А ночью мы – другие,
мы сбрасываем шкуры
и надеваем крылья,
сверкая в темноте,
и, отражая звезды,
взмываем выше неба,
и оголяем нервы
до кончиков когтей.
И вздрагивают волны
в морских соленых венах, 
взбивая мысли в пену,
зовут в небытие.
Мы – две волшебных птицы,
над бездною танцуем,
и вдруг сложатся Руны,
начерчены пером….

 Я шел по городу.Мерцали фонари,
Горели привлекательно витрины.
Спал город,ждал он пробуждения зари.
Закрыты рестораны ,магазины.
Лишь изредка проносятся такси
Сидят в них запоздалые гуляки
Придут домой и ты у них спроси
В какой они участвовали драке.
Вдруг,мне на встречу парочка идет,
Он даму вел нетвердою походкой,
Так нализаться мог лишь только идиот
Иль очарован был он спутницей -красоткой
В очаровании нельзя ей отказать
Ни в чем нельзя отдать ей предпочтения
Такую только скульптор мог ваять
И жизнь отдать за миг прикосновения
Туманом волосы лежали на плечах
Глаза -два озера,гляди и в них утонешь;
Ресницы-будто крыльев взмах
Мелькнут лишь раз -ты их навек запомнишь
Тугую грудь бесстыдно шелк стянул
И гибкий стан обнял он без стеснения
На бедрах мелкой складкою лежал
Я стройность ног увидел на мгновение
Они прошли,а я столбом стою
Увидел раз -уже от ревности сгораю
Я белой завистью ему завидую
Вопрос один -ну почему не я?
Он почему?Ответа я не знаю.

Як отримав Ніколя
Листа від блондинки,
Став із шафи діставать
Патефон, пластинки.

Виправ майку і труси,
Підмів в хаті трохи.
І перуку попросив
У сусіда Льохи.

Галстук-"бабочку" крутив
Ніколя і так і сяк.
Дорогою прихопив
Для солідності піджак.

Побіг кралю зустрічати
Майже із столиці.
Персик начебто жила
У Пущі-Водиці.

Пасажири уже вийшли
Із маршрутного таксі.
А блондинки не побачив:
Руді, чорні, сиві  всі.

Тут до нього бабця тупа
Років десь за шістдесят:
"Діду, ти мене послухай,
Мене мають зустрічать.

Красень, ростом чималенький,
Гарний юноша такий!
Не такий, як ти,  - худенький,
І високий, і стрункий!

Ще не бачила будинку,
Дім, гараж - усе своє!
А як випаде годинка,
То на скрипці виграє".

В Колі серце калатає,
Ледь не вискочить з грудей.
"Як зовуть його?" - питає.
"О, не так, як всіх людей.

Кращий за усіх у мене
В цьому місті кавалер.
Ніколя його імення
На французький все ж манер!"

Люди витрішки справляли, 
Починали розуміти:
"Це не та красуня-ляля,
Що в  газеті ти примітив?"

Потягнув стару за руку
Коля далі від очей.
В метушні згубив перуку,
А позаду сміх людей:

"Мріяв дідо:  "Одружуся!" -
Довитався в хмарах!
Що Микола, що Маруся -
Два чоботи  - пара!"

Відкривай до серця двері,                                Кілограмів більше ста,
Мій звабливий Ніколя!                                       Та я не страждаю!
Пише Вам Маруся - Мері!
Жінка-приз, точніше - Я!                                    Входите від дачі в раж?
                                                                               Нащо Вам та каша?
Ви шукаєте дружину?                                        Коли підемо на пляж -
То вважайте, що знайшли!                                Усе Дніпро наше!
Свіжа, юна і вродлива,
Персик років тридцяти.                                     Жити будем, Ніколя,
                                                                                Певно,в Вас в квартирі.
В домі гарна господиня,                                    Бо свою я продала -
А город - на все село!                                        А гроші спустила...
Три гарбузи, одна диня -
Більш нічого не зійшло...                                   Сирота я , сирота,
                                                                                Та ума палата!
Нащо  кури та свиня -                                         За банкіра б я пішла
Що з ними робити?                                             Чи б за депутата...
Я ж сама іще дитя,                                              
Ще не треба  діти.                                               Але все ж, таких, як я,
                                                                                Більше, ніж банкірів...
І не дуже я товста -                                             Мети хату, Ніколя,
Трішки жирку маю.                                              Уже їду, милий!

