У психлікарні дивляться хворі вранці по телеку новини. Один раптом ляскає себе по коліну:

— Добре, що я в психушці!

За його спиною санітари один одному:

— Так... Цей, здається, одужав.

Анекдот цей, як і безліч інших подібних історій про "психів", відображає стійке переконання пострадянського українського обивателя, що він оточений душевнохворими. При цьому сам він, поза всяким сумнівом, є взірцем психічного здоров'я й розсудливості. Звичайне самоствердження через приниження інших.

І, дивлячись у той-таки горезвісний "телек", практично неможливо думати інакше. Занадто велика різниця між надуманим уявленням про нормативну поведінку (сформовану переважно на базі класичних літературних джерел починаючи з "Кобзаря") та буденною дійсністю — з усіма її пияками, брехнею і матірною мовою як першою державною.

А тим часом Україна цілком "має таланти" не тільки в телевізорі. У країні все ще живе неабияка кількість обдарованих, талановитих і, що цілком імовірно, навіть геніальних людей. Припускається за замовчанням, що всі вони нормальні.

Українська психопатологічна картина є пересічною і нічим особливим на світовому тлі не вирізняється. Хвороба душевна, як вона є, — це серйозно і складно, але це результат біологічних змін в організмі, і жодного зв'язку з політичним дуркуванням та медійною "чорнухою" тут не спостерігається. На жаль. Зростання захворюваності є, але в усьому світі з середини 90-х років минулого століття взагалі всі показники подвоїлися. Окрім об'єктивних причин ще й тому, що в сучасний класифікатор хвороб почали записувати навіть такі стани, як дитячий гнів і любов. Однак жодного спеціально-українського, політзалежного потьмарення розуму не існує. Є просто зростаюча кількість негідників і терпил, які періодично міняються місцями. Риси поведінки, схожі на хворобу, сформовані жагою виживання за повної відсутності моралі.

Хоча, перш ніж остаточно полишити тему зростання/не-зростання душевних захворювань в Україні психіатрам, мусимо все ж таки зауважити: хоч би якою статистична українська цифра була, є привід вважати її заниженою, оскільки це одразу дає людям категорію інвалідності. А влада на цьому, як і на всьому іншому, намагається заощадити. Дослідження ж нетяжких форм розладу психіки у нас, схоже, взагалі не проводять. Тож поговорімо про настрій "загального божевілля".

Пристосування людей до того, що відбувається, є індивідуальним. Більшість дає собі раду. Але якщо людина сентиментальна і/або погано підготовлена до реальності, вона не може адекватно сприймати й розв'язувати виниклі проблеми. У неї негаразди з розвитком і поведінкою. Але це точно не про нас: індивідуальна практичність українців, побутова кмітливість, хитрість (і, не побоїмося цього слова, корисливість) дуже далекі від побутових уявлень про "неосудність".

Норма — це стандартна модель поведінки, що розглядається як бажана, прийнятна й типова для тієї чи іншої культури. Чи існує в українській культурі цей самий стандарт поведінки? У міському вимірі — навряд чи. Сільська культура, регламентована сільськогосподарськими, дітонароджувальними й іншими природними циклами якраз і передбачала різні, часто протилежні способи поведінки людини залежно від зовнішніх обставин. Перенесена в місто, втративши раціональне, природне коріння, ця культура стала фольклором, химерним і непрактичним. А перша і, мабуть, поки що єдина успішна спроба адаптації сільської ментальності до міської дістала сумно відому назву "Розстріляне Відродженння".

Всесвітня організація охорони здоров'я сформулювала критерії психічного здоров'я:

— У людини має бути усвідомлення й відчуття безперервності, сталості й ідентичності свого фізичного і психічного "Я".

В Україні спостерігається постійний розрив історичної спадкоємності з метою уникнути відповідальності за минуле і необхідності діяти в сьогоденні.

— Відчуття сталості й ідентичності переживань в однотипних ситуаціях.

Українська політика до очманіння нудна й одноманітна. Її персонажі різняться лише статтю і віком, але драматургія одна й та сама. При цьому "глядач"-виборець на схожі вчинки реагує цілком по-різному.

— Критичність до себе і власної психічної діяльності та до її результатів.

Із цим, схоже, взагалі найгірше. Нам винні всі, а ми — нікому, всі навколо винні у всьому, окрім нас.

