Такі от "сігарети" з мережі...

Ідеї Сковороди завджи сприймала з розуміннм і схваленням, тому стаття надзвичайно зацікавила. Автор зумів поєднати їх із реаліями нашого сучасного життя  

Суспільство сродної праці

"И сие то есть быть щасливым, познать себе или свою природу взяться за свою долю и пребывать с частию себе сродною от всеобщий должности". Сковорода, "Буквар світу" Новим смислом життєдіяльності української політичної еліти та громадян має стати побудова суспільства сродної праці. Фундаментальним каменем такого суспільства є вільна людина, яка працює, розвивається і реалізовує себе у тому, що їй найбільше відповідає. Історія доводить, що константою будь-якого суспільного прогресу є людина. В сучасних умовах глобального поширення демократії, розвитку та доступності знань, саме вільна розвинута людина стає найбільшим ресурсом, а не золото, нафта чи газ. Стрімкий розвиток технологій, щохвилинні інновації, загальне зростання добробуту в країнах Заходу, глобальні комунікації тощо, все це не могло не позначитись на структурі суспільства. Основи цього невпинного прогресу були закладені в бажанні людини побудувати суспільство та державу добробуту. Ідеальна модель ліберальної економіки пропонувала добробут в умовах свободи людини, на противагу соціалістичній моделі добробуту в умовах рівності. Фактично, таке осмислення цілей суспільного розвитку пов’язане із матеріальним розумінням людського щастя: людина щаслива, коли в неї все є. Цей смисл, спроектований на майбутнє, стимулював постійний розвиток науки та економіки в напрямку збільшення виробництва та купівельної спроможності людини. Логічним наслідком такої політики та ринкової динаміки стали кредити, які впродовж тривалого часу забезпечували існування суспільства добробуту. Однак, ця модель вичерпала себе і виродилась в суспільство споживання. Розглянемо уважніше модель цього суспільства через три визначальних основи суспільства взагалі: людину, зв'язок та взаємовідносини. Найбільша проблема суспільства споживання – це відсутність смислу майбутнього в людині. В цьому суспільстві не існує певного майбутнього стану, певного щастя, яке прагне досягнути людина. Щастя в умовах споживання дорівнює отриманню одиничних задоволень. Людина прагне бути щасливою, отримавши певний матеріальний об’єкт, а коли його отримує, то щастя переноситься на інший об’єкт. Фактично, в суспільстві споживання не існує задоволених щасливих людей, оскільки щастя є одиничним тимчасовим явищем, яке змінюється постійним невдоволенням. При тому людина перебуває в ситуації нав’язування бажань, тобто в умовах, коли всі бажання, які вона може самостійно сформулювати, вже задоволені, а нові бажання виникають в неї по факту її інформування про них. Таким чином, суспільство споживання закріпостило людину в залежності від матеріальних цінностей, отримання яких є щоденним смислом життя мільйонів людей. Суспільство споживання залишає мотивацію на нижчих рівнях піраміди Маслоу. Людина має постійно боятись за своє життя і накопичувати потреби, інакше вона буде регулювати власне споживання. Самоактуалізація, як основа вільної мотивації розвинутої людини, не наступає, а у виняткових випадках суспільство прагне ізолювати таких "ідіотів". Зв'язок людей і причина співжиття в цьому суспільстві осмислюються дуже рідко. В основі будь-якого зв’язку людини з іншими людьми лежать певні цінності, які є елементом спільної віри. Хоча світогляд людини складає велика кількість цінностей, ми зупинимося на двох, які визначають сприйняття суспільної організації: свобода та рівність. У суспільстві споживання свобода розглядається як наявність матеріальних можливостей. Багатство, як ключ до свободи, складає смисл діяльності людини. Рівність трактується як рівність прав і часто подається як ключовий елемент демократії. Тоді як справжня демократія передбачає не тільки рівність прав, а й рівність впливу, можливість захищати та відстоювати інтерес особистого розвитку. Рівність прав також далека від рівності можливостей.  Взаємовідносини між людьми визначаються їх сприйняттям один одного, самих себе, їх розумінням успішності. У суспільстві споживання люди розглядаються як неминучі елементи однієї машини виробництва та споживання. Вони сприймають один одного з позиції утилітарного мотиву задоволення своїх "безкінечних" потреб. "Інший" сприймається як об’єкт бажання, надавач послуг, виробник тощо. В такому суспільстві індивідуалізація вироджується в чистий егоїзм. Індивідом є саме той, хто чітко відстоює свої утилітарні кар’єристські інтереси, а його унікальність є виключно атрибутивною (дорога машина, рідкісний телефон тощо). Відповідною до цих рис є і концепція успіху чи успішних людей. Успіх завжди має фінансовий еквівалент. Навіть суспільне визнання вважається успішним саме тоді, коли його можна трансформувати в атрибути багатої людини. За інших обставин, "слід в історії" викликає повагу, яка межує зі співчуттям, і цей подвиг не викликає захоплення та бажання його повторити. Такий формат успіху вимагає існування матеріального "неуспіху". Суспільство споживання потребує бідних та знедолених, які є протилежністю до "успішних" людей. Багатство стає елементом самоствердження людини. Існуюча модель суспільства не була точкою до якої йшли. Скоріше це точка падіння, яка наступає після проходження певної вершини. Суспільство споживання має припинити своє існування, інакше масштаби падіння людського розвитку важко буде виміряти. Мабуть вперше живе покоління людей залишає наступному поколінню непомірні борги та виснаження ресурсів. Якщо людство не отримає нових цивілізаційних мотивацій до виробництва, то сучасне покоління встигне з’їсти не тільки можливості своїх дітей, а й онуків. Альтернативою такому стану речей може бути і має стати суспільство сродної праці. Перед тим, як перейти до опису смислової моделі суспільства майбутнього, необхідно ввести ряд критеріїв, яким вона має відповідати. Модель має описувати основні структурні елементи суспільства: людину, зв’язки, взаємовідносини. Модель має враховувати глобальну динаміку.  