5 (найвища)
2%
4 2%
3 4%
2 8%
1 (найнижча) 81%
Сегодня, 22 февраля 2012 года, в 15:30 в эфире телевизионного канала INTV состоялся видеочат с народным депутатом Украины, членом фракции «Наша Украина – Народная самооборона» Тарасом Стецькивым.
Тема обсуждения:
«Европейское правосудие начинает судебные процессы над режимом Януковича».
Пауль Йосиф Геббельс очень любил травить немцам байки про «чудо-оружие». Русские уже подходили к Берлину, а экзальтированный мелкий человечишка корчился в пропагандистских судорогах, заламывал руки и вещал про вундерваффен, который разотрёт безбожных коммунистов в пыль.
Прошло совсем немного времени…. Депутат ВР Зубанов: «На недавних довыборах, Партия регионов победила в 75% регионах, где они проводились. Потому, что у нас есть козыри». Ура! – вундерваффен от ПР сломит хребет предательской оппозиции. «Ситуация серьезная и все это понимают. Но мы единственная сила, которая осмелилась на такие серьезные шаги. В этом и наше преимущество. Люди разберутся, и Партия регионов на выборах получит очень высокий рейтинг».
Не знаю, про какие серьёзные шаги говорил Зубанов. Может это он о торжественном открытии перинатального центра в Кировограде, что начал моментально рассыпаться после визита гаранта-реформатора? Весьма символично. Или это он про неожиданное умыкание всех грузовых вагонов Украины фирмочками сына гаранта-реформатора?
Возможно, Зубанов имел в виду другие специфические «покращання» от Партии регионов: санатории, отобранные у детей больных туберкулёзом; помещения, украденные у незрячих инвалидов…? Тяжело сказать наверняка, но люди разберутся, гражданин Зубанов, и не сомневайтесь. Более того – они уже разобрались.
Ещё одна засаленная карта из региональной колоды выпала – Михаил Чечетов. Секретное оружие, малозаметное такое, с короткими ручками и ножками. Пожалуй, если его зарядить в старорежимную баллисту, то какую-то оборонительную мощь он смог бы продемонстрировать. Одноразово. Несмотря на скромные габариты, гражданин Чечетов служит превосходной иллюстрацией народной мудрости, – Мал клоп, да вонюч. Вот что значит многовековая мудрость предков!
Как и подобает доктору наук из Партии регионов, Михаил Чечетов демонстрирует впечатляющие познания в разных там языках. «…я говорю так: для того, чтобы вам состояться в жизни вам надо три вещи: получить глубочайшие знания, не просто диплом. В совершенстве знать компьютер, и в совершенстве знать как минимум три языка: украинский, русский и английский…».
Как только не пересчитывали три вещи, упомянутые парламентским дирижером, всё не сходилось. С одной стороны знания, но диплом надо отминусовать или не учитывать. Выходит один. Три языка посчитать за три – уже четыре в сумме, а ведь ещё компьютер добавить…. Что тут скажешь… классический доктор наук. Хоть говорит немножко по-дебильному, зато глупость из своего ума тащит, а не по бумажке чужую дурость ретранслирует.
Как хотелось бы услышать Чечетова вещающего на английском, но жизнь не удалась. Вряд ли кто-то похвастается таким счастьем. Он хотя бы на украинском пару слов в предложение слепил, но ученая голова регионала не вмещает в себя столь сложный алгоритм. Поэтому: «Вот будет артист на "украинской мове" у вас на хуторе петь. Он в России, что-нибудь заработает? Нет». Исходя из столь затейливой игры разума, говорить в украинском парламенте на украинском языке тоже смысла нет. Разве на этом что-то заработаешь? Нет, и ещё раз нет! Рыбаков тому свидетель, вкупе со всеми тушками. Они как раз знают, как там зарабатывают.
Тяжело сказать, чем руководствуются кукловоды, выпуская в прямой эфир столь слаборазвитых особей, как Михаил Чечетов. Это ли та карта, вытянутая из рукава, что поднимет престиж режима? Например, в декабре 2011 года он заявил, что: «Ликвидаторам аварии на Чернобыльской АЭС больше не придется «отвоевывать» свои пенсии и льготы в судебных инстанциях». При этом соврал вдогонку, абсолютно не стесняясь абсурдности своих слов, что в Польше вообще перестали пенсии выдавать. Что же, действительно, чернобыльцам уже не стоит ходить в суды – на них там плюют по новому закону.