— Відповідність психічних реакцій соціальним обставинам і ситуаціям. Тобто, простіше кажучи, адекватність.

Із цим теж не дуже. Ми радісно копаємо ногою "дохлих левів" і панічно лякаємося дзявкотіння політичних мосьок.

— Здатність до самоврядування відповідно до соціальних норм, правил і законів.

Якісь зародки цього, у вигляді різних громадських ініціатив, виникають усупереч шаленому опору бюрократії. Жорсткий дерибан у верхах влади несподівано дав зрозуміти низам, що їм точно вже нічого не перепаде, і тому самоврядування як філософія виживання принаймні присутня бодай у головах.

— Здатність планувати і реалізовувати власне життя.

Ну що тут скажеш? Банальне — "як можна щось планувати в наш час"? На здійснення мрій немає грошей. Але дуже мало тих, хто їде в глушину чималі від вогнів великого міста і вгамовує апетити, розпалені комерційною рекламою і звичайною заздрістю.

— Здатність змінювати спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій і обставин.

Це якраз на продовження попередньої тези. Ніщо не вказує на те, що народні маси мають таку здатність. Є вічне скигління, нарікання на обставини, якому придумано навіть влучну назву — "скиглінг". У всіх цих критеріїв нема ієрархії і нема їхньої точної кількості. Але за ними картина начебто безрадісна. А фактично нічого такого особливо не діагностується. Мистецтво хутенько заховати сало, самогон і автомат передається з покоління в покоління.

У будь-якому відносно здоровому (з соціального погляду) суспільстві є приблизно десять відсотків авантюристів, які не зважають на реальність, і стільки ж хронічних панікерів. Основна маса зірок з неба не хапає, але досить хитра — щоб не ризикувати з незрозумілих для неї приводів. Але в українському суспільстві авантюристів з покоління в покоління викорінювала система, а скигліїв, навпаки, вона ж таки заохочувала і підгодовувала, включно з журналістами з різних "пулів". Таким чином приблизно п'ята частина "не таких" почала складатися зі "скигліїв".

А якщо в системі є 20 відсотків якогось однорідного явища, то процеси, викликані ним, стають засадничими, і часто незворотними. Цей процес виглядає саме як "божевільна поведінка": дезорієнтування в навколишньому світі при збереженні всіх основних навичок, підвищена балакучість і метушливість, почуття страху, туги, злоби, мана переслідування і галюцинації страхітливого змісту (переважно зорові). Контент соціальних мереж укупі з телебаченням досить точно передає всі ці стани. Доповнює картину ускладнення пригадування подій і суб'єктивних хворобливих явищ. Тобто ми дуже не любимо згадувати, зокрема, які кредити довіри видавали попереднім політикам, як вони нас "кидали", і як ми повторювали те саме знову й знову. Через цей стан "паморочної свідомості", тимчасового, як хочеться сподіватися, її потьмарення і виникає відчуття загальної клінічної неадеватності. Але це всього лише відчуття.

А що ж мовчазна, здорова, талановита, адекватна, молода меншість? Вона стійко орієнтована на Захід, але аж ніяк не в сенсі цінностей, а як на ринок праці. У зв'язку з тим, що нові члени Євросоюзу зі Східної Європи тільки нещодавно отримали повні трудові права, які зрівняли їх зі "старими європейцями", вони посилили трудову міграцію на північ, збільшуючи у себе вдома попит на робочу силу. Тому англійську та інші євромови вчать завзято, вивчають родоводи на предмет можливого отримання іншого громадянства. Інша їхня частина, постоявши певний час біля муляжів "соціальних ліфтів" і зрозумівши, в чому річ, поповнює лави політичних радикалів. Але якщо протягом двох років у них нічого не вийде, вони швидко охолонуть і долучаться вже до тих, хто прагне виїхати. У жіночих лавах опція "вийти заміж за багатого/іноземця" теж лідирує у переліку перспектив особистісного зростання.

Паморочність не драматична, а зручна. Красти легше. У всіх усе пропало, а винних немає. Ось в одному селі на Житомирщині люди нарікають на відсутність дороги. Справді, жахливі ями при в'їзді. Але річ у тім, що в 90-х вони свою старовинну бруковану дорогу підірвали з допомогою вкраденої на кар'єрах вибухівки і продали каміння на фундаменти міським чиновникам. Винна в їхньому бездоріжжі, звісно ж, влада. Щоправда, вже не пам'ятають, яка саме.

