Перепост про хто є ху
- 16.01.25, 14:33
- Ми любимо тебе, Україно!
Оксана Поліщук
2 дн. ·
Tata Rivna
3 дн. ·
Знаєте, чому вони виграють?
У них Лія Ахеджакова на концерті в Лос-Анджелесі, на вигуки з залу, приймаючи квіти, вимовила «Слава Україні!» й була миттєво звільнена з театру, у неї просто забрали ролі й змусили написати заяву за власним бажанням, вона закенселена абсолютно буквально, фільми з її участю більше не показують у них по тв, бо для них це - червона лінія. Її вирізають, витрачають немалий ресурс аби за допомогою сучасних технологій навіть у старих улюблених людьми кінокартинах замінити її іншою актрисою. І статус народної не допоміг, ні заслуги і навіть те, що вона зірка значно більше як одного фільму — нічого!
У нас Лариса Кадочнікова — в Україні, на українській сцені, народна артистка України, лауреатка Державної премії України ім. Тараса Григоровича Шевченка (ще й не якогось, а 1991 року), акторка культового фільму, єдиного значимого в її карєрі, режисер якого Сергій Параджанов відмовився перекласти «Тіні забутих предків» російською, під час вручення премії імені режисера публічно відмовилася розмовляти українською. І знаєте що? Вона досі не звільнена, їй навіть рукоплескали й вигукували «браво».
Чи піду я колись на виставу, де гратиме Кадочникова? — Ніколи.
Чи варті мені її ролі хоч щось? — Для мене особисто це сміття, не варте уваги, є інші. Навіть, роль Марічки. Для мене вона та, що зіпсувала цей фільм. Вона отруїла собою цю геніальну стрічку!
Що я скажу своїм дітям про неї? Що це звичайна рядова проросійська пристаркувата бл…дь. Ні, не хвойда, бо то українське слово, якого вона не варта, я щодо неї вживатиму лише російські, більш підходящі їй відповідники. Її заслуги всі взяті разом не варті й одного життя українця чи українки, які віддали його за цю державу, націю, мову й, навіть, за цю звичайну рядову проросійську пристаркувату бл…дь. У мене все.
Доречі, повністю згідна в даному випадку з Лариса Ніцой
Але ми все-одно переможемо цю хтонь! Бо світло завжди розриває тьму.
UPD: Так, як мій цей допис обурення ви ширите і ширите, то вирішила зробити приписочку й нагадати, що ніщо так не допомагає українському світу й не долає московитську нечисть, як наші з вами голосування власними гаманцями за українське. Тому, поширюючи, не забудьте, будь ласка, зробити донат на будь-який актуальний збір задля нашої перемоги! Упевнена, кожен з вас у своїх стрічках має десятки прохань від військових, цивільних, діячів культури і так далі. Тож, оберіть і задонатьте на щось, що допоможе підтримати українців та Україну. Оце справді важливо!
Зірка "Тіней забутих предків" втрапила у скандал через відмову виступати українською на сцені
UNIAN.UA
Зірка "Тіней забутих предків" втрапила у скандал через відмову виступати українською на сцені
Лариса Кадочникова нарвалася на критику в мережі.
Оксана Поліщук
Олександр Сапронов: Кейси актриси Лариси Кадочніковой та письменника Василя Сторчака треба розглядати в контексті помітного реваншу російської і російського в Україні.
Хто не в темі – актриса фільму «Тіні забутих предків» відмовилась говорити промову українською під час вручення премії, а буквально сьогодні письменник Василь Сторчак оголосив, що повертається до спілкування та ведення соцмереж російською.
Тут треба розуміти два моменти.
1. Після початку повномасштабної війни величезна кількість російськомовних людей перейшла на українську. Це було зроблено революційним шляхом, на хвилі великого стресу та емоції, і для багатьох неофітів новітнє українство стало першим, запізнілим коханням, в якому тобі подобається все.
Ці люди щиро і без обмежень поринули у вивчення мови, історії, культури, сприймали все українське як апріорі хороше та своє, без жодного критичного осмислення.
Але коли «медовий місяць» пройшов, багато хто з неофітів побачив, що українство (в широкому розумінні цього слова) – таке ж, як і всі інші. В нього є купа проблем, комплексів, травм і суперечок. Хтось пішов далі, а багато хто, нажаль, згорнувся назад – до стану «23.02.2022», адже перша емоційна закоханість пройшла, а розбиратись далі – забракло сил, бажань та вмінь.
Ці речі були помітні ще в 2023 році, коли з машин раптом почали зникати патріотичні наклейки, чохли на смартфонах молоді знову засяяли собачками-квітками, а не гербами і мілітарною атрибутикою, волонтери з рятівників почали перетворюватись на надокучливих прохачів, а ЗСУ поділились на героїв на фронті та ТЦК.
В український сегмент знову почав проникати російський контент (згадайте, як вся патріотична молодь «підсіла» на російський серіал «Слово пацана»), а відсутність блискучих перемог на фронті в стилі Слобожанського наступу часто давала приводи ностальгувати за довоєнними, «какаяразнічними» часами. 2. Я більш ніж впевнений, що ні Кадочнікова, ні Сторчак, ні той же Бабкін, який закликає росіян на свої концерти за кордоном, не сказали би свої слова у 2022, ні навіть у 2023 році.
Говорять вони це у 2025 році. І, як не дивно, в них починають знаходитись захисники. Бо вони відчувають, що вже можна, що наша єдність і солідарність навколо українства дала тріщину.
Децибели нашого спротиву російському добряче підупали, будемо відверті.
Все частіше в наше середовище проникають як ІПСО, так і думки корисних ідіотів про нормальність російської і російського.
Багато хто повертається до російського контенту або ж кидає вчити українську, бо вже нема такого суспільного запиту.
Тому частина «лютневих українців» повертається до російського. Тому публічні люди починають повертатись до російської мови.
Цей відкат був прогнозований, бо занадто емоційно і занадто боляче багато людей стали українцями. Ефект емоційного виснаження мав статись.
Я впевнений, що ніякого повноцінного російського реваншу не станеться. Але певний відкат до російського є, і він ще буде.
Будьте готові, що подібні кейси траплятимуться й надалі, і від нас залежить, чи зможемо ми, як суспільство, все ще говорити про недопустимість російського і російської, чи ми вже занадто злі та виснажені, щоб належним чином реагувати на подібні речі.
БГ: Дякую за допис та емоції, але я дотримуюсь принципу, що лайно ворушити - тільки сморід поширювати. Лайно є і залишиться лайном! Його у мед не переробити. Тому волію його оминати і в діалоги не вступати. Нащо? Я хочу, щоб українською розмовляли ті і тільки ті, хто цю мову любить. А не хочеш - не треба! Для мене мова є кодом ідентифікації, хоча, ясна річ, не всі україномовні є як рідні, але що вже не чужі - то однозначно. Для мене варті уваги хто перейшов з російської на українську за власним бажанням Олена Теліга, Алла Горська, Антоніна і Світлана Сухорукови - "Тріо Маренич", сучасна талановита письменниця Лана Перлулайнен - то знаменито. А Кадачникова най не говорить українською і не псує собою простаті тих, кого я перелічив.
0
Коментарі