Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Непорядною владу називають не тільки у НАНУ

  • 27.11.15, 16:08
Віце-президент НАНУ: заяви Яценюка завдають нам економічної шкоди
Олег Карп'якBBC Україна
  • 1 година тому
Поділитися
Антон НаумовецьImage copyrightUkrinformImage captionАнтон Наумовець каже, що Академія наук заощаджує державі в десятки разів більше грошей, ніж отримує від неї

У щорічному Глобальному рейтингу інновацій, серед укладачів якого є підрозділ ООН, Україна цього року посідає 64-те місце зі 141-го. Поруч з нею розташувалися Сербія, Сейшели і Монголія.

Однак цей рейтинг, на який іноді посилаються критики української науки, оцінює ситуацію і з іншого боку. Він також вимірює ефективність країни залежно від обсягу ресурсів, вкладених в інновації. І за цим показником Україна входить у двадцятку найкращих у світі, посідаючи 15-те місце, поруч з Німеччиною, Малі і Швецією.

Віце-президент НАН України, професор фізики Антон Наумовець розповів ВВС Україна, чому його обурює критика в бік Академії з боку уряду, і які розробки українських вчених уже впроваджені у виробництво.

ВВС УкраїнаМинулого тижня прем’єр Арсеній Яценюк заявив, що йому неясно, куди йдуть гроші, які виділяються на науку, і що в Україні немає достатньо наукових розробок. Що ви на це скажете?

Антон Наумовець: Академія з цією заявою категорично не погоджується. Дуже прикро чути такі заяви від людей, які ніколи не були в Академії. Я його бачив у нас лише один раз, коли він приїжджав в Інститут проблем математичних машин і систем, щоб подивитися на розробки, які стосувалися ситуаційного центру.

Не знаючи, що робить Академія, не буваючи на загальних зборах, не відвідуючи інститутів, президій, людина робить такі заяви. Мені здається, це просто непорядно. Тому що коли ви когось звинувачуєте, то маєте наводити факти.

ВВС УкраїнаПрем'єр на засіданні уряду сказав таке: "Ми почали детально вивчати, куди витрачаються гроші держбюджету на науково-дослідницьку діяльність. І я хочу сказати, що ситуація зовсім непрозора".

А.Н.: Ласкаво просимо! Якщо хочуть ознайомитися, будь ласка. Ми щороку подаємо отакий товстий звіт (показує пальцями – Ред.), у якому зосереджені відомості про те, що Академія зробила протягом підзвітного року.

Крім того, навесні було засідання загальних зборів НАНУ, і там академік Борис Патон, президент Академії, зробив доповідь про те, що Академія робила попередні шість років. Хай би урядовці почитали це. Це ж прозоро. Я сидів у президії поруч з представником уряду, В'ячеславом Кириленком, якому теж вручили цей звіт.

Це взагалі підсудна справа. Так не повинно бути

Нам дорікають, що ми нібито не даємо нічого, що чутливо впливало б на стан економіки. З державного бюджету ми отримуємо приблизно 2,5 млрд гривень, це приблизно 100 млн доларів. Якщо подивитися, що отримують на науку закордонні установи, то це на порядок – тобто в десятки разів – менше.

Тому коли нам дорікають, що в нас немає нобелівських премій, то робити такі порівняння зовсім нечесно.

Ось вам конкретний приклад. В Україні на всіх АЕС працює 15 атомних реакторів, які виробляють енергію. Цього року атомна енергетика виробила приблизно 60% всієї енергії в Україні.

Ці атомні станції почали вводитися в Україні з 80-х років, і розрахунковий строк роботи блоків - 30 років. Але на підставі висновків експертів Україна дає гарантії, що експлуатацію цих блоків можна подовжити. Якби не було НАН України, а в її складі – Інституту ядерних досліджень у Києві чи Харківського фізико-технічного інституту та інших менших інститутів, і якби не було фахівців, здатних оцінити стан корпусу реактора, то треба було б нині ці реактори виводити з використання. І на кожному такому реакторі Україна втрачала б приблизно 1-1,5 млрд доларів на рік.

То як нам чути такі докори?

ВВС УкраїнаНа скільки років продовжили експлуатацію реакторів?

А.Н.: Як правило, йдеться про 20 років. При Інституті ядерних досліджень є дослідницький реактор, і там є такі гарячі камери, які дозволяють виймати з реактора так звані зразки-свідки. Це шматочки металу, з якого зроблений корпус реактора. З цими зразками проводять механічні випробування і на основі цих досліджень люди беруть на себе відповідальність поставити свій підпис (про продовження експлуатації реактора – Ред.).

Таким чином подовжено експлуатацію блоків на Південній, Запорізькій і Хмельницькій АЕС.

І це лише один приклад з області енергетики.

ВВС УкраїнаПреса писала про різні медичні розробки українських учених, такі як кровоспинні засоби, гідрогелеві пов'язки проти опіків, електрозварювання живих тканин та багато інших. Хоча б одна з цих розробок впроваджена в масове виробництво?

А.Н.: Впроваджена.

Ось мамотермограф, невеликий прилад (показує фотографії – Ред.) – розробка Донецького фізико-технічного інституту ім. Галкіна. Ця коробочка ледь більша, ніж мобільник. Тут розташовані термочутливі сенсори. Цей прилад призначений, щоб своєчасно робити діагностику молочних залоз на рак. Інформація про те, як розподіляється температура, подається на монітор з точністю до сотих часток градуса. Ця методика детально описана і навіть є посібник для лікарів. Підвищена температура позначається жовтим і червоним кольорами, і в такому разі є підозра, що в цьому місці міститься зародок пухлини.