Модель має пропонувати відповіді на існуючі проблеми розвитку людства, вона має бути цивілізаційною по суті. Модель має пояснювати особливості історичної еволюції людства.  Модель має пропонувати проект суспільної організації політичних, економічних та соціальних взаємовідносин. Спробуємо зробити попередній нарис такого суспільства. Людина в суспільстві сродної праці є унікальним інноваційним потенціалом. Всі без винятку люди розглядаються як носії певного таланту, дару. Відповідно, щастя такої людини може бути виключно в реалізації закладеного потенціалу. При чому сродна праця формує переживання щастя в довготривалому періоді. Смисл буття полягає в тому, щоб пройти певний шлях по дорозі найбільш улюбленої справи, і досягнути в ній незнаних висот. Заняття улюбленою справою є джерелом перманентної мотивації людини. Що може стримати талановитого журналіста від пошуку скандального матеріалу? Що затримує талановитого управлінця до пізньої ночі на роботі? Чи можна змусити такого журналіста працювати управлінцем, і, навпаки, навіть за умови високих матеріальних винагород? Який наслідок такої зміни? Справа завжди може бути успішною тільки тоді, коли їй віддаються, коли їй віддають свій талант, свій креатив, коли сама справа затягує людину більше ніж винагорода від неї. Так народжується якість і успіх, з якого користає все суспільство. Суспільство сродної праці – це суспільство самоактуалізованих людей. Сродна справа – це шлях постійного розвитку. Людина від природи не може робити механічні справи, чим би вона не займалась. Вона буде прагнути вивести це на новий рівень. Таким чином, діяльність людини постійно супроводжується соціальною інновацією та особистим розвитком. Сформовані розвинуті особистості здатні управляти реальністю, здійснювати свідомий вибір, протистояти психологічному тиску, приймати самостійні рішення – хіба це не ідеальний образ людини? "Тільки осягнувши далекі межі людського розвитку, пізнавши, якою може бути людина в хороших умовах існування, і визнавши, що тільки самореалізація і самоактуалізація приносять людині щастя, душевний спокій і гармонію, ми зможемо, нарешті, зрозуміти, що таке добре і що таке погано, що правильно і що неправильно, що корисно і що шкідливо для людини" (Маслоу). Розвиток людини у суспільстві сродної праці супроводжують "пізнання своєї природи", що потребує нової стратегії освіти. У такому суспільстві не може бути "безробітних" чи "гнучкої робочої сили". Один реалізований інноваційний потенціал може мати ефект для мільйонів. Тому створити можливості для кожного знайти себе і реалізувати закладений талант – першочергове завдання суспільства. Людина, яка втрачає роботу, не повинна отримувати "подачки" і чекати. Вона має знову шукати себе, вдосконалюватись через систему навчання. Організація цього процесу потребує відповідної моделі держави та економічної системи, про що буде окремо написано. Зв'язок та базові цінності отримують нове розуміння. Свобода розуміється як можливість вільного розвитку в сродній праці. Свобода є людиноцентричною, вона реалізовується незалежно від матеріальних здобутків. Рівність трактується у сковородівському "неравное всем равенство" або рівність унікальностей. Людина, яка реалізовує свій потенціал в сродній праці, завжди буде унікальною, окремим джерелом інновацій. Відповідно, рівність має бути виражена не в однакових правах та однакових можливостях, а в спеціальних. Не всі прагнуть розкошувати, не всі прагнуть займатись однією справою, тому рівність наступає тоді, коли кожен зміг реалізувати себе відповідно до індивідуальних потреб, незалежно від матеріальних наслідків цього. Взаємовідносини у суспільстві сродної праці будуються на сприйнятті людьми один одного як партнерів. Кожна людина через самореалізацію здійснює внесок в загальний добробут і збільшує можливості іншого. Таким чином, члени суспільства є партнерами, які сприяють один одному зробити більший внесок в загальну справу. Відповідно, новим є розуміння успіху. На суспільному рівні успіх однієї людини, реалізація її інноваційного потенціалу, є спільним успіхом. Наприклад, забезпечивши умови розвитку талановитого науковця-медика – суспільство отримує унікальні ліки, які, безумовно, можна вважати загальним успіхом. На індивідуальному рівні успіх дорівнює відкриттю власної природи та самореалізації у сродній справі. Все це позначається на розумінні матеріального світу. Людина, яка прагне розвиватись, сприймає матеріальні предмети як можливості, а не як ціль. Вона самостверджується через самореалізацію, а не через існування "інших невдах". Партнерські взаємовідносини передбачають і своєрідну модель держави-партнера. Така держава покликана виконувати функцію сервера між здійсненими інноваціями та їх реалізаціями. Втім, про модель держави – трохи далі. Смисл суспільства сродної праці ставить нові завдання та мотиви перед українським суспільством. Передовсім – це організація колективної дії та побудова відповідної моделі держави, яка буде інструментом досягнення нового майбутнього. Модель суспільства сродної праці володіє високим інтеграційним потенціалом і може консолідувати розколене українське суспільство, вивільнити його творчий потенціал та зусилля в конструктивному напрямку, створити фундамент для спільної віри. Хоча ця модель має суто українські історичні витоки, вона є цивілізаційною по своїй суті, оскільки пропонує новий вид мотивацій та взаємовідносин, а тому може бути застосована в інших суспільствах.   Віктор Андрусів, Інститут ДемАльянсу імені Шумана, для УП http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/29/4897108/

