Місцеві вибори 25 жовтня 2015 р. в Україні
- 24.10.15, 14:15
Місцеві вибори 25 жовтня 2015 р. в Україні
Почну з висновків: я буду голосувати за партію "Солідарність" в міську та обласну ради та Оксану Юринець на голову міста Львова від тої самої "Солідарності", тобто від Блоку Петра Порошенка, куди увійшла партія "УДАР" Володимира Кличка, а також опосередковано долучилась партія "Народний фронт" Арсенія Яценюка своєю неучастю у цих виборах.
В опонентах для мене на першому місці є два ВО: "Свобода" та "Батьківщина" - задовбали, м'яко кажучи, мене ці два "всеукраїнські об'єднання" або як я їх іронічно обзиваю: "виконуючих обов'язки". Далі в меншому форматі йде моє несприйняття таких партій, як "Об'єднання "Самопоміч" А. Садового, "Радикальна партія О.Ляшка" та "Громадянська позиція" А. Гриценка, а за тим чисто теоретично - "Опозиційний блок". Щодо всіх новітніх партій я наразі нічого проти не маю, бо ще їх не знаю як реальність, а на рекламність чогось по-суті сказати важко: пожуємо, розжуємо, прожуємо - тоді побачимо: проковтнути чи виплюнути.
Також я однозначно проти Андрія Садового як голови міста Львова з багатьох причин, але головним є причина демократичного поступу, тобто перебування одної людини на тій самій виборній посаді повинно бути не більше 2-х термінів підряд. Навіть від геніальної людини всі втомлюються, коли то занадто довго, а що вже казати про втому від добротної посередності. Зазначу, що ні пан Гірняк, ні тим паче пан Васюник як претенденти на посаду голови міста у мене якогось захоплення не викликають, але най то люди вирішують. Я особисто завтра проголосую за Оксану Юринець. На тому - крапка.Така моя позиція щодо таємниці голосування під час виборів. Далі пішла теорія, яку друкую виключно для бажаючих знати мою думку, бо не бажаючих далі зі мною знатись я вже "відшив" тим, що оприлюднив з самого початку свої пріоритети.
Перш за все хочу видати панегірик Уряду Арсенія Яценюка - молодці! Втримали країну Україну від дефолту, на що дуже розраховував Пуйло і його банда, а також всі головні соціальні виплати провадяться вчасно. Хто пережив в Україні кризові 90-ті, той знає, що краще вчасна виплати маленької зарплати та пенсії, чим невиплати їх взагалі і то роками (наголошую: роками! і в мирний час!). Не раз зазначав, як мені набридли різні фахівці псевдо-аналітики та інші базіки з їх безкінечним критиканством влади в стилі "все погано, бо погано". Зовсім не вимагаю захвалювати Уряд, як в часи Совка чи Азазеля-Азарова або як зараз в РФ, але я вважаю, що справжній аналіз йде в руслі змагальності: ось позитив, а це - негатив. Які шальки терезів в кого з аналітиків переважать - то вже інша справа, але ж принаймні так буде чесно на противагу скидання одного негативу, бо сам десь там не там, а так же хочеться і самому прорватися-дорватися до влади... Хочеться, а не виходить: всі місця іншими зайняті. Ось і гавкають, а караван собі йде.
Отже ми завдяки діяльності Уряду України під керуванням Арсенія Яценюка гарно уникнули дефолту і що найголовніше: економіка України працює. Так, є спад, але не шалений обвал, не повний розвал, не катастрофічна криза 90-х, а є цілком керована економіка в загальнодержавному масштабі. Керованість державою не втрачено і це найголовніше! Молодці!
