Вони такі: прийшли у владу і стали - Людьми!

Євгенія Кравчук, заступник голови фракції "Слуга Народу"

Минулої осені у Fаcebook я розповідала історію, як один із наших депутатів переплутав картку для голосування і ледь не «проголосував» проїзним квитком на метро. Серед коментарів запам’ятався такий: «Ви – випадкові люди, і поїздки на метро – єдине ваше досягнення». І зараз, підбиваючи підсумки року президентства Володимира Зеленського, хочеться відповісти.

https://ua.interfax.com.ua/news/blog/656444.html?fbclid=IwAR0khIGreCJZ2tQ7Ha8qvqq4pmyAwm9dw5oBe7hBMxrHD7S80GYoFy5d7mQ

БГ: Це є класика "без коментарів", бо сказано тут "Володимир Зеленський такою Людиною став" - до того він людиною не був!

Звісно ж, це неправда. Досягнень багато – і у Володимира Зеленського, і в його команди. Нормандська зустріч, розведення військ і повернення полонених. Подолання «кнопкодавства» і покарання депутатів-прогульників. Антикорупційна, прокурорська та земельна реформи. Легалізація грального бізнесу та діджиталізація документообігу.

За великими гучними рішеннями майже непомітними залишаються десятки законопроектів, які покращують ту чи іншу сферу життя українців. Ми називаємо такі закони «маленькими перемогами».

Чому батьки змушені стояти в черзі, щоб прилаштувати доньку до дитячого садка? Чому серіал «Чорнобиль» знімали не в Україні, а в Литві? Чому в наших цирках знущаються над тваринами? Чому щовесни палає вся країна? Чому в епоху смартфонів ми змушені носити стоси паперових документів? На ці та багато інших запитань ми вже відповіли конкретними законопроектами.

До речі, «маленькі перемоги» – наша відповідь на звинувачення у «випадковості» Зе!команди. Так, більшість із нас дійсно не планували опинитися у владі. Майже всі ми не були професійними політиками. Але що таке «професійний політик» в українських реаліях? В найкращому випадку – бюрократ. В найгіршому – корупціонер. Найчастіше – два в одному.

Натомість ми прийшли з різних сфер. Ми – юристи, журналісти, інженери, аграрії, комунікаційники, викладачі, вчені. Так, і весільні фотографи теж. Малий бізнес, приватні підприємці – це мільйони українців. Які також мають бути представлені в парламенті.

Бо це – Верховна Рада України. А не «рада директорів», як називали парламент за часів Януковича, коли туди входили власники великих підприємств з рейтингу топ-100 найбагатших українців.

Після завершення каденції хтось із нас залишиться в політиці, а хтось – повернеться до роботи за фахом. Тому нам вкрай важливо, щоб в кожній сфері працювати було комфортно.

Але повернімося до метро. Без жодного сарказму я вважаю це досягненням нинішньої влади. Щоб усвідомити його, уявіть собі таку стрічку новин.

«Президент Зеленський змінив Конституцію: тепер він може залишатися на посаді ще 20 років». «Відомий блогер засуджений на п’ять років суворого режиму через коментар у Facebook про «зелену чуму». «Житомирська траса перекрита на виїзд: депутат Євгенія Кравчук зі своїм кортежем їде додому на Тернопілля».

Маячня? Але в пострадянських країнах – це буденні новини. А декілька років тому так виглядали і українські реалії.

Володимир Зеленський не «дорвався» до влади. І він сам, і народні депутати від фракції «Слуга Народу» ще до обрання на державні посади були успішними реалізованими людьми. Влада не перетворила нас на «золотих батонів». Недарма першими нашими рішеннями стали скасування депутатської недоторканності та процедура імпічменту президента. Ми не тримаємося за владу. Якщо ми її втратимо – кінець світу не настане.

Коли закінчиться карантин, нас знову можна буде зустріти на вулиці або в київських кав’ярнях, куди ходять обідати звичайні офісні співробітники. Ми поїдемо на метро та на потягах. А поки що ми не їздимо навіть на службових машинах: усі 25 автомобілів комітетів Верховної Ради передали для потреб столичних лікарів, які цілодобово борються з коронавірусом.

До речі, я дуже сподіваюся, що до скарбнички наших досягнень вдасться покласти і боротьбу з COVID-19. На відміну від деяких інших країн, Україна зіграла на випередження, і 70% підтримки карантинних заходів свідчать про те, що наша влада обрала правильний шлях.

У східному календарі кожен рік присвячений певній тварині. Ми хочемо створити власний український календар, де кожен рік буде присвячено Людині. Головна умова для цього – керівник держави сам має бути Людиною. А не свинею, щуром, вівцею чи драконом.

Володимир Зеленський такою Людиною став. І це – найголовніша зміна, що відбулася в країні.