Бесіда 5 ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?
- 07.11.09, 08:49
Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57
Бесіда 5
ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?
З дитинства запам"яталось суворе потрясіння, яке сталося, коли я вперше дізнався, що люди живуть один раз, а потім помирають НА-ЗАВЖ-ДИ! Пам’ятаю пронизливий страх, який заповнив тоді все моє тіло.
Пізніше, в школі, я пережив ще одне розчарування, яке виникло на уроці географії. Нам показали карту світу, та сказали, що всі географічні відкриття закінчились, і на Землі більше не лишилося білих плям. Вчителька промовила це, чомусь, з гордістю. Пам’ятаю, я відчув себе ошуканим: адже найцікавіше на світі вже відбулося, але потім втішився – ще залишилася далека та загадкова Африка.
Так у своєму житті, я вперше зустрівся з двома глобальними істинами про себе, та про навколишній світ:
- ми, люди, є істотами, які помирають;
- ми живемо у матеріальному світі, і все цікаве у ньому вже відбулося.
Ці істини принесли у собі непозбутню печаль і нудьгу, які тінню лягли на серце.
Так, чи приблизно так, кожна дитина у нашому раціональному світі стає частинкою сучасного світобачення.
Хто ми насправді: - люди, які живуть один раз та щезають назавжди, чи істоти з вічною душею?
Матеріалістична психологія розглядає людину, як біосоціальну істоту. Біологічна частина – тіло людини, а соціальна – її свідомість.
Одночасно, свідомість є продуктом головного мозку. Вона „виділяється” мозком так, як наприклад, жовч виділяється печінкою. Відповідно, коли людина вмирає, свідомість вмирає разом з нею. Звернемося до сучасної психології.
З точки зору трансперсональної психології, свідомість існує незалежно від людини та її мозку. С.Гроф пояснює зв’язок між мозком та свідомістю на прикладі телебачення:
Всім відомо, що телевізійна передача записується на студії, потім транслюється в ефір у формі електромагнітних хвиль, і тільки після цього її можна подивитися по телевізору. У наведеному прикладі, свідомість аналогічна електромагнітним хвилям, які існують у просторі
незалежно від приймача, тобто, мозку. А мозок людини і є приймачем свідомості.
Природа реальності у С.Грофа розширюється – поруч з матеріальним світом існує поле свідомості.
З позицій процесуальної психології, світ, у якому ми живемо є потоком. Цей потік складається з матеріальних об’єктів, живих істот та подій. Кожна людина здатна бачити світ, як потік, та керуватися його течією.
Сутністю людини є життєвий потік.
Його можна уявити у вигляді джерела, або струмка. Якщо життєвий потік тече, людина відчуває себе наповненою радістю та щастям. Всі ми переживали цей стан у дитинстві, а потім поступово втрачали, коли наш життєвий потік блокували в процесі нашого виховання.
З позиції тілесно-орієнтованої психології, тіло людини можна розглядати, як проекцію свідомості на матеріальний план, як затверділу думку, думку людини про себе саму та про зовнішній світ. Взаємодіючи з тілом людини, можна здійснити вплив на свідомість.
З точки зору психології духовності, людина є духовною істотою. Всі проблеми людського буття вкорінені у духовній площині, і саме тут вони мають повне та гармонійне вирішення.
Ми люди, є духовними істотами. У дитинстві ми є цілісними та живемо повноцінним життям. У процесі виховання нас „розрізують” навпіл: блокують та відкидають духовну частину, та створюють у тілі новий (ворожий до людської сутності) центр свідомості – інтелект. Дитина
поступово втрачає відчуття занурюваності, розчинення у бутті. З’являється внутрішній спостерігач, який не живе повноцінним життям, а тільки спостерігає за ним. З цього моменту ми відчуваємо, що живемо не по-справжньому, що нам невистачає чогось важливого. Залишаються спогади про яскраве та радісне життя у дитинстві, які перетворюються у мрії про майбутнє щастя. Щастя же нам обіцяють, тільки після успішного соціального самоствердження. Так ми стаємо невід’ємною частинкою соціальної машини.
З погляду тілесно-орієнтованого психолога, люди виглядають непривабливо: блоки на горлі, на руках, внизу живота, панцир на Серці, в очах нескінчений буденний діалог з самим собою, голова „від’єднана” від тіла. Така тілесно - енергетична форма суперечить людській природі.
У нашому тілі, там, де повинен горіти вогник радості, тепер маємо відчуття холоду та порожнечі .
Шукати істину нас примушує відчуття того, що ми живемо несправжнім життям.
Але, найголовнішим є те, що кожний з нас здатний повернутися до своєї істинної природи та стати щасливим. Варто тільки відкрити двері та вийти з матриці.