Тепер простий приклад, щоб всім стало зрозуміло що називається "на пальцях": загальновідомою є інформація про витрати України на війну під назвою "АТО" (антитерористична операція), яку оприлюднив Президент України Петро Порошенко, а саме: щодень ми, тобто Уряд України (!), витрачаємо на АТО 5 мільйонів доларів. Оскільки це було сказано для закордонних представництв, яким що гривня, що рубль, що рупія - мало що скажуть, то я прошу кожного перевести ці долари у наші гривні, що за скромним курсом у 20 грн. за 1 дол. дасть 100 000 000 грн. Ну, панове українство, як вам ця сума? За один день - 100 мільйонів, за 10 днів - 1 мільярд! За місяць - 3 мільярди з хвостиком! За рік - 36,4 мільярдів! Це при тому, що весь державний бюджет України приблизно в 600 мільярдів гривень. І окрім АТО є ще інші виплати чималі як зовнішні, так і внутрішні! Задумайтесь, як це їм в Уряді вдається зводити кінці з кінцями, тоді і заповажаєте, якщо маєте розум і совість, на противагу відомо кого: всіх тих, хто Уряд Яценюка паплюжить за цю фантастичну роботу. Так, визнаю, що немає у нас ні шаленого економічного розвитку, ні сталого всезагального процвітання, ні динамічного збагачення українців тощо, але погляньте тільки на цю ораву своїх же паскуд, які тільки паскудять і паскудять в Україні та всілякі фронди стосовно влади вчиняють і жодним чином нашому Уряду не допомагають, неначе то їх заклятий ворог, а другом є Уряд Російської Федерації...
З цієї причини я вважаю дуже і дуже вдалим політичним маневром для партії "Народний фронт" не приймати участі у місцевих виборах безпосередньо, що повністю позбавило опонентів їх коронного чорного піару типу звинувачень про "використання адмінресурсу", фальсифікації і тому подібне. Не той час, щоб країна залишилась без прем'єр-міністра, який пішов у відпустку, аби зайнятися виборчою компанією... Не той час, навіть за певного затишшя на фронтах АТО. Тому молодчина Арсеній і як політик, а заразом і його партійна команда "Народного фронту" молодці. Давно хотів похвалити Арсенія Яценюка, тому і роблю це сповна щиро та з приємністю, бо ж маємо з чим порівнювати: отой "помаранчевий антагонізм" Ющенко з Тимошенко ще дотепер допікає до живого. Не доведи Боже ще одного подібного повторення.
Якщо хтось сподівається, що я ще втну наступний панегірик пану Петру Порошенку та його партії "Солідарність", як самим, самим, самим!- то ні. Маю за честь розчарувати: тут все ще в живому процесі, отже зробити навіть етапні висновки наразі неможливо. Найкраще за все говорить затишшя на Донбасі, а далі - то деталі. Єдине, що хочу відповісти всім, хто кричить по ЗМІ і деінде, що вони-де бач не бачать ніде ніяких реформ і змін на краще тощо. В таких випадках мені дуже хочеться сказати наступне: - Перепрошую, а ви не пробували дивитись з розплющеними очима?.. Бо то є просто анекдотична ситуація: - Ах, я нічого доброго не бачу! Мені все фе, все бяка, отже і влада погана, і все в країні погано. І тоді хтось має довкола цього недобачайла бігати навколо і сюсюкати: пояснювати, показувати і розказувати де і що є доброго або недоброго насправді. І все одно не вгодить такому зарозумілому цабе...
Ні, я звичайно за звітність і відкритість, але в тому плані найкращий аргумент є конкретні справи і їх результати. Затихло в АТО - добре є. Газ, світло, воду і тепло в хаті маю - добре є. Пенсії і зарплати регулярно виплачують - добре є. Нова поліція по району їздить в авто, тоді як раніше ментів не дочекаєшся - добре є. І так далі. Конкретна дія і конкретний результат - це головний принцип. Власне я завжди так і ставлю питання: - Назвіть мені два-три досягнення того чи іншого чоловіка, як лідера, як керівника. Або здобутки окремої партії - тоді можна обговорювати щось конкретно, а то як в АТО: головне "отжать" побільше всякого добра собі, а війна - то дурня.
