Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Шукати в архіві
Зверніть увагу! Зверніть увагу! Зверніть увагу!
- 27.11.15, 19:16
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Пан Грищук заслуговує на довіру?
- 27.11.15, 18:51
Шокіну подали дві кандидатури на антикорупційного прокурораКонкурсна комісія подала Генпрокурору дві кандидатури на посаду антикорупційного прокурора - Максима Грищука і Назара Холодницького.
Таке рішення ухвалено на засіданні у п'ятницю, передає Укрінформ.
"Кандидати набрали таку кількість голосів: Грищук Максим - 9 голосів, Холодницький Назар - 7 голосів, Кривенко Володимир - 3 голоси і Говда Роман - 2 голоси. Решта набрали 0 голосів. Таким чином, відповідно до рішення конкурсної комісії, яка подає двох кандитатів для затвердження керівником спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Генеральному прокурору будуть подані кандидатури Грищука Максима та Холодницького Назара", - оголосила голова конкурсної комсії Катерина Левченко.
Загалом у попередній список обговорення потрапили 8 кандидатів. Причому до останнього етапу - співбесід - допустили 15 осіб, з яких комісія визначила 10 кандидатів, які могли б претендувати на керівні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. За словами Левченко, кандидати, які не потрапили в список на керівні посади, під час співбесід висловили бажання працювати на інших посадах в антикорупційній прокуратурі.
Відповідно до закону "Про прокуратуру", керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з числа відібраних конкурсною комісією претендентів має обрати Генпрокурор.
Нагадаємо, 22 вересня 2015 року Генпрокурор Віктор Шокін своїм наказом утворив Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.
Передбачається, що цей орган здійснюватиме нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, яке здійснюється Національним антикорупційним бюро України.
Крім того, САП буде підтримувати державне обвинувачення у відповідних провадженнях та представляти інтереси громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями.
Раніше Президент Петро Порошенко заявляв, що САП має запрацювати з 1 грудня.
Довідка. Холодницький Назар Іванович закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, магістр права.
Старший радник юстиції, кандидат юридичних наук.
У 2006 році розпочав трудову діяльність в органах прокуратури Київської області на посадах помічника, старшого помічника та старшого прокурора прокуратури Києво-Святошинського району.
З березня по грудень 2014 р. обіймав посаду старшого помічника першого заступника Генерального прокурора України.
З 22 грудня 2014 року - перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим, яку після окупації Російською Федерацією передислоковано до міста Києва.
Грищук Максим з 2013 року працював у міській прокуратурі Львова, займався справами неповнолітніх.
З 15 серпня 2014 по 18 вересня 2015 р. добровольцем пішов захищати Україну в лавах Збройних сил України, з них п'ять місяців захищав Донецький аеропорт.
Нагороджений орденом "За мужність III ступеня" (2015).
З 23 жовтня 2015 року працює у міській прокуратурі Львова.
У справі про мера Кривого Рогу поставили крапку - ОхендовськийБлаженнійший, Любомир Гузар
- 27.11.15, 18:32
Чим більше являє собою людина, тим простіший у нього кабінет. Про це я подумала, коли розглядала кабінет Блаженнішого Любомира (Гузара). Ікона Плащаниці, пара ікон Божої Матері, Умиління та Спасителя, стиль ХVII століття, але якась добра сучасна іконописна школа. Ще є маленький портрет митрополита Андрея Шептицького. Одне велике вікно, два столи й ходунок, який допомагає йому пересуватися. Не знаю, як Гузару вдавалося долати сходники до сцени Майдану, але вітали його дуже радісно.
- Ваше Блаженство, а пам'ятаєте, як ви два роки тому прийшли на Майдан, і як вас вітали багато тисяч людей? - запитую вл. Любомира.
- Ви знаєте: я незрячий, і не дуже добре чую. Так що, я не мав якоїсь емоції, від того, що мене люди вітають, що вони тішаться, що я прийшов. Я цього якось особливо не відчував, і не чекав на це, і не шукав цього. Мене попросили звернутися до людей. Я пішов назустріч побажанню і сказав те, що в даному моменті треба було сказати. Як люди реагували, я не знаю.