Психи? Та ні, грошики-то вдало розмістили. Пропили...

Олег Покальчук

Коли війна -

своїх нема

запросто так...

або ти НА -

або тебе

піднімуть нах...

Трагедія в Азовському морі зі зумисним вбивством українських рибалок російськими прикордонниками вжахнула кожну нормальну людину. Як можна так по-звірячому повестися з простими рибалками? Ми що з Росією в стані перманентної війни в стилі Індії та Пакістану? Такі брати, що готові повбивати за найменшу провину? Аби хоч найменший повід, якась зачіпка і вже: розстрільна команда до роботи...
Одразу допускаю, що наші рибалки могли щось там порушити і займатись промислом не там і не так. Ну то що? Як порушили - нехай відповідають. Є  чітка процедура боротьби з нелегальним промислом: судно зупиняють, доглядають, відбуксирують до певного порту і там виясняють всі обставини порушень та стягнень включно до конфіскації плавзасобу. Нормальна мирна процедура. Але ж тут зовсім інше! Це все виглядало наче по законам воєнного стану, коли за мародерство розстрілювали на місці без суду і слідства. І це жахає! Жахає!
Якщо рибалки вчинили порушення і навіть намагалися втекти - все одно за таке не вбивають! А якби й утекли? Що? Непоправна втрата для Росії? Країна б цього не витримала? Або російських прикордонників за цей недогляд всіх репресували?
Моя думка така: азовські рибалки звикли вважати все довкола своїм, що відповідає дійсності. І чхати їм на якісь там кордони, а рибу ловлять там, де вона ловиться! Зрозуміло, що робили вони це не разі і не два. Можливо і втікали успішно, що дратувало російських прикордонників. Однак щоб так підло вчиняти таку жорстоку розправу - приводу немає. Не наркоту переправляли, не зброю чи нелегалів - рибу ловили, що вижити якось. Вижити! Не забавлятись рибалки припливли - невже це тяжка провина?
Чітко і ясно видно, що російські прикордонники свідомо вирішили провчити "этих наглых хохлов, чтоб другим неповадно было". Тому, коли вони наздогнали баркас азовських рибалок і примусили зупинитись погрозами застосувати бойову зброю "на враження" - то росіяни роблять легко, особливо проти безбройних. Українське судно зупинилось, а російский військовий катер - ні, не зупинився! Я на сто відсотків певен, що цей надшвидкісний катер на повному бойовому ходу пройшов впритул до баркасу рибалок і легко його перекинув потужною хвилею, яку підіймав. Хоча по кількості жертв виглядає, що катер просто протаранив баркас, бо всі рибалки добрі плавці, якщо при свідомості...  Зрозуміло, що рибалки до цього були абсолютно не готові: вони й близько не йняли віри, що по них справді будуть стріляти або топити! Рибалки були захоплені зненацька, тому і наслідки такі трагічні.
Висловлюю щире співчуття всім рідним, односельцям і побратимам по рибальському промислу. Скільки небезпек у цієї професії, але щоб так загинути... - дуже вражає трагізмом ця подія. І більше нічого додати, окрім одного: дивіться і думайте, люди українські, яких "щирих братів" ми маємо поряд: такі "брати-слов'яни" страшніші за всякого ворога.