Для прикладу, в одному товаристві хвалили пана Гриценка - отого, що його "Громадянська позиція", але коли я власне запитав про його якісь конкретні справи і здобутки - то ніхто нічого назвати не зміг. Чи при ньому як міністрові Збройних сил України вони почали стрімко модернізуватись? Ні. Чи сильно проявив себе на посаді голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони? Ні.Чи ним була розроблена новітня суперова воєнна доктрина для України? Ні. Показав себе знаменито під час подій на Євромайдані? Також ні. Ну то може було сформовано ним особисто підрозділ добровольців в АТО чи волонтерська мережа? Теж ні. Ну то є хоч щось?! Нема і не може бути, бо пан Гриценко є людина, яка ніколи не помиляється, що для політика дуже важливо: незаплямована репутація. І вона насправді у Анатолія Гриценка є незаплямована - він справді ніколи не помилявся і не помилиться, бо як відомо, що "не помиляється тільки той, хто нічого не робить". Подальші коментарі щодо пана Гриценка і його партії "Громадянська позиція" є зайві.
Зовсім інша справа ВО "Батьківщина" і її керманич Юлія Тимошенко, хоча вона і стверджує в своїх заявах у ЗМІ, що "за всі 16 років вони ніколи не зраджували український народ". Можливо це справді сказано щиро. Пропозиція створити свого часу так звану "ширку", тобто "широку коаліцію у Верховній Раді України з фракцій "БЮТ" та "Партії регіонів" - то у жодному разі не було зрадою щодо своїх виборців з точки зору пані Юлі. Яка ж тут зрада? Звичайне собі "кидалово". А що? Хіба так не можна? Дивно? Чому не можна? Юля вважає, що можна і треба, якщо це корисно для справи, тобто вигідно особисто для неї, супермоделі в застінках Кабміну. Як вона Ющенкові клялася-божилася, що є вірна йому соратниця і помічниця на віки-вічні, а тоді "гоп-стоп, Вітя" і то так круто, що другий Вітя не дивлячись на зеківський гарт налякався не на жарт, зачувши пропозицію від Юлі: "А давай, любчику Янукович, будемо разом дружити і Україну на двох ділити". Дав Вітя драла, як пес від жала (гадюки). А пані Ю. тоді видала в ефір за Фройдом, обмовившись словами: - Все пропало! Пророче ляпнула, хоча зараз пробує повернути все те, що відтоді пропало. А зась! Вже хоч би мовчала, нерозумна комсомолія, про газ і тарифи, бо всі в курсі, що саме з подачі Юлії Тимошенко було денонсовано договір поміж Україною і Російською Федерацією про постачання газу за 50 дол. за 1 тис. кубів в об'ємі понад 50 мільярдів щорічно до 2019 року. Причому цей процес не мав грошового взаємозаліку, а був обрахований в своєрідній манері "послуга за послугу". Звичайно всіляких махінацій з газом було повно, бо ж газу тоді було повно! Дешевого газу! І в один момент за чарівним помахом владної ручки пані Ю все змінилось до невпізнання: з 50-ти ціна газу стала понад 500 дол. США і пішло-поїхало з України мільярди і мільярди до скарбниці РФ. А кишені українців стали ще більше порожніми, бо ж леді Ю героїчно поборола і зліквідувала злочинні корупційні схеми без її участі на інші вже за її участю. Що тут додати? Одне хіба нагадаю: на виборах Президента України 2010 року кандидатуру Віктора Януковича у РФ підтримував Дімон Медведєв, а у обранні Юлії Тимошенко був більш зацікавлений Вова Путин і мав на те вагомі газово-долларові причини, і не тільки їх. Тут також можна було б обмежитись фразою "подальші коментарі зайві", але не можу втриматись і замовчати тему внутрішнього видобутку газу і нафти в України, яку так активно піднімає на свій щит чи скорше надто сильно близько бере останнім часом до свого червоного серця Юлія Тимошенко. Тут можна сказати одне: якщо ти, жіночка нелегкої поведінки, така, трясця твоїй мамі, - розумна і всезнаюча, то чому ж свого часу сама не зробила того, чого тепер вимагаєш від інших? Знаю добре відповідь: тоді це було вигідно виключно тобі, а тепер це вигідно іншим, отож тебе жаба дусить і ти казишся до нестями за своїм втраченим джерелом бабла, а не захищаєш насправді убогий український народ від газового ярма, який тобою ж на нього і накинуто. Хвойда з серцем потвори! Як можна так лицемірно звинувачувати в усіх негараздах в країні і обливати помиями теперішню владу, будучи сама членом провладної коаліції? Для мене особисто Юлія Тимошенко ще гірша за Олега Ляшка, хоча початково вони свою кар'єру робили абсолютно однаково через ліжко з ким потрібно. (Свічку не тримав, а просто знаю - Б.Г.)