- Тоді ви сказали: «Не бійтеся і творіть добро». Духовні особи, ієрархи роблять такі звернення, коли вони переконані, що вони чинять правильно. Як ви прийняли рішення, що ви підтримуєте Майдан?
- Я на Майдані мало був, два чи три рази всього. Не зупинявся там довго. Не мав нагоди спілкуватися з людьми на самій площі. Але про Майдан чув від других людей. Власне, наша ініціативна група «1 грудня» цікавилася тим, що діялося на Майдані, ми старалися мати контакт з активістами, запрошували когось з Майдану та обговорювали справи. Одним словом, не будучи на Майдані фізично, мав нагоду розуміти та відчувати, що діється. Я не пам'ятаю всього, з чим виступав і що казав. Але це дуже важливо в таких моментах - не боятися. Майдан - не лише протест проти уряду і проти влади. Майдан, на мою думку, це - позитивна подія, диво та прояв волі у напрямі зміни, зміни на краще, на щось добре. Майдан був, щоб будувати. І люди, які були там, які переживали там, по кілька днів чи кільканадцять, чи кількадесят днів розуміли: вони там є задля добра, щоб будувати. Я так бачив Майдан і ще до сьогодні його так бачу, що це був розворот у напрямі будувати та творити. Мушу сказати, що може ми не будуємо, так ревно і так завзято. Ми будуємо не так, як хотілося б. Але, все ж таки, зроблено крок, важливий крок. Ми стали на порозі чогось нового.
- На Майдані відбувалися молебні, тоді десь 10-20 тисяч людей спільно молилися. Це був страх розстрілу чи сплеск віри?
- Пройшло стільки часу, я не пам'ятаю всіх відчуттів, але це враження, яке мав, - що люди часто і багато молилися. І там були й священики різних конфесій, і різні духовно віруючі, і священнослужителі були там. Я думаю, що ті люди не зі страху, але молилися, просили Господа Бога підтримати їхню справу. Так, молитва гартує, молитва полегшує біль, але молитва Майдану була проханням до Бога допомогти у цій справі.
- Ваше Блаженство, Україна пережила три революції, і кожного разу еліти поводилися не дуже гарно після революції. Вони підводили своїх людей. І таке певне розчарування є й після Революції Гідності. Зараз люди також розчаровані, відбувається багато негарних речей. Чи ця революція остання, чи ні вже? Як вам здається?
- Бачите, є така річ. Ми мусимо бути дуже свідомі того, що ми все ще терпимо від того виховання, яке наші люди дістали за радянських часів. Я би сказав, що ті, на кого ми сподівалися, ще не дійшли до такого рівня духовного, щоб виправдати наші надії. Бачите, і до сьогодні наші політики борються за владу. Прикро сказати, на що ладні йти за владу: купують та продають голоси, роблять що хочуть. Багато говорять, а мало роблять. Але за всяку ціну хочуть бути при владі. Зміняються закони, якісь дивні оборудки робляться на користь людей при владі. Одним словом, ми маємо все ще отой синдром влади. Дивіться, ті депутати: ну, душу і тіло продасть, аби тільки дійти до влади. А чому? Не для того, щоб служити народу.
Влада сьогодні не дуже слухає, що народ говорить, а народ не дуже береться до роботи, живучи ще радянським синдромом - «нам дадуть»
У чому була краса Майдану? Що мене найбільше захопило і до сьогодні захоплює? Те, що народ і молодший, і старший відгукнувся, народ сказав щось. На жаль, мені здається, що сталися дві речі: влада сьогодні не дуже слухає, що народ говорить, а народ не дуже береться до роботи. Народ все ще живе тим радянським синдромом «нам дадуть»: що влада для нас зробить, що нам дадуть чи що нам дасть Західна Європа, чи що нам дасть Америка. Що нам дадуть?
Люди ще не є достатньо активні. Може тепер з тим, що відбудеться певна децентралізація, а вона торкнеться усіх сфер, може трошки народ прозріє і почне рухатись, почне реагувати.
