13.06.2012
Найпопулярніша в Україні назва для вулиць, на яких знаходяться місцеві органи влади - вулиця Леніна. Усього їх майже 4,5 тисячі. Назва Незалежності зустрічається в адресах тільки 219 разів.
Про це повідомляють ТЕКСТИ.org.ua.
Безумовні лідери з радянських назв центральних вулиць - Вінницька, Кіровоградська та Житомирська області", де місцеві органи влади розташовані переважно на вулицях, названих на честь одного з лідерів більшовицької революції в Російській імперії Володимира Леніна.
Назва Незалежності зустрічається в адресах владних структур 219 разів, Грушевського - 101 раз, Леніна - 4463 разів, Радянська - 945.
Загалом топонімів часів СРСР в адресах органів влади у 20 разів більше, ніж назв, пов'язаних з Незалежністю.
Подивіться на загальну картину (тут позначені головні вулиці для 20 тисяч населених пунктів):
Клікніть, щоб подивитися в більшому розмірі |
Також в Україні є більше сотні центральних вулиць із назвами Колгоспна, Кірова, Калініна, Щорса тощо.
На батьківщині Нестора Махна, в Гуляйпільському районі (село Новомиколаївка) є навіть вулиця Чекістів. Це крім вулиць Дзерожинського, яких теж багато десятків.
З іншого боку, безумовним лідером з "незалежницьких" назв є Івано-Франківщина. Загалом серед таких топонімів є вулиці Бандери (їх 14), Шухевича, Шептицького, Чорновола і Мазепи - проте кожна з останніх зустрічається менше десяти разів.
Ось порівняння мап із трьома "радянськими" і трьома "незалежницькими" назвами:
Клікабельно |
Також було визначено "нейтральні" назви - такі, що отримали назву за часів СРСР, однак не пов'язані з радянською ідеологією; або ідеологічне навантаження яких сильно зменшилося з плином часу (йдеться про вулиці на кшталт Миру, Слави, Космонавтів, Московська).
Ось перелік найуживаніших "радянських", "незалежних" і "нейтральних" топонімів:
Клікабельно |
Автори інфографіки цитують фразу Вацлава Гавела "Якщо людина живе в оточенні пропаганди тоталітарної держави і не помічає її, то пропаганда досягла своїх цілей".
"Тоталітарна держава зникла, але ми продовжуємо жити в отруйному тумані її пропаганди, - стверджують журналісти. - Навіть найпереконаніший регіонал-русофіл за жодні гроші не одягне піджак радянського покрою, але ця публіка тримається за радянські назви, як за "Отче наш".
Варто зауважити, що у довіднику адміністративного устрою на сайті ВР є адреси органів влади лише для 20 тисяч населених пунктів - з повного списку у 30 тисяч. Тож не виключено, що повна картина дещо відрізняється.
Як відомо, у травні мер Риму виступив з ініціативою перейменувати вулицю Леніна в італійській столиці на вулицю Жертв комунізму.
...Планируя отдых в Крыму и бронируя жилье по
телефону, разговаривайте с хозяевами квартир по–украински. Будут отвечать
по–русски, говорите им, что «ничого не розумиитэ». Спрашивайте у них телефон
украиноговорящих хозяев. Разумеется, они не дадут, но задумаются. Даже если вы
не собираетесь ехать в Крым, но имеете свободное время и «натхнэння», займитесь
этим делом просто ради удовольствия: обзванивайте людей, сдающих жилье и
требуйте украиноязычного общения. Через пару сезонов крымчане добровольно
выучат столь нелюбезный им украинский.
Как вариант: требуйте гарантий, что на
территории «мини–отеля» (он же – хозяйская халупа) не будет гостей из России
(«ну, вы же не хотите, чтоб постоянно возникали конфликты, переходящие в драки?
Так обеспечьте отсутствие, иначе не приедем»). Ставьте перед ними дилеммы типа
«или–или», погружайте в тяжкие раздумья! Пусть выбирают. Тут не мертворожденный
референдум, а живые деньги, поэтому их мозг станет работать куда активней, а
ощущение недополученной прибыли будет еще долго омрачать светлые мысли о
грядущей смерти в пределах России.
И еще вариант: «Тут такое дело… мы хотим к вам
приехать с братом жены, а он из «Правого сектора». Вы его примете? Он очень
щедрый! А стрелять в русских он не будет, я прослежу!». Внимательно слушайте,
как на той стороне провода ведут смертный бой жадность, ура–патриотизм и
дремучий страх...
–––
Всё равно не поеду, но идея хороша!