Не радісне 1-ше вересня
- 04.09.23, 15:08
- Ми любимо тебе, Україно!
Живу коло школи у Львові, отож мимоволі багато чого бачу. Сьогодні 1-го вересня цілий день мав насолоду бачити надзвичайно гарно оформлений шкільний ганок, де безперервно йшли фотосесії школярів з вчителями, групами і по окремо, з батьками і родиною, і ще, і ще, і ще. Радісно було дивитись на те, але я про інше: про знищену радість. Надійшов вечір і усе, що можна було перенести, сховали у приміщенні школи, а чудові дві гірлянди з різноколірних кульок залишили наніч, бо знімати не було сенсу: в суботу і неділю школа не працює. Сподівалися, що трохи ще повисять і хтось ще зможе зробити гарні світлини, але, як не прикро, - тепер не зможе, бо все вже знищено групою підлітків з дівчатами включно, що, на жаль, вже перестало шокувати, бо і вони не гірші за гірших, а навіть кращі з гірших.
Коли я вимушено спостерігав, як ця, м'яко кажучи, молодь розважалася своїм вандалізмом, то мав думки різні, але найперше: що ж маю зробити вже зараз саме я? Подзвонити в поліцію? І що скажу? Тут купка бешкетників нищать повітряні кульки. Мене ввічливо попросять не турбувати з таким проблемами. Вийти самому насварити? Але після 9-ї вечора вулицями виховані діти не вештаються, а тому я легко буду посланий на три букви. Звичайно, я можу відповісти, що краще піду за їх кораблем, чим буду на кораблі з такою командою, але однозначно отримаю ще більше лайки або й дійде до бійки. То не той випадок, коли дослухаються до когось старшого, бо вони - все! Не вчіть нас жити! За нами майбутнє! Ну зовсім свіжий випадок в Дніпрі, коли дітки з авто кричали "родному папе", який бив патрульну поліцію: "Папа давай!"
З того всього я повівся, начебто це мене не стосується, хоча насправді так не є - це мене стосується! Ці малолітні мародери вбили мою радість! І не тільки мою, але всіх причетних до створення цієї гірлянди, як і всіх вчителів та школярів школи або просто дітей, які почули про цю красу коло школи, прийдуть і не знайдуть: радість знищено! Навіщо? Тут просто автоматично спадає на думку отой вислів танкіста зі збройних сил російської федерації, що розстріляв з танка новеньку лікарню в Бучі, зробивши з неї купу руїн, і цитую мовою оригіналу: "А кто вам разрешил так хорошо жить?" Виявляється є такі "танкісти"-бузувіри посеред нас, хто не дозволяє нам добре і гарно жити. А в них є батьки, які їх ось такими виростили. Слово "виховали" тут вживати абсолютно недоречно. І тут постає далеко не риторичне запитання, причому не звичне -"кого ж ви виростили?", а значно трагічніше - "навіщо ви їх народили?" То ж потвори!
Мені дуже прикро оповідати таке про 1-ше вересня, проте пишу це для того, щоб розповісти одну легенду, яка давно вразила мене, як внука священника о. Леоніда, що мав померти за свою віру на Колимі на каторзі в радянському ГУЛагу, але з Божою Поміччю вижив і переміг, бо помер в сані діючого священника на Черкащині у 1990-му році. Зміст легенди такий: коли в 20-30 роки комуністи провадили "войовничий атеїзм" зі знищенням храмів, монастирів та всіх знарядь церковного культу, зокрема - ікон, то значну діяльність в тому нищенні проявляла так звана комсомолія: союз комуністичної молоді. Отож в одному селі комсомольці увірвались в неділю до церкви, вигнали всіх з неї, погрожуючи зброєю, а тоді винесли з храму на подвір'я в одну купу всі ікони, а їх очільник-"вожак" привселюдно на ті ікони поссяв і нагло звернувся до затриманого і силоміць присутнього при тому священника: "Ну и где же твой бог? Почему он мне ничего не сделает?" І у відповідь з вуст вже приреченого священника прозвучало просте: "А що Бог може ще з тобою зробити?"