- Чому ви кажете, що люди неактивні?
- Вони дуже недбало голосують, не перевіряючи, за кого голосують, не питають у тих людей - що ви думаєте, як ви думаєте. А якщо й дадуть гречки чи щось інше, то вже цілком забувають за все. Одним словом, хоч і є певне розчарування, але немає причини бути дуже розчарованим. Чому люди розчаровані? Бо вони думали, що на вербах виростуть груші, і що вони будуть благоденствувати? Якби люди взялися до роботи, не було би розчарування, було б усвідомлення: буду стільки мати, скільки попрацюю. Розчарування не є цілковито оправдане, його причина - у браку активності та браку відповідальності. Не питає себе народ, не питає себе кожен, навіть ті, хто стояв на Майдані: а що я зроблю, що я зробив, щоб Україна була краща? Він запитує - а що мені дали після Революції? А як нічого не дали, то він розчарований. Якби ми взялися до роботи і взялися не поодиноко, але разом, то ото була б сила. Дивіться, скільки у нас є добра! Волонтери! Скільки людей робить добро, а ті, що роблять добро - як вони будують, бо самі зростають, вони служать другим, підтримують друге - то ж наше військо. Якби не волонтери, де б ми були? Вже тепер поволі починають наші справи нормалізуватися, але на початку ми нічого не мали, але була та воля. Отже, є в народі сила, є можливість. Але треба послідовно, скажімо, не тільки волонтери, кожен громадянин повинен працювати і думати, і дбати. Тоді б не було причини бути розчарованим.
- А як так зробити, аби цей громадянин це зрозумів?
Треба, щоб люди собі сказали - досить, не буду більше давати та брати хабарі
- Це є дуже поважна проблема. Тут дуже важливо, щоб церкви почали більш активно залучати людей до роботи, заохочувати, пояснювати, що бути християнином чи бути взагалі віруючим - то значить також і працювати, робити щось. Ми нарікаємо на корупцію, стараємося її позбутися, але вона сама не зникне: треба, щоб люди собі сказали - досить, не буду більше давати та брати хабарі. У антикорупції важливо не лише робити закони, бо закони вказують напрям, але закони треба виконувати. Закон заперечує корупцію, але треба не давати себе корумпувати або не жити з корупцією. Майдан, на мою думку, дав потужний сигнал всім без винятку - і елітам, і громадянам. Як це зрушити? Я говорю про те, що мені найближче - церква. Церкви, і католики, і православні, і протестанти, і всі віруючі повинні людям проповідувати: працюйте люди, змагайтеся, старайтеся - і все буде на місці.
- А ви особисто не розчаровані результатами революції, діями влади?
- Що значить розчарований, мені прикро, що влада рухається не так, як би хотілось. Але я себе запитую, а що роблю я? То є основне питання, де я можу допомогти. Але я мушу першочергово - і кожний з нас, не тільки я - мусить себе запитати: а що я роблю, щоб було краще? І щось робити.
- Річниця Революції Гідності - це ціла низка річниць майданних подій. Як його відзначати?
- Як краще? Люди у своєму щоденному житті повинні здійснювати ідеали Майдану. Зійтися та постояти 3-5 годин, поспівати, послухати промови - воно потрібне, але не остаточно. Майдан ми відзначаємо, святкуємо, стараючись здійснювати його ідеали.
- Ваше Блаженство, у соцмережах людей, які відстоюють, наприклад, традиційні цінності,звинувачують, що вони - клерикали. По вашому, клерикальне суспільство - це добре чи це погано?
- Та нема клерикального суспільства, є віруючі і є невіруючі. Якщо людина вірує у Бога, вірує у Божу правду, вірить, що Бог сотворив і дві руки до роботи, і розум до думання, і волю до діяння, то вона береться до роботи. Отже, хоча вона не вірує, але працює. Кожен віруючий знає, що він від Господа дістав Дари, розуміє, що і свобода - то Божий дар. Але свободу треба здійснювати, свобода є на то, щоб ми робили добро, щоб ми не були невільниками, щоб ми не були паяцами, але щоб були людьми відповідальними. Я свідомий, що я можу, маю Божі дари і працюю. І може бути людина невіруюча, але також активна. Тож на сьогодні у щоденній взаємодії цей поділ штучний.
