Коли прийде кінець химері на Москві-ріці
Розвал Російської Федерації зачепить Україну насамперед, так що починати думати, що робитимемо з цією несподіваною радістю, треба вже вчора. Чому не починали? Напевне, тому, що всіх зачаровувала аберація "тисячолітньої історії" цього "східного колоса". Мене це завжди дратувало: яке, до біса тисячоліття?!
Від улусу до імперії
Московський улус Золотої Орди став державою у повному розумінні слова не раніше, ніж наприкінці XV століття, а то й пізніше. Новгород Москва захопила 1478 року, Твер - 1485-го; Псков впав 1510 року, а найбільш близька до Москви Рязань і зовсім 1521-го! Ви можете уявити собі Росію без Рязані? Ось і мені таке не під силу. Отже формально сучасна Московія і 500 років не нараховує. І ось протягом цих "дитячих" століть "колос", щонайменше, тричі розвалювався, і на його місці виникала абсолютно нова химера (за Львом Гумільовим, про що нижче).
Що цікаво: завойовник Новгорода і Твері Іван III, звільнившись від ординської опіки, почав обережно називати себе царем. Так, як до нього московити називали ханів Золотої Орди. Тобто Іван де-юре вів свою спадкоємність не від великих князів Київських, а від східних завойовників. А вже в цій якості претендував на землі "всія Русі".
Держава, сконструйована третім Іваном, розвалилася чи то зі смертю Федора Івановича (недоумкуватого синка Івана IV "Грозного") 1598 року, чи то з появою т.з. Семибоярщини 1610-го (бояри, прогнавши непопулярного царя В.Шуйського, остаточно скинули з командних висот нащадків Рюріка. На спорожнілий трон покликали польського короля Владислава. Присягу на вірність якому принесли, серед інших, патріарх Філарет і його нащадок Михайло, майбутній цар московський. Повноцінна революція у розваленій до рівня волостей країні - ви не вважаєте?
Тоді єднанню братерських слов'янських народів Московії, Польщі та Литви зашкодив злісний нижньогородський сепаратист Кузьма Мініч Сухорук ("Мінін") і князь Дмитро Пожарський, який спокусився на його капшук. Так, до речі: якийсь Володимир Путін публічно назвав Мініна татарином. Що багато пояснює у поведінці цього русофоба. Як результат: Московська держава Рюріковичій відійшла у небуття. Влада у 1613-у перейшла до спадкоємців вихідця з Прусії Андрія Кобили - Романових.
Перші Романови наробили багато чого. Спочатку загнали країну у церковний розкол, а потім Петро I й зовсім ліквідував у країні православ'я, перетворивши церкву на один з держдепартаментів. Від влади у новій імперії були відсунуті "старі" (тобто вискочки, які встигли застаріти і відсунули при Михайлі Романові Рюріковичів) боярські роди, а справами почали заправляти зовсім вже безрідні меншикови та "німці", які "наїхали" з усіх кінців земної кулі. Нарешті, через систему шлюбів з дрібномаєтними німецькими княжнами Романови звиродніли в німців Голштин-Готторпів.
Таке перетворення не врятувало Московію від чергового розвалу. Вірні ленінці, які прийшли на зміну Готторпам, навіть юридично відмовилися від старої спадщини (включаючи державний борг) і проголосили створення комуністичного раю на землі, який закінчився черговим розвалом у серпні 1991 року. Отже ніжки у "тисячолітнього" колоса виявилися глиняними. Точніше, у химер, які щоразу повстають на трупах попередниць.
Влада химери
Химера - хоч і міфічна, проте цілком тілесна істота з тулубом кози, головою лева і драконівським хвостом. В етнологію цей термін, запозичивши у древніх греків, запровадив Лев Гумільов, син великої української поетеси Анни Горенко (Ахматової). Ось цитата з глави XXVII його книги "Етногенез і біосфера землі":
"Виникла внаслідок поштовху суперетнічна система тісно пов'язана з природою свого регіону. Її ланки і підсистеми етноси і субетноси знаходять кожен для себе екологічну нішу... Але якщо в цю систему вторгається нова чужа етнічна цілісність, то вона, не знаходячи для себе екологічної ніші, змушена жити не за рахунок ландшафту, а за рахунок його мешканців. Це не просто сусідство і не симбіоз, а химера, тобто поєднання в одній цілісності двох різних несумісних систем. У зоології химерними конструкціями називаються, наприклад, такі, які виникають внаслідок наявності глистів в органах тварини. Тварина може існувати без паразита, паразит без господаря гине. Але, живучи в його тілі, паразит бере участь у його життєвому циклі, диктуючи підвищену потребу у харчуванні і змінюючи біохімію організму своїми гормонами, що примусово вводяться у кров або жовч господаря або паразитоносія".