Віце-прем'єр: Українці хочуть союзної держави з Росією та Білоруссю

Віце-прем'єр-міністр Володимир Семиноженко вважає, що Україні варто розглянути ідею створення союзної держави з Росією та Білоруссю

Про це він заявив в ефірі Шустер Live, пише NEWSru.ua.

...Посилаючись на дані Інституту соціології Національної академії наук, Семиноженко заявив, що більшість українців хочуть увійти в союз з Росією та Білоруссю. "Люди хочуть союзної держави і вірять, що це приведе до успіху країни", - сказав він.

Детальніше  

Мене такі заяви обурюють. А що думаєте ВИ?

Галина Гордасевич

Покаяний псалом

На душу впали порохи,
І висохла вона на мумію.
Прости нам, Господи, гріхи,
Бо грішимо по скудоумію.

Сяк-так долаємо добу,
Все спішимо, все щось моторимо.
Прости нам, Господи, злобу -
Самі не відаєм, що творимо.

Засадим брата до тюрми,
Скуємо ланцями залізними.
Прости нас, Господи, що ми
Живцем у царство Твоє ліземо.

А треба хрест свій пронести,
Щоб стати із раба людиною.
Прости нас, Господи, прости,
Хоч перед смертною годиною.

Могили снігом занесе.
Закряче ворон над пропащими.
Прости нас, Господи, за все!
Такі ми є.
               Ми будем кращими!