- Зараз проти нас дуже суворо, у тому числі такими пропагандистськими методами, воює Росія, і до цього, на жаль, долучається Російська Православна Церква. І ось патріарх Кирил ставить питання так, що європейська цивілізація протиставляється іншому християнському світу: що, мовляв, Російська Православна Церква є носієм християнських цінностей, і є європейська цивілізація, яка ними знехтувала. Як ви прокоментуєте такий посил?
- Знаєте, ніхто з нас не є аж такий досконалий, щоби міг сказати - все, що я роблю, є добре. Треба бути покірним, правдивим, щирим. Скажімо, а що робить Російська Православна Церква, щоб піднести рівень, щоб був мир, і щоб вони не лише говорили, а були тим, чим вони хочуть бути - щирими християнами? З твердженнями, що я ліпший від тебе, варто бути обережним. І то є чиста пропаганда, то є бажання показати себе кращим. Якщо би було щире, то було б справжнє змагання робити правду, діяти, старатися. Така агресія на Україну, як її можна виправдати? Знаєте, можна багато говорити, які ми добрі, але про нас говорить те, що ми робимо. І це свідчить краще за наші слова.
- Радіо Ватикан повідомило, що делегат пастирської округи Римо-Католицької церкви Криму Яцек Піль зустрівся із представником окупаційної влади та навіть подарував йому вервицю, освячену Папою. Скажіть, зрозуміло, що священики вимушені зустрічатися із навіть окупаційною владою. Але чи заслуговують окупанти на такі подарунки?
- Я знаю замало фактів, мотивацій, обставин, щоб зробити осуд. Ми повинні шукати тої єдності спільноти християнської щиро. Якщо б у цій події закрадалася чисто політика, чого я не виключаю, я б не був щасливим. Церква не може розраховувати на політику. Церква повинна спиратися на Бога. А щодо конкретної ситуації, чому є така причина, яка мотивація… Факт, що хтось з кимось говорить, ще не значить, що зрада. Я не почуваюся в змозі робити загальний осуд. Треба бути дуже обережним. А інколи варто зробити певні кроки, які можуть бути непопулярні. Але, якщо вони будуть щирі, вони дадуть свій благословенний плід. Але це не задля політики, а задля правди та любові.
- Ви знаєте, в РПЦ є проповідники, які переїхали туди з України і які кажуть, що в України «свинська ідеологія, бісовський менталітет». Пророкують смерть нашому президенту. Чи треба боятися антимолитов?
- Хіба сміятися з них. То така пуста балаканина. У цьому християнства нема.
- Деякі з їхніх адептів кажуть, що Небесна сотня чи наші бійці не мають Спасіння.
- То таке дурне говорять? Знаєте, я думаю, що, хто так говорить, свідчить про свій духовний рівень. То дурне, одним словом. І знаєте, люди, які себе шанують, які мають якесь найменше відчуття гідності людської, такого ніколи не скажуть. Це пропагандисти - люди, що вони вам за гроші все зроблять, будуть всяку дурноту говорити. Це не є серйозне. Не треба бути якимсь ясновидцем, щоб розуміти, на якому духовному рівні стоять ці пропагандисти.
Яку державу захищатимуть такі ВМС???
- 27.11.15, 18:26
У Військово-морські сили України починають повертатися зрадники, які під час незаконної анексії Криму перейшли на бік російських оккупантів і продовжили далі службу під прапорами РФ. Однією з таких особистостей є бухгалтер Академії військово-морських сил ім. П. С. Нахімова в місті Севастополь Костюк Тетяна Олексіївна.
Про це пише одеський блогер Олександр Коваленко, більш відомий в мережі під ніком «Злий Одесит», новину передає «Преса України».
