САМОТА
- 23.11.11, 12:05

Як ніколи, тепер відчуваю,
Що ховала в собі я роками:
Все сильніше груди стискає,
Все частіше самотність давить.
Підкрадається зовсім нечутно
І навшпиньках підходить до мене.
І гадюкою - стриб у душу,
Глухим пострілом - прямо в серце.
Я її батогом і обманом,
То комп'.ютером, то книжками,
То газетою, то віршами,
То роботою, а то плітками.
І завмре ненадовго самотність,
Ну а потім - дивись й визирає.
Я до неї: "Знай своє місце!" -
І розмовами, і віршами...
Так і боремось: я і самотність...
Самотою вже постіль вкриваю,
Самоту піставляю під двері,
Самоту я до ліжка вкладаю.
- Що, заразо, здолала мене ти? -
Я під ковдру пірну з головою.
- Не була б ти без мене поетом,
Коли б я не жила із тобою!
(с)