"Не вливають також вина молодого в мехи старі:
а інакше прориваються мехи, і вино витікає, і мехи пропадають; але вино
молоде вливають в нові мехи, і зберігається те й  друге."

ВІД 
МАТФЕЯ 9:17

 

Чи це не рецепт для побудови всього нового!!!
Чи не нову Україну "влили" в стару совєтьську систему?  Таще  очикуємо її розквиту! З чого б це? Як  в
стінах старого гнілого хліву можна  будувати нове світле? Саме страшне, що ніхто  ні з президентів, а ні з депутатів, мерів  та інших  "будівельників" держави й чути  не хоче про знесення  гнилих стін
старого хліву, не хотять ламати таку  зручну систему  узаконеного розкрадання, бо по центру стоїть їхнє коритце, таке рідненьке.  Народу може саме час  зрозуміти, що їх ошукують (геть усі), може тоді  й 
виникнуть  нові  лідери, які  зруйнують  ту  зловонну хібару  совєтскості та  побудуємо разом нову красиву державу - УКРАЇНА!!!

"...І Бог тобі найкращу зірку покладе в долоні"

Нещодавно громадськість Львівщини вшанувала чергову річницю вже покійної відомої
української  письменниці Галини Гордасевич. Так, у Львівському Аграрному університеті відбулась презентація книги-мартиролога "Нескорена Берегиня", над якою останні роки свого життя напружено працювала письменниця.
А у Львівському обласному Будинку вчителя відбулась презентація книги перекладів світової лірики "Україна в світі" і, таким чином, хоч і з запізненням, але одна мрія письменниці здійснилась завдяки її синові Богданові.
Заключним став вечір пам'яті у музеї Івана Франка, на який син письменниці приніс посмертні нагороди Галини Гордасевич: Почесну відзнаку-хрест "За заслуги в боротьбі за волю України" від Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих, і Нагрудну відзнаку-орден "За вірність" імені Василя Стуса - від Всеукраїнського товариства "Меморіал".
- Це справді найцінніші нагороди для матері, наголосив у своєму виступі Богдан Гордасевич. Він висловив щиру вдячність керівникам цих громадських організацій - Петру Франку і Євгену Гриніву за таке вшанування.
Також Богдан Гордасевич прочитав присутнім декілька віршів Галини Гордасевич


 ДОЛЯ ПОЕТА

Минули дні поразок й перемог,
Верхів'я щастя й урвища розпачні.
За кожен день, якнй тобі дарує Бог.
Будь вдячний.

Що влада? Натовпи німих нікчем!
Що слава? Заздрість, схована під усміхом!
Той, що укрився за твоїм плечем,
Твоїм не порадіє успіхам.

Це все, відомо, суєта суєт.
Не називай цього ні горем, ні бідою.
Якщо не віршомаз ти, а поет, -
Їж черствий хліб і запивай водою.

І хай тебе штовхають у юрбі.
Пускають плітки й дотепи солоні. -
Відкрий вночі вікно - і Бог тобі
Найкращу зірку покладе в долоні.

[ далі ]

Галина Гордасевич

Мовчання

новела

Присвячую Миколі  Струку,  який з похоронів  патріарха Володимира потрапив у реанімацію.