МамографImage copyrightnas.gov.uaImage captionМамотермограф, розроблений в Донецьку

Ще коли Донецьк був не окупованим, то перше впровадження цієї розробки було в Будьонівському районі Донецька. Уявіть собі, за 3-4 роки вони у вісім разів зменшили кількість жінок, які вперше приходять на огляд до лікаря із запущеною формою раку.

Дуже позитивна риса цього приладу в тому, що жінка при обстеженні не отримає дози рентгенівського опромінення.

Чи можна сказати, що вчені, які це розробили, – дармоїди?


ерзац влада пи-дит і пиз-ит.

  • 27.11.15, 16:02
Расследование пожара на нефтебазе БРСМ: комиссия продолжает игнорировать факты

 27 ноября | 14:22 

Власть тянет с официальным расследованием – о произошедшем в июне 2015-го в Васильковском районе до сих пор мало что известно. Вместе с тем, продолжают игнорироваться факты и доказательства. И главное: террористов, взрывавших АЗС накануне пожара Васильковском районе, по всей видимости, никто не ищет.

Выводы о причинах пожара в Васильковском районе, обнародованные 26 ноября, можно назвать ожидаемыми: всему виной несоблюдение норм безопасности и норм трудового законодательства. Такое заявление сделал представитель Специальной комиссии, председатель Государственной службы Украины по вопросам труда, Роман Чернега. Напомним, что результатов официального расследования до сих пор нет. Заявление было сделано на брифинге, организованном для журналистов, и является продолжением медиа-кампании по формированию общественного мнения вокруг событий июня 2015 года.

Вместе с тем, на брифинге в очередной раз не было озвучено никакой информации о взрывах и поджогах АЗС накануне пожара в Васильковском районе. Речь идет об АЗС на улицах Ватутина и Заболотного в Киеве, а также АЗС в Борисполе, Переяслав-Хмельницком и селе Требухове. До сих пор неизвестно, кто закладывал взрывчатку и занимался поджогами. А главное – неизвестно, разыскиваются ли эти злоумышленники в принципе, и связывает ли следствие эти события с последовавшим вскоре пожаром в Васильковском районе. Комиссия, судя по результатам брифинга 26 ноября – не связывает. Остаются без какого-либо ответа и другие не менее острые вопросы. Почему МЧС начала тушить пожар только через 10 часов после его начала? Кто дал распоряжение заливать нефтепродукты водой (известно, что от этого они разгораются сильнее)? Кто принял преступное решение через три дня с начала проведения операции направить пожарных в самый очаг пожара, на верную смерть?

Что касается непосредственно выводов Специальной комиссии, то, по неизвестным причинам, эти выводы игнорируют документы и доказательства, предоставленные пострадавшими предприятиями. Многие из этих документов находятся в открытом доступе. Так, в противовес заявлению о том, что на нефтебазе в пожарном резервуаре не было воды, существует видео, на котором видно, что вода в пожарном резервуаре была. Также существуют фотографии, доказывающие, что система порошкового автоматического пожаротушения была установлена надлежащим образом. Скан-копии счетов, которые свидетельствуют, что компания предоставила спасателям 58 тонн пены для тушения пожара. И так далее. Согласно фактам, действительности не соответствуют выводы комиссии об отсутствии системы охраны труда, о техническом состоянии оборудования, использовавшегося на базе, о наличии разрешительной и эксплуатационной документации. Не принималось также во внимание фактическое соответствие требованиям и нормам систем и оборудования базы, правильно устроенные подъездные и эвакуационные пути, и многие другие существенные моменты.

Бий, москальських окупантів

  • 27.11.15, 08:55
Після випадку з літаком Туреччина може закрити для РФ Босфор і Дарданелли – Бєлковський
Ваня Герман 26 листопада 2015, 06:50
Після випадку з літаком Туреччина може закрити для РФ Босфор і Дарданелли – Бєлковський

Після того, що трапилось із літаком РФ, який збили, після вторгнення у простір Туреччини, остання має право закрити російським кораблям прохід через протоки Босфор та Дарданелли.

Відповідну думку висловив політолог Станіслав Бєлковський, новину повідомляє «Преса України».

«Конвенція Монтре від 1936 року дає Туреччині право у разі, якщо відбуваються військові дії, які загрожують її безпеці, закрити Босфор і Дарданелли для будь-якої країни, втягнутою в конфлікт. В даному випадку – для Росії», - пояснив Бєлковський.

Він додав, що заборона проходу через чорноморські протоки для кораблів РФ ставить під загрозу постачання контингенту РФ в Сирії.

«Військово-транспортні судна не зможуть виходити в Середземне море. Значить, постачання сирійському угрупованню буде повністю паралізоване. Росія не зможе збільшити контингент до 25-30 тис. людей, як заявлялося. Це виключить сухопутну операцію РФ в Сирії»,  - пояснив ситуацію експерт.

Станіслав Бєлковський розповів, що прийнявши рішення збити російський літак керівництво Туреччини брало до уваги небажання посилювати позицію РФ у свому регіоні. 

«Досі НАТО робило вигляд, що нічого не відбувається. Що хлопчик біситься. Раз жуйку дядька на піджак приклеїв, другий раз. Знайшлася країна, яка вирішила припинити ці тренувальні польоти російської авіації на грані фолу. Дядько хлопчика в калюжу пхнув», - підсумував Бєлковський.

Нагадуємо, що збитий Туреччиною літак РФ СУ-24 це своєрідне послання до Путіна про те, що його політика у Сирії не підтримується більшістю країнами-членами НАТО.