Богдан Гордасевич
23:43 01.09.2023
3
Коментарі
Vivyenn
16.09.23, 01:24
Эти дети боятся взрослеть. И такие "детские" вредные отрывы просто побытка остаться детьми, которым все сходит с рук за их возраст.
Но время не остановишь, а будущее их пугает.
Я писала заметку Газонокосилка. Там мелькала эта мысль.
Не стоит делать такие страшные сравнения из-за нескольких воздушных шариков.
В плохом совке все было общее не запертое, и дети были уверенны, что "только небо, только ветер, только радость впереди".
А, если что там есть сторож и камеры слежения.
Vivyenn
26.09.23, 01:26
Проблем бы только, что те шарики
+
Nech sa paci
36.09.23, 02:32
Через війну молодь стала трохи агресивною, матюкається... Можливо, в когось є сумніви, чи залишатися в Україні надалі.
Богдан Бо
48.09.23, 19:57Відповідь на 3 від Nech sa paci
Ні, тут інше: це тупо невихованість. Також у Львові є проблема з переселенцями і їх дітьми, які погано адаптуються в школах і вцілому в соціумі.
Богдан Бо
58.09.23, 19:59Відповідь на 2 від Vivyenn
Так отож! Ось коли до вбивства доходить - тоді школа винувата, вчителі, посадовці. Де були? Чому не зупинили вчасно?
Vivyenn
68.09.23, 22:53Відповідь на 5 від Богдан Бо
Пригадала розказ "Фортунато". Думка, що дитина має відповідати, як доросла з'явилася не лише у тебе. Ось у дитинстві ловила котів(ппц.і вдавалося ж! )), а потім носила, тримаючи за хвіст. Мені ніхто не казав, що знущатися з котів погано, але я згодом сама вищепила із себе це зло, бо зрозуміла, що це у мені явно не від бога. Мене якраз похрестили у 5 років. То було самовиховання. Хоча я й досі надто люблю собак(жодна не вкусила) і не довіряю котам (кусали двічі).
Vivyenn
78.09.23, 23:01Відповідь на 5 від Богдан Бо
Кожна дитина і так добре знає, що робить шкоду. Її можна підтримати морально, можливо це комплекси, або натяки на садо-мазо, чи неупевненість у собі. Тоді просто відвести і познайомити з гарними друзями, і вони підтримають. Або, якщо діти відчувають страхи та не впевненість, показати добрі приклади, єдність і віру.
Богдан Бо
819.09.23, 14:02Відповідь на 7 від Vivyenn
Ви повністю. праві тому навіть існує педагогічний термін "запущені діти" або ще "важкі діти": вони живуть майже в автономному режимі, бо батьки не встигають для спілкування і виховання. Я виростав у Донецьку буквально серед злочинців і тому розумію все це підліткове озлоблення, але виправити це дуже важко, на жаль. Я був у русі панків, тому якщо почуваєшся сміттям, то і продукуєш сміття. Виправити ситуацію треба і це ви означили "якщо діти відчувають страхи та не впевненість, показати добрі приклади, єдність і віру.", але хто покаже і розкаже?
Vivyenn
919.09.23, 15:00Відповідь на 8 від Богдан Бо
У мене лише досвід свого ж дитинства. У нашому дворі гуляли наркомани і гулящі дівки їхні. Я з подругами трималась трохи окремо, але з ким ще було гуляти? Але навесні я пробралася до компанії з іншого двору. Наші любі металісти, і перетаскала подруг туди потроху. Там ми і вкорінилися. Ніби родина без кровного рідства. Ми б і так виросли хорошими, але там було набагато цікавіше, то були гідні друзі.
Богдан Бо
1024.09.23, 21:39Відповідь на 9 від Vivyenn
Добре, коли все добре. Я тільки за то. Щасти.