НИ ШАГУ НАЗАД !

НИ ШАГУ НА МЕСТЕ !

В ЕВРОПУ - ВПЕРЁД !

С ЮЛЕЮ ВМЕСТЕ !



Збільшити

Полицейское государство, выстроенное в Украине действующей властью, поощряет правоохранительные структуры избивать мирных граждан. Такое мнение выразил народный депутат от "Батьківщини" Андрей Сенченко сегодня на пресс-конференции в Симферополе, передает пресс-служба КРПО ВО "Батьківщина".

"Работники спецслужб финансово мотивированы на выполнение карательных мероприятий. Так, отряды "защитников порядка" (охрана криминального режима) получают премии за избиения граждан, собравшихся на мирные акции протеста против действующего режима. Врагами действующей вертикали стали граждане Украины, которые для власти "лишние люди", — заявил Сенченко.

По словам нардепа, властью выстроена криминальная вертикаль — пирамида, наверху которой находятся 10 семей — хозяев Украины, приумножающих свои доходы за счет населения. Далее в выстроенной системе находится 1% чиновников и силовиков, которые обеспечивают разграбление страны, затем — трудовое население и далее — "лишние люди": инвалиды, пенсионеры, матери-одиночки, чернобыльцы. "Защищенные" статьи, которые всегда гарантировали выплату зарплат и пенсий в бюджете-2012 заменены на другие, которые обеспечивают безопасность пребывания у власти бандитов, а также те, по которым возможны откаты", — заявил нардеп.

http://www.sobytiya.com.ua/news/11/17210

Ласий шматок черкаської землі – так звана «дача Андрєєва» історично приваблює місцевих можновладців. Це будівлі й декілька гектарів соснового лісу на березі Дніпра. Нині навколо «дачі» розгорнулися бої губернського значення. Неприємності у нинішнього орендаря – непростого приватного підприємця, що витратив на реконструкцію «дачі» близько двох мільйонів гривень – почалися після того, як безквартирний губернатор Тулуб вирішив: слід зробити тут резиденцію для прийомів. У запеклій боротьбі за об’єкт нині впевнено перемагає губернатор. Й хоча офіційно ще не оголошено долю «дачі», на ній вже з’явилися особисті речі губернатора.

Губернатор Тулуб: прийшов, побачив, «порвав»

З 1991 року «дача Андрєєва»(Олександр Андрєєв – колишній перший секретар Черкаського обкому КПУ) стояла занедбана і не використовувалася. У 2003 році ПП «Гостинний двір» на 10 років орендувало у обласної ради комплекс будівель у сосновому бору (котельню, будинок для обслуги та міні-готель). Отримавши дозвіл ради, підприємство відремонтувало готель. Як розповів екс-власник ПП «Гостинний двір» Олександр Чуприна, вартість робіт становила близько 2 млн. грн. Сюди додамо щорічну орендну плату – 120 тисяч гривень. «Ми зробили триповерховий комплекс елітного рівня, облаштували конференц-зал, більярд, кухню, сауну. Були також плани щодо використання готелю під час Євро-2012. Зокрема, була домовленість, що тут зупинятимуться ветерани англійського клубу „Челсі“, які проводитимуть в Україні майстер-класи з футболу».

У січні 2011 року черкаська міліція оприлюднила заяву про «тіньову схему, за якою 2003 року екс-керівництво облдержадміністрації здійснило спробу відчуження приміщення готельного комплексу, яке зараз має назву ПП «Гостинний двір». У повідомленні йшлося, що «земельну ділянку, яка обліковується за Черкаською міською радою, просто привласнили – без укладення будь-яких договорів та державної реєстрації, без жодних документів, які підтверджують право власності чи право використання земельної ділянки, ласий шматок землі, площею майже 2, 5 га, три роки приносив своєму незаконному власнику прибутки, завдавши при цьому державі збитків на 100 тисяч гривень».

Премьер-министр РФ Владимир Путин заявил, что государство должно "наращивать усилия" по использованию современных средств общения с обществом, поэтому главной целью сейчас есть "общенациональная психотерапия".