Ответный удар Украины

  • 26.11.15, 23:47
 

e927828628b29d809cf35c5e0531103a[1]


Ну что, господа, я вас поздравляю! То, о чём так долго говорили большевики, свершилось.

Двое суток прошло, как самый настоящий «Правый сектор», татары-радикалы и каратели во главе с Кивой (бывшим членом ПС) устроили адские пляски вокруг внезапно упавшей ЛЭП. Были взрывы МОН; удары ножом полковника, от которых осталась царапина чуть меньше, чем от когтей моего кота; автоматчики с суровыми лицами; протесты в Киеве и истерики в социальных сетях. Был весь набор видений бабы Ванги – от Украины без угля, которую заметает снег, до орд танковых бурятов, пересекающих Чонгар и затапливающих Николаев. Летела пена у укушенных Мосейчуком, что кричали: «Скотиняка така, не дає татарам и нашим хлопцям зробити Крим українським або безлюдним!». Вылезли на свет божий «инженеры» с эскизами моста на
сакральный полуостров и историями, что скоро китайский кабелеукладчик протянет туда всю энергию мира, а мы останемся без денег и угля. В социальных сетях и СМИ обозначился резкий всплеск числа энергетиков на фоне оттока социологов после Парижа. Армия привычно молчала: половина сидела на ОП, половина выплёвывала лёгкие на полигонах. Те, кто имел доступ к интернету, хитро посмотрели на дребезжащий в углу генератор или тёплый кабинет в штабе и посоветовали взорвать в Крым железную дорогу и перекопать Чонгар. Наконец крики затихли, пыль рассеялась, специалисты по мегаваттам пошли на первую пару. И что мы теперь видим?

А видим мы простую цепочку. На востоке заработало перемирие. Около двух месяцев. Да, люди гибли, да, бывало до тридцати перестрелок в сутки, где самым тяжёлым оружием были «Василёк» и АГС, но это ничто по сравнению с тем, как неделями насыпали дивизионы ствольной артиллерии и батареи РСЗО. Эти два месяца мы использовали по максимуму для: ремонта инфраструктуры, вывода бригад на восстановление боеспособности, инженерных работ, плотного минирования и сапёрной расчистки в секторах. 28-ю вывели из-под Донецка, пополнили, провели слаживание, отправили на крупные учения и сменили бойцов под Станицей. У 30-й довели до штата танковый батальон, а её подразделения попадают на учёбу к канадским инструкторам. «Айдар» вернулся в зону АТО – с артиллерийской группой, танковой ротой и инженерами. «Донбасс Украина» давно там – со своими танками, суровыми самоходками ЗУ-23-2, миномётной частью и «коробками» по штату механизированного батальона. «Азов» медленно, но верно превращается в механизированный полк. Национальная гвардия также формирует штурмовое подразделение и горный батальон (НГУ – это давно уже не мальчики с дубинками и металлическими щитами). 10-я горная бригада обживается на Западной (там куча проблем с ППД и много грязной работы, но скоро у 128-й появится смена по профилю). Про новый батальон морской пехоты и артиллеристов с БМ-21 у батальонной группы флота слышали все, кто хоть как-то интересуется делами в ВСУ. Снова передана в войска пара перехватчиков Су-27, на заводе – ещё минимум пять бортов (скорее всего, в 2016 году у нас будет авиационный полк из трёх десятков самолётов). Даже крайний месяц затишья – это более 50 АГС, 20 Д-20 и 20 «Рапир», восстановленных с хранения в Ровно. Есть слухи, что в учебные части поступают «Стугны» в терапевтических количествах. Были аэромобильные части, которые в 2014 году могли с адским трудом выставить в боевые порядки 2 батальона. Сейчас у них 5 батальонов, танковая рота, бригадная артиллерийская группа и усиленные противотанковые взводы, в том числе и с новыми ПТУР. Мы стали сильнее – тут без вариантов. И перемирие не только из-за санкций – по другую сторону фронта россиянам тоже смертельно надоело играть в «народы Донбасса», без авиации регулярно убиваясь об бетонированные опорные пункты и месяцами взаимодействовать с позывным «Секс». Пауза призвана ответить на многие вопросы, включая дополнительную мобилизацию сил, снабжение, подготовку к зиме и проклятый вопрос: что же дальше делать с ВСУ, которые с весны закапываются в землю и заковывают передок в бетон.

