Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

***

  • 29.06.08, 13:03
Уйду в никуда...
Уйду и забуду...  
Любить - не хочу,  
Но знаю, что буду!  
Пройду сквозь года,
Соберу свои силы!
Буду помнить о том,
Как я сильно любила!
Любила, терпела
И жить не хотела!
Любовь убивала,
И вновь воскрешала!
О себе забывала,
А о нём вспоминала!
И нету конца...
И нету начала...
И увидев вновь,
Я закричала!
И душу свою,
Я с тоской обвенчала!
И нету конца...
И нету начала...

(24.06.08 2:55)

***

  • 29.06.08, 12:53
Отпускаю, не хочу, но отпускаю!
И сердце умирая, о тебе забывает!
И душа в небо улетая, воспоминание о тебе убивает!
И твой обман... я тебе прощаю!
Себя убивая, тебя навек отпускаю!
Уронив слезу на прощанье, я любовь свою... отравляю!

***

  • 29.06.08, 12:46
И снова боль,

И снова страх,

и одиночество - мой враг,

со мною снова рядом!

И вновь разбито сердце!

И вновь жестоко порвана душа!

И обещание себе, -

Любовь убита навсегда!!

И снова в сердце нож,

и снова кровоточит рана!

Прощанье с тем, кто якобы любил,

прощание с обманом!

И поиск вновь причины,

и может быть, своей вины!

И не найдя ответа...

Снова... встреча темноты!

(01.06.2008)

Безответная любовь !!!


         Все на світі затухає

Все на світі силу свою втрачає

Все нас віті колись помирає

Все час на попіл перетворює

І тільки почуття до тебе не згасає

Серце шалено калатає коли тебе зустрічаю

Хоча до мене ти нічого не відчуваєш 

Проте я все одно і досі палко і пристрасно

                          Тебе Кохаю

Так прощаются люди

  • 26.06.08, 10:49
Так прощаются люди
Расставаясь на веки...
Размыкаются руки,
Леденеют глаза...
И под тяжестью боли
Опускаются веки...
Слов прощальных не слышно-
Их никто не сказал.
Так прощаются люди
У себя же воруя...
Возвращая реальность
В нереальные сны...
Так прощаются люди,
Когда больше не любят...
Так прощаемся мы...

Так прощаемся мы....

© Copyright: Злата Громова, 2003

Тебя любить


Хочу тебе ніжно

За руку взяти

Хочу тебе ніжно

Поцілувати

Хочу тебе ніжно

До себе пригорнути

І не відпустити

Хочу тобі ніжно

На вушко прошептати

Що я завжди буду тебе кохати

***Словами о несказа'нном


Трепещет нежно солнце по листам,

И ветер, колыхая их, чуть дышит,

И места нет на небе облакам -

Глаз лишь разводы яркие отыщет.

И льется песня золотом с листвы,

Взлелеяной рукой природы нежной,

И созданные ею же стволы

Безшумной тенью спрятаны небрежно.

Багряным пламенем горит закат надежд,

Разводы изменяются, тускнеют,

И гаснет солнце. Хоровод одежд

Стремится ввысь, и падая, немеет.

Т.Е.С.

Василь Дергач

Таїна квіту

Скажи мені, хіба ж ти проти,
коли покличе мить свята,
перебороть дівочу цноту
і не ховать свої уста.


За покликом єства ще зрану
здійнять завісу заборон
і поцілунком полум’яним
комусь розтурбувати сон.


І хтось від радості проснеться,
і на твій поклик одізветься
і зробить перший спраглий рух.


І щастя у серцях розквітне
і знову майже непомітно
засяє сонечком навкруг.

Блохаста замітка:) В продолжение темы...

Крик одинокой птицы за окном
И чашка кофе, забытая тобою,
И бесконечный мир, там – за стеклом,
Оторванный, забытый мною.

На календаре последний лист,
Что не был сорван ровно год назад.
Точно такой сегодня крик и свист,
Точно такой сегодня и парад.

Пройдут года и что-то растворится,
Но вновь осядет снег и на земле,
Кому-то тот же сон приснится,
А лист все тот же на календаре…

Ради любви !!!

 Заради кохання руйнуються світи

Через кохання не сплять люди у ночі

Заради кохання буде йти війна

Через кохання вбе подругу вона

Заради кохання покінчить він з життям

Через кохання на серці туман

Заради кохання життя своє віддам

Через кохання душу бісу продам

Заради кохання прагне жити вона

Через кохання чогось варте наше життя

P.S.(Настоящая любовь неумерает)