Искушенные огни

Светлым образом, чувства пьяные, 

В душу стелятся, день за месяцем.

 Ее чувствую, обожженная,      

Сверху падает,  с полумесяца.  

Многоверностью разносказочна,

Тайны дни ее, тайны видимы.

 Силой имени суть достаточна , 

А звонки больны, обожаемы... 

 Вот обман плывет,  встречны полосы, 

Пьяной правдою,  жадной волею.   

 Тень во страстии, сладким голосом,  

Обоюдною  выбран долею. 

 В такт идут огни, искушенные,  

Сверху падают, день за месяцем, 

 Любят боль свою,  сладкосочную.  

Ну а я несу околесицу...

Башни снесены безвозвратностью,

Кто испил их кровь,  правде бесится. 

Райские плоды, яды радости.,

А кто против них, пусть повесится...

                      
                                     

И не спится опять...
Снова мысли по кругу...
Как давно мы с тобой
не писали e-mail-ы друг другу...

О Харьков, Харьков - как всегда

И речка - серая рутина

Срубил деревья, снёс дома

И порешил (для рифмы) сына.

Прекрасным мне казался мир

Но возразили здесь : "Ну шо вы!

Куда не глянь - еврей вампир,

Пром-Зоны и Барабашовы!"

Пожалуй, но, хоть воздух яд,

Непрезентабельные виды

С обочин грудью заслонят

Оксаны, Тани, Светы, Лиды.

Они гостям покажут всё

Национальное богатство

Достойно и во всей красе

Наш экспорт, гордость - наше блядство.

 

З тих пір, як відлетіла ти,
Минуло більше року.
Чи прийняли тебе світи?
Чи прижилася там, нівроку?

Мені говориш, що нема
В вас холоду ніколи.
У нас морози ж б'ють. Зима.
І діти не пішли до шоли.

Ти кажеш, небо там таке ж,
А хмари, мов овечки.
Широке море. А пташки
На пальмах в'ють гніздечка.

Чимало там чужинських свят,
Чужа ментальність, мова.
А одяг довгий, аж до п'ят.
Араби, одним словом.

Не наші обриси облич
І колір шкіри.
Щодня тягучий студить спів -
Там інша віра.

Що ж тобі, доню,  передати
На чужину, де є усе?
- Жмуток калини, дрібку м'яти
І збірочку твоїх есе.

Дощу, і весняного грому,
Тут позабула про дощі...
Я, мамо, хочу вже додому
Й мені не пишуться вірші...

 - У вік комп'ютерів і технологій
Шість годин лету - й Емірати!
Тебе чекатиму, ти чуєш, доню,
Моя ж  бо місія - чекати!

Если лица из памяти стерты...

З великою подякою sonce-33 http://blog.i.ua/user/4181504/

Написала нині віршик Про свої зів'ялі квіти. Видно, кожному, апостроф Конче був мені потрібен. Я його вже і у Гуглі? І у Яндексі шукала, Тілько все було даремно, Там бо теж, ніде не знали. Написала я з "лапкАми", Той апостроф замінила, Але кепськи виглядало, Не того ж бо я хотіла. І спитала я у Сонця, Де ж апостроф той?На Бога! (Сонце - гарна поетеса, Що віршує тут на блогах.) Сонце мабудь посміхнулась, Так ото мені здавалось, І мені за дві хвилини Цю пораду написала: ПерейдЕмо на англійську Там де наша буква "Є" Там омріяний апостроф Безсумнівно завжди є! Я подякувала Сонцю За важливу цю пораду, Бо без неї я б нізащо Не дала тим "квітам" ради. Та і вирішила щиро Поділитись тим, що знаю. Може хтось без результату Теж апостроф той шукає....

Предательство страшнее слова нету.

  предательство как та змея.

 Иль в душу  или в сердце заползет.

И  там уж выпускает   яд

    Вонзив заостренные зубы в друга или в любовь.

       А может и в детей  или семью.

Предательство в  семье страшнее из предательств

   И самое жестокое из всех.

          Как можно  предать сына , дочь иль матерь родную ,или отца.

 Как можно друга предать.

       Или зверей,которых содержал

          А после подло бросил.

Убей предателя в себе...........Убей.

            Данилов...