Лена Хейдіз - Химера держави, червень 2013
Якщо хтось скаже, що Московія, як етнічний організм, хоч найменше не відповідає даному визначенню - нехай першим кине камінь у ближнього захисника "русского мира", отруєного "гормонами" телепропаганди.
Як утворилася химера на Москві-ріці? У повній відповідності з гумільовською теорією. В екосистему, освоєну фінно-уграми, десь на самому початку другого тисячоліття вторглися варяги Рюріковичі зі своїми змішаними слов‘яно-норманськими дружинами, привівши з собою православних попів. Породженням цього процесу став такий монстр, як Андрій Боголюбський. Ну, а коли з глибин Євразії насувалися степняки - жити почало зовсім весело.
Співіснувати ці три абсолютно несумісні етноси могли тільки в режимі "господар - паразит". Спочатку в ролі глистів виступали ординські баскаки, потім Рюріковичі, які вступили з ними у симбіотичні відносини. Рюріковичів змінили Романови, Романових вірні ленінці, які мали такі жахливі апетити, що висмоктали потенціал 1/6 частин суші у рекордно короткі 74 роки і один місяць.
Нинішня химера на Москві-ріці, чекістсько-кадирівська, обіцяє припинити своє існування набагато швидше, оскільки почали діяти нові історичні закономірності. У тому числі та, яку сформулював Лев Гумільов: Московію наздогнала ентропія. Або, щоб простіше: у суспільстві практично не залишилося творчої енергії. З'явитися енергія може лише в результаті гниття трупа чергової химери. Нічого образливого - звичайна біохімія.
Поштовх вичерпався
Під "поштовхом" у вищенаведеній цитаті Гумільов мав на увазі заряд якоїсь енергії, якимсь чином (Лев Миколайович допускав, що з космосу), що пролився на землю. Етноси, які попали під його благотворну дію, ставали незвичайно активними, особливо у побудові нових етнічних систем, тобто держав. Але, у міру розширення свого ареалу, вони ставали дедалі ледачішими, прагнули жити за рахунок накопиченого на початковому етапі "жирку", а потім приходили нові завойовники, і все починалося спочатку.
Унікальність Московії в тому, що її ніхто ніколи не намагався завоювати. Нічого було - усі свої багатства (ліс, прядиво, карбонат калію, хліб, хутра, тепер - газ і нафту) вона вивозила сама і продавала за безцінь, а замерзати на безкрайніх холодних просторах теплолюбним європейцям якось не посміхалося. Тому кожна нова химера народжувалася з місцевих ембріонів. Проблема тільки в тому, що пасіонарний поштовх вичерпується за цілком природних причин. І це видно в сьогоднішній РФ вже й неозброєним оком.
І тут варто спуститися з теоретичних висот до буденної практики. Згадати хоч би великі техногенні катастрофи, що траплялися останніми роками. Аварія на Саяно-Шушенській ГЕС в 2009 р. сталася, між іншим, через те, що «кришка гідроагрегату кріпилася на іржавих шпильках, з яких 6 (з 49) взагалі не мали гайок, а 41 мала ознаки «втомного зламу». Якісь слюсарюги полінувалися знайти відповідне кріплення, інженерам в лом було перевірити їх роботу, а в результаті - загибель 75 осіб і чималі екологічні збитки. Не кажучи вже про чисто економічні втрати.
Чи взяти падіння ракети «Протон-М» 2 липня 2013-го. Комісія встановила, що три із шести датчиків кутових швидкостей були перевернуті на 180 градусів. «Оскільки датчики технологічно складно встановити неправильно, їх закріпили із застосуванням сили, після того, як не змогли встановити відповідно до інструкції». «Силою» це, треба думати, за допомогою кувалди і якоїсь матері? У автора цих рядків солідний стаж роботи на промислових підприємствах не самих високотехнологічних галузей. Усяк бувало, але подібних прикладів пригадати якось не вдається
Ось ще приклад. У 2007 р. компанія російського олігарха Іскандера Махмудова «Трансмашхолдинг» за копійки приватизувала знаменитий «Луганськтепловоз». Як розповідали мені знайомі по роботі на цьому заводі, після приватизації нові власники КамАЗами вивозили в Росію технічну документацію. Збиралися налагодити виробництво магістральних тепловозів на одному з тамтешніх заводів холдингу. Але фахівців, здатних освоїти цю справу, так і не знайшлося.