Ни один из планов РФ не сыграл полностью. Ни части ССО, захватывающие милицию и ОДА, – в итоге пришлось вводить армию. Ни «восставшие шахтёры», которые побежали из Славянска в самый ответственный момент. Ни экономическая война и дефолт, который всё никак не настанет. Ни армейское вторжение, которое упёрлось в сёла и городки, названия которых мы заучили наизусть. Ни попытки повесить нам на шею нищие деиндустриализованные анклавы. Переход к следующему этапу, не закончив первый, – самый яркий пример, что стратегия РФ относительно Украины не работает. И вот совсем недавно – выборы. Многие ноют, что регионалы где-то там получили реванш, где-то самый известный колясочник Украины остался у руля города. А кто-то помнит, сколько набрали коммунисты, когда распался СССР, сломали Дзержинского и освободились от преступного прошлого? А я вам скажу – 25% в 1998 году и первое место. И 20% в 2002 году и третье место. В 2002-м, Карлито! Так вот, сегодняшние результаты всех условно «пророссийских сил» (хотя, какой Гепа, к чёрту, – лоббист РФ) – это жесточайшее поражение. Нет никаких намёков на реванш, в исторических областях не самых последних ребят из недавних топовых списков бело-голубых нагибают «УКРОП» и «Самопомощь». Их победы на пару тысяч голосов и местные советы под контролем, которые можно пересчитать по пальцам одной руки, – это летальный диагноз для любой политической силы. И тут на фронте, как по заказу, снова начинают стрелять, даже иногда используя по половине пакета БМ-21. А что кукловодам из РФ остаётся делать? Ждать, пока Запад пришлёт сюда сотни миллионов через трастовые фонды, выполнит пятилетний план по переводу на стандарты НАТО и бросит сюда очередной миллиард гарантий? Ждать, пока закончится реформа полиции, интегрируются прозрачные закупки во все сферы деятельности государства, а Рада родит, наконец, налоговую реформу? У них нет ни времени, ни рабочего плана, ни людских ресурсов и организаций внутри страны. Почти любые задержанные сепаратисты и террористы – престарелые члены Коммунистической партии и маргинос. Ждать и тянуть некуда, дальше будет только хуже. Поэтому опять началось обострение. С боями, с выходом ротных групп на дистанцию ближнего боя и миномётными ударами, с «аккуратными» пусками РСЗО и регулярными подрывами.

И тут случается странное – падает ЛЭП на Крым. Падает не просто так, а когда Украина почти заканчивает линию ЛЭП от Ровенской АЭС на киевскую подстанцию, позволяющую перебрасывать запертые мощности с запада в центр. А на Бурштынскую ТЭС приезжают японцы и привозят контракт на монтаж турбины на 30 млн долларов. Просто так, для презентации своих технологий. Они, вообще, хотят переводить две крупные тепловые станции в центре на угли марки «Г», снизить расходы на 10% и уменьшить зависимость нашей страны от поставок топлива. А всего Украина снизила общее потребление электроэнергии на 11% (слава ЕБРР, кредитам на энергоэффективность и падению производства), нарастила мощности и отказалась от импорта энергии из России. Плюс ДТЭК накопила на 45% угля больше, чем прошлой зимой (это уголь от сепаратистов и из РФ, но он реально дешевле). Ну и два корабля из ЮАР уже в дороге (прошлая зима научила Демчишина многому). Не говоря уже о том, что «Энергоатом» в 2016 году будет использовать топливо Westinghouse сразу на трёх блоках АЭС. Я ненавижу конспирологию. Но когда татары после консультационной поездки своих лидеров в США защищают внезапно взорванную линию электропередач от главы наркополиции, потом она падает, погружая Крым во тьму, а переговоры с АП приводят к остановке транзита на полуостров – вы меня извините. Таких совпадений не бывает. Не бывает случайного наращивания протестов под сдачи объектов и отказ от импорта, под старт РАЭС на полную мощность и пуски третьего агрегата Днестровской ГЭС. А с другой стороны – а что мы можем сделать? Малый народ хочет свободы от последнего тирана Европы, татар пачками бросают за решётку и они бесследно исчезают – мы не можем стрелять и арестовывать протестующих. Страшная трагедия. И мы починим. Наверное. И, кстати, о Минске…

В Крыму хаос. Полтора года власти оккупантов рассказывали жителям сказки про то, как слева будет стоять казино мирового класса, посредине – мост, а справа – космодром, про миллионы туристов и рост жиров в масле. Полтора года крымчане кивали гривой, радуясь камням с неба в родной гавани. Оказалось, что криворукие ублюдки, которые не в состоянии газифицировать половину территории энергетической сверхдержавы и снести в XXI веке бараки в Архангельске, руки так и не выпрямили. Какой сюрприз! Здравствуйте, генераторы, полевые кухни и динамические зарядки! Покрутил немного педалей – рассказал родственникам из Херсона, как поднялись пенсии. Если поймал полоски в телефоне. Говорят, не везде есть покрытие. Ну, а что мы можем сделать? У вас там вон Аксёнов, министры энергетики, планы развития острова, федеральные программы. Сочи, говорят, пару лет жили со свечами, пока олимпийскую красоту строили. А американцы во времена Великой депрессии авианосцы подгоняли к городам, чтобы набережную освещать. Так что привыкайте к свечкам за сто рублей и поднимайте уровень рождаемости.

И вот тут самый главный момент. А что там СМИ и империя Киселёва? «Правый сектор», татары-мусульмане и каратель, бывший член ПС, устроили шабаш возле сакрального полуострова. И там погас свет. Не нужно выдумывать мальчиков в трусиках и рассказов сумасшедших климактерических баб. Младенчики страдают и гусята не получают калорий, Поклонская размазала макияж. Пора уже устроить дикий шторм и поднять шум о геноциде. И где? Тишина. Вторые сутки. Только недоуменные вскукареки в социальных сетях. Как страна 404 внезапно намазала афедрон салом большому медведю. Синдром «а нас-то за что?». А в официальном поле – только истории про успехи воздушно-космических рыцарей в Сирии. Ну, вот вам тогда сбитый Турцией российский самолёт (а она ведь предупреждала много раз) с кучей видео и официальными заявлениями. Турция сейчас ещё запросто может использовать «5 статью» из-за регулярных нарушений своего воздушного пространства. Сбила не месяц назад, когда ВКС РФ ходили вдоль границы, как на работу. Сбила сейчас, когда группировка россиян возросла вдвое и «сирийский экспресс» не справляется со снабжением (даже бывшие украинские корабли приходится закупать). А у вас же ещё и Крым без света, и туда нужно как не генераторы возить, то топливо, то закрывать бреши, которые мистер Порошенко пробил своим запретом транспортного трафика после переговоров с малым народом. Можете, конечно, возить и туда, и туда. Только не летайте и не бомбите туркоманов в Сирии. А то играться в сбитые самолёты можно не только под Изварино и высотой Браво. И не особо сильно стреляйте на востоке Украины. А то наши силовики, они такие – могут и газопровод не успеть помешать взорвать на сакральный полуостров. Эти полицейские, подготовленные за три месяца, такие беспомощные и годятся только для фото с котятами.