Тепер щодо інших "виконуючих обов'язки", тобто ВО "Свобода". Прикро, коли за величними ідеями патріотизму і щирого українського націоналізму переховуються підлі люди, але що є - те є. Як не заперечую і того, що серед "свободівців" є багато чесних і порядних людей, як колись були вони і серед ультра радикального УНА-УНСО або їх спадкоємця "Правого сектору" - є там правдиві патріоти і чесні люди - є! І досить значна частина, але маніпулюють ними люди далекі від порядності, що є факт. Події під Верховною Радою 31 серпня 2015 року зі значними жертвами серед правоохоронців через злочинні дії ультра радикальних бойовиків від ВО "Свобода" стали кульмінацією виявлення реального значення цієї політсили: вони є соціальні провокатори, дестабілізатори правопорядку і дебілізатори ідей українського націоналізму. Знову ж я не буду перечити, якщо хтось наведе мені якісь факти з реально існуючих позитивних дій та їх результативності від ВО "Свобода", але я особисто такого не знаходжу в історичній ретроспекції їх існування. Якщо вони навіть вже традиційний "Марш героїв" в Києві на 14 жовтня перетворили цього року з вшанування правдивих героїв Української Повстанської Армії в політичне шоу з ходою до Лук'янівського СІЗО на підтримку вбивць-"свободівців", то це досить перегукуються з їх минулорічним маршем дуже і дуже провокаційного характеру з киданням газової гранати в хол столичного готелю, що разом дало багато матеріалу для злобних репортажів в російських ЗМІ про "українську хунту та громадянські беспорядки в Україні". Що вже казати про цьогорічну трагедію під стінами ВРУ 31 серпня, яку у викривленому з користю для себе форматі російські ЗМІ рознесли по цілому світу. То на кого працює політична партія ВО "Свобода"? Явно не на Україну та її народ. До речі, "свободівці" це самі підтверджують в своїй політичній рекламі, заявляючи, що вони єдині спроможні "протистояти будь-якому режиму" в Україні. Прошу ласкаво: хороший чи поганий той режим в Україні панам зі "Свободи" байдуже - головне для них протистояти йому, тобто сіяти розбрат і дестабілізацію державного устрою. Як кажуть в таких випадках: "На злодієві і шапка горить".
Доречно навести ще одну цьогорічну політагітку з арсеналу ВО "Свобода": "Маючи всього 6 членів у фракції ми зупинили приватизацію тисячі державних підприємств" Тобто ось які вони начебто герої: не дали розкрадати народне добро. Але ж тоді треба було продовжити і сказати, що за рік ці державні підприємства принесли державі 3 мільярди прибутку. Чомусь "свободівці" промовчали і це дивно... Дивно? Та нічого дивного! Бо ж не прибутку, а збитків принесли 3 мільярди державі ці підприємства цього року! Як були вони збиткові і в минулі роки. Хто б їх продавав, якби вони були прибуткові! За збитковість їх і виставили на приватизацію, яку "героїчно" заблокували турботливі "свободівці", тоді як справді прибуткові і стратегічні держпідприємства в Україні ніхто приватизувати не збирався і не збирається. Просто є купа державного мотлоху з часів Совка - підприємств, яким конче треба дати нормального господаря-власника, бо чиновник на посаді директора ніколи не буде надриватись на своїй роботі виключно за одну службову зарплату. Ніколи! Тому і потрібен власник! Справжній господар на підприємстві. Інше питання, що має бути належний державний контроль над діяльністю всіх підприємств та бізнесу загалом в Україні, але якраз цього "свободівці" і не домагаються, бо ж вони "протистоять будь-якому режиму".
