Маруся звіробій: «тепер льоха а не лёха»

ОФІЦІЙНО Я РОЗМОВЛЯЛА РОССІЙСЬКОЮ
До революції гідності доводилось мені інтерв’ю давати на телебаченні і я давала їх… російською. Мені просто було соромно за мою українську. Я народилась і виросла в Київській області. А в регіоні де існує максимальна лояльність до російської мови, як правило, русизмів буде більше, так було в нас. Порєбріки не сплять і працюють сотнями років над знищенням нашої мови, культури, привласненням собі нашої історії і знищенням України взагалі. Зараз це для мене очевидно вже в кожній дрібниці. Хоча насправді дрібниць у цій війні нема і навіть незначні утиски української мови вибачати не варто, ми ризикуємо бути знищеними як нація. Неправдоподобно звучить ге ж? Десь так само неправдоподобно як «у вас скоро Крим відіжмуть», «Донбас матиме окремий статус», «Україну розвалять на три частини». Але ці ризики вже настільки стали реальністю, та ще й частково вже втіленою, що питання мови для мене беззаперечне і принципове.

З ЧОГО ПОЧИНАЛАСЬ МОВНА БОРОТЬБА — З СОБОЮ
Я вже три роки не маю, як раніше, звички переходити на російську з російськомовним співбесідником і, о диво! мене все одно всі розуміють! )) Більше того, якщо поважають, то ще й на мою мову переходять, а якщо не поважають то на фіг ти мені впав аби говорити твоєю. На моїх телефонах та комп’ютерах в інтерфейсі встановлено українську мову. Я більше читаю україномовних текстів ніж російськомовних, теж щоб відучити мозок від русизмів. ЦЕ не дрібнички! ЦЕ привчає мозок думати та говорити українською частіше. це врятує українців в нас самих. І, так, це непросто, щоб зломати багаторічну роботу КГБ проти нас, то доведеться реально зусилля прикласти та змушувати себе до цієї боротьби. Рекомендую. Російська для українця більше не в фаворі, тепер це хвороба, яка піддається самолікуванню.

В мене ще залишилась купа русизмів, так само і в моїй родині, але ми намагаємось виправляти один одного і вважаємо, що цю роботу над собою обов’язково треба робити. Таку ж роботу проводять у своїх родинах мої інструктори, бійці та друзі.

ВІТАЛІЙ «БУБОЧКА» УКРАЇНОМОВНИЙ АГРЕСОР
Наш топограф Віталій, агресивний патріот, родом з козацтва, розповідав, що в нього вся родина російськомовна і росте маленька дитина. Усі мають усвідомлення що дитинка повинна розмовляти українською, тому окрім мовної роботи над собою вдома, дівчинка піде в україномовний дитячий садок і я знаю ЩО Віталька зробить, якшо не приведи Боже трапиться дітям російськомовна вихователька )))

ТЕПЕР ЛЬОХА А НЕ ЛЁХА
Мій товариш, Олексій Арестович, російськомовний популярний блогер, військовий аналітик та просто кльовий батько своїх маленьких дітей, неочікувано для всіх почав писати українською. Хоча він настільки зірка, всі звикли шо в нас птахи такого польоту не вважають за необхідне змінювати свою мову а, як правило, пишуть про те, що це не має значення в нашій боротьбі. Має! І Олексій ще раз довів справою своє стратегічне цікаве мислення. Він завжди бачить Україну в розрізі століть і чудово розуміє ціну української мови на наших теренах. Якщо він перейшов на українську, це для мене одне з підтверджень небезпеки лояльного ставлення до російської мови.

Я НА БОЦІ РОСІЙСЬКОМОВНИХ УКРАЇНЦІВ
Я дуже часто стою на боці російськомовних бійців, в мене багато російськомовних інструкторів, які відмінно підготовили хлопців до бойових дій, Більша частина командирів теж російськомовні, але вони пройшли цю війну, були в оточеннях та полоні, то дійсно українські герої і я їх підтримую з тієї причини, що знаю — своїх дітей вони виростять справжніми українцями, бо на власній шкурі відчули рузькиймір і ми всі маємо надію і робимо тепер свідомий вибір аби наші діти виросли не такими мовно-покаліченими, якими ростили нас.

СПІЛКУЙТЕСЯ ЗІ МНОЮ УКРАЇНСЬКОЮ, БУДЬ ЛАСКА!
Щоб допомогти російськомовним родинам, МИ МОЖЕМО СПІЛЬНО ПРОВЕСТИ ДЕЯКУ РОБОТУ. Бути пильними і вимагати україномовних викладачів в дитсадках, школах, ВУЗах та держустановах. ЦЕ в обов’язковому порядку. А коли є час та натхнення то й вимагати в кафешках та інших розважальних закладах аби до вас мали повагу та спілкувались з вами українською.

ХАТА ЗКРАЮ — НЕ КАНАЄ!
Звісно бажання самої людини спілкуватись тією чи іншою мовою відіграє ключову роль, але кожен з вас в змозі свої 5 копійок вкинути в українізацію України і результат не забариться. НАЙБІЛЬШИЙ НАШ ПРОКОЛ — «ЦЕ НЕ МОЯ СПРАВА», саме через це знайдеться той, хто підгребе всі наші справи під свої порєбріки. Не будьте байдужими, поправляйте один одного.

РЕЗУЛЬТАТИ МОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Тепер! мені складно спілкуватись російською! Чесно. Мені кілька разів доводилось перейти на цю мову з іноземцями і я… туплю… я дуже жорстко туплю згадуючи слова. Це так само як було до революції з українською. Це для мене вже маленька перемога. Лишається тільки підчистити мову від русизмів… і дозубрити англійську )))) не хочу я ніде на російську переходити. Так от. Принциповість має бути у всьому, що стосується боротьби з окупантами. Бо де тонко там і рветься, як тільки ворог чує слабкість в сигменті мови, він вдаряє по ньому і вже чеше з танками спасать рузькомовний мір.

Буде трохи важче ніж ми сподівались але ми справимося.
Слава Україні!