Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Новорічне

  • 10.12.09, 16:59

Різноманітні клопоти і сподівання чуда, Надворі пада сніг лапатий, Цукерки, мандарини,подарунки – Незмінні атрибути свята. Десь видно феєрверку спалах, бач, Гірлянди вогник на ялинці мерехтить, Стоїть старенький програвач, І тихо музика звучить. Й коли годинник північ вже проб’є, Обнявшися повільно танцювати, Бо справжня радість настає, Коли в душі, а не навколо, свято.

Что нужно Женщине... для Счастья?!...

Что нужно... Женщине... для Счастья?! Такой простой вопрос… Как долго… отвечать. Ведь, главное, Чтоб горести, напасти... Случайно в ней... не затмевали Мать. Чтоб Женщина... детей... Рожать Хотела… Любила... И могла их воспитать. Родить ребенка - это лишь полдела… И вовсе ... ерунда… Казалось бы … зачать… Что нужно... Женщине... для Счастья! Хочу спросить у Вас, Подруги! И мои Друзья… Что нужно Вам, Чтоб Счастье ощущать?! И можно ли помочь Конкретно каждой И не Завтра , А Сегодня... Вновь Счастливой стать. Или нельзя?! Что нужно Женщине для Счастья?! Такой простой вопрос… Как  сложно… отвечать….

Я наполню твой город…

фото вячеслав13

Я наполню твой город…                                ароматом волшебных ночей… В них всё будет:                                и розы, и астры,                                                        и ласки, и нежность. Ты запомнишь… сиянье                                старинных ночных фонарей… Искрометность речей…                                И Свободы Полет…                                                        Бесконечность… Я наполню твой город…                               буйством красок,                                                        рекламных огней… Светом Солнца,                              луною…                                             И звездным мерцаньем. фото вячеслав13 Я наполню твой город                           чередой ярких                                                красочных дней, Что Весельем и Радостью…                                          врежутся в Память. Я наполню твой город                                     свежим запахом трав… Облаками, кружащими                                        в сини… небесной. Об одном лишь жалею…                                    что не смог я,                                                       не стал… Я Твоим …Никогда!                             Ты стала Чужою…                                                       Невестой…

фото Hatali45  

ніколи не публіковане

  • 10.12.09, 01:40
Незрозумілими стануть дні,
забутими навічно думками,
залишеними у пітьмі,
застиглими в полоні печалі.

Розірве блакитні простори
німий крик з того світу,
залишиться він, і ще той,
жити хто буде цим криком.

Далекими стануть пташки,
мов зірки у небі маленькі,
яких ти любив, і хотів як вони,
коли був ще зовсім маленьким.

Дитячими своїми очима,
з надією завджи у серці,
по лікоть у власній крові руками,
порізаними навпіл мрій що по черзі,
ти дивишся вгору
на них
з ким так давно хотів полетіти
щоб знову хотілося жити й творити...

(с)
колись давно...

***

  • 10.12.09, 01:30
знову до чорта мокрi очi
почуття вiдкритi
знову покинутий на призволяще
знову страхiттям смерті обшитий

розхитані до крайнощiв
небесно синi хмари
очами твоїми побачені
ці чарівні, прекрасні чари

заблукаеш в лісах думок
заблукаеш на полях уявного щастя
не питай, не проси у зірок
шоб звільнили від полону нещастя

попроси прощення в думок
попроси краще ліпшої долі
попроси краще щастя на двох
щоб не било горе до болю

попроси кращіх сподівань
попроси неземної любові
знай, що надія це краще думок
думок, що не треба сподіватись, любити...............

17.11.2009

"Сонце зайде. Тиша… Тиша!" для Oliviya и др. подружек.