Богдан Гордасевич
м. Львів

В селе Безыменном (Новоазовский район, Донецкая область) рыбным промыслом занимается, считай, каждый второй житель. Вот только рыбы у берегов Азовского моря на украинской территории почти не осталось - только тюлька да бычок. А у российских берегов косяками ходит тарань и пеленгас. Вот и повадились наши баркасы заходить на территорию сопредельного государства. Российские пограничники на тихоходных катерах не могли угнаться за легкими, оснащенными мощными "Ямахами" лодками рыбаков. Все изменилось лет пять назад, когда береговая служба РФ получила на вооружение катера "Мустанг", которые развивают скорость до 75 км в час и запросто могут догнать рыбацкие лодки, пишет Комсомольская правда в Украине.
"В последнее время наши стали чаще попадаться, - признается на условиях анонимности житель села Безыменное. - Но все равно мы у них под Ейском сети ставим. Вариантов нет. Уйти от "Мустангов" можно одним способом - хитрым маневром. Катера теряют скорость на поворотах, а наши пластиковые лодки нет. Есть такие лихачи, которые идут на катер в лобовую, в последний момент уворачиваясь в сторону. Пока "погранец" развернется, лодки уже и след простыл.
Не исключено, что случившаяся трагедия проходила по подобному сценарию, вот только закончилась роковым столкновением. По информации, поступившей от дежурного центра мониторинга рыбопромысловых судов, в районе косы Должанская пограничный катер РФ преследовал украинскую лодку, произошло столкновение и рыболовецкое судно перевернулось. По предварительной информации, одного из членов экипажа удалось спасти. Он находится в реанимации Ейской районной больницы, пишет Сегодня. В ходе поисково-спасательных мероприятий были найдены тела двух затонувших рыбаков - Дмитрия Дорогана и Юрия Бойко, поиск еще двух находившихся на баркасе человек продолжается.
Один из рыбаков, погибших при столкновении с катером российских пограничников, Дмитрий Дороган сам ставил на ноги 15-летнюю дочь Настю. "У них очень хорошая, дружная семья. Девочка на отлично учится в школе. У Дмитрия осталась также пожилая мать. Мы очень переживаем за нее, не знаем, как она переживет эту трагедию", - рассказала  жительница села Безыменное Елена. По ее словам, Дороган был очень опытным рыбаком, а другой возможности заработать денег не было. "Работы у нас нет, а семью кормить надо", - рассказывает Елена.
Тем временем украинские и российские пограничники разбираются вместе, кто прав, кто виноват. "Пока мы установили, что у рыбаков было разрешение на выход в море. Моряки обязаны согласовать свои действия с нами, если планируют выход дальше, чем за две мили от границы", - объяснил пресс-офицер Донецкого погранотряда Эдуард Никитенко.
http://smi.liga.net/actual/2013-07-19/10170224-kak_rossiyskie_pogranichniki_razdavili_lodku_s_ukraintsami.htm

У новоазовских рыбаков, лодку которых протаранил пограничный катер, дома остались жены и дети
18.07.2013 16:29
Как стало известно «Родному Приазовью», у жителей села Новоазовского района, лодку которых в территориальных водах России протаранил пограничный катер, на побережье остались жены и дети.
Так у 25-летнего Сергея Ерохина и 23 летнего Евгения Дудника – молодые жены. Сыновьям-близнецам Сергея – по два года, а дочери Евгения – чуть более года.
У 45-летнего безыменца Юрия Бойко в этом году в первый класс местной школы пойдет его дочь, а 37-летний Дмитрий Дараган сам воспитывает дочь-десятиклассницу. У 49-летнего Александра Федоровича – двое взрослых детей.
Как мы уже сообщали, согласно сообщению Государственной пограничной службы, трагедия случилась 17 июля  около 18.00 в Азовском море в районе российского поселка Воронцовка. По информации, поступившей от дежурного центра мониторинга рыбопромысловых судов, в районе косы Должанская во время преследования и маневрирования произошло столкновение пограничного катера Российской Федерации с украинским маломерным судном. В результате инцидента рыболовецкое судно перевернулось. По предварительной информации, одного из членов экипажа удалось спасти.18 июля, около 5.30 утра, в ходе поисково-спасательных мероприятий были найдены тела двух затонувших рыбаков, поиск еще двух человек, которые находились на баркасе, продолжается.
Спасенным мужчиной является житель Безыменного Новоазовского района Александр Федорович.
Российские пограничники подтвердили факт происшествия. К поиску рыбаков кроме пограничного катера дополнительно были задействованы 2 катера МЧС России.
Государственная пограничная служба Украины предложила российской стороне провести специальную встречу в районе происшествия для выяснения всех обстоятельств инцидента и в дальнейшем провести совместное расследование ситуации, при которой затонул украинский б