Много престижу Чечетов наработал для режима, ничего не скажешь. Ещё в 2005 году, обомлев в ожидании расправы за феерическое воровство, он добровольно давал показания против своих нынешних хозяев. Что же, «стукачество» нужно смывать потоками лжи – как оно интересно складывается, грязь к грязи. Вот и юродствует Михаил Чечетов, скоморшничает, искупая старую вину перед Ахметовым, не говоря уже о Медвечуке, Пинчуке и Суркисе.
Понятно, что козырность Михаила Чечетова просто миф, игра слов. Слишком мелкая персона. Возвращаясь к тезису о довыборах, на которых ПР взяла те самые 75 % – козырь один, он же светлый путь к «покращанню»: украсть голоса. Нет другого варианта, не обучены более ничему, кроме как тащить и урывать. А что произойдет, когда неуклюжее мошенничество, всплывёт? Режим знает это и общество тоже – никогда ещё в истории независимой Украины не накапливалось столько протестной энергии. Власть боится и готовится…
В общем, нет у режима никаких козырей. Осталось лишь кинуть карты в лицо оппоненту-народу и быстро убегать, пока канделябром не избили. Дурашливые клоуны из партии власти настолько убоги, что не в состоянии понять – этими картами будут они. Пятерками, шестерками, парочкой валетов, туз межигорский…. Пока их будут рвать, настоящие козыри попробуют тихонько улизнуть, прихватив ставки со стола.
Коли в червні поточного року президент України Віктор Янукович повідомив, що, за підрахунками його команди, у країні крадуть 50—55 млрд. грн., багато українців сповнилися сподівання. Адже якщо підрахували, отже, знають, де крадуть. А якщо знають, то повернуть. Минуло півроку, і виявилося, що крадене в бюджет-2012 не потрапило. DT.UA вирішило детальніше подивитися, де шукати ці гроші і як їх із користю витратити.
«Ай, молодці», «Ну, красені», «Та це просто свято якесь» — такими захопленими вигуками супроводжували журналісти кожен крок української влади цього року. Трудівникам пера в 2011-му справді пощастило.
Влада зробила все, щоб журналістський вуаєризм був не тільки приємним, а й легким у реалізації. Нарешті ніхто нікуди не ховався. Все на очах.
Те, що раніше було ганебним, стало предметом хизування, «схеми» спростилися до рівня початкової школи. Щоб провести гучне розслідування, достатньо було на півгодини залізти в Інтернет або на 10 хвилин увімкнути телевізор.
Нижче — рейтинг найгучніших і найяскравіших «необґрунтованих втрат бюджету». Він, безперечно, не претендує на повну картину: Козьма Прутков був правий, стверджуючи, що не можна осягнути неосяжне. Однак навіть цей «список топів» дає змогу оцінити масштаби того, що відбувається. Для більшої наочності наводимо поруч із кожною схемою можливість витратити аналогічні кошти на щось корисне. Отже, ціни — у гривнях.