«Як стало відомо, в Україну повертається така дама, героїня повернення в «рідну гавань», як Костюк Тетяна Олексіївна. Дана особа проходила службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України на території АР Крим, в Академії військово-морських сил ім. П. С. Нахімова (м. Севастополь) на посаді бухгалтера (першої категорії) фінансово-економічної служби і мала звання — старшина 1 категорії. Однак коли Росія окупувала півострів, дана мадам, якраз після виходу з декрету, забезпеченого українською державою, приміряла форму російського зразка, в якій офіцерам, що виходили з Криму, видавала грошові атестати», - повідомляє блогер.
За його словами, після певної співпраці з російським військовим командуванням в Криму, Костюк вирішила повернутися в Україну і в даний час вже офіційно підписаний наказ про її зарахуванні до військово-морських сил України.
«Але, мабуть щастя на півострові свободи було не довгим і ось вона вже на улюбленій Батьківщині, причому наказ 107-рс про її призначення підписано командувачем ВМСУ Сергієм Гайдуком 24 листопада 2015 року! Зрадника назад у ВМСУ! Що ж, зрадників приймаємо з розпростертими обіймами? Ну так, дитина ж на руках, замерзне нині в Криму. Або вся справа в тому, що чоловік даної особи є командиром прикордонного сторожового корабля «Вінниця»? Пошуршав де треба і невдаху-перебіжчицу взяли в згуртовану сім'ю... Але ж її особиста справа є в прокуратурі», - пише «Злий Одесит».
Інформацію про призначення зрадника Батьківщини - громадянки Костюк у ВМСУ також підтверджує український боєць і волонтер Родіон Шовкошитний. Він зазначає, що особисті дані Костюк є в базі сайту Миротворець, на якому збирається інформація про всіх українських зрадників і колабораціоністів, а також про громадян інших країн, які воюють в рядах бойовиків ДНР-ЛНР.
«Моє джерело каже - це правда. Її вже наказом провели на посаду в штабі ВМС. Незважаючи на присягу Росії. Вона є у Миротворці у списку тих, хто відмовився виходити з Криму. Окреме питання - як вона, перебуваючи у всіх можливих базах, в'їхала в Україну?», - запитує у соцмережі Шовкошитний.
Раніше ми повідомляли: Російське командування направляє до Сирії воювати колабораціоністів, які перейшли на бік Росії. Але слід пам'ятати, що нові господарі підозрюють їх у зраді Батьківщині, тому і направляють їх воювати подалі.
Непорядною владу називають не тільки у НАНУ -2
- 27.11.15, 16:15
Нещодавно в мене був директор цього інституту Віктор Варюхін. Ця розробка впроваджена у Ніжині на заводі медичної апаратури. Цей прилад 6-7 років тому коштував 30 тисяч гривень. І це дозволяло масово проводити діагностику. Ще в ті роки МОЗ прийняв постанову, що такий прилад має бути в кожній поліклініці.
У нас кажуть, що найвища цінність – життя людини. Так скільки життів цим приладом уже вдалося врятувати!
ВВС Україна: У Ніжині вже почали виробництво?
А.Н.: Безумовно. Ось, при вас читаю записку від директора цього інституту: "Поставлено в медичні заклади України 64 мамотермографи і є замовлення на 30 одиниць. Географія – від Заходу до Сходу, від Півночі – до Півдня".
Тепер, можливо, ціна трохи підвищилася. Але це ж не захмарна цифра для поліклініки, щоб рятувати жінок. Тепер справа за державою.
Це лише один приклад. А ще є новий прилад у галузі кардіології – фазаграф, розробка Центру інформаційних технологій і систем. Це новий метод реєстрації кардіограм. Термін "фазаграфія" вже навіть увійшов у фахову літературу. У Києві є завод ім. Петровського, де налагоджено виробництво цього приладу.
nas.gov.uaФазаграф - портативний прилад, який аналізує кардіограмуВВС Україна: А які обсяги виробництва?
А.Н.: Я вам не скажу в цифрах, але, наскільки мені повідомляли розробники, то десь у більш ніж половині областей України вже є такі прилади.