- Ну от, - сказала мама, - прилипли до того телевізора, наче  мухи  до меду.  Казочки дивляться! Маленькі!
Сказала  ніби сердито, а насправді вона зовсім на них не гнівається.   Ну, чого б вона мала на них гніватися, коли вона їх обох любить: і доню, і тата. Це вона так собі, ніби грається в таку сувору маму.
- І маленькі! - огризнулася доня. - Я ж у третьому класі,  це молодший шкільний вік.   А  таткові треба відпочити, бо в нього робота дуже відповідальна.
Доня теж ніби  огризалася,  але насправді  вона зовсім не хотіла прогнівати маму. Це теж була  ніби така собі гра в нечемну доньку. Бо насправді вона була кохана, чемна доня і зовсім не хотіла  спричиняти прикрощів ні татові, ні мамі.
Мама пішла  на кухню мити посуд після вечері, а вони з татком продовжували дивитися  "Вечірню казку". Сиділи,   тісню  пригорнувшись одне до одного,   як звикли  сидіти завжди. Коли донька  була ще зовсім маленька, то вона любила заховатися під батькову руку. Тепер  вона вже виросла і не вмішувалася, але згорталася в клубочок, підтягувала коліна аж до підборіддя, і тоді татко охоплював  її всю своєю великою і сильною рукою, а голову вона клала таткові на плече  і так їй було затишно.
Кожна дитина любить хвалитися своїми батьками, але їй таки  справді  повезло. Мама в неї красуня, не марно ж її взяли працювати в новий великий магазин, де продаються всякі речі для елегантних жінок. Отож і продавщиці всі там мають бути гарні і елегантні.   А ще повинні вміти привітно усміхатися, а такої усмішки, як в її мами, напевно, ні в кого нема.
Ну, а тато, як і належить чоловікові,  високий, з широкими плечима і дуже сильний. Він її однією витягненою рукою над собою підіймає, наче пушинку. І ще він дуже відважний. На такій роботі, як в нього, інакше не можна. Він бореться зі злодіями, розбійниками і всякими ракетами. Ні,   не так!  О - рекетом!  Якби всі так боролися, як її татко, то в нас ніякої злочинності вже давно не було б. Але ж не всі такі.
Доні   хочеться  глянути на таткове обличчя, яке воно гарне, але строге,  що всі оті рекети, напевно, відразу його лякаються. Але її голівці так затишно на батьковому плечі,   їй зовсім не хочеться відриватися.  І татові, видно, теж так приємно тримати   доню   під своєю рукою, що вже й "Вечірня   казка" закінчилася і пішли якісь зовсім нецікаві для доні "Вісті", а вони все сиділи,   ніби  нерухомо, а ніби трішечки-трішечки гойдалися в такт колискової пісні, яка, зрештою, вже давно закінчилася.
На телеекрані урочисто й поважно йшла похоронна процесія, ховали когось дуже важливого, якогось патріарха. Доня хотіла запитати тата, що то воно - патріарх, але тоді знову ж таки треба було відривати щоку від батькового плеча, а їй цього  ніяк не хотілося. Нехай - потім запитає. А зараз дивилася, як процесія виходить з вулиці і  ніби розливється  по порожній площі.
Все-таки яке це диво - телевізор. Адже площа наскільки більша від екрану телевізора, а от - вся на ньому вміщується. Ні, тепер уже лише шматочок.
На передньому плані раптом виникла людська   фігура. Оскільки всі люди були значно далі, то цей чоловік проти них здавався велетнем.
- Ой, татку, це ж ти! - вигукнула раптом доня.
Батько зробив рух, щоб звестися і вимкнути телевізор, але доня міцно в нього вчепилася, він на мить загаявся, а кадри на телеекрані змінювалися блискавично швидко, і дали вже було пізно.  Бо той велетень змахнув   гнучким гумовим кийком і побіг. Серед площі він догнав невисокого   худорлявого   хлопця,    який марне намагався захиститися простягненими руками. Удар кийком по руках, підніжка - і хлопець вже лежав на землі. Тато - так, це був тато,  його обличчя на екрані було крупним планом лише одну мить,   але достатньо, щоб упізнати, - нагнувся, ще раз оперезав того, що лежав, і хотів бігти далі, але від рвучкого руху в нього з голови злетів кашкет. Отож він вернувся, підняв кашкета,  поханцем надягнув і знову   кинувся туди, де вже поспіхом, наштовхуючись одне на одного, тікали перелякані люди.
- Тату! - несвоїм  голосом вереснула доня, а він нарешті зірвався, скинув її зі свого рукава, наче кошеня, зробив тих кілька кроків до телевізора і просто висмикнув шнур з розетки. Екран погас.
Коли ж він повернувся обличчям до дивану, то побачив, що його доня якось дуже повільно, як в кіно з уповільненою зйомкою, зсовується з дивану. Вона впала на підлогу, як ганчір'яна лялька, потім по ній,   від голови до стіп, наче хвиля, пробігла  судома, і врешті вся її маленька постать вигнулася луком. Переляканий батько кинувся її піднімати.
Обличчя в доні було  біле - ні кровиночки, очі заплющені, уста міцно стиснені, а в куточках - піна.
- Що трапилося? - кинулася від дверей перелякана мати,   яка заглянула в кімнату  на крик. - Вона впала? Вона забилася? Куди ти дивиася?
- Замовчи, - крізь зуби сказав батько, - викликай "швидку допомогу".
І раптом закричав, як ні-коли не кричав на неї за всі прожиті спільно десять років:
- Ну?! Я що сказав?!
Мати тремтячими руками ніяк не могла набрати двозначний номер, пальці, ослаблі від страху, були не в силі повернути диск, а потім потрапляли не в ті дірки і доводилося починати все спочатку.