Янукович поручил Кабмину разобраться с трагедией в Азовском море
18.07.2013 15:29
Президент Украины Виктор Янукович поручил Правительству обеспечить поиск украинцев, пострадавших в этом происшествии, произошедшем в Азовском море вчера вечером, сообщает пресс-служба главы государства.
«Кабинет Министров Украины должен принять комплексные меры для предотвращения подобных трагедий в будущем, а компетентные органы — провести всестороннее, полное и объективное расследование указанного события», — отмечается в поручении В. Януковича.
Напоминаем, что согласно  сообщению Государственной пограничной службы, трагедия случилась 17 июля  около 18.00 в Азовском море в районе российского поселка Воронцовка. По информации, поступившей от дежурного центра мониторинга рыбопромысловых судов, в районе косы Должанская во время преследования и маневрирования произошло столкновение пограничного катера Российской Федерации с украинским маломерным судном. В результате инцидента рыболовецкое судно перевернулось. По предварительной информации, одного из членов экипажа удалось спасти.18 июля, около 5.30 утра, в ходе поисково-спасательных мероприятий были найдены тела двух затонувших рыбаков, поиск еще двух человек, которые находились на баркасе, продолжается.
Спасенным мужчиной является житель Безыменного Новоазовского района Александр Федорович.
Российские пограничники подтвердили факт происшествия. К поиску рыбаков кроме пограничного катера дополнительно были задействованы 2 катера МЧС России.
Государственная пограничная служба Украины предложила российской стороне провести специальную встречу в районе происшествия для выяснения всех обстоятельств инцидента и в дальнейшем провести совместное расследование ситуации, при которой затонул украинский баркас с рыбаками.
В тот же день и.о. министра иностранных дел Украины Руслан Демченко вручил временному поверенному РФ в Украине Андрею Воробьеву ноту по поводу столкновения российского патрульного катера с украинским баркасом, из-за которого двое украинских рыбаков погибли, и еще двое пропали. Украинская сторона выразила обеспокоенность непропорциональностью примененных пограничниками РФ мер и потребовала провести полное и объективное расследование трагедии, сообщает пресс-служба Министерства иностранных дел Украины.
Украинская сторона потребовала у представителей Российской Федерации провести полное и объективное расследование происшествия. В МИДе предложили российской стороне привлечь к расследованию компетентные органы обеих стран. Также российскому государству предложили принять меры, чтобы не допустить повторения таких трагедий в будущем.
В свою очередь, представитель России выразил соболезнования по поводу инцидента, в котором погибли граждане Украины, и заверил, что российская сторона примет все меры для объективного расследования происшествия.
Он также пообещал, что Россия возьмет на себя лечение пострадавшего в столкновении рыбака, поиск двух людей, которые пропали во время столкновения и обеспечит возвращение в Украину тел двух утонувших рыбаков.
А в пресс-службе прокуратуры Донецкой области сообщили, что открыто уголовное производство по факту нарушения действующих правил на транспорте
Мариупольской прокуратурой по надзору за соблюдением законов в транспортной сфере сведения по данному факту  были внесены в Единый реестр досудебных расследований с предварительной квалификацией по ст. 291 (нарушение действующих на транспорте правил) УК Украины.
Расследование поручено проводить следственному отделу линейного отдела на станции Мариуполь УМВД Украины на Донецкой железной дороге. Цель пересечения границы и другие обстоятельства происшествия будут установлены в ходе досудебного расследования.
Ход расследования находится на контроле прокуратуры области.
 В свою очередь, российская сторона имеет свою точку зрения на происшествие. Как сообщает пресс-служба Черноморско-Азовского пограничного управления береговой охраны ФСБ России, российские пограничники, неся службу на пограничном сторожевом катере "Мангуст", обнаружили лодку в закрытом для плавания районе накануне вечером.
"После безрезультатных попыток связаться с нарушителями командир пограничного катера принял решения сблизиться на допустимое расстояние и осмотреть судно. Однако лодка дала ход и направилась в сторону побережья Украины", - говорится в сообщении.
Пограничники с целью остановки беглецов начали преследование, продолжая подавать звуковые и пиротехнические сигналы. "Пытаясь оторваться от российских силовиков, судно-нарушитель произвело опасный маневр - резко изменило курс в сторону преследователей, нарушив международные правила предупреждения столкновения судов в море. В результате чего лодка навалилась на борт пограничного катера и перевернулась", - сообщает пресс-служба погрануправления.
http://www.rp-ua.com/news_novo.php?id=6661

Ахахаха, бедная донецкая милиция так оскорбилась арестом врадиевских насильников и сопутствующими акциями протеста против милицейского произвола, что устроила в ответ свой митинг протеста против "плохих граждан", которые посмели штурмовать отделения милиции с насильниками и садистами. Самих милиционеров на митинге не было, зато были ветераны МВД, СБУ, афганцы и казаки, которые как бы являлись нейтральной стороной, но не могли молчать, видя, какой беспредел творят холопы, посмевшие добиться ареста насильника Дрыжака.