А ще Інститут проблем матеріалознавства ім. Францевича розробив біокераміку, яка сумісна з організмом і використовується в протезуванні для заміщення твердих тканин. В Україні вже зроблено сотні операцій з її використанням.
Чи можна сказати, що ці вчені, які розробили таку кераміку, – дармоїди і нічого не дають, окрім стосу паперів?
ВВС Україна: Що, на вашу думку, має зробити уряд чи парламент, щоб допомогти впровадженню цих приладів і щоб виробники і винахідники знаходили одне одного?
А.Н.: Перш за все, треба створити те, що називається сприятливим інноваційним кліматом. Ці методики розроблені у всьому світі, тут не треба винаходити велосипед. На першій стадії, коли інвестори починають впроваджувати якусь розробку, їм треба фінансово допомогти. Наприклад, створюють податкові канікули. Я недавно перечитував книжку колишнього прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю, який помер цього року. Так він пише, що до кінця 1970-го року уряд видав 390 сертифікатів, які давали інвесторам право звільнитися від податків на п’ять років. Ось, читаю: "Американські компанії з виробництва електроніки створили так багато робочих місць, що безробіття більше не було проблемою".
Тому я й кажу: якщо ви хочете їздити на конячці, то не можна відразу шмагати її батогом – треба спочатку нагодувати її.
Впровадження інновацій – дуже ризикована справа. Світові цифри свідчать, що в середньому лише п’ята частина розробок доходить до успішного фінішу. Проте ті прибутки, які отримує держава, коли інновація успішна, покривають усі витрати.
У мене стоїть ціла полиця книжок, які доводять, як важливі інновації для України. Але справжніх зрушень фактично немає.
nas.gov.uaВ складі НАН України діють понад 200 наукових інститутів і центрів, в яких працюють загалом 38 тис. співробітників. Майже половина з них - науковціВВС Україна: Чи вдається українським науковим інституціям щось зароблять на виконанні замовлень в оборонній сфері? Зараз для цього є всі умови.
А.Н.: Цього ще немає. Академія прийняла програму підвищення обороноздатності нашої держави - поки що лише за рахунок академічних коштів, отриманих від держави.
З понад сотні проектів відібрали 26. Умови були жорсткі: щоб ці розробки були впроваджені за один-два роки. Всі проекти проходили експертизу в Міністерстві оборони і Укроборонпромі.
Серед них багато медичних розробок – кровоспинні препарати, прилади для очищення і зберігання крові. Деякі з них мають подвійне призначення – військове і цивільне.
Інститут фізичної хімії розробив пічки для солдатів, які можна назвати "високотехнологічними буржуйками". Конструкція цієї пічки така, що вона максимально віддає тепло, але не випускає диму. Тут також є сушарка для одягу, а ще термоелектричний генератор, від якого можна отримувати освітлення або заряджати телефони. Поки що інститут виробляє ці пічки власними можливостями на своїх площах.
ВВС Україна: А якісь суто військові розробки є? Наприклад, озброєння.
А.Н.: Ні, безпосередньо озброєннями наша Академія не займається. У нас є інформаційні технології, які зараз дуже важливі, наприклад, для безпілотників.
ВВС Україна: А броня чи бронежилети?
Безумовно.
Коротше кажучи, Академія робить усе, що може. Але це все розробляється за рахунок коштів, які може виділити Академія. А якби була підтримка з боку оборонної промисловості, то тоді це набуло б інших масштабів. Ми сподіваємося, що оборонна промисловість "розкуштує" те, що ми пропонуємо, і в нас буде більше замовлень.
А ці заяви на нашу адресу – вони просто ображають нас. Більше того, є таке слово "дифамація" – знеславлення. Коли з вуст високопосадовців звучать такі заяви на адресу Академії, то вони нам завдають економічної шкоди, тому що інвестори, які могли б прийти до нас, почувши такі заяви, скажуть: "О, якщо уряд такої думки про них, то ми не підемо". Це взагалі підсудна справа. Так не повинно бути.