[ Читати далі ]
Принимая во внимание, что признание достоинства, присущего всем членам человеческой семьи, и равных и неотъемлемых прав их является основой свободы, справедливости и всеобщего мира; и
принимая во внимание, что пренебрежение и презрение к правам человека привели к варварским актам, которые возмущают совесть человечества, и что создание такого мира, в котором люди будут иметь свободу слова и убеждений и будут свободны от страха и нужды, провозглашено как высокое стремление людей; и
принимая во внимание, что НЕОБХОДИМО, чтобы права человека ОХРАНЯЛИСЬ ВЛАСТЬЮ ЗАКОНА в целях обеспечения того, ЧТОБЫ ЧЕЛОВЕК НЕ БЫЛ ВЫНУЖДЕН ПРИБЕГАТЬ, в качестве последнего средства, К ВОССТАНИЮ ПРОТИВ ТИРАНИИ И УГНЕТЕНИЯ; и
принимая во внимание, что необходимо содействовать развитию дружественных отношений между народами; и
принимая во внимание, что народы Объединенных Наций подтвердили в Уставе свою веру в основные права человека, в достоинство и ценность человеческой личности и в равноправие мужчин и женщин и решили содействовать социальному прогрессу и улучшению условий жизни при большей свободе; и
принимая во внимание, что ГОСУДАРСТВА_ЧЛЕНЫ ОБЯЗАЛИСЬ содействовать, в сотрудничестве с Организацией Объединенных Наций, всеобщему уважению прав человека и основных свобод; и
принимая во внимание, что всеобщее понимание характера этих прав и свобод имеет огромное значение для полного выполнения этого обязательства;
ГЕНЕРАЛЬНАЯ АССАМБЛЕЯ ПРОВОЗГЛАШАЕТ НАСТОЯЩУЮ
ВСЕОБЩУЮ ДЕКЛАРАЦИЮ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА
Історія свята Масляна - древнє слов'янське свято, що дісталося нам у спадщину від язичеської культури, яке збереглося й після прийняття християнства. Масляна була сприйнята християнською церквою фактично як релігійне свято й одержала назву Сирного чи Сиропусного тижня, але це не змінило її внутрішньої суті. Масляна приходиться на тиждень, що передує Великому посту. Масляна - це, насамперед, ситна їжа. Тому немає нічого неправильного в тому, щоб у цей час поласувати, скуштувати щось смачненьке і не відмовляти собі ні в чому. У традиційному побуті завжди вважалося, що людина, яка погано і нудно провела тиждень, буде невезучою протягом усього року. Початок Масляної коливається від 3 лютого до 14 березня. Масляна - це веселе проведення зими, осяяне радісним чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут свята, мали ритуальне значення: круглі, рум'яні, гарячі, вони являли собою символ сонця. Проходили століття, мінялося життя, із прийняттям на Русі християнства з'явилися нові, церковні свята, але широка Масляна продовжувала жити. Її зустрічали і проводжали з тим же нестримним молодецтвом, що й у язичеські часи. Масляну в народі завжди любили і ласкаво називали "цукрові вуста", "чесна масляна", "перепілочка", "перебуха", "об'їдуха", "ясочка". Чому масляна називається масляною?Є кілька пояснень появі назви свята "Масляна". За одним із тверджень в основі появи слова "масляна" лежить традиція випікання млинців і пов'язана з тим, що люди як могли, намагалися залучити милість сонечка, умовити його побільше гріти замерзлу землю. Крім того, у селах об'їжджали кілька разів село на конях, прикрашали колесо від воза і на тичині носили його по вулицях, водили хороводи. Вважалося, що подібні церемонії "умаслюють" сонце, роблять його добрішим. Звідси й назва - "Масляна". За іншою версією назва свята виникла тому, що на цьому тижні за православним звичаєм м'ясо вже виключається з їжі, а молочні продукти ще можна вживати - от і печуть млинці. Саме тому Масляну називають Сирним тижнем. А якщо вірити легендам, то Масляна народилася на Півночі, батьком її був Мороз. Одного разу якийсь чоловік помітив її й попросив допомогти людям, зігріти та розвеселити їх. І Масляна прийшла, але не тендітною дівчинкою, що ховалася в лісі, а бабою з рум'яними щоками, не з посмішкою на вустах, а з реготом. Вона змусила людей забути про зиму, розігріла кров у їх жилах, схопила за руки і пустилася з ними танцювати до непритомності. От тому в давнину Масляна була веселим святом. Масляна в різних народівВ Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв - "Масляна", "Сиропусний тиждень", "Пущення", "Загальниця", "Ніжкові заговини", "Колодій". У понеділок - в перший день - влаштовувалися загальні ігрища, накривали столи із солодкими стравами. Діти ладили ранком солом'яну ляльку - Масляну - так наряджали її в каптан і шапку. На другий день, у вівторок, дівчата та хлопці запрошувалися покататися на гірках, поїсти млинців. Тещі запрошували своїх зятів на