Біля своєї карпатської "хатинки" в урочищі Женець третій Президент України Віктор Ющенко зводить церкву, музей, колибу і млин.

Віднедавна на пішохідному екскурсійному маршруті до водоспаду Гук в урочищі Женець поблизу села Татарів з'явилися нові туристичні орієнтири, про які не згадують офіційні путівники, але які відомі кожному екскурсоводу, провіднику чи просто місцевому мешканцеві. Дві новозбудовані садиби, які належать відомим політикам Євгену Червоненку та Віктору Ющенку, причаїлися за деревами на лівому березі притоки Прута - гірської річки Женець, але на них не можна не звернути уваги. Дачу Ющенка можна розгледіти навіть з дороги - на половині шляху до водоспаду видніється гостроверхий дах садиби на тлі вічнозелених смерек. А от на присутність ще однієї приватної власності елітної категорії вказує лише контрольно-пропускний пункт з автоматичним шлагбаумом на наступному повороті праворуч.

Ще вісім років тому сім'ї Євгена Червоненка та Віктора Ющенка облюбували собі цю місцевість неподалік курортного Яремче для відпочинку і викупили у двох місцевих селян їхні хати разом із землею. Тепер селяни напевно не впізнали би своїх обійсть. На місці простих гуцульських хат виросли розкішні, комфортабельні садиби. Але, як стало відомо, третій Президент України Віктор Ющенко не зупинився на досягнутому і продовжує забудовувати належну йому земельну ділянку. Поруч із «президентською дачею», як за звичкою називають цю садибу місцеві, ведеться грандіозне будівництво, нові споруди виростають впритул до гірської річки.

Прес-секретар колишнього Президента України Ірина Ванникова нещодавно підтвердила, що Віктор Ющенко займається будівництвом в Карпатах, зауваживши, що політик не споруджує якийсь закритий відпочинковий комплекс для еліти, а будує культурний центр. Зокрема, тут, начебто, діятимуть щонайменше три музеї (один з них буде присвячений гуцульським скриням, яких у Ющенка зібралося вже кілька десятків, ще один - старовинним музичним інструментам). Також планується, що на території комплексу буде кафе-ресторан, готель на декілька номерів, студія з фонотекою і навіть співоче поле на півтори тисячі осіб. Речниця колишнього Президента запевнила, що доступ до цього об'єкту буде відкритим і відвідати його зможе кожен охочий. Щоб дізнатися більше про велику і культурну будову Ющенка, репортер «ГК» вирушив у туристичний похід урочищем Женець.

...Відразу при в'їзді на природоохоронну територію стає зрозумілим, що Віктор Ющенко, який відомий не тільки як Президент України, але й як завзятий бджоляр, облаштував своє тимчасове помешкання десь неподалік. Ліворуч від дороги височіє будівля приватного пансіонату з промовистою назвою "Дикий мед". Відвідувачів сюди заманюють екскурсією в так звану Медову долину - з дегустацією медів, чаїв та інших напоїв. Але родзинка в іншому.

Місцеві люди кажуть, що під час новорічних та різдвяних свят тутешні постояльці мають нагоду перетнутися з самим Віктором Андрійовичем, який у той час також полюбляє відпочивати у себе на дачі. До речі, автори однієї з реклам готелю, розміщених в мережі Інтернет, наголошують на тому, що "садиба розташована в мальовничому місці під лісом, поруч знаходяться водоспад Гук і президентська дача". Мабуть, не випадково саме в святковий період вартість проживання в цьому 30-місному готелі підстрибує аж учетверо і залежно від категорії номера коштує від 4 до 11 тисяч гривень за пансіон на 5 днів. Тепер, усередині вересня, в цій туристичній садибі було порожньо: не видно ні постояльців, ні власників. Очевидно, туристичний сезон тут ще не розпочали.

А от на екскурсійному маршруті до водоспаду Гук того погожого вересневого дня туристів не бракувало. Щоб потрапити на територію природоохоронної зони, і пішоходи, й автомобілісти справно сплачували екскурсійний збір (10 гривень - з дорослого, 5 гривень - з дитини) в касі перед шлагбаумом контрольно-пропускного пункту Женецького відділення Карпатського національного природного парку. «А Віктор Андрійович також мусить платити за в'їзд, коли приїжджає на свою дачу?» - цікавлюся у молодої касирки. Та виявляється, що ті, хто має тут будинки, екскурсійний збір не оплачують.