Сонце зайде.
                     Тиша… Тиша!
Ні торохне ...
                     ані де.
Згодом трохи…
                         пискне миша,
Що мовчала
                   цілий день.
Десь їжак
               в садку шелесне…
Заспівають цвіркуни.
Тіні довгі –
                    довжелезні
Завітають... до куми.
А пізніше,
               аж під ранок,
На траву впаде
                        роса…
Вийду я на морок-
                             ганок…
Крізь туман…
                   А де коса?!
Щоб косить,
                  то треба ж косу…
Де ж покинув я її?!
I
як був…
                пішов я босим…
По траві та по ріллі.
До куми
             звернули ноги.
Що я бачу…?!
                  Вже стріча.
-О! Щоб ти була здорова,-
Наливає первача!


  все фото Hatali45

* * *

  • 09.12.09, 16:13


Ты плач, душа, смывая боль,

Как кровь смывают с рук,

Как гнут тугую ветку в лук,

Красою дуг скрывая смерть;

Опорой стань, ты будешь – твердь

Как круговерть. Молчи века,

Пусть будет цель твоя блага,

Как крик и плач, как нагота.

Обречена… Не думай так!

Пусть гной несет в себе дурак!

Пусть будет враг. Используй силу,

Пусть плещет сверх – подарок миру.

Послушай, милый, путь непрост

Вопросу ныне рознь вопрос.

Помост трагедий и комедий,

Потребность новых привилегий.

Молений ради будь спокоен,

Отныне я такой же воин.

И вольным боем бить без крика,

Быть вольной птицей дико дикой;

И крепкой свитой окружить

Себя. Менять, чтоб мочь и жить.

Вложить любовь на долгий счет,

Быть мягкой, теплой словно кот;

Быть лучше лучших для себя

И до конца любить, любя.

Зазеркалье

  • 09.12.09, 09:12
Мой друг, 
Загадка для меня 
Та, что скрывается 
В туманности зеркал 
И смотрит пристально
В  мои зрачки как в небо, 
Пытаясь предсказать, 
Что знаю , 
Кем болею, 
Куда мгновенья собираю... 

О чем она молчит? 
О чём печалиться? 
Губами водит. 
Обрывки слов 
Пытается сложить в узоры, 
Нанизывает праздники на нити 
Злым бисером. 
А после - исчезает... 

Там, в зыбком серебре 
Пьет чай из васильков, 
Шьет платья из озёр 
И знает всё... 
А мне не отобрать, 
Не разгадать её печали и ответы. 

В проеме зеркала -миры иные...

Зачем?

  • 08.12.09, 23:57

Так свысока ухмыляешься, мой король.

Коврик у трона... зачем я тебе, скажи?

С каждым мгновением только острее боль.

Стоптана, скомкана, брошена... Это жизнь?

 

Губы к ладони... Пускай на минуту - мой.

Время безжалостно в душу вонзает меч,

призраки радости станут моей тюрьмой

я умираю тобой и не нужно свеч...

 

Малыш_Ок ... спасибо за экспромт!

                                                                              первоисточник  http://blog.i.ua/community/53/367497/?p=1#comments

Сидя долго …и очень упорно…

На горшке Малыш_Ок …испражнялся.podmig Насмотревшись, толь видео порно… В сочинительстве он упражнялся. Всюду бабы мерещились, сиськи!!!hypnosis Звон трамвайный в мозгах … Дребезжанье. dada

Где-то ахи…

Какие-то стоны, то ли блеянье То ли мычанье… omg На ушах чьих-то что-то повисло. Пот рекою течет,

Возбудился…bravo

О таком он и в снах не мечтал ведь. А горшок, он подумал, …-волшебный.umnik

 

Видно крепко детине досталось… Вон…и Полли нагая летает…smokehypnosis И опилками в автора метит. -Я ведь маленький, Полли –большая, Вдруг меня она тут не приметит,-

только

Наш Малыш_Ок размечтался,

Тут башмак да с ноги …как слетает…

Прямо в лоб Малыш _у Ок… попадает.omg Неча… Полли  в бабульку пинать-то… Она чай, ишшо молодая, Как сподобится… ТАк всем… ответит.

Малыш_Ок вдруг от думы …очнулся…smoke

Чой-то там на рулоне…отметил… Кама-сутра…запомнил он точно…

Дальше … все как в тумане… набредил.lol podmig