Склони головку мне на грудь,
                         Найди здесь радость и покой,
                         Закончится пусть одинокий путь,
                         Мы счастливы будем с тобой.


                         Пусть успокоится уже судьба,
                         Терзавшая нас много лет,
                         И пусть окончится неравная борьба,
                         Оставившая жестокий след.


                         Склони головку мне на грудь,
                         Все беды и несчастья позабудь,
                         Поверь любимая,ты мне поверь!


                         Пусть счастье нам откроет дверь!
                         Пройдут стремительно года,
                         Будешь желанна ты мне всегда.
                    
                       
                       
                        

                        
                        

Жил на свете чудачек.
Тот еще пройдоха.
Экономя пятачок,
Гривну тратил в склоках.

Говорила ему мать
- Скупость это плохо.
Ты за знание отдай,
Чтоб вернулось много.

Но умнее всех чувак.
Чует он удачу.
И последнее отдал
С матерью в придачу.

Лихо нажил он врагов.
Глупостью безмерной.
Жил бы вовсе без мозгов,
Был бы сын примерный.

Запитати б тобі треба,
Як мені жилось без тебе.
Знаєш, я без тебе й не жила...
Ночі довгі - я не спала,
Опустила руки, склала
Білих два стрімких крила.

У віконце виглядала,
Серед натовпу шукала -
Та ніде тебе я не зустріла.
Часто в місяця питала,
Образ забувати стала,
Віру у любов згубила...

Думала, що то крильцята
Заважають міцно спати -
І  два крилечка своїх відтяла.
Але потім зрозуміла :
Крил позбутись - то півділа,
Гірко, що надію туга вкрала.

Запитати б тобі треба,
Як мені жилось без тебе.
Що, скажи, без почуттів буття?
Я хотіла образ стерти,
Та любов сильніша смерті!
Отаким було моє життя...

                             

Не шукайте у вірші себе - вірш має  реального прототипа





Ще здавна жив на світі чоловік,
Ходив на мамонта, приносив їжу.
Дружина  поралась біля вогню,
І кожен з них  жив без принижень.

А зараз у дружини і зарплата вища,
Вона і на роботі, й вдома - скрізь.
А в чоловіка у кишенях вітер свище,
Ледачим став і інфантильним чоловік.

Купи йому із кашеміру светрик
І дорогий парфум, квиток в кіно.
Сплети із вовни голубі шкарпетки
І відпусти із друзями  пограти в  доміно.

Нехай "дитя" подиба в Інтернеті,
На порносайтах попускає слинку.
На грудях в тебе  скімлить у жилетку,
А косить оком на сусідську жінку.

На цих істот вже болісно дивитись:
Чи чоловіки, чи, певно, молодиці...
А уявіть: війна... І що тоді робити?
За наші, хлопчики, сховаєтесь спідниці?

Та ні, ці чоловіки в бій  не підуть -
Попереду надійні мають спини...
О мамо рідна, що за покручі живуть...
Де ж  зникли ті, яким ім'я  МУЖЧИНИ?



                            Почти совершенство

Умейте ждать--не всех конечно.

Умейте ждать--кому клялись.

  Умейте ждать --раз обещщали. Умейте верить и --ЛЮБИТЬ. ---------------------------------------Данилов.

В садок вишневий я зайду

Тебе побачу в нім

І зацвіте  терен

Волошковими зірками.

На чистім зеленім полі

Почую я тебе

Й вдягнемо терновий вінок

З ніжними теплими гілками.

Народився ранок в синіх росах, Умивався, чепурився, личко мив. Заблукав у буйних травах і покосах, Там ключі від неба синього згубив. Ясне сонечко   міцненько  спало, Хмарки сизі гралися із вітром. Айстри зачудовано шептались: "Де це сонце? Чом воно не світить?" А прудкий, свіженький ранок Кинувся: немає сонця в небі! "Лишенько! Лиш тільки народився - Пам'яті й не стало! Оце ж треба..." Яблуні старі услід йому кивали, Співчутливо цвірінчали горобці. Соняшник ключі приніс в шершавій Зелененькій, лагідній руці. "Ось, тримай! Клади в торбинку! - Далі сонях повагом повів: Бо від неба, - це важливо, синку!- Не існує запасних ключів!