А що? Не можна?

А ХТО ТАМ ПРОТИ СОРОСА, КОТРИЙ ДЖОРДЖ?!

Давно ця книжечка лежала серед тих, які варто прочитати: Джордж Сорос “Советская система: к открІьтому обществу” - від 1991 року, коли і була випущена і це не Україна. Зрозуміло, що на тій клятій мові, а на український переклад видно грошей не вистачило. Шкода, хоча чогось особливого в книжці немає окрім певних моментів. Найперше, що мене здивувало, коли людина з величезними коштами та можливостями спілкування з найвищими особами багатьох країн, не стала успішною в своїх соціальних починах. В рідній Угорщині Джордж Сорос фактично “persona non grata”, як і в довбаній рефії, куди вклав величезні гроші, він як “исчадие ада”. І в Україні хоч є ще його фонд  “Відродження”, але симпатії значної немає. Навпаки, є оте як лайка “соросята”, хоча оті всі Міндічі та Цукермани є породженням комуно-кедебіської номенклатури, але вони якби кращі для нас, бо не “соросята” - то рідна своя нами виплекана наволоч нас обкрадає і це краще за порядних “соросят”, бо начебто саме вони розкрадають Україну, хоча доказів немає, але народ в те вірить. 

Скоро Україна буде відзначати свято Святого Миколая, також великого мецената, якого всі ми любимо і пам’ятаємо з прадавніх часів християнства. І ось  Джордж Сорос, четверта людина світу за своєю благодійністю, бо витратив понад 33 мільярди доларів своїх коштів на всіляку доброчинність, але має зовсім протилежну негативну опінію в Світі — чому? Що не так? Моя думка, що різниця в тому як і кому допомагати. За життя святий Миколай сам дізнавався, кому потрібна допомога і переважно то були дівчата на виданні без посагу, а отже і без шансів вийти заміж, мати свого чоловіка і свою сім’ю. Переважна більшість таких дівчат без посагу ставали повіями, що дуже засмучувало Святого Миколая, тому він назбиравши пристойну суму, тихцем підкидав мішечок з грошима до обійстя бідної дівчини на видання і тим рятував її долю, тобто змінював ціле життя з поганого на гарне майбуття. Навпаки, до Джорджа Сороса треба було йти прохати, неначе жебраки, хоча зовні це виглядало благородно як подача запитів на гранди заради справи. Спробуйте пригадати, коли ви особисто стикалися зі справою когось, що профінансована фондом “Відродження”? Особисто я не пригадую жодного такого випадку. І знаю чому: бо то не то, що мене турбувало. Поясню це жартом.

В одному поселенні провели два дослідження на одну тему: яка довжина пісюнів у чоловіків тут і перше дослідження встановило, що в середньому 20 см., а друге встановило, що всього 12 см. Різниця виникла через різну методологію: перше дослідження було через опитування, а друге — через вимірювання. Смішно ж для мене особисто інше: хто взагалі замовив і оплатив ці дурнуваті дослідження? Здогадалися? Хтось скаже, що я видумую, тоді най дасть відповідь на всім відомий двіж “Реанімаційний пакет реформ”, що навіть до Верховної Ради України теперішнього скликання дав депутатів. Перепрошую, а кого збираються “реанімувати”? Та як кого? І дурню зрозуміло! Українську економіку! Тобто прогресивні реформатори намагаються реанімувати стару комуністичну сталінсько-тоталітарну економіку в її кращих часах? А це можливо? Тоталітаризм має бути відновлено! І ще більш важливо: а це потрібно? Пригадую, як директора великого заводу запитали, чи йому вигідно мати всього 30-40% відсотків від прибутку, на що той відповів: -Звичайно, що вигідно, бо мені надають сировину і мені головне з неї виготовити замовлений продукт, а його збут мене не обходить. Чи таке можливо зараз? Власне серусеру і розвалився тому, що виробляли непотріб, але всі працювали і своє заробляли. Чи дивує, чому наші пенсіонери в таких злиднях, хоча це все ваших рук справи, нешановні! Ви може і чесно працювали, проте непотріб виробляли переважно, тому онуки голі й босі вас зневажають досі. Як сказав один економіст: - За Брежнєва ми жили за рахунок майбутнього і нам зараз тому погано, що раніше було добре незаслужено. Будемо таке реанімувати? Не варто, як на мене. Однак процес своє бере і гроші дере на оцей непотріб “реанімаційний”

.