Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Rira bien qui rira le dernier...

  • 14.12.09, 12:36
Обезображено тобою жизни лоно,
Ржавеют язвы на твоих губах,
Вокруг тебя острят клинками стоны
Невинные с глазами на слезах.

Учёл ли ты, что оплатить придётся
Тот счёт, что для других ты приберёг?
Что? счастлив тот, последний кто смеётся?
Смеётся после всех лишь идиот!

Тишина.

  • 14.12.09, 09:14

Тишина. Я сегодня пьяна тишиной...

Осторожно танцует на пальцах душа. Не насытить глаза этой чудной луной, Пью минуты спокойствия я неспеша. Все ответы слагаются в сердце не мной. Как песок убегает сквозь пальцы печаль. Тишина. Я наполнюсь до слез тишиной. Он сердечный мой друг,леденящий январь. Воздух зимний настоян арбузным вином И на выдохе- облаком в небо лечу. Тишина... Чистотой укрываюсь святой, И довериться мигу у снега учусь.

 Старенькое стихо, январь ещё не вступил в свои права...Но мороз- ух!!! )

Ожидание

  • 14.12.09, 00:07
Я так жду тебя. Долго. Долго...
Не ревнуя, не злясь, не печалясь.
Об одном лишь моя тревога:
Чтоб несчастья с тобой не случались.

Береги себя, слышишь? Слышишь?!
Я тебя уберечь не сумею...
Мне бы знать, что ты жив, что дышишь...
Я о большем мечтать не смею.


Р.S.
Улыбнешься, прочтя эти строчки.
Упрекнешь в пессимизме и страхе.
Поцелуем поставишь точку,
Мне не дав возмущенно ахнуть...

Что-то путаю я с размером,
Сердца стук заглушает ритмы...
Не хватает мне чувства меры,
И, наверно, плохие рифмы...

Невже...

  • 14.12.09, 00:01

Невже все минуло? Не хочу! Не вірю!!

Невже все затихло, ховаючи мрію?

Невже кожен крок наш - тепер просто крок?

Чому в нас все більше таємних думок?

Невже ти не хочеш? Невже ти не любиш?

Невже вже і я, так само як ти,

Забув, як це мати мрію одну лиш -

Навіки, назавжди, пліч-о-пліч іти?

Я все ще з тобою. Та щось поміж нами..

Ти все іще тут, але вже не моя..

І з цими чужими, сумними думками 

Я більше не певен, чи моєю була.

Я ...

"Пора уже..."

Набраться бы сил, отпустить,
Любоваться ими в полёте,
Обещаний с них не просить,
Зная,"к дому дорогу найдёте!".
И больше не ждать, дальше жить,
Помогая попавшим в беду,
Радость с каждым из них разделить,
Даже, если сам упаду...
Мне бы только, набраться смелости,
Одиночеству всё рассказать,
В мой, сорок пятый день трезвости,
Пора уже что-то менять...

Шлях життя.

  • 13.12.09, 16:22

Проторена стежина,

Протоптані стежки.

Ідеш в життя, людино,

І з нього маєш йти.

 

Твій шлях униз і вгору,

А ти вперед ідеш

І як свою опору -

Доверху хрест несеш.

 

Твій хрест - то твоя доля,

Тобі його нести,

Із легкістю чи болем

Угору маєш йти.

Божевільні боги

  • 13.12.09, 15:10
Людина доти може творити майбутнє, доки може мріяти.
Кожна мрія - створений нами прекрасний світ.


Підімо зі мною, туди, де анклави
Горя і болю залишать в спокою.
Туди, де покриє нас ймлою нічною,
Де будемо двоє - підімо зі мною.

Підімо зі мною, туди, де немає
ні сліз, ні прощань,
Ані зайвих слів.
Туди, де немає пустих сподівань, -
Лише тихий спів бездумних птахів.

Туди, де подихом вітру нестримним
Наповнює груди мрія жива.
Туди, де землю під небом чарівним,
Зморену сонцем, дощ омива.

І хай погляд втоне в високій блакиті.
Хай ноги наші втечуть на крайсвіт.
Будем як діти, розкуттям повиті,
Безбожні і вільні, від пут і від літ.

Підімо зі мною. Підемо удвоє,
Слідом за мною, в слід новизні;
Злічімо зосталі нам ночі і дні
У цім новім світі, разом і одні.
Як втрачені мрійники, божевільні боги...

   

Хватит! Всё! Бросаю пить!

  • 12.12.09, 18:31
То ли «крыша» тихо едет...
То ли «белка» снова, тварь...
Я, вчера, имел беседу
С Люцифером. Под стопарь.

Он зашёл ко мне по делу.
Мол, пора, такой-сякой...
- Слышь, чертяка, ближе к телу!
За знакомство! По одной!

По одной...Потом - по пятой...
Вижу – хватит сатане.
- Говори, урод мохнатый,
Чё припёрся-то ко мне?

Так мне это...Душу надо
Многогрешную твою.
Свежую струю...Для ада...
- Дай-ка, чёрт, ещё налью!

Подливая бесу зелье,
Сам не «квасил»...Не дурак...
Утро...Вот ОНО - ПОХМЕЛЬЕ!
Знаменитый отходняк!

С рожей, вымятой о кафель
И с большого бодуна,
- Может, капнешь пару капель? –
Проканючил сатана.

- Я-то капну, чёрт безрогий.
Дёрнешь «сотку» - и здоров!
Если ты ко мне дорогу
Со своих сотрёшь мозгов.

Порешили...Приложились
Ещё малость. Будем жить!
..........................
Ночь...Жена сопит...Приснилось...
Хватит! Всё! Бросаю пить!

"Сон"

Скоріше вже засинайте,
Дайте очам відпочити,
Межі кімнат залишайте,
Крізь світи, що важко забути.
Все те погане, за день,
Що ви носили з собою,
Викладіть із кишень,
Пірнайте у сон з головою.
Хай тягарем не лягає,
Що завтра може відбутись,
Лиш спокій в собі розчиняє,
І час змушений зупинитись.
А коли вже відкриєте очі,
І згадаєте все, що було,
То до наступної ночі,
Хай в душі вашій буде тепло!


Весна

Хвиля за хвилею,

Настрій за настроєм.

Світ крижаний.

Тоне повітря

Крилами ластівки.

День несумний.

Дуже солодка

Кава холодна.

Я не п’яна.

Просто втомились

Зустрічного ноги.

Просто весна.