«Віктор Андрійович цього літа часто тут бував, інколи з дружиною, але частіше сам, - розповідала касирка. - Займається будовою, та й приїжджає дивитися. Що там має бути, ніхто нічого не говорить. Але він там і церкву, і ресторан, і колибу - дуже багато всього запланував збудувати». «А туристи сюди частіше приїжджають, відколи тут поселилися відомі люди?» - допитуюся в несподіваної співрозмовниці. «Туристів стало більше, відколи проклали добрий асфальт і з'явилася можливість ближче під'їхати до водоспаду, - пояснила дівчина. - Люди, правда, трохи скаржаться, що дорога не до кінця заасфальтована. Але ж маршрут вважається пішохідним».

...Одразу за поворотом на дачу Ющенка добротно встелений асфальт закінчується, із узбіччя зникають спеціальні дзеркала, встановлені для безпеки автомобілістів на закрутах вузької дороги. Праворуч, за мостом через річку - будка КПП з синьо-жовтим прапором на верхівці. Біля шлагбаума мене перепиняє вже немолодий охоронець. «Віктор Андрійович вдома?» - цікавлюся в нього. «Нема нікого, школа почалася - діти роз'їхалися, а Віктор Андрійович ще в липні тут відпочивав, відтоді не бачили», - довірливо розказує він. Пропустити на територію, звичайно, не погоджується. Зрештою, не він тут головний. За садибою Ющенка стежать щонайменше шестеро приватних охоронців, які пильнують не тільки за парадним в'їздом, але й за підходами до садиби з боку гори, на підніжжі якої притулилася ця оселя. Щоб задовольнити цікавість і заглянути на обійстя Ющенка, доводиться підніматися на гору на протилежному боці дороги. Тут несподівано натрапляю на ще один палацик. Місцеві кажуть, що тут, буцімто, оселився хтось із братів Кличків. Перевірити інформацію на місці не вдається.

Вийшовши на галявину на горі навпроти садиби Віктора Андрійовича, можна нарешті повною мірою оцінити його зі смаком облаштований карпатський маєток. На території обійстя три капітальні споруди, найбільша з яких має чималу літню терасу і просторий хол для врочистих обідів чи ділових переговорів. Другий будиночок нагадує гостьовий дім, дещо скромніший за розмірами, а поруч з ним - очевидно, господарський будинок для прислуги. На подвір'ї - два УАЗики, мікроавтобус, квадроцикл, яким Ющенко особисто полюбляє об'їжджати довколишню територію та здійснювати поїздки до водоспаду.

Трохи нижче від садиби Ющенка - дерев'яна церква, поставлена на міцному кам'яному фундаменті. Церкву, кажуть місцеві люди, Віктор Андрійович збудував майже вимушено. Мовляв, під час будівництва маєтку тут часом відбувалося щось незрозуміле та моторошне - то інструменти самі по собі зірвуться з місця, то трактор на рівному перекинеться. А охоронці вночі взагалі спокою не мали, реагуючи на дивні звуки, які видавав хтось невидимий. «Може бути, що хату Ющенкові продали, як в нас кажуть, «зі всім», тобто разом з тими нечистими духами, які хтозна відколи там селилися, - розповідав репортерові «ГК» один з місцевих мешканців. - Як то було насправді, ніхто не знає, але відколи збудували церкву і відправили там службу Божу, то всі ці паранормальні явища нарешті припинилися».

Тепер до церкви, збудованої біля обійстя Ющенка, важко підступитися. Поруч ведеться будова і з'явився ще один контрольно-пропускний пункт з охоронцем та будка з собакою, котрий час від часу погавкує на перехожих туристів, які зупиняються, щоб сфотографувати сучасний витвір сакральної архітектури. Трохи нижче собачої буди виходить на поверхню водостічна труба, якою, можливо, стоки з дачі Ющенка зливають у річку.