Виталий Портников

В заложниках у Януковича оказались все мы, от "олигархов" до самых обездоленных.

Подводя итоги уходящего - крайне неудачного для страны в целом и для ее властей года - президент Виктор Янукович заявил, что Украина находится в заложниках у одного человека. Только фамилию этого человека он назвал неправильно. Мы - не заложники Тимошенко. Мы - заложники Януковича.

Тимошенко давно уже не у власти, даже не на оппозиционной скамье в парламенте. Она - в тюрьме, куда ее запроторили, чтобы у нас не было даже гипотетической перспективы стать ее заложниками и перестать находиться под прицелом Виктора Федоровича. А вот Янукович - властвует и царствует.

Именно благодаря тому, что он искренне не понимает европейской системы ценностей, не может увидеть, как принимаются решения в Брюсселе и не допускает возможности что из-за какой-то там демократии кто-то может отказаться от выгодного экономического соглашения, мы и не парафировали соглашения с Европейским Союзом - и подпишем его уже по окончании срока президентских полномочий Януковича.

Именно потому, что Янукович не способен грамотно оценить ситуацию на российском направлении, не понимает, что те, кого он благодаря процессу над Тимошенко объявил шантажистами, не горят желанием о чем-то с ним договариваться и спасать его власть, мы и не договорились по газу с Россией.

Именно потому, что он воспринимает государство в качестве территории, отданной на разграбление победоносной армии "регионалов", ситуация в стране ухудшается - и будет ухудшаться с каждым днем.

Именно потому, что кадры во власти подбираются не исходя из их профессиональных качеств, а исходя из личной преданности и прописки, начинает деградировать система управления. Именно потому, что в регионы направляются наместники и "смотрящие", цель которых - выколотить как можно больше денег из местного бизнеса, провисают региональные бюджеты и исчезает средний класс.

В заложниках у Януковича оказались все мы, от "олигархов" до самых обездоленных. Не будет прибылей у Ахметова, не будет социальных льгот и возможности достойно прожить у пенсионеров, не будет возможности честно писать у журналистов и не будет возможности профессионально и ответственно работать у чиновников или милиционеров.

Одни должны - лгать, другие - "крышевать", третьи - выживать, четвертые - отдавать. А все вместе - молчать, терпеть и ждать, как повелел нам президент Украины. Молчать, терпеть и ждать, с ужасом наблюдая, как погружается на дно государственный корабль, капитан которого озабочен только одним - как бы удержать в руках ключи от дверей своей умопомрачительной резиденции и от тюремной камеры, в которой содержится его оппонентка.

Больше его, похоже, в этой жизни ничего не интересует.

Доброго дня, Вікторе Федоровичу! 

Напередодні Нового року вирішила написати вам листа. 

Ні... Про себе і про судові процеси - я не буду, не хвилюйтеся. Я чула, як ви на своїй прес-конференції клялися, що ви тут ні при чому. Вірю :)... 

Мине ще трохи часу, і ви будете розповідати демократичному світу, що коли ви народилися, я вже в тюрмі сиділа. 

Але я зараз про інше. Я - про країну. 
Я, в нинішній ситуації здатна піднятися над подіями і говорити з державних позицій. Не у своїх особистих інтересах, і не в ваших. А в інтересах країни. 

Навіщо? – можете запитати ви мене... 

...Справа в тому, що через фатальний недогляд української Кліо (це давньогрецька муза історії) два роки тому ви стали главою нашої держави. Що вона робила, та Кліо в такий відповідальний момент, важко сказати. Але, в будь-якому випадку, "маємо, те що маємо", - як любить говорити Леонід Макарович. 

В даному випадку – маємо вас на посаді Президента. 

Ви стали главою держави, в якій жити мільйонам українців. В тому числі і після вас. Тому я хочу дати вам кілька порад, які, я сподіваюся, дозволять уникнути фатальних помилок і дадуть можливість зберегти країну для майбутніх поколінь, а вам обличчя. 

По-перше, не намагайтесь отримати повагу та любов народу насиллям і гвалтуванням. Примусового кохання не буває. Ви цю країну не в карти виграли, за вас проголосували люди, які сплутали вас з вашими біг-бордами. Сьогодні ви над цими людьми відверто знущаєтесь, і найстрашніше (для вас,) що люди це вже розуміють. 