Я не є ворог справжнім патріотам України, але я є ворог провокаторам та маніпуляторам, я ворог всім тим, хто паплюжить високі ідеї українського націоналізму. На минулих місцевих виборах вся Львівщина дружно проголосувала за політичну силу ВО "Свобода", тому вона отримала значну більшість серед депутатів як обласної, так і міських та районних рад. Зокрема у Львові майже 90 % депутатів було в міськраді від ВО "Свобода" - і що то дало? Нічого. Навіть програмну обіцянку відмінити двоставковий тариф на теплопостачання не спромоглись, а про щось інше і взагалі тихо. Не чути про якісь значні зрушення і в інших областях поряд, де також потужно перемогла ВО "Свобода": Тернопільській та Івано-Франківській. Побачимо, які висновки зроблять люди на теперішніх місцевих виборах щодо цієї політсили, але сподіваюсь на здоровий глузд та тверезих висновків по результатам, а точніше за наявності їх відсутності.
Подібне рішення очікую від виборців і стосовно іншої політичної партії, якою стала новоявлена "Об'єднання "Самопоміч". Поява її в українському парламенті стала великою несподіванкою, але сама діяльність фракції"Об'єднання "Самопоміч" виявилась несподіванкою ще більшою. Такої наглої деструкції в парламентській діяльності від новачків стіни Верховної Ради України напевно ще не бачили ніколи, аж ось воно з'явилося та зневажливо базіка не тільки щодо українських владних персоналій і структур, але взагалі бачили вони десь всю "Венеціанську комісію" з її рекомендаціями, а також Євросоюз зі Спосученими Штатами разом узятими. Ось тільки проти Російської Федерації якась дивна скромність в риториці членів фракції "Об'єднання "Самопоміч" у стінах ВРУ і поза нею. З чого б це? Взагалі, що то була за дивна обструкція внесення змін до Конституції України, яка була вигідна виключно країні-агресору з півночі. Пригадайте, як об'єднались в своїх зусиллях фракції "Самопоміч" Садового, "Радикальна партія Ляшка" та несподівано змінила позицію фракція "Батьківщина" і приєдналась до них (явно Вова з Кремля нагадав леді Ю дещо), а знадвору ВРУ бушувала ВО "Свобода". І якщо всередині парламенту заледве не дійшло до бійки та кровопролиття, то зовні події набули значно трагічнішого характеру. (детальніше: http://espreso.tv/news/2015/08/31/rada_zminy_do_konstytuciyi_ukrayiny, а ще: http://espreso.tv/news/2015/09/01/poroshenko_vidvidaye_poranenykh_pid_radoyu_biyciv_nacgvardiyi)
Водночас всі розуміли, що зрив прийняття "Закону про внесення змін до Конституції України" означав одночасно зрив і денонсацію всіх так званих "Мінських домовленостей" з вини виключно України. На щастя, розум і політична компетентність тоді перемогли, у тому числі і завдяки голосам з "Опозиційного блоку", чому я зовсім не дивуюсь, бо і в трагічні часи лютого 2014 року багато хто з цього боку зробив вагомі вчинки щодо порятунку жахливої ситуації в Україні. Взагалі варто визнати, що найбільше постраждала від війни на Донбасі та анексії Криму саме ця частина політичних діячів, що зазнала катастрофічних втрат як електорального, так і економічного характеру, тому їх бажання припинити війну і повернути все назад більш ніж зрозуміле. Несприйняття персоналій з "Опозиційного блоку" не є причиною щодо його абсолютної обструкції. В даній ситуативній співдружності при голосування проявилось те, що представники "Опозиційного блоку" є значно більшими патріотами України і є набагато незалежнішими від впливів з Кремля, на противагу "Об'єднання "Самопоміч", "Радикальної партії Олега Ляшка", ВО "Батьківщина" та ВО "Свобода". Сучасне затишшя в зоні АТО тому найяскравіше підтвердження.