З повагою...
Бесіда 5
ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?
З дитинства запам"яталось суворе потрясіння, яке сталося, коли я вперше дізнався, що люди живуть один раз, а потім помирають НА-ЗАВЖ-ДИ! Пам’ятаю пронизливий страх, який заповнив тоді все моє тіло.
Пізніше, в школі, я пережив ще одне розчарування, яке виникло на уроці географії. Нам показали карту світу, та сказали, що всі географічні відкриття закінчились, і на Землі більше не лишилося білих плям. Вчителька промовила це, чомусь, з гордістю. Пам’ятаю, я відчув себе ошуканим: адже найцікавіше на світі вже відбулося, але потім втішився – ще залишилася далека та загадкова Африка.
Так у своєму житті, я вперше зустрівся з двома глобальними істинами про себе, та про навколишній світ:
- ми, люди, є істотами, які помирають;
- ми живемо у матеріальному світі, і все цікаве у ньому вже відбулося.
Ці істини принесли у собі непозбутню печаль і нудьгу, які тінню лягли на серце.
Так, чи приблизно так, кожна дитина у нашому раціональному світі стає частинкою сучасного світобачення.
Хто ми насправді: - люди, які живуть один раз та щезають назавжди, чи істоти з вічною душею?
Матеріалістична психологія розглядає людину, як біосоціальну істоту. Біологічна частина – тіло людини, а соціальна – її свідомість.
Одночасно, свідомість є продуктом головного мозку. Вона „виділяється” мозком так, як наприклад, жовч виділяється печінкою. Відповідно, коли людина вмирає, свідомість вмирає разом з нею. Звернемося до сучасної психології.
З точки зору трансперсональної психології, свідомість існує незалежно від людини та її мозку. С.Гроф пояснює зв’язок між мозком та свідомістю на прикладі телебачення:
Всім відомо, що телевізійна передача записується на студії, потім транслюється в ефір у формі електромагнітних хвиль, і тільки після цього її можна подивитися по телевізору. У наведеному прикладі, свідомість аналогічна електромагнітним хвилям, які існують у просторі
незалежно від приймача, тобто, мозку. А мозок людини і є приймачем свідомості.
Природа реальності у С.Грофа розширюється – поруч з матеріальним світом існує поле свідомості.
З позицій процесуальної психології, світ, у якому ми живемо є потоком. Цей потік складається з матеріальних об’єктів, живих істот та подій. Кожна людина здатна бачити світ, як потік, та керуватися його течією.
Сутністю людини є життєвий потік.
Його можна уявити у вигляді джерела, або струмка. Якщо життєвий потік тече, людина відчуває себе наповненою радістю та щастям. Всі ми переживали цей стан у дитинстві, а потім поступово втрачали, коли наш життєвий потік блокували в процесі нашого виховання.
З позиції тілесно-орієнтованої психології, тіло людини можна розглядати, як проекцію свідомості на матеріальний план, як затверділу думку, думку людини про себе саму та про зовнішній світ. Взаємодіючи з тілом людини, можна здійснити вплив на свідомість.
З точки зору психології духовності, людина є духовною істотою. Всі проблеми людського буття вкорінені у духовній площині, і саме тут вони мають повне та гармонійне вирішення.
Ми люди, є духовними істотами. У дитинстві ми є цілісними та живемо повноцінним життям. У процесі виховання нас „розрізують” навпіл: блокують та відкидають духовну частину, та створюють у тілі новий (ворожий до людської сутності) центр свідомості – інтелект. Дитина
поступово втрачає відчуття занурюваності, розчинення у бутті. З’являється внутрішній спостерігач, який не живе повноцінним життям, а тільки спостерігає за ним. З цього моменту ми відчуваємо, що живемо не по-справжньому, що нам невистачає чогось важливого. Залишаються спогади про яскраве та радісне життя у дитинстві, які перетворюються у мрії про майбутнє щастя. Щастя же нам обіцяють, тільки після успішного соціального самоствердження. Так ми стаємо невід’ємною частинкою соціальної машини.
З погляду тілесно-орієнтованого психолога, люди виглядають непривабливо: блоки на горлі, на руках, внизу живота, панцир на Серці, в очах нескінчений буденний діалог з самим собою, голова „від’єднана” від тіла. Така тілесно - енергетична форма суперечить людській природі.
У нашому тілі, там, де повинен горіти вогник радості, тепер маємо відчуття холоду та порожнечі .
Шукати істину нас примушує відчуття того, що ми живемо несправжнім життям.
Але, найголовнішим є те, що кожний з нас здатний повернутися до своєї істинної природи та стати щасливим. Варто тільки відкрити двері та вийти з матриці.
З повагою...
13
