Нині в маршрутці чув, як адна женщіна другой ґаваріла: "Ти панімаєш, Клара, еті правасєкі славілі мальчіка в горах, прівязалі сєбє наспіну, штоби па нім міліціанєри нє стрєлялі!" Клара закотила очі і почала сповзати з крісла. До її масних губ, обведених чорним олувком, присохло слово "Звєрі!"
І я не втримався:
- А Інтер щойно передав, що озвірілі правосєкі увірвалися в мирне карпатське село, осідлали всіх рускоязичних і заставили галопом гнати в бік перевалу. Непідкованих! Кожний правосєк замість броніка мав по дитині зізаду і спереду. А мєстний попушка Фєафан московського патріархату сокирою перед ними валив ліс, розчищаючи дорогу... Кстаті, того первого мальчіка звали Мауглі. А сестру його - Либідь.
Тьотю Клару уже теліпало, а її падружка дивилась на мене, як на реінкарнацію Степана Бандери. За хвильку вона схопила посивілу під пахвами Клару і здиміла з маршрутки. 
Люблю я наш громадський транспорт. Додає життєвих сил...