Дещо затягнулось моє розмірковування на тему місцевих виборів 25 жовтня 2015 року, але вже як почав, то все і до кінця викажу, щоб не плуталось в подальшому. Фактично я видаю це просто для фіксації своєї позиції, причому свідомо роблю саме в так званий "день мовчання" (ягнят), бо це є перевага Інтернету та блогерів: коли схочу - тоді і бурмочу, що захочу. Так про новітні партії говорити не маю бажання, хіба що отримав газетку від партії "Укроп", де вони декларують: "В наших рядах немає комуністів та регіоналів", а на першій сторінці красується їх провідний член Володимир Яворівський, який щось з років 15 перебував у лавах КПРС за СРСР і вискочив звідтам в самий останній момент. Причому комунякою був активним, як он і зараз гіперактивний націоналіст... Смішно буде побачити в "Укропі" ще Бориса Олійника, або й самого Петра Симоненка на тій підставі, що в Україні комуністична партія заборонена і розпущена, отже відтепер комуністів взагалі серед нас немає... Трошки гумору для розрядки.
Підсумком вищесказаного буде наступне.
Великої уваги і поваги не надаю виборам 25 жовтня, тому що це, на мою думку, є чисто технічна потреба тимчасово перезавантажити місцеву владу згідно Конституції України, але всі вже знають про майбутні нові місцеві перевибори десь за 2 роки.
Чому ж стільки галасу і така чимала кількість бажаючих стати депутатами? Причини різні: одні хочуть лишитись ними, а інші хочуть стати ними і вкоренитись на довший час, отже потрібен початок на майбутнє. Однозначно комусь не хочеться закінчувати своє перебування коло влади, коло "державного корита" - бюджетних грошей, тобто народних. Вічна пісенька: "Вибори-вибори, депутати..." неначе всі з Європи. Не в розумінні політичної культури, а в розумінні деяких меншин.
Насправді вся цінність цих місцевих виборів у тому, що вони стануть своєрідним референдумом з вотуму "довіри" чи "не довіри", причому не так виключно владі, як всім учасникам українського політикуму - всьому тому політичному кодлу зі старого і нового партійного сум'яття, того компосту і гумосу, з якого наш народ формує сучасну українську політичну еліту, нашу майбутню національну гордість, славу і основу держави. Так, дорогі і не дуже, любі і не дуже, шановні і не дуже громадяни України - саме так! Зараз безпосередньо нами формується наше майбутнє! І саме з того політичного і соціального матеріалу, що є в наявності, маємо означити досить чітко усе майбутнє України. Нові часи вимагають нових людей і нових підходів - це однозначно. Але віднайти їх маємо тут серед своїх - виключно серед своїх людей! Це також однозначно!
Ще одна заключна теза така: я є прихильником децентралізації влади в Україні. Власне тому я проголосую і агітував інших голосувати за партію "Солідарність" та її представників на місцевих рівнях для керованості процесу передачі владних повноважень з центру на місцевий рівень, тому що я категорично не повірю в те, щоб хтось при здоровому глузді передавав значні владні повноваження своїм опонентам, а то і ворогам. У даному випадку вирішувати людям, яко виборцям, що є співзвучно зі словом "борцям" і нагадує славетний заклик нашого Пророка Тараса Шевченка: "Борітеся - поборете! Вам Бог помагає"
Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне
24.10.2015
4