Есть два стула. На одном – дипломатический скандал, отзывы послов, перекрытые проливы, газовый шантаж Анкары, снабжение группировки в Сирии через Владивосток и камнем висящий на шее Крым. На другом – размазывание двух смачных плевков по лицу и вкладывание миллиардов в кабеля под проливом и мосты над ним на фоне двух продолжающихся военных операций. Ну, так все исключительно за это. «Южный поток», «Сила Сибири», «Турецкий путь» – больше миллиардов в воздух. Больше ВТО, «Калибров» и управляемых бомб в Сирии – пусть все заводы работают в три смены. Т-90 туда и «Панцирь» – давно пора уже научить этих сирийцев воевать. Казино в Крыму, космодром на мысе Опук, рекреационный центр для всей Матушки, тоннели под проливом – любой каприз за ваши стремительно тающие деньги. Один СССР так уже победил всех буржуев. Часики тикают, песок сыпется, клепсидра переворачивается.

Можно, конечно, попробовать перевернуть стулья и ударить по столу кулаком. Но все прекрасно видят возможности армии РФ – бомбардировки чугуном с пяти тысяч, падающие в Иране крылатые ракеты и взятие двух зданий в ДАП за 242 дня. Жгите дальше – хоть гибридно, хоть нет. С Турцией или на востоке Украины. В Сирии или попробуйте расширить географию конфликта. Все знают пик ваших возможностей, кровавые несмешные клоуны. Можете атаковать в лоб 80000 персонала силовиков Украины в АТО, опирающихся на бетонные опорные пункты, с бригадами артиллерии и РСЗО, с десятками дивизионов ПВО. Только Чечня и Грузия покажется курортом. Наверное, вы сможете занять ещё пару городов уровня Дебальцево – в виде дымящихся руин. Только это не поможет завести свет в Крым, ротацию в ПМР или остановить кризис в экономике. Только нищета, кровища и руины. Всё, что вы приносите вокруг, – нищета, кровища и руины. Ваша тысячелетняя тактика (отгрызть от противника кусок и переваривать его) плохо работает в мире глобализации. Уползайте уже в свои тувинские болота, обворовывайте свой народ, ищите национал-предателей, собирайте морошку, пляшите трепака, водите дрессированного медведя с кольцом в носу. Вы сели играть в гибридные войны не с теми людьми.

Кирилл Данильченко ака Ронин

Геноцид голодом - 1932 -1933 роки в Україні


У 1932-1934 роках від голоду померло 13% загальної чисельності населення України. В Україні в 1932-1934 роках від голоду померли близько 4 млн осіб, або 13% всього населення, найбільше постраждали Київська та Харківська області. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України спільно з американськими дослідниками, які оприлюднила провідний науковий співробітник Інституту Наталія Левчук у четвер, 26 листопада, на прес-конференції в Києві, передає УНІАН. В Україні від Голодомору 1932-33 років найбільше постраждали жителі Київської і Харківської областей. Про це свідчать результати дослідження, які оприлюднила Левчук. Вона констатувала, що у 1932-1937 роках Україна складалася з восьми регіонів: Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Одеська, Харківська, Чернігівська області та Молдавська АРСР. "Результати дослідження виявили, що найбільші втрати понесли Київська та Харківська області (в межах тогочасного поділу), в яких втрати через надсмертність у 1932-1934 роках досягають 190-200 осіб у розрахунку на 1 тисячу населення", - зазначила Левчук. Далі, за її словами, за рівнем втрат йдуть Вінницька, Дніпропетровська, Одеська області та Молдавська АРСР (від 102 до 126 осіб на 1 тисячу населення). Найменші втрати від Голодомору були в Чернігівській і Донецькій областях (54-91 особа на 1 тисячу населення). За даними дослідників, демографічні наслідки Голодомору вельми відчутні й донині: якщо б не було голоду в 1932-1934 роках, чисельність населення в Україні зараз була б більше на 4 млн осіб. У Радянському союзі в 1932-1934 роках від голоду в цілому померло 8,7 млн осіб. Про це свідчать результати дослідження, які оприлюднив завідувач відділом Інституту Олександр Гладун під час прес-конференції в Києві у четвер, 26 листопада. "Голод не обійшов і інші республіки Радянського союзу. Втрати з-за надсмертності в результаті голоду в усьому СРСР склали 8,7 млн", - заявив він. "Серед республік СРСР Україна займає перше місце за абсолютними обсягами втрат за надсмертності, а Казахстан має найвищі показники втрат за надсмертності в розрахунку на тисячу населення протягом всього періоду голоду", - сказав Гладун. Також, згідно з даними дослідження, відносні втрати через надсмертність у 1933 році найбільшими були в Казахстані і Україні. Значно меншими були втрати Росії, ще менше – в республіках Середньої Азії, в Білорусі і в республіках Закавказзя. Щорічно в останню суботу листопада в Україні проходять заходи пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій. Голодомор 1932-1933 років - масовий, умисно організований радянською владою голод, який призвів до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Голод настав внаслідок спланованої конфіскації урожаю зернових і всіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади, що призвело до вбивства селян голоду у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон. Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, про нього взагалі заборонялося де-небудь згадувати. У 2003 році український парламент назвав, а 2006 - офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. 13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в геноциді в Україні в 1932-33 роках. Кримінальну справу порушила і розслідувала СБУ за фактом здійснення Голодомору-геноциду в Україні у 1932-1933 роках. Рішенням суду були підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію здійснення в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму – генеральним секретарем Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ЦК ВКП(б) Йосипом Сталіним (Джугашвілі), членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів (СРСР) В'ячеславом Молотовим (Скрябіним), секретарями ЦК ВКП(б) Лазарем Кагановичем і Павлом Постишевим, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії більшовиків України (ВКП(б) Станіславом Косіором, членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів УРСР Власом Чубарем і членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК ВКП(б) у Менделем Хатаєвичем - геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення. Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної в ході досудового слідства Інститутом демографії і соціальних досліджень ім. М. В. Птухи Національної академії наук України, внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинули 3 млн 941 тисяча осіб. Суд констатував, що Сталін (Джугашвілі), Молотов (Скрябін), Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич скоїли злочин геноциду, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид), і закрив кримінальну справу у зв'язку з їхньою смертю. У листопаді 2015 року президент України Петро Порошенко підписав указ "Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів", який спрямований на відзначення пам'яті потерпілого від геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років в Україні, вчиненого тоталітарним репресивним сталінським режимом, а також голодоморів 1921-1922 та 1946-1947 років в Україні. Читайте також: Порошенко порівняв Голодомор з російсько-українською війною 2014 року За даними дослідження НАН України, втрати України за роки Голодомору у 1932-1934 роках становили близько 4,5 млн осіб. Абсолютна більшість українців (72%) згодні з тим, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу.
Більше читайте тут: http://dt.ua/UKRAINE/vid-golodomoru-naybilshe-postrazhdali-kiyivska-i-harkivska-oblasti-192250_.html