млинці, гукали всіх рідних. На четвертий день возять опудало на колесі, співають пісень, проводять кулачні бої. На п'ятий день зяті пригощали млинцями своїх тещ, іноді - і всю рідню. Зять зобов'язаний був з вечора особисто запросити тещу. У шостий день розгульного тижня молода наречена запрошувала своїх рідних до себе. У цей день будували на ріках, ставках і полях сніжне містечко з вежами і воротами, потім ватага розділялася: одні охороняли містечко, інші повинні були силою взяти його. Звичаї останнього дня Масляної пов'язані з культом предків, прощання з Масляною супроводжувалися різними обрядами. Солом'яну ляльку - "Масляну" - урочисто спалювали, а попіл від опудала розсіювали по полю, щоб додати сили посіву, майбутньому врожаю. У неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили пробачення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося "помиритися з тими, хто на цьому світі". У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми. У Шотландії на Масляну було прийнято пекти "пісні коржі". У складені разом долоні насипали жменю вівсяного борошна, потім борошно міцно стискали в долонях і занурювали в холодну воду, а отриману кульку випікали на вогнищі прямо в гарячій золі. Випічку млинців шотландці вважають важливим актом, у якому намагаються взяти участь усі члени родини: один змазує олією сковороду, інший ллє на неї тісто, третій перевертає млинець. В одному з міст Англії вже багато років проводяться змагання з бігу жінок із млинцями. У 11.45 лунає дзенькіт "млинцевого дзвону". Кожна жінка біжить з гарячою сковорідкою і млинцем. Правила змагань наказують, що учасниці повинні бути не молодшими 18 років; на кожній обов'язково - фартух і косинка; під час бігу потрібно не менше трьох разів підкинути млинець на сковороді й піймати його. Перша жінка, що передасть млинець дзвонарю, стає чемпіонкою млинцевих гонок року й одержує нагороду - поцілунок дзвонаря. У школах Данії в ці дні проводяться театральні вистави, концерти. Школярі обмінюються знаками дружби, передають своїм друзям через знайомих жартівні листи без зворотної адреси. Якщо хлопчик одержить такий лист від дівчинки й угадає її ім'я, то на Великдень вона має подарувати йому шоколад. У Польщі існують свої звичаї відзначення Масляної. Горді полячки, приспавши вашу пильність оладками, пончиками і горілкою, на десерт неодмінно потягають вас за волосся. В останній день Масляної можна зайти в трактир, де скрипаль буде "продавати" незаміжніх дівчат. А в Чехії в ці веселі дні молоді хлопці з вимазаними сажею обличчями під музику обходять усе село, везучи за собою оздоблений дерев'яний брусок - "клатик". Він вішається кожній дівчині на шию або прив'язується до руки чи ноги. Бажаєш відкупитися - плати. У Югославії під час святкування Масляної вас неодмінно посадять у свиняче корито і потягнуть по селу. А на даху власного будинку ви можете знайти фігуру солом'яного діда. В Російській імперії були свої звичаї зустрічі та проводів цього свята. У 1722 році, наприклад, з нагоди укладення Ништадтського миру після майже двадцятилітньої війни зі Швецією, Петро I запросив на святкування Масляної іноземних послів. Катання на конях імператор відкрив небаченим видовищем. Петро їхав по заметах на кораблі, у якому були запряжені шістнадцять коней. Слідом за ним рухалася гондола, у якій сиділа цариця Катерина, одягнена простою селянкою. Далі рухалися інші кораблі й сани, запряжені різними звірами. Катерина II дуже любила катання з гори, каруселі, які влаштовували в Москві при Покровському палаці, куди імператриця любила в Масляну їздити всім двором. А з нагоди своєї коронації, наслідуючи Петрові I, влаштувала в Москві на масляному тижні грандіозний маскарадний хід за назвою "Торжествуюча Мінерва". Три дні їздила по місту маскарадна процесія, яка, за задумом імператриці, повинна була представити різні суспільні пороки - хабарництво, казнокрадство, чиновницьку тяганину та інше. Процесію складали чотири тисячі діючих осіб та двісті колісниць. А коли Катерина II дочекалася народження онука Олександра, якому потай мала намір передати престол, обійшовши нелюбимого сина Павла, імператриця на радостях влаштувала для своїх наближених воістину "брильянтову" Масляну. Тим, хто виявлявся у виграші в затіяних після вечері іграх, імператриця підносила діамант. За вечір вона роздарувала своїм наближеним близько 150 діамантів, що вражали своєю ціною і рідкісною красою. В наш час на Масляну влаштовують ярмарки, фестивалі, концерти, святкові гуляння. |
Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