Будівництво ведеться на чималій території фактично впритул до ріки, місцями заходячи навіть в русло Женця всупереч природоохоронним нормам (Водним кодексом України встановлено 25-метрову прибережну захисну смугу для малих річок - авт.), як-от у випадку не завершеної ще будівлі, стилізованої під водяний млин. Окремі споруди вже майже цілком викінчені, але їхнє функціональне призначення до кінця зрозуміти важко. Та спробу пройти мостом і наблизитися до території будівництва, щоб роздивитися новобудови, припинив якийсь добре натренований молодий чоловік, який раптово з'явився переді мною і застеріг: «Туди не можна, тут приватна територія, для чого ви фотографуєте?». На моє зауваження про відсутність заборонних написів на відвідини цієї території молодий охоронець ще раз наполегливо попередив: «Туди не заходьте. На кожному подвір'ї біля хати нічого не написано, але всі знають, що це - приватна територія».

Цікаво, чи після завершення будівництва культурний центр, який будує Віктор Ющенко біля своєї дачі в Карпатах, буде таким же "доступним" для пересічних туристів?

Богдан СКАВРОН

"Зважаючи на встановлені Водним кодексом прибережні захисні смуги для малих річок, таке будівництво - це вже порушення чинного законодавства. Однак я взагалі не розумію тих людей, які намагаються проводити забудову в таких місцях, зважаючи на повені, які є частими явищами в Карпатах. Під час будівельних робіт порушується берегова лінія, і хоч яке б не було проведене берегоукріплення, існує велика ймовірність того, що велика вода, яка в Карпатах була, є і буде, колись зачепить цю будівлю. Тобто проблеми будуть у самого ж забудовника.

Треба також зважати на те, що навіть у тому випадку, якщо ділянка, на якій ведеться будівництво, не входить до території Карпатського національного природного парку, то річка Женець є невід'ємною частиною цієї природоохоронної зони, а таке будівництво так чи інакше вплине на її гідрологічний статус. Тут також виникає питання, яким чином власники таких новобудов будуть відводити стоки, чи буде там споруджена локальна каналізаційна система. Дуже сумнівно, що власники будівлі забезпечать дотримання водоохоронного законодавства, адже це дуже дорого. У нас переважно вкладають гроші у вибудовування різних палациків і замків, а коли мова йде про очищення стоків і налагодження водовідведення, намагаються економити. Дуже шкода, що природоохоронні органи в цьому напрямку недопрацьовують".

http://www.gk-press.if.ua/node/5319

Про це йдеться у його заяві, текст якої передано УНІАН.

«Яглибоко розчарований рішенням українського апеляційного суду залишити всилі засудження колишнього прем’єр-міністра Ю.ТИМОШЕНКО до 7 років ув’язнення», - підкреслюється в заяві.

Президент Європарламенту зазначив, що вибіркове застосування правосуддя у справі Ю.ТИМОШЕНКО залишає мало сумнівів щодо «її політично вмотивованого характеру»

«Публічнізаяви української влади щодо їхнього бажання посилити відносини з ЄС тестуються щоденною практикою. Справа прем’єр-міністра Ю.ТИМОШЕНКО надає найгірший можливий прогноз на майбутнє», - підкреслив Є.БУЗЕК.

«Я закликаю українську владу доповнити їх публічні декларації чіткими діями, які б демонстрували їх відданість демократії, свободі та верховенству права», - зазначив Президент Європарламенту. http://economics.unian.net/ukr/detail/114902

В ЄС вважають, що під час розгляду апеляції екс-прем’єр-міністра Юлії ТИМОШЕНКО не було звернуто уваги на помилки в судовому розгляді справи.

Про це йдеться у заяві речника Верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС Кетрін ЕШТОН, переданій УНІАН.

«Верховний представник хоче висловити свою стурбованість щодо того, що в процесі апеляції не адекватно звернуто увагу на помилки в ході суду першої інстанції над ТИМОШЕНКО, який не поважав міжнародні стандарти щодо чесності, прозорості та незалежності юридичного процесу», - зазначається в заяві.

Верховний представник також висловила жаль з приводу того, що Ю.ТИМОШЕНКО як опозиційний лідер тепер не зможе взяти участь у парламентських виборах наступного року.

«Вона підкреслила від імені ЄС необхідність неупередженого та прозорого апеляційного процесу. Викликає жаль, що цього не було досягнуто, і питання вибіркового правосуддя в Україні продовжує вимагати уваги», - написано у заяві.

У документі також зазначається, що К.ЕШТОН ще раз нагадала висловлене нею в попередніх заявах, що головна увага щодо майбутнього відносин з Україною буде фокусуватися на повазі до верховенства права.