Війна як наслідок Євромайдану

Кіпіані: Війна є, певною мірою, наслідком подій на Майдані
19:00, сьогодні
Вахтанг Кіпіані
Вахтанг Кіпіані / Радіо "Свобода"

Друга річниця Майдану і відчутність наслідків революції. Вплив суспільства на політичні еліти. Міжнародна підтримка України і небезпека втратити її. Про все це і більше в ексклюзивному інтерв’ю з істориком та громадським діячем Вахтангом Кіпіані.

Майдан досі не реалізований

І сам Майдан, і, безумовно, його наслідки є важливою історичною подією нашої країни. І війна, яка є, певною мірою, наслідком подій на Майдані – це теж історія. І хоча не ми цього хотіли, ми маємо гідно це прожити.

Більша частина суспільства ще не готова розглядати це питання як історичне. Бо все, що закладалося в уявні результати Майдану — наразі не є реалізованим. Саме тому крики про зраду, скидання влади та третій Майдан цілком зрозумілі через відсутність докорінних змін, хоча особисто я їх не підтримую. До того ж більша частина суспільства зараз продовжує жити на Майдані. Тобто фізично вже ні, але фактично вони звіряють свої вчинки, політичні рішення, невдоволення соціально-економічною ситуацією в країні з ідеями Майдану. І через це виникає фраза "Не за те ми стояли на Майдані!"

...через двадцять років, коли який-небудь історик буде писати історію Майдану, він напише її максимально наближеною до реальності

Тому Майдан – це історія, яку ще не можна викласти в підручнику історії. Тобто можна зробити хронологію подій певної фази Майдану, і це робиться, але підводити риску ще зарано. Поки що ми можемо сказати, що є на шляху від фізичного перебування на Майдані до впровадження результатів Майдану. На сьогодні ми є в певних точках на високому рівні реалізації – наприклад, створення поліції так, як ми вимагали: сервісна служба для населення, яка не б’є громадянина, якщо він не порушує закон. Це вже відчутне досягнення. А в деяких питаннях ми на найнижчій точці. І, цілком можливо, що таких питань в сотні разів більше, аніж реалізованих. Тому я переконаний, що не знайдеться нормального історика, який зараз напише історію Майдану.

Коли ці риски можна буде підвести – сказати важко: можливо це буде буквально завтра, а можливо – через п’ять років.

Будь-яка подія має тисячі різних поглядів, але в цьому і є перевага демократичної країни, якою ми є. Тому корисно події обговорювати максимально: іноді задля розуміння фактів і реконструювання конкретних подій, іноді – задля того, щоб перевірити реакцію аудиторії на певне твердження чи тезу, а іноді тільки задля того, щоб щось згадати, що є важливим. До того ж, чим більше буде такого обговорення, і чим більше фактичної інформації встановлено і названо, тим більша вірогідність того, що через двадцять років, коли який-небудь історик буде писати історію Майдану, він напише її максимально наближеною до реальності.

Міжнародна підтримка не вічна

Здається, що Захід нас все ще підтримує, бо якби цього не було, то наша доля в протистоянні з Росією була б набагато трагічнішою, аніж є зараз. Ми втримали більшу частину територій, а тиск Заходу і пряма допомога нелетальною зброєю від США, Канади, Японії та інших країн допомогла нам стабілізувати ситуацію. До того ж певним показником є те, що вже в другій половині 2016 року нам обіцяють безвізовий режим. Тобто перспективу від нас ніхто не забирає. У цьому сенсі мене більше бентежать недоліки самої української влади, яка чогось не робить, яка грається в популізм, яка не хоче реалізовувати нами ж взяті обіцянки чи гарантії щодо прийняття певних законопроектів. Мені здається, що у разі коли ми не отримаємо певної допомоги, то проблема в Києві, а не в західних партнерах.