Как вы уже догадались, граждан, требовавших наказания для выродков, конечно же называли "фашистами". Куда ж без этого теперь...




Если вам кажется, что все это - шутка или анекдот, спешу вам напомнить, что вы живете в Украине, где МВД имеет репутацию не самого интеллектуального министерства. Что еще могли там придумать в ответ на вал народного гнева? Не чистки же проводить в самом деле...




Обвинили во всем выступающие "Свободу" и "УДАР". Вот кто, оказывается, насиловал дубинками мужчину за выпитое пиво в Петровском РОВД Донецка! Вот кто насиловал и избивал женщину во Врадиевке! У Дрыжака небось "ударовский" партбилет пылится в столе, а дома - портрет Бандеры висит над кроватью.

Обратите внимание на баннер. В милиции убеждены, что слово "провокаторы" пишется через А.

( Collapse )
http://frankensstein.livejournal.com/425083.html

Президент России приедет вовсе не для переговоров с Януковичем. На юбилее крещения Руси он появится только для роли первого ревнителя православия Узнав о возможном приезде Владимира Путина в украинскую столицу, и российские, и украинские СМИ в один голос заговорили об этой поездке как о "последнем шансе" уговорить Виктора Януковича не подписывать соглашение об ассоциации с Европейским Союзом. Вывод более чем странный, учитывая тот факт, что Янукович совсем недавно сам летал к Путину, и за прошедшее время у российской стороны явно не появилось никаких новых аргументов. А появились бы - была бы найдена возможность вновь пригласить Януковича, тем более что сам он весьма охотно откликается на предложения приехать, чтобы продемонстрировать своему "ядерному" электорату бесконечное сближение с Москвой.

Нет, Путин приезжает в Киев вовсе не для переговоров с Януковичем. И уж явно не для уговоров. Иногда банан - это просто банан. Президент России приезжает именно для того, чтобы участвовать в праздновании очередного юбилея крещения Руси - и быть на этом празднике главным лицом. Если получится, конечно. А если не получится - Путин не приедет.

В таком отношении к церемонии есть своя логика. Стоит вспомнить, что юбилеи крещения в последнее время перестали быть настоящими юбилеями - а стали исключительно политическими поводами для презентации светских и церковных властей. Можно, конечно, понять, почему с таким размахом в свое время праздновалось 1000-летие крещения - тем более, что эта дата совпала с фактическим выходом церкви из подполья. Но 1020, 1025?

1020-летие крещение должно было превратиться даже не в личный праздник Виктора Ющенко, а в событие, которое, по совершенно наивным надеждам представителей тогдашней власти, открывало возможность для признания Украинской православной церкви Киевского патриархата Вселенским патриархом. Результат известен: украинское руководство, вследствие традиционной теологической и правовой необразованности, само продемонстрировало согражданам, что Вселенский патриарх находится в молитвенном общении с прибывшим на празднование Московским патриархом Алексием Вторым, представители УПЦ КП оказались на задворках праздничных церемоний. Взбешенный и так и не осознавший глубины собственного невежества и силы удара, нанесенного по перспективам создания канонической Украинской церкви, Ющенко даже не остался в Киеве, сославшись на необходимость бороться со стихией.

Януковичу, конечно же, хочется выглядеть куда большим ревнителем православия, чем его предшественник - тем более что никаких проблем с каноничностью УПЦ КП у Виктора Федоровича нет, и рядом с Московским патриархом он будет находиться с куда большим удовольствием, чем Виктор Андреевич. Но вот беда - совсем рядом есть еще больший ревнитель православия, чем Янукович. Это Путин.

