Пам'ятаємо про репресії, щоб унеможливити їх повторення
- 16.05.21, 19:57
- Ми любимо тебе, Україно!
Пам'ятаємо про репресії, щоб унеможливити їх повторення
Сьогодні вшановують пам'ять жертв репресій в Україні, до чого і я дотичний аж занадто мучениками ГУЛага дідом о.Леонідом та мамою Галиною Гордасевич. Жертви – не означає виключно вбиті, але й заарештовані, зачасту – побиті, катовані, засуджені чи вислані, що попри все зуміли вижили. Врешті, якщо когось і не засудили, а випустили з так званого КПЗ (місце тимчасового утримання), то навіть цього досить, що бути зарахованим до репресованих, тому що випустили не знайшовши вини, а за що тоді заарештували і тримали під слідством в камері? Процес виробництва репресій такого злочинного стилю роботи вимагає: їм потрібно людину обов’язково застрашити, тоді вона буде покірна і слухняна, не схоче опиратися жодному свавіллю з боку влади. І так було у самій великій зоні світу, яка так і називалася «соцтабір» на чолі з тюрмою народів – СРСР.
Тільки що о 17 годині у нас над Рясне, як і над значною частиною Львова, пройшла сильна гроза, що буквально є Велична Гроза Пам'яті. Потужні блискавки і надгучний гуркіт грому вчинили природній Божий салют по всіх тих, хто зазнав горя і болю, чи загинув від тих нелюдських злочинів радянської комуністичної влади, що зараз називають скромно: репресіями. Насправді то були злочини проти людства! І не інакше. Тому цей поминальний салют прозвучав з Небес винятково сьогодні. Ми все пам’ятаємо і не маємо права того забувати.
Пригадую, як у середині 90-х минулого століття було якесь зібрання в нашому місцевому Ряснянському осередку «Просвіти» і одна жіночка почала довго в деталях оповідати, як її заарештували радянські окупанти, допитували, били, потім судили і заслали до таборів ГУЛагу десь до Воркути і як то важко було вижити у таких жорстоких табірних умовах за суворого північного клімату. Врешті голова зборів попросив її завершувати такий тривалий виступ, а жіночка у відповідь обурилася: - Та від кого ви ще про все це почуєте?! На що увесь коло ста чоловік зал дружно зітхнув: - Йой, та ми всі то пройшли!
І то була чиста правда, бо немає на по всій нашій Україні і особливо - Західній її частині такої родини, де б хоч хтось не зазнав репресій – немає! Можу то стверджувати певно, бо навіть хто пішов у колаборацію з радвладою, комуністами та енкаведистами-кедебістами – той також це робив не добровільно. Історія з вбивцею Степана Бандери спецагента КДБ Богдана Сташинського показує і доказує, як молодого українського хлопця завербували у сексота (рос. секретнньій сотрудник) погрозами та підступними провокаціями. Також варто додати, що навіть до ідейних комуністів зі Західної України не було довіри у сталіністів, тому було репресовано майже все КПЗУ включно до провокації з вбивством у Львові за вказівкою з КДБ письменника-комуніста Ярослава Галана. Нехай то «своя своїх побиваша», проте причина того злочину не з місцевих проблем, а зовнішніх. Саме підступний кривавий терор російських окупантів спричинив і братовбивчу війну по всій Західній Україні та навіть за її межами. Про то багато написано і переписано, тому не хочу переповідати, бо ж маємо наочні приклади у війні сьогодення в так званій ОРДЛО на Сході України, де російські окупанти фактично змушують місцевих мешканців йти на фронт воювати проти ЗСУ, бо іншого вибору просто немає для заробітку на прожиття та утримання родини. Повірте, я не граюся в пацифізм, а просто розставляю наголоси. Якщо територія окупована, то все населення її зазнає репресій в тій чи іншій формі. Всі мешканці й переселенці з Криму і Донбасу є репресованими за змістом їх проблем через агресію збройних сил Російської Федерації проти України. Усе, на жаль, повторюється, але, на щастя, в кращій для нас редакції, бо тепер за нас увесь праведний Світ, а раніше було інакше ставлення. Тоді віддали Україну на поталу радянсько-комуністичному вандалу, як ось зараз імперська РФ катує в репресіях непокірний Кавказ та вільнолюбну Грузію. І загрожує повсякчас нашій Україні таким же повномасштабним нападом.
Саме тому нам потрібно не просто вшановувати жертв репресій з минулих часів, але зробити усе можливе в поєднанні з усім Світом, щоб назавжди спинити агресора та ініціатора злочинних репресій – імперську Російську Федерацію в особі її «обезбашенного» керівництва.
І вічная пам'ять усім, хто зазнав трагічних репресій.
Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
16 травня 2021 р. (7529)
4
Коментарі
GalinaKiev
116.05.21, 20:30
Nech sa paci
216.05.21, 21:05
Леонід
317.05.21, 00:22
Ви правдиво пишете:
"Процес виробництва репресій такого злочинного стилю роботи вимагає: їм потрібно людину обов’язково застрашити, тоді вона буде покірна і слухняна, не схоче опиратися жодному свавіллю з боку влади."
От тільки до Західної України комуністи дотігнулись у 1939, а Слобожанщину катували одразу після "жовтневого путчу".
В приватних садибах Лисичанська я бачив могили людей, що померли від голоду, а у живих не було сил везти небіжчика на цвинтар. Такі моторошні пам'ятки були в більшости дворів, але дітям ніхто не розповідав про їх походження, принаймні у 1962 році нам - школярам, один літній чоловік порадив не обговорювати вголос "політику" та згадувати Сталіна.
Ще не забувайте скільки людей було завезено в Україну на "заміну" виморених голодом і що то були за люди !
Андрій1961
417.05.21, 06:03