Многочисленные эксперты уже успели дать негативную оценку поступку главной узницы совести страны. С ними трудно не согласиться. Отказ от участия в апелляционном процессе и от подачи кассационной жалобы несомненно затруднит рассмотрение «газового дела» Тимошенко в Европейском суде. Но вот вопрос – писала ли Ю. Тимошенко текст заявления «в светлом уме и доброй памяти», или тюремщики заполучили подпись под документом, воспользовавшись глубокой депрессией заключенной Тимошенко?

На днях Киевский апелляционный суд огласил заведомо лживый диагноз Ю. Тимошенко, который через депутатское скандирование слов «фашисты-фашисты» остался не расслышанным. Вот судьи, в нашей до нельзя извращенной юриспруденции, вдруг оказались вне каких-то ни было этических правил и норм. Им позволено все, но при одном условии – когда отвратительный во всех отношениях поступок делается в угоду пресловутой вертикали власти. Да и слышать особо не нужно… Не очень важна официальная версия. Там все равно была озвучена насквозь фальшивая заказанная официальная версия медицинской комиссии от Минздрава, так настойчиво атакующая больную и беспомощную заключенную своими, так называемыми, медицинскими освидетельствованиями.

Если свет гасят, значит это кому-то нужно? Нам, гражданам феодального государства Украина, доступна и должна быть понятна одна простая истина – при полном падении рейтингов партии Регионов и ее предводителя В. Януковича, даже один день свободы Ю. Тимошенко равносилен полному краху. За один единственный день за стенами тюрьмы, политик уровня Юлии Тимошенко успеет сдать анализ крови независимым Европейским амбулаториям, который подтвердит самые страшные предположения, о которых пока что не говорит ни власть, ни оппозиция.

Если договориться с Россией по газу все-таки не получится (или национальные интересы окончательно не сдадут), уже через месяц-два украинским властям придется делать очень непростой выбор, ища источники финансирования дефицита. Причем цена на газ, видимо, будет пересматриваться в любом случае. Об этом пишет Юрий Сколотяный в статье для ZN.UA.

Первый – если россияне таки пойдут на серьезные уступки по цене газопоставок, во что на приемлемых для Киева условиях, как и прежде, не верится.

Второй случай – если Украине таки придется в скором будущем идти на поклон к МВФ.

Но возобновление финансирования МВФ, по мнению автора, возможно только при условии повышения газовых тарифов для населения. Причем уже больше, чем в полтора раза, которые первоначально были предусмотрены в 2011 году договоренностями с Фондом. Ведь уже в этом году дефицит «Нафтогаза», судя по всему, составит не менее 25 млрд грн. А в следующем (при цене в $416 и сохранении действующих тарифов для населения) «дыра» составит никак не меньше 25-30 млрд грн. «Поэтому заложенных в бюджет 2012 года 12 млрд грн на капитализацию НАКа никак не хватит, чтобы свести концы с концами в его финансах. Да и прогноз дефицита госфинансов в 2,5% ВВП при таком раскладе тоже ну никак не клеится», - пишет Сколотяный.

Однако резкое повышение тарифов в год выборов будет означать приговор не только министру финансов, но и всему действующему правительству (об этом ранее говорил глава НБУ Сергей Арбузов).

Альтернатива – эмиссионное финансирование дефицита («печатание» денег) – это инфляция и девальвация со всеми вытекающими последствиями. И это уже будет приговор не только правительству, но и всей нынешней власти. (Напомним, в прошлом году, по информации ZN.UA, Нацбанк проявил твердость позиции и таки сумел отказать правительству в этом.)

"Ситуація наступного року буде гіршою, ніж за цим песимістичним сценарієм. Не можна в кризових умовах займатися перетягуванням грошей на потреби бюрократії. А ми знаємо, що видатки збільшуються саме для міліції, прокуратури, митниці, податківців, різних адміністрацій та урядовців. У ситуації, коли уряд має величезні борги, за які треба платити великі відсотки, бюджет настільки вразливий, що не зможе обслуговувати соціальні потреби", - сказав він.

"У прогнозних показниках уряду не зведені кінці з кінцями. Наприклад, знову планується, що імпорт буде зростати швидше, ніж експорт. Це значить, що у нас знову буде дефіцит валюти. Її вже зараз майже нема: кредити нам дають тільки рублеві, люди продовжують скуповувати долари. Крім того, зростання ВВП заплановано на 3,9%, а номінальний ВВП накручено на 1,5 трильйони гривень. Це абсолютно нереально. Такий показник можна забезпечити лише друкуванням грошей", - додав експерт.