Ви оточили всю країну парканами. Складається враження, що сьогодні найуспішнішим бізнесом може стати випуск колючого дроту. Але, рано чи пізно, ви зрозумієте, що це ви за колючим дротом, а не країна. 

Сьогодні у вас, як стверджують соціологи, стабільні сім відсотків підтримки. З такими темпами втрат вас не вистачить навіть на наступний рік президентства. Це вам тільки здається, що ви сильний та впливовий, а попереду безхмарне правління на довгі роки. Не довіряйте собі в цих прогнозах. Бо ще кілька фатальних помилок і вас покинуть усі, включно з Чечетовим. 

І ніхто не прийде на допомогу. У вас вже була нагода переконатися, що за гроші можна збудувати хіба вертольотний майданчик, а не протидіяти Майдану. 

Тому перша порада – розпочніть жити для людей. Я знаю, що вам це важко. Тож якщо не вийде, зробіть хоч вигляд, що люди все ж таки є в країні, де ви тимчасово працюєте президентом. Якщо не зможете, все для вас скінчиться значно швидше. 

По-друге, не знаю наскільки ви розбираєтесь в міжнародних та геополітичних питаннях, але у мене для вас погана новина: Євро-2012 - це не договір про євроінтеграцію, вас ввели в оману. Це – футбол. 

Ваш найглибший промах – згортання процесу об’єднання з Європою. 

Не парафувавши 19 грудня угоду, ви відкинули країну назад на десятки років. Праця тисяч розумних та порядних людей через вас полетіла на смітник. Подумайте бодай про свої інтереси, якщо вже не про інтереси держави. У вас ніколи не вийде грати на протиріччях між Європою та Росією, як ви сподівалися. Бо і там, і там вас добре знають і адекватно оцінюють. Не з вашими природніми здібностями. 

Кожен ваш крок, кожна ваша дія в зворотньому від Європи напрямку ослаблює і вас, як президента, і Україну, як державу. Зовсім не таємниця, що для декого слабкий та безпорадний президент України – кращий партнер. І поки-що, на жаль, ви цьому статусу відповідаєте бездоганно. Хоча я й не розумію навіщо це вам. 

Затямте, що майбутнє України, безпека України, її інтереси, та і ваші теж, лежать в європейській площині. Та якщо хочете повернути собі бодай якесь політичне обличчя, поверніть Україну до європейської стратегії розвитку. 

По-третє, не додумайтесь віддати газотранспортну систему. Це наш останній стратегічний ресурс. Вас і приймають сьогодні в "Горках" тільки тому, що ця система досі належить Україні. Після її втрати у вас не залишиться жодного аргументу ані на свою користь, ані на користь країни. 

Ви віддали Севастополь за дешевий газ, і де він? Зараз хочете здати ГТС... А що наступного року здавати будете, Вікторе Федоровичу? - "Хонку" свою? 
Подивіться на приклад Білорусі чи Молдови. Як тільки вони здали свої магістралі, відразу втратили будь-яку привабливість. Дружба закінчилася вмить, разом з дешевим газом. 

По-четверте, припиніть родинність і кумівство в політиці. Це погано закінчується. Запитайте про це хоча б у свого товариша – вашого попередника. 

То тільки в казках батько ділить майно між синами. Тому – хату, тому – корову, тому – коника-горбоконика. Але ви ж президент цілої держави, а не газда. 
Зрозуміло, що ви брали шлюб ще в радянські часи, коли в ЗАГСі висіло гасло "Міцна сім’я – міцна держава". Але ви надто буквально дотримуєтеся цього принципу. І сім’я у вас уже настільки міцна, що від держави скоро нічого не залишиться. 

Люди б ще може зрозуміли, аби ви синові подарували найкращу у світі бор-машину, відповідно до фаху. Але ж не Нацбанк з МВС та податковою. 

Коли силовими структурами і фінансами держави беруться керувати стоматологи, то зуби болять у всієї країни. 

Не намагайтеся створювати династії. Україна цього не сприйме. Український Кім Чен Ир буде нещасною та незахищеною людиною. Не потрібно. Не принижуйте й не дискридитуйте своїх синів. 

По-п’яте, не привласнюйте так брутально, нахабно і відкрито державне майно. Марна праця. Рано чи пізно все доведеться повернути, пригадайте хоча б "Криворіжсталь". Держава – це не ваша персональна комора. 

Влада минає і закінчується. Така її природа. І можна бути президентом у вигнанні, але не можна бути власником "Укртелекому" в екзилі. 

По-шосте, політики завжди не до кінця щирі. Але не кажіть відвертої неправди. Всі ж сміються, коли ви запевняєте, що не впливаєте на роботу судів, міліції, прокуратури, що боретеся з корупцією, читаєте Чехова. Це настільки відверта неправда, що вона викликає зневагу. Люди добре відчувають фальш, вони цього не пробачають. 

Коли ви говорите про подібні речі, у тих, хто вас слухає це автоматично викликає нервовий сміх. А президент не може дозволити собі бути смішним. 

І нарешті, по-сьоме. Я, Вікторе Федоровичу, дуже добре вивчила анатомію диктатури. Головна її ознака в тому, що вона завжди закінчується. І завжди безславно. Диктатор, при всіх своїх силових та ресурсних блискучих атрибутах – слабка, залякана і обмежена людина. Страх – єдине почуття, з яким він ніколи не розлучається. Я, думаю, ви розумієте про що я... 

У 2009 році я зустрілася з одним незвичайним політиком. Це була абсолютно впевнена в собі людина. Він мав рейтинг довіри близько ста відсотків у своїй країні. Цілий народ щодня вклонявся йому, вважав його даним країні вищими силами. Він збирався правити вічність і нічого не затьмарювало його абсолютну самодержавну владу. Він поділив усю країну між своїми синами і почувався повним господарем на своїй землі... 
Але вже через два роки його мертве, сплюндроване тіло волочили вчорашні вірнопіддані по придорожній пилюці його рідного міста. 

А один з його синів пропонував два мільярди доларів за можливість втечі з країни. 

Не зважаючи на "особливість" наших взаємин, Вікторе Федоровичу, я, все ж, ніколи не побажаю вам такої долі. Я чесно хочу, щоб ви до Єнакієва заходили не так як згаданий мною політик до Сірту. Все у ваших руках. Принаймні поки-що. 

Словом, Вікторе Федоровичу, коли будете підймати свій традиційний келих "Harrogate" під новорічною "йолкою", замисліться бодай на мить над суттю свого правління, подумайте про трагічні помилки. Про вже зроблені та про ті, які ще хочете зробити. 

Аналізуйте промахи та невдачі в час їх здійснення, а не потім. Бо потім – пізно. 

Робіть так, бо інакше - "я вам не заздрю". Інше – додумайте самі... 

Юлія Тимошенко, 
Камера № 260, куди ви мене розмістили, 
Лук’янівське СІЗО. Київ 
26 грудня 2011 р

24 августа 2011 года гражданка Украины Мария Олейник нарушила постановление Донецкого окружного админсуда – она организовала в центре Донецка митинг по случаю 20-летия Независимости Украины. За это М. Олейник была привлечена к административной ответственности Ворошиловским райсудом г. Донецка и оштрафована на 340 грн. Однако Апелляционный суд Донецкой области по жалобе М. Олейник штраф отменил, освободив ее от административной ответственности, ограничившись «устным замечанием»…

Когда Донецк перестанет быть «совковым» городом? Когда в нем перестанут судить за желание отметить День Независимости Украины? Когда права человека в Донецке перестанут трактовать «по-донецки»?

На эти и другие вопросы во время онлайн-конференции на сайте «ОстроВ» попытается ответить заместитель председателя Донецкой облорганизации Всеукраинского общества «Просвита», заместитель председателя облорганизации Конгресса Украинских Националистов правозащитница Мария Олейник - в среду, 28 декабря, с 14.00 до 15.00.

Вопросы можно задавать уже сейчас  ЗДЕСЬ.