* * *
Сонячні промені дробивалися крізь віття дерева, яке росло за вікном, і від цього по стіні бігали сонячні зайчихи. Дівчинка нерухомо лежала на ліжку, і лише   її  очі слідкували за грою зайчиків.
- Бачите, - притишено сказав лікар, - вона вже починає звертати увагу на довколишній світ.   Це добра ознака. Це подає надію, що повернуло на одужання. Видно, вона перенесла якусь психічну   травму чи дуже чогось злякалася. Підійдіть до неї ближче,  близькість батьків завжди заспокоює дитину.
- Донечко, - теж чомусь пошепки, ніби боялась її розбудити, сказала мама, - донечко, як тобі? Краще?
Доня її не чула, її погляд все не відривався  від сонячної рухливої плямки на стіні. Тоді вони обоє обійшли ліжко і стали з того боку, куди був звернений її погляд.
- Доню, - сказав батько, - доню, пробач мені.
Її погляд на мить затримався   на його обличчі, а тоді почав втрачати осмисленість, наче вона нічого не бачила, наче змикалися стулки черепашки, а за ними ховалося оте невловне, що називають душею людини.
- Доню, - плакала мати. - донечко...
Батько, міцно стиснувши вилиці, мовчав...

Тернопільське видавництво «Навчальна книга – Богдан» розпочало
Великодній розпродаж книжок!
Увага!!!
Серія шкільна роман-газета:
Адам Міцкевич "Пан Тадеуш"
Олександр Пушкін "Євгеній Онєгін"
Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі"
Микола Гоголь "Мертві душі"
Джек Лондон "Біле ікло"
Йоган Вольфганг Гете "Фауст"
(Твори світової класики всього лише за 2 гривні)
За смішною копійчаною ціною
Календарні тематичні плани для вчителів (20-50 копійок)
Математичні диктанти (40 - 50 копійок)
Читання - це справді цікаво. Творче читання. 1-4 класи (3 гривні)
Біологія. Лабораторні та практичні роботи. Інструктивні картки. (1 гривня)
Прописи. Зошити для письма та розвитку зв’язного мовлення. (3 грн.)
Іншомовні слова. Довідник Учня. (1 грн.)
Основи правознавства. Тематична атестація. 9 клас (1 гривня)
Довідник. У світі плазунів. Зоовікторина (235 запитань та відповідей) ( 1 гривня)
Фауна хребетних Тернопільської області. Довідник ( 1 гривня)
Стереометрія. Початкові відомості. 9 клас ( 1 гривня)
Подвиги Геракла (50 копі йок)
П. Куліш: Чорна рада. Переказ змісту. Твори. 9 клас (1 гривня)
Додаток-фонохрестоматія до посібника "Музика". (4 касети) (20 гривень)
Ощадна справа. Основи теорії і практики (тверда обкл.) (3 гривні)
Буклети для вишивання (1 гривня)
http://www.bohdan-books.com/sale/
Та ще багато різної цікавої літератури, яку можна придбати а мережі магазинів «Дім книги»
http://www.bohdan-books.com/where_buy/



Дрібногуртовий магазин
Адреса: просп. Ю. Гагаріна, 27 (ст. метро "Чернігівська",
прим. Книжкової палати України, 1-й поверх)
м. Київ (схема проїзду)
Телефон: 0 (44) 296-89-56
E-mail: [email protected]
Дрібногуртовий магазин
Адреса: Танцорова, 11
м. Тернопіль
Телефон: 0 (352) 25-37-62
Скориставшись послугою : Книга поштою:
Як скористатись послугами "Книга поштою"

1. Надіслати лист-замовлення на адресу: "Книга поштою", а/с 529, м. Тернопіль-8, 46008.
2. Надіслати замовлення факсом: 0 (352) 28-74-89; 51-11-41
3. Надіслати замовлення на e-mail: [email protected].
4. Зробити замовлення безпосередньо з сайту. Реєструєтесь, обираєте книги, "складаєте" їх у віртуальний кошик, заповнюєте свої контактні дані,
отримуєте лист-підтвердження і чекаєте на книги

http://focus.ua/politics/108486