Находиться рядом с Ющенко Путину не позволяла пропагандистская установка тех лет: как это - праздновать рядом с супостатом, американским наймитом, да еще и сторонником самосвятов? Изыди, изыди! А рядом с Януковичем постоять не грех - если получится оттеснить украинского коллегу на второй план. Именно этим и занимается сейчас российский протокол - задача непростая, но, с другой стороны, договариваться нужно не столько даже с протоколом украинского президента, сколько с протоколом патриарха Кирилла, который и будет на этот раз - в отличие от событий пятилетней давности с участием патриарха Константинопольского Варфоломея - главным церковным действующим лицом на церемониях. Несмотря на известные сложности во взаимоотношениях придворных свит Путина и Кирилла, договориться им все же проще, чем с Януковичем. Так что если все получится - Путин приедет. Как император всероссийский, место которого - рядом с всероссийским патриархом. 

Виталий Портников, журналист

liga

Цікаві факти про Овчаренко збирала Марія Жартовська, Forbes.

З 1983 по 1984 рік майбутній суддя працював юридичним консультантом Єнакіївського авторемонтного заводу виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». Тоді ж автобазою цього об'єднання керував Янукович.

Під час другого прем'єрства головного регіонала, в 2006 році, Овчаренко був призначений суддею Конституційного суду за квотою Партії регіонів. Нижче - ще кілька цікавих фактів про нового очільника КС.

1. Трудовий шлях Овчаренко почав керівником телеграфу Єнакіївського міського вузла зв'язку, потім був воєнруком середньої школи і, навіть, встиг попрацювати слюсарем.

2. У грудні 2002 року, під час першого прем'єрства Віктора Януковича, Овчаренко став головою Єнакіївського міського суду. Після його приходу там розгорівся скандал, пов'язаний зі зникненням документів, що підтверджують судимості нинішнього президента. Овчаренко пояснював, що ці матеріали спочатку були відсутні в акті прийому-передачі. Не були знайдені й наряди постійного зберігання з оригіналами судових рішень за 10 різних років, у тому числі - за 1967 і 1970 роки, коли Януковичу винесли два вироки.

3. Згідно з податковою декларацією Овчаренко за 2011 рік, його сукупний дохід становив 417 000 гривень, ще 40 000 гривень лежали на банківських рахунках. Крім цього, судді належала земельна ділянка загальною площею 6 га, та два житлових будинки площею у 200 і у 93 кв. м. Цікава деталь: крім трьох автомобілів, у Овчаренко було 7 мотоциклів, в тому числі - новенький, на той час, Harley Davidson 2011 випуску. Байк цієї ж марки зараз стоїть у гаражі у першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна.

4. У лютому 2013 року фотокореспондент газети «Комерсант» Влад Содель опублікував фото Овчаренко зі з'їзду суддів. На зап'ясті Овчаренко був годинник Breguet Marine Chronograph. Його середня ціна - близько $ 27 000.

Мій сон - наче гілка, обтяжена снігом,
Як танці осик в льодовому  вбранні.
Повіки важкі неможливо підняти з-під криги.
В повітрі густому загрузли молитви, пісні.
То серце кричить, вибухає -  мені не почути.
То стогне народ, та я сплю уже стільки віків...
Змішалися ери: он знову на станції Крути
Іде на багнети загін юнаків.
Не їм зупинити мій сон віковий, незворушний.
Не їм розбудити мій сором і гнів.
Бо я - Україна, страшна, полонена, незрушна.
Я нишком закопую кращих синів.
Я їхні могили ховаю під шалом буранним,
А всім ворогам - монументів граніт.
Будую палаци своїм шкідникам і тиранам,
І вбогі оселі для власних сиріт.
Змішалися ери, пожежі і мори,
Ворожі побори, портрети вождів,
Засміяні вибори, месницькі гори..
Кому ж відкупити дрімоту дідів?

Такий снігопад не крутив споконвіку.
Так довго зима не водила полки.
Так, я Україна, байдужа каліка
Під снігом забулась і спала віки...

Здається весна починається нині.
Чому ж я і досі обтяжена сном?
Мовчу, а під прапор святий жовто-синій
Сповзається набрід, а діти мої під ярмом.
Невже я настільки продажна, безлика,
Що кари на мене не матимуть меж?
...Хитається важко обтяжена снігом осика.
Зламатись не хоче. Звільнитися теж?

Голова Біоенергетичної асоціації Георгій Гелетуха: "З такими законами інвестори кажуть "До побачення!"