Надія Савченко потрапила в полон до бойовиків у червні. Її насильно вивезли в Російську Федерацію і утримували під вартою у Воронежі. Пізніше, у вересні, льотчицю етапували до Московського СІЗО №6.

За рішенням Басманного суду термін утримання під вартою для Савченко продовжено до 13 лютого 2015 року.

Також повідомлялося, що 13 грудня Савченко відмовилася їсти у зв’язку з тим, до неї не пускали лікаря і не надавали відповідну медичну допомогу, яка була необхідна льотчиці через сильний біль у вусі.

Київські волонтери зустрілися з легендарними захисниками донецького аеропорту - непереможними «кіборгами». Про війну і те, як герої стали героями, поділився враженнями блогер Антон Сененко. Новину передає «Преса України».

Блогер переконаний, що «кіборги» - це звичайні люди, навіть зовні вони не відрізняються від інших людей: «на вигляд не сильно здоровенні». Але цих чоловіків відрізняє сила духу, у свій час кожен з них «відслужив в армії», і зараз відбувся у житті як професіонал, як сім'янин, як людина.

«Кіборги - це приклад того, як кожен, хто розуміє, що Батьківщина - це не центр Києва і не Банкова, а твій дім, твоя родина, - може стати захисником. І, з їх слів, увага до аеропорту - перебільшена. Аеропорт - це символ. Але були і є місця погероїчніше і страшніше. Тому обов'язок кожного розуміти, що немає важливих і неважливих ділянок фронту або тилу. Якщо кожен буде добре виконувати свою роботу на своїй позиції - це вже успіх. Тому потрібна підтримка ВСІЄЇ армії», - зазначає Сененко.

Незважаючи на всю жорстокість війни, «кіборги» шкодують своїх ворогів, так як в більшій частині на штурм аеропорту російське військове командування кидає 18-20-річних «строковиків». І їх тут, також як і бойовиків гине дуже багато.

«Коли «кіборги» бачать, що на них насуваються вороги, вони просто викликають на них вогонь артилерії - адже у них всі позиції пристріляні за стільки часу. При цьому самі кажуть, що їм це нагадує Велику Вітчизняну, коли солдат кидали в атаку з однією гвинтівкою на п'ятьох. А потім вони дивляться в тепловізори, як безмозких російських пацанів просто рве на шматки, і по-чоловічому їх жаліють. Але у них дійсно немає виходу - це йде ворог, і йде їх вбивати», - зазначає блогер.

«Потім через пару годин з ними пов'язується російське командування і просить перемир'я. Дві години ніхто не стріляє, а по центрі їздить вантажівка і збирає тіла», - додає він.

При цьому, російські військові вже почали розуміти різницю між пропагандою, якою їх годують по телевізору і правдою, яку вони спостерігають в аеропорту. Тому до українських захисників у росіян більше поваги, ніж до проросійських бойовиків.

«Військові наших полонених донбасянам і лугандонам не видають. Чому? Бо вже, мабуть, почали розбиратися, що у нас тут не хунта і не фашисти, а люди, що захищають свою землю. А бойовики Лугандонії ні честі не мають, ні навіть понять про людяність», - переконаний Антон Сененко.

18:51, — Украина

На Луганщине 12 русских солдат попали в больницу с инфекционным заболеванием неизвестной этиологии.

После многочисленных нападений "партизан" на переброшенных из РФ наемников и спецназовцев, за несколько дней уничтоживших более сотни российских солдат, добавилась еще одна напасть – биологическая угроза, пишет glavnoe.ua.

Об этом со ссылкой на данные перехвата сообщений российских военных координатор конструкторских групп украинских беспилотников Алекс Нойт сообщает на своей странице в Facebook.

По его данным, в Луганскую областную больницу попали 12 бойцов 36-й отдельной мотострелковой бригады из 29-й общевойсковой армии Восточного военного округа (Бурятия) с инфекционным заболеванием неизвестной этиологии.

Медико-санитарная служба МЧС РФ установила первичный диагноз "сибирская язва". Любопытно, что 1602-й военный клинический госпиталь Южного военного округа РФ запрос на эвакуацию отклонил.

В связи с этим командование бурятских мотострелков просит либо принять решение на определения места их эвакуации или разрешения на перемещение 36-й ОМСБР 29-й ОА ВВО в место изолированной дислокации.

После различных вариаций и планов по утоплении Украины в собственной крови, российский премьер-министр Дмитрий Медведев вдруг заговорил об Украине, как о "равноправном партнере". И пусть сказано это было после целого ряда идеологических штампов, обвинений, обещаний скорого краха и критики, но главное в словах Медведева – признание за Украиной права на собственный выбор.

Есть такая советская картина – "Ильич над картой Украины". В России – война, голод, смерть, полный развал экономики и государственности, братоубийство, насилие, эпидемии, грабежи. А чем занят глава российского правительства, Владимир Ленин? А он склонился над картой Украины. Ему еще и Украину ограбить нужно.

Спустя почти столетие после большевистского переворота ситуация повторяется. В России – экономический кризис, стремительное падение курса национальной валюты, развал экономики, война на Кавказе, усиливающееся предчувствие полного государственного краха. А чем занят глава российского правительства, Дмитрий Медведев? А он пишет статью об Украине. Ему еще и Украину развалить нужно.

И, тем не менее, голод и холод – друзья реализма. Еще за несколько лет до развала Российской империи никто и мечтать не мог об украинской государственности. А спустя всего несколько месяцев после большевистского переворота делегация советской России участвовала в мирных переговорах с Германией на равных с делегацией Украинской Народной Республики. Даже после оккупации территории нашей страны Красной Армией большевикам пришлось отказаться от идеи включения Украины в РСФСР на правах автономии и придумать "равноправный" Советский Союз, который наша страна смогла не только покинуть, но и фактически уничтожить в 1991 году.

Еще несколько месяцев назад, до начала сопротивления российской агрессии, западных санкций и обвала нефтяных цен Путин и Медведев готовы были залить нашу страну кровью – только чтобы помешать нашему самостоятельному выбору будущего. В Кремле планировали войны, бомбардировки, диверсии, экономическую блокаду. В Украину посылали наемников, которые вкупе с местными уголовниками и бандитами составили воинство "народных республик". Путин вещал с трибун о "Новороссии" и давал понять, что никакой Украины вообще нет.

Сейчас же в длиннющей статье Медведева, после всех уже привычных идеологических штампов, обвинений, обещаний скорого краха нашего государства и критики неправильного выбора, написано самое главное – "лучший способ доказать, что мы в России уважали и уважаем Украину как суверенное государство – это признание за ней права на сделанный выбор". Медведев обещает отстаивать национальные интересы в отношениях с Украиной как с "любым другим равноправным партнером". В этом обещании, как мне кажется, ключевое слово – равноправным. Хотя и с "любым другим" - тоже неплохо. Украина и должна быть таким же партнером России, как Польша, Финляндия или Германия. Время "большой семьи", в которой брат-самозванец признавал за собой право на убийство, грабеж и оккупацию, а за нами – право на аплодисменты и покорность, завершается синхронно с завершением самой истории Российской империи и ее фантомных болей.

Пришла пора заинтересоваться собственной картой, Дмитрий Анатольевич. 

Виталий Портников.