Тобто може бути так, що ми будемо відтягувати, то може наступити момент, коли знов звернемося по допомогу, а її вже не нададуть

Звичайно, що терпець ні в кого не є безкінечним, і чим довше Україна буде перевіряти терпець Заходу, тим більше шансів втратить. Просто треба розуміти, що західні уряди не є відірваними від власних суспільств. І у разі зміни політичної картини в якій-небудь з країн, може змінитися і політична лояльність цієї країни по відношенню до України, навіть якщо сьогодні вони нас підтримують. Тобто може бути так, що ми будемо відтягувати, то може наступити момент, коли знов звернемося по допомогу, а її вже не нададуть, бо змінилася політична ситуація в самій країні. Яскравий приклад з Польщею – очевидно, що президентство Коморовського було набагато більш схильним допомагати Україні, аніж президентство Дуди. Тобто ми, на щастя, не бачимо негативних кроків у нашому напрямку, але маємо зауважити, що позитивних кроків стало набагато менше. Відповідно тут ми вже упустили цей момент. І так може бути будь-де.

Країни, які підтримали асоціацію з ЄС, зробили нам величезний комплімент

Ми можемо бачити зараз, що всі країни, які підтримали асоціацію з ЄС, зробили нам величезний комплімент, бо, зрештою, ми донедавна самі в середині країни не могли визначитися з тим, у якому напрямку нам рухатися. Тобто проблема була не в Брюсселі і не в тому, що вони не давали нам чітких сигналів, а втому, що в Донецьку, Луганську, Харкові та багатьох інших містах не було навіть 50% людей, які бажали б бачити нашу країну у складі ЄС.

Голосуємо за популістів

...всі кажуть, що хочуть чогось хорошого, а на виборах голосують за популістів

До того ж суспільство має впливати на політиків і казати про те, чого воно хоче. Але, направду, через слабкість громадянських інституцій це дивно і нелінійно виглядає: тобто всі кажуть, що хочуть чогось хорошого, а на виборах голосують за популістів, які це хороше відтерміновують. Тому самі громадяни часом заважають цьому руху, бо вони хочуть мати дорогу, а не правило: побудуйте мені дорогу, а не називайте мені купу правил. Тобто у нас влада і суспільство несуть цю відповідальність гальмування шляху до ЄС порівну 50/50.

Єдине, чого мені дуже хочеться, щоб наші еліти могли домовлятися між собою, навіть кулуарно, про те, що навіть якщо громадяни сьогодні ще не готові сформулювати свої європейські перспективи, то ми, еліти, влада, інтелектуали, професура, журналісти, ми розуміємо, що європейський вибір для нас безальтернативний. І ми мусимо розвертати суспільство у потрібному напрямку навіть попри волю самого суспільства. Такого в українській політиці немає. Для прикладу у Грузії це було – грузинське суспільство ще не усвідомлювало, що воно хоче бути європейським, а грузинський уряд на чолі з Саакашвілі це усвідомлювали і вони розвертали корабель. І це зробили максимально ефективно – люди побачили зміну правил, їх ці правила влаштували і вони пристосувалися.

Ще одним успішним прикладом можна назвати Польщу, бо 25 років тому у Польщі не було нічого, але за цей час вони побудували нормально працюючу демократію, дуже стабільну економіку. Західна Україна досить схожа на Польщу по своєму менталітету, тому ми могли б переймати їхній досвід. Але це вже проблема еліт, які не хочуть цей досвід у різних питаннях (децентралізація, будівництво правоохоронної системи, тощо) вивчати і запроваджувати. До того ж саме у Польщі це було спільне рішення з обрання напрямку як суспільства, так і еліт.

Варто розуміти, що і в українського суспільства, і в наших еліт є всі можливості, є чудові приклади інших країн, є сприяння Заходу для того, щоб змінити ситуацію на краще і рухатись в правильному напрямку.

Автор: Вероніка МіроноваДжерело: Телеканал новин "24"

Нарешті турки з нами проти москаля

Україна і Туреччина зважились на серйозні кроки у сфері оборони
19:13, сьогодні
Український військовий корабель
Український військовий корабель / https://twitter.com/SobiNews_com

Для посилення безпеки і захисту в акваторії Чорного моря Україна і Туреччина домовились про розбудову морської промисловості.

Заступник гендиректора із зовнішньоекономічної діяльності Державного концерну "Укроборонпром" Денис Гурак повідомив на Turkey Defence Week 2015, що цей напрямок буде одним із ключових аспектів співпраці між країнами.

Він додав, що концерн взяв курс на залучення іноземних інвестицій в оборонно-промисловий комплекс держав.

Політика прозорості та відкритості "Укроборонпрому" спрямована на залучення іноземних інвестицій та розбудову вітчизняного ОПК за міжнародними стандартами. Перш за все, це забезпечить українське військо сучасним озброєнням та військовою технікою,
— пояснив Гурак.

Нагадаємо, у Росії тимчасом докладають усіх зусиль, щоб Туреччина пошкодувала про збитий російський бомбардувальник. Вже заговорили про перші санкції.

http://24tv.ua/ukrayina_i_turechchina_zvazhilis_na_seryozni_kroki_u_sferi_oboroni_n634586

Українські іграшки стали справжньою сенсацією у світі

Українські іграшки стали справжньою сенсацією у світі

Зроблено в Україні 19:59 26.11.2015

Українські розробники конструкторів UGears почали збір коштів на випуск нових рухомих моделей на топовій краудфандинговій платформі "Кікстартер".

