Печать - печаль на сердце - навсегда!
- 20.08.11, 02:57
Амур стрелой пронзил, и вот!
Страдаю, словно конченная дура.
Любовь меня терзает целый год…
Побить бы окаянного амура.
Не ем, не сплю, витаю в облаках,
Иссохла вся - родная не узнает мать.
Потрепыхался б он в моих руках…
Когда бы удалось его поймать.
Ну что за жизнь? Скажите мне -
Забыть о радостях простого бытия,
Зимой и летом грезить о весне,
Как будто вновь девчонка я?!
В мои ли годы, посудите сами,
Страдать, не спать - теряя цвет лица,
Но если честно, … только между нами…,
Благодарю крылатого мальца.© Copyright: Любовь Медведева, 2011
Свидетельство о публикации №11108200298
(с)Только не тлеть угольками страстей!

Запахло рідним татовим садком
І пиріжками з маминим варенням,
Налиті яблука й грушки тайком,
Вітають із святим Преображенням.
А там, за хатою, бджолиний рій
Солодким медом ранок пригощає
І тепла татова усмішка в цій
Бджолиній хмарці знову оживає.
Квітують чорнобривці й повняки
З матусиного серця взявши цвіту,
А ми малі з батьківської руки
Їмо освячені дарунки літа.
І затишок на серці, і любов
Від спогаду, дитинством обійнятим.
Спішу до церкви з яблуками знов
І молюся за маму і за тата.
