Об этом пишет в «Фейсбуке» российский юрист и правозащитник Юрий Шулипа, недавно получивший украинское гражданство.
Современная Россия является во всем мире главным экспортером политической, управленческой и социальной коррупции, произвола, бандитизма, сепаратизма и терроризма. Под 16 летним диктатом Путина и членов его хунты, в ходе их насильственного и преступного удержания власти, Россия превратилась в криминально -террористическое государственное образование.
После Молдовы и Грузии, Украина стала третьей страной --жертвой российской военной преступной агрессии, целью которой является привязать Украину к своей системе.
Исходя из этого, важно понимать, что российская преступная военная агрессия против Украины и других стран будет продолжаться ровно до тех пор, пока Путин и его хунта не будут нейтрализованы либо до распада России из-за падения цен на нефть, внешнеполитического санкционного сдерживания, внутренних экономических проблем и истощения ресурсов.
Путин и его хунта будут вредить Украине до последнего своего дыхания, в том числе использовать свою пятую колонну, чтобы развалить Украину.
И если на информационном, военном и экономическом фронтах, Россия уже потерпела стратегическое поражение, то теперь путинская хунта сосредоточила свои усилия на создании в Украине системы управляемого процесса для уничтожения Украины изнутри. И как мы видим, этот процесс успешно продолжается.

Багатьом з дитинства знайомий і любий казковий новорічний Дід Мороз. Однак не всі знають, що для "совєцької імперії" Дід Мороз був зовсім не добродушним, веселим старцем, який приносить радість і подаруночки, а непоказним шкідливим дідуганом, який, трясучи довгою сивою бородою, бігав полями і стукотом викликав тріскучі морози. Від його удару по куту хати розколювалася колода. Згодом у тієї ж  "імперії совєтов" він перетворився на богатиря-коваля, який сковує воду "залізними морозами". Існував навіть ритуал "умиротворення" Діда Мороза. Напередодні Різдва старший у родині повинен був виглянути у вікно або за поріг і запропонувати: "Морозе, Морозе! Приходь, кисіль їсти! Морозе, Морозе! Не їж наш овес!".

Трансформування образу Діда Мороза, перетворення його на добродушного улюбленця дітвори, який приносить подарунки, відбулося під впливом західних різдвяних звичаїв, згідно з якими Дід Мороз (Санта Клаус, Баббо Натале, Пер Ноель) саме такий, добрий і веселий, який радує сюрпризами.

До речі, в Західній Європі та США дітлахи чекають свого Діда Мороза не під Новий рік, а раніше - на Різдво. А родом Санта Клаус, Сент Ніколас, тобто святий Миколай із Азії. Згідно з переказом у III-IV столітті н. е. у стародавньому місті Мири у Лікії (на південному узбережжі нинішньої Туреччини) жив єпископ на ймення Миколай. Він завжди допомагав біднякам, що мають дітей, роздавав їм їжу та одяг, за що його і назвали в народі святим. Після смерті єпископа легенда про нього обійшла багато країн. Святого Миколая, Сент Ніколаса, почали вважати заступником дітей і моряків. Згодом у Західній Європі склалася традиція саме від імені Миколая, в день його пам'яті 6 грудня (19 грудня за ст. ст.), дарувати подарунки дітям. З часом день вручення подарунків перенесли з 6 на 25 грудня, тобто на Різдво.

Особливої популярності культ святого Миколая набув у Нідерландах. Це і не дивно, адже Сінтер Клаас, як його там звали, був покровителем не лише дітей, а й моряків, а Голландія була морською країною. У XVII столітті голландські колоністи заснували в Америці поселення Новий Амстердам (нині Нью-Йорк). З ними на північноамериканський континент потрапив і образ святого Миколая. А у 1823 році в одному з американських журналів анонімно було надруковано вірш "Візит святого Миколая" (сьогодні більш відомий як "Ніч перед Різдвом"), в якому розповідалося про такого собі персонажа, що дарує дітям подарунки – Санта Клауса.

Так святий Миколай перетворився на Санта Клауса, який живе на Північному полюсі й пересувається на санях, які тягнуть летючі північні олені. А вже під впливом свого західного "колеги" і "советський" Дід Мороз став добрим і лагідним.

25 грудня весь сучасний світ, святкує Різдво Христове.
Прийшов час і Україні перейти на святкування Різдва 25 грудня разом з більшістю цивілізованих країн. Рішення про перенос святкування Різдва на 7 січня було прийняте "совєтамі" в звязку з тим, що розпочалось у СРСР будівництво "Железного занавеса". Рада християнських Церков України готова до святкування 25 грудня.
У Біблії відсутня дата народження Христа. Відомо тільки, що тоді була холодна пора року і бідна родина Спасителя, приїхала до Віфлієму.
У 431 році на Ефеському соборі було прийняте рішення про святкування Різдва Христового напередодні початку Нового року, саме 25 грудня. Це був наступний день після зимового сонцестояння, коли світло перемагає темряву, коли збільшується день та зменшується ніч. І що цікаво, згідно з Григоріанським календарем день 25 грудня, як тоді у 431 році, так і зараз співпадає з астрономічним календарем. Оскільки це свято не виходить з числа і прив'язане до 25 грудня, то другого Різдва 7 січня не може бути.
У перехідний період можна залишити святкування і 25 грудня, і 7 січня.
З Різдвом Христовим Вас, друзі !
Господь благословить Вас і Ваші родини у День святкування Його народження!

Після прем'єрства нашого лідера Юлії, яка витягла Україну з руїн, а населення із злиднