Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Справжній мій козак



Моя рідна Батьківщино, не потрібно нам журби,
я тобі дарую сина. Збереже він від юрби
хижих злодіїв заклятих, тих що хочуть тебе вбити
тих, що хочуть нас зв'язати, нашу волю розтрощити.

Втім любові до свободи не спинити ворогам
в краї вільного народу моя шана козакам.
Мужність і смілива вдача це твоєї долі знак.
Завжди їх бери з собою, синку, справжній мій козак.

Вклоняюсь

Вклоняюсь вам, чоловіки,
Батьків, дітей захисники,
Що за країну йшли у бій,
І на ділянці вогневій
Ви  полягли на чужині...
Далеко від дружин, рідні,
В чужинському зостались полі.
Вкраїнські верби і тополі
До вас приходять уві сні...
А вічні гріють вас вогні.
За вами тужать   обеліски,
Солдати, що пішли  у вічність!



В девятом вагоне.

                      
                    
Дню защитников Отечества ПОСВЯЩАЕТСЯ!


                        На небе разлито чернило,
                        Луна блестит,как будто пятак,
                        Звезды мерцают красиво,
                        Едет на побывку моряк.


                        Рядом в купе едет тоже,
                        Из армии солдат молодой,
                        Парни подружились похоже,
                        В Донбасс они едут, домой.


                        Ждут их друзья и родные,
                        И девушка каждого ждет,
                        Чувства ожидают земные,
                        Страстная любовь их зовет.


                        Призывались парни-шахтеры,
                        Чтоб Отчизну свою охранять,
                        Родины любимой просторы,
                        Украины святой благодать!


                       Едут в девятом вагоне,
                       Моряк и солдат-дембелек,
                       А на большом терриконе,
                       Горит им копра огонек.
                     
                   

16%, 9 голосів

84%, 47 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Настоящие мужчины

  • 23.02.13, 12:02
МУЖЧИНЫ  СОВЕТСКОГО  СОЮЗА !  ВАС ПОЗДРАВЛЯЮ
ЗДОРОВЬЯ  ВАМ  БОЙЦЫ  ОТ ДУШИ  ЖЕЛАЮ !

ЧЕСТЬ

  • 23.02.13, 08:08

Давайте выпьем за всех Мужчин – нас

кто отслужил, за дембельский запас.

Кто воевал - служил,в Афгане и Чечне,

гуляют эту дату дважды в феврале.

 

За крепких, словом и делом Мужчин,

и нет проблем за отсутствием причин.

За наши достоинство, волю и честь,

которую надо мужчинам беречь.

Лирика. Самокритика.

  • 22.02.13, 17:57
Сердце   бъётся   с  иллюзиями,
Тело  в  наплывах  признания,
Где  же  страсти  диффузия,
Сводящая  до  без  сознания,

Утро  сегодня  ненастное,
Грустью  в  меня  вползающее,
Женщина  рядом  мягкая, ласковая,
Сучок  я !  О  чём  же  мечтающий ! 

Покохала козака



Покохала козака. Дико. До нестями
Пристрасті несе ріка. Я не сплю ночами.
Мої мрії і думки, любий, всі про тебе.
Доля, щастя крізь роки...Не зникай, не треба.
Ображати почуття зовсім не хотіла.
Не спиняю тебе я. Просто полюбила.




Друзі, я зовсім недавно почала писати українською. Якщо є помилки, пишіть будь ласка! Буду вдячна за
конструктивну критику


Лирика. Полёт.

  • 21.02.13, 15:18
Закат  и  вечер.  Самолёт,
Нам  Рига  с  Юрмолой,
Привет  прощальный  шлёт,
Я  вижу  в  иллюминаторе  опять,
Крыла  огни,  закаты  вспять,
Такое чудо, я  ликую,
Ты  рядом  и  меня  целуешь,
Касанье  губ 
 под  визг  турбин  и  бег,
И  приземленья  миг
Прощальный,  как  разбег.

Малює монограми дощ




СполОхали синиці на дротах
Останні дні бентежної зими.
Вони почули у тривожних снах
Весняні, свіжі, провідні громи.

Хоча подекуди розлігся сніг,
Бринить в деревах молоде зело.
Ось-ось струмочки розпочнуть свій біг,
Чарівне березень візьме весло.

І попливе на срібному човні,
Квітчаючи і ліс, й луги, і ниви.
На мокрій шибі панночці весні
Малює монограми дощ щасливий.

Не хочу прежнего

  • 20.02.13, 17:31
Любовью  веет  ветерок  нежный,
Совершенно  позабыв  о  буре,
Сердце  укрыто  пеленой  снежною,
Солнце  в  межгорье  светит  лазурью,

Сочетаются  браком  земля  и  небо,
Вовлекая  нас  в  безбрежное,
Сказки  хочется,  хочется  небыль,
Ничего  не  хочу  сейчас  прежнего.