Жар-птиця
- 03.04.13, 14:07
Творчим людям присвячую
Вполоненій,
впокореній, невільній,
Лиш поза гратами тобі привільно.
Нічого, що тьмяніє злегка пір’я,
Зате воно освічує довкілля.
[ Читати далі ]
Вполоненій,
впокореній, невільній,
Лиш поза гратами тобі привільно.
Нічого, що тьмяніє злегка пір’я,
Зате воно освічує довкілля.
[ Читати далі ]
Робота важка, зарплатня – копійчина.
А де ж справедливість? Немає...
Зневірившись, люди біжать на чужину,
стареньких батьків залишають.
А грошей то треба: на хату, на дачу,
на Греції миле осоння...
Нехай я тих Грецій повік не побачу,
зате є в батьків моїх доня!
В дитини навчання, квартиру їй треба –
спішать закордон мама й тато,
забувши, що вчитися треба для себе,
не все ж бо доречно купляти.
Не маю я шуб, діамантів, перстенів,
авто тільки сниться ночами...
Багато чого мені не по кишені,
зате в моїх діток є мама!






1й куплет
Дрожащей покрытой твёрдою кожей рукой,беру черновик.
На бледном с застывшей усмешкой лице,отражение снов.
В рассветном тумане,кривых отражений, снимаю парик.
Мысли вялым потоком стекают по лезвиям ржавых оков.
2ой куплет
Шатаясь под тяжестью прожитых дней, выхожу на карниз.
Беззвучно падают в бездну остатки замерзающих слёз.
И в немом ожидании страха и боли бессмысленно падаю вниз
Отпуская по ветру рассветом сожжённых исковерканных грёз.
Припев:
Но я знаю от смерти боли и страха спасает огонь и любовь!
Шумно врезавшись в спину взорвутся крылья в солнца лучах.
На последних секундах в бешеном ритме вскипит в жилах кровь.
И надежда и вера напомнят мечту в погасших во мраке глазах.
3й куплет
Я впишу туда то что было и будет,навсегда застрявшем в душе.
Буквы кровью и ядом заполнят череду пожелтевших страниц.
Заскрипят не впопад голоса тех кто пал,на немом рубеже.
Искалеченный страх издеваясь застынет,у сознания границ.
4й куплет
Тихо корчась в холодном поту напоследок взглянув на закат.
Завершу черновик на зловещем молчании букв и строк.
За окном тихим вздохом могильным,умрёт снегопад.
И обугленной жизни сотрутся следы напоследок нажав на курок.
Припев.



1й куплет.
Город стоит,город живёт.
Светят огни,шум веселье вокруг.
Время плывёт,время не ждёт.
И природа спешит,завершать этот круг.
2ой куплет.
Люди в городе спят,люди верят и ждут.
Чуда сладкого вкус,и прихода весны.
И ночная луна,и минуты не врут.
Сны уходят домой и рассвет впереди.
Припев:
Я смотрю на огни,слепит разум луна.
Утро встретит меня,даря яркую даль.
Жажда жизни вскипит,как под камень вода.
Запоёт сердца звук,и покинет,печаль.
3й куплет
Город встретит рассвет,сонно в небо глядя.
Окна серых домов,ото сна всколыхнув.
Улыбнувшись споёт,песнь нового дня.
И отступит зима,тихо с грустью вздохнув.


Нет, на судьбу не стоит злиться -
она играет нами в карты.
Расклад – событий вереница
меняет финиши на старты.
Ты мой джек-пот в одной из партий
надеюсь, я не проиграю.
Любовь без пактов или хартий
ступает бережно по краю.
По краю логики и смысла.
Поставит на кон душу смело.
Судьба играет нами в числа.
А чувства… Ей какое дело.