24 листопада київські розробники 3D-пазлів представили свій продукт на топовій краудфандинговій платформі "Кікстартер", серед яких — дерев’яний паровоз. Для масового запуску у виробництво їм потрібно було 20 тисяч доларів.

Та не минуло й доби, як ця сума вже лежала на рахунку креативних українців, і зараз щохвилини зростає. Компанія зі збору коштів триватиме ще більше місяця, тож навіть складно уявити, яким буде фінальний результат.

Ідея цих механізованих іграшок прийшла Денисові Охріменку, коли він чекав на появу первістка. Хотілося зробити щось унікальне. Киянин згадав про дитяче захоплення конструкторами й тоді ж подумав, що сучасні механізми стали надзвичайно маленькі й зазвичай заховані, тож ми не уявляємо, як вони працюють.

Спочатку потрібно було обрати матеріал. Денис експериментував з пластиком, картоном, утім фанера виявилася найкращим варіантом. Розробка першого конструктора затягнулася на 2 роки, доки нарешті автор представив своє творіння інвестору. 2013 року команда закупила першу партію деревини й лазерний станок. Загальне капіталовкладення — 10 тисяч доларів.

Читайте також: Художник з Тернопільщини став українським Сальвадором Далі

Зараз у їхньому каталозі 11 моделей. На розробку кожної з них йшло від тижня і до року. Щомісяця випускають близько 5 тисяч таких конструкторів. Ціна від ста до майже 400 гривень, а, окрім України, їх уже можна придбати у Німеччині та Фінляндії.

Унікальність пазлів Ukrainian Gears у тому, що всі вони механічні й виготовлені виключно з фанери, а для збирання моделі не знадобляться ні клей, ні штучне кріплення, ні інструменти. Технологія унікальна, тому кияни її запатентували.

Джерело: Телеканал новин "24"


Злодій на злодієві сидить і злодієм поганяє - порохняники

  • 26.11.15, 18:19
Кандидат на антикорупційного прокурора покрив розкрадання 38 млн – активістиЧетвер, 26 листопада 2015, 17:39

Один з головних кандидатів на посаду антикорупційного прокурора Роман Говда сприяв припиненню кримінального провадження щодо розкраданні 38 млн гривень при будівництві дитсадка в Одеській області.

Про це йдеться у матеріалах проекту "Укр.ав".

За даними проекту, у вересні 2012 року Біляївська міська рада Одеської за результатами тендеру уклала угоду з ТОВ "Білд-Про" на реконструкцію будівлі казарми під дитячий садок на 150 місць в місті Біляївка на 32,23 млн грн.

Роботи фінансувались за рахунок державного та обласного бюджетів і мали закінчитись 2014 року. 23 грудня 2013 року Біляївська райдержадміністрація за результатами тендеру уклала ще одну угоду з ТОВ "Білд-Про" вартістю 5,67 млн грн.

Проект зазначає, що реконструкція дитсадка в Біляївці стала на той час найдорожчою серед замовлених робіт щодо дитсадків в Україні. Для порівняння, за 32,6 млн гривень у той же період в Західній Україні було побудовано і реконструйовано три дитячі садки.

Активісти "Центру протидії корупції" тоді оскаржили результати цих тендерів та вимагали притягнення до відповідальності мера та головного бухгалтера міста Біляївка, однак місцевий слідчий закрив відповідну кримінальну справу.

Прокуратура області, яку очолював тоді Говда, спершу оскаржила це рішення, однак згодом повідомила, що справу закрито через відсутність злочину. Окрім того, прокуратура додала, що переможець торгів відшкодував збитки на 40 тисяч гривень, а проти посадовців місцевої ради складено протоколи про адмінпорушення.

Клацніть для збільшення

"Ми оскаржуватимемо рішення Одеської прокуратури про закриття кримінальної справи проти цих людей та вимагатимемо відповідальності прокурорів, які прикрили справу. Штраф у розмірі 40 тисяч є смішним в порівнянні з коштами, які переплатили на будівництві", – йдеться у повідомленні активістів.

Як відомо, раніше джерела у ГПУ заявляли, що відомство хоче "протягнути" на посаду антикорупційного прокурора Говду. Крім Говди одним з фаворитів називають Наталію Бабенко, яка у свій час працювала помічницею Романа Андрєєва, екс-заступника Віктора Пшонки, відомого як керівника "тіньової прокуратури", створеної сином екс-генпрокурора Артемом Пшонкою.

Українська правд
а

Від петрушки і з першого разу нудить...

  • 26.11.15, 18:10
Порошенко натякнув про свій намір йти на другий строк
Соня Войченко 26 листопада 2015, 17:11

Порошенко натякнув про свій намір йти на другий строк


Про це він сказав в інтерв'ю нідерландському виданню
 NRC Handelsblad, передає "Преса України". Глава держави Петро Порошенко допускає, що балотуватиметься на другий термін на пост президента.

Відповідаючи на запитання про перспективи членства України в Європейському Союзі, Порошенко сказав наступне: "Після мого першого або другого терміну на посту президента я мрію стати членом Європейського парламенту від України".

За припущеннями Глави держави, це може статися в 2024 році.

Варто зазначити, що згідно до Конституції, наступні вибори Президента повинні пройти в 2019 році.

Нагадаємо, раніше повідомлялось, Петро Порошенко висловив подяку Бараку Обамі за підписаний бюджет Сполучених Штатів Америки на 2016 рік на потреби національної оборони. В якому Україні передбачається військова допомога у розмірі 300 млн доларів.