Заглянув недавно на сайт Росстату, розділ «Виробництво транспортних засобів і устаткування». У 2010-му 33 магістральні тепловози в РФ таки зробили; у подальші роки відповідний рядок з таблиць вилучили. Росія вже не здатна їх робити. Навіть на приватних підприємствах, що характерно. І нікого цьому навчити. Адже тепловози все-таки простіше будуть космічних ракет. Висновок: Кремлю життєво необхідно було захопити Україну не тому, що вона могла б колись у майбутньому явити росіянам спокусливий приклад (при відомій потужності тамтешньої пропаганди їх навіть Європа вже не спокушає). Чекістам потрібен наш інтелектуальний, кадровий і просто людський потенціал.
"Человецы суть"
Чи не перебільшує автор значення України? Перевірити це можна за все тією ж статистикою. Офіційною. Пам'ятається, років два тому мас-медіа обговорювали моторошну новину: В Україні за роки Незалежності зникли майже 700 сіл. Це, звичайно, жахливо. Але ось ці Міністерства регіонального розвитку РФ на 2011 рік: з 1990 року там припинили існування 23 тисячі населених пунктів, причому за попередній, 2010-й, не стало відразу 3000 сіл і селищ. Як йдуть справи сьогодні - даруйте, сказати не можу - МРР РФ теж ліквідоване.
Зрозуміло, що зникнення села не означає, що разом з ним вимерли усі його мешканці. У більшості випадків вони давно виїхали, а уповноважений на те державний орган через якийсь час офіційно просто констатував: «Ніхто тут більше не живе». Справа в іншому: величезні території РФ залишаються не лише без населення. На цих просторах утворюється цивілізаційний вакуум. Причому це стосується не лише Сибіру або Далекого Сходу, але й європейської частини РФ.
Це не те ж, що було до приходу сюди цивілізації. Йдучи, народ залишав напризволяще домашніх тварин, добрива, отрутохімікати, сільські туалети і смітники, врешті-решт (який чиновник змусить селянина дезинфікувати його нужник хлоркою і засипати вказаним у санітарних нормах шаром землі?!). Що може з усього цього трапитися? Та що завгодно. Особливо якщо за цим «вакуумом» прокладена залізниця або магістральний трубопровід
Населення «зіщулюється» в агломерації навколо великих центрів, і це, до усіх інших незручностей, призводить до збільшення агресивності і без того не дуже миролюбних росіян. З іншого боку, ця агломерація втрачає чисто людські зв'язки з причини і відстаней, і елементарної дорожнечі квитків на ЗД. А тут ще і електрички стали скасовувати в масовому порядку. Поневолі народ звіріє.
Знову порівняльна статистика. За 2013 рік - тоді ми знаходилися приблизно в однакових політичних умовах. У той рік в результаті навмисних вбивств і нанесення тяжких тілесних пошкоджень в Україні загинули 3292 людини. Росстат, щоправда, використовує інше формулювання. «В результаті злочинних посягань» загинули 9,1 тис. жінок і 22 тис. осіб, але це, мабуть, одне й те ж.
При тому, що населення РФ втричі більше за українське, убитих за рік там виявилося більше в 9,4 разу. Ясно, що економіка тут ні при чому - середньостатистичний росіянин отримує в рази більший дохід, ніж українець. Але щось змушує його вирішувати міжособові проблеми таким радикальним способом. Що відбувається зараз, коли Росію обклали економічними санкціями - подивимося збірники Росстату трохи пізніше.
До речі, про санкції. Для росіян вони небезпечні не так зниженням їх життєвого рівня, як війною за перерозподіл ресурсів усередині закупореного санкціями економічного простору. Якщо раніше олігарх зароблені на експорті національного багатства гроші міг інвестувати в підприємства Заходу, то тепер він змушений буде шукати способи збагачення усередині країни і скоро сам здивується, до чого мізерні ресурси рідної вітчизни. І тут вже почнеться така рубка, що 90-і здадуться грою в пісочниці. Не поручуся за точність цифр, але тільки в охоронних структурах РФ працює щось близько 1 млн. осіб. А ще в пресі мелькала звістка про наміри хазяїна РЗ пана Якуніна обзавестися власними військами. І пан Міллер щось таке говорив.
* * *
Коротке резюме: народ РФ до розпусти, тобто, до війни усіх проти усіх, давно готовий. Досвіду, якого бракує, окремі індивідууми придбають на Донбасі - і безглуздий і нещадний російський бунт спалахне при першій же іскрі. Це в жодному разі не буде повстання проти «антинародного режиму», але химері на Москві-річці це навряд чи минеться.
Втім, нам не про її здоров'я варто думати.
Михайло Бублик, Сєверодонецьк.