Женщина, 45/164/80, романтик, умею поднять своего мужчину на  пъедистал, умею быть хранительницей семейного очага. Ищу мужчину, которому захочу сказать, как долго я тебя искала. 18003, Черкассы, д/в п/п 751229
Женщина 80/167/70, имею усадьбу в 70км от Черкасс, очень  одинокая, но ни от кого не зависима, высшее мед. образование, ищу  подобно моим данным мужчину или женщину, с разумной разницей в возрасте, но без вредных привычек, для совм. проживания в Черкассах. (067)7317291
Ты - умный, успешный, добрый, щедрый, любишь кошек и мечтаешь о крепкой семье, так почему же мы до сих пор не вместе? Маленькая леди  среднего возраста. 18001, Черкассы, а/я 237

Переглядаючи оголошення в місцевій газеті "От и До", читаєш і такі веселенькі результати  людської вигадливості.
Познайомлюся з освіченою, бездітною (може народити), небагатою,повногрудою (4-7-й розмір), ставною (80-90кг), високою (175см)жінкою. Я: 50/195/115, небагатий (хата в селі), хвора лежача мати, наука, політика, правозахист. 19441, с. Дацьки, К.-Шевченківський р-н, Дітковський О.М. 19-24. (235)93532
Мужчина, 66/176/93, без вредных привычек, образован, с чувством юмора, ищет даму от 56 лет, рост выше среднего, для создания семьи. А мне бы встретить родственную душу, что так похожа на мою и вместе тишину нам слушать здесь на земле и там в раю. 18001, Черкассы, д/в п/д 233931
Немолодой мужчина с молодой душей, без вредных привычек, без материальных и жилищных проблем, познакомится с женщиной 50-70 лет, рост не выше 150см, со следами былой привлекательности и чувством юмора, для серьезных отношений. 18001, Черкассы, д/в п/у Д609603
48/72/68, без вредных привычек, без материально-жилищных проблем, познакомится с симпатичной женщиной, вдовой 55-60/159/59, без вредных привычек, без детей, из Черкасс, для дружбы и большего, у которой есть своя дача возле Днепра на левом берегу.

Тому й виникла невеличка гумореска з цього приводу.

Лежить Коля на дивані,                                                   Те, що  "юноші " було
Та щось не лежиться.                                                      Кілограмів сто із гаком
Продер очі, чуха спину:                                                  Ріст - метр з кепкою всього,
"Може, одружиться?"                                                      Він не став писати.

Де ж дружину він знайде, -                                             "Наречену хочу я
Мучить пудофета, -                                                          Швидку, хазяйновиту.
Коли тільки їсть і п'є?-                                                   Без хвостів - малих писклят,
"Напишу в газету!"                                                           Щоб могла родити.

" Маю власне я житло                                                       Жити не бажаю я
(Ліжко в гуртожитку),                                                        З длустою, товстою,
Одяг маю і майно                                                               От, якби була вдова
(Лиш штани та скрипку).                                                   Та ще й сиротою.

Вік у мене молодий                                                           Щоб красунею була,
(Шістдесят п'ять років),                                                    Мала тридцять років.
Я мужчина хоч куди,                                                          З дачею біля Дніпра,
Стрункий та високий".                                                       Й бажано, щоб фото".

                                                                                                Довго кряцав той Микола,
                                                                                                Що  без хати, без двора.
                                                                                                Позіхнув, махнув  рукою,
                                                                                                Підписався: "Ніколя!"

                                                                        Zbigniew Kopania
Картина із архіву   K-ATRIN  надихнула,  дякую!

Грайливе сонце небо фарбувало -
Линнуло й у водичку трохи синьки.
А млость така в природі небувала,
Що навіть жабкам кумкать ліньки!

Біля озерця тиша мирно спочиває,
Серед латаття в літній прохолоді
Ледь чутно качка дика пропливає
Та рибка  сонна сплесне  вряди-годи.

Над плесом невагомі легкокрилі бабки
Із мошкарою бавитись взяли за звичку.
Біля місточка гусенята миють лапки
Та козеня мале скубе смачну травичку.

А тиша спала, мов мала дитина.
Солодкі сни їй снилися, їй-богу!
Шептали верби: "Хай  вона спочине,
Допоки вечір позабув сюди дорогу".

Ты  напомнил мне   тёртый  диван."  Мы, с тобою, прекрасная пара!"

Я шлю тебе мое признание,
Не знаю,чем ты окрылен
И кто то нежное создание
В которое ты так влюблен

Готов упасть я на колени,
Просить любое божество;
Мое уж лопнуло терпение
Не стих-одно невежество.

Не знаю, или люди слепы?
Или ты чем то их купил
Прощают все твои огрехи
Терпеть же это нету сил

Так над поэзией смеяться
Над словом тем ,что Бог нам дал
Могу я только удивляться
Позволить мог бы лишь вандал

А он о нежности толкует
В ответ признания он ждет
И с ним невежество пирует,
И предпочтение отдает.