Когда, несмотря на невыносимую боль, вас допрашивают – в том числе и в вашей камере – десятки часов без перерыва, и вся система принуждения авторитарного режима, в том числе средства массовой информации, пытается дискредитировать и уничтожить вас раз и навсегда, молитва становится единственной сокровенной, доверительной и обнадеживающей беседой. Человек осознает, что Бог – это его единственный друг и его единственная доступная семья, поскольку – в условиях лишения доступа к доверительному священнику – нет больше никого, кому можно было бы доверить свои заботы и надежды.

Во время этих праздников – когда люди посвящают себя любви и семье, одиночество тюремной камеры почти невыносимо. Серая, мертвая тишина ночи (охранники подглядывают через щель в двери), внезапные, разрозненные крики заключенных, крики отчаяния и ярости, далекое бренчание и лязг тюремных засовов: все делает сон невозможным или настолько беспокойным, что он больше похож на пытку.

Но странно то, что ваши чувства не приглушаются этим мертвым и страшным миром. Наоборот, они воспламеняются от него: ваш ум освобождается от мирских проблем, чтобы обдумать то, о чем раньше не задумывался, и свое место в нем – свобода духа, которая действительно является неожиданным подарком этого рождественского периода. В темноте камеры я черпаю силы и надежду в том, что Бог почему-то кажется таким близким ко мне здесь. Ибо где же еще быть Иисусу, как не с теми, кто страдает и подвергается преследованиям?

Недавно я читала возвышенные и сложные «Письма из тюрьмы» Дитриха Бонхеффера, в которых он ищет Христа, способного дать милосердие миру, нашему миру, в процессе принятия мук за каждого человека. Написанные в тесной, сырой и гнилостной камере, в которой надежда должна умереть раньше тела, Бонхеффер создал книгу, насыщенную верой, открытостью, возможностями и, да, надеждой – даже в самый темный час человечества.

Один конкретный отрывок отзывается в моем сердце, когда я созерцаю положение Украины. Ожидая приближения казни от нацистов, Бонхеффер писал в тюрьме: «безбожие мира не… скрыто, а, напротив, открыто и, таким образом, подвержено неожиданному свету».

Таким образом, в этом Рождестве я нахожу некоторое утешение, зная, что безбожие, бесчеловечность и преступность режима, правящего сегодня в Киеве, в конце концов выставлены миру в ясном свете. Его демократическое позерство было разоблачено, как циничный политический театр, его ложные претензии на европейское будущее для народа Украины были раскрыты, как и его хищнические клептократы. Презрение режима к конституции и верховенству закона неоспоримо, и эта ясность придает сил.

Важнее то, что страдания народа Украины также стали известны большему количеству людей, и мы уже не так одиноки в нашем бедственном положении. Облегчение положения народа было воспринято как правое дело во всей Европе и во всем мире. Повседневное угнетение, стреноженные СМИ, а также вымогательство взяток у бизнеса говорят о мафиозном государстве на границе Европы. Сегодня наши европейские друзья больше не могут отрицать самодовольную мерзость режима, с которым им приходится иметь дело. И я благодарна этому Рождеству за возможность верить в то, что демократическая Европа не будет мириться с таким положением дел. Украинцы будут сильными, зная, что они не одиноки в своей борьбе.

Я не претендую на то, чтобы быть экспертом в религии и духовных ценностях. Я всего лишь верующая, которая не может согласиться с тем, что наше существование является результатом некоторого причудливого космического стечения обстоятельств. Я верю, что мы являемся частью таинственного и целостного действа, источник которого, направление и цель, хотя иногда и трудно поддающиеся пониманию, действительно имеют смысл и цель – даже когда ты находишься за тюремными решетками.

И только вера в то, что наши жизни имеют значение и что наши решения нужно судить по их нравственному содержанию, может показать нам выход в Украине и других странах из нищеты, несчастья и отчаяния, которые поглотили нас в последние два года. В наших силах восстановить или заново активизировать наши свободы и наши общества, не индивидуальными усилиями, а объединив силы единомышленников во всем мире. Я знаю, что мы сможем сделать это.

http://glavcom.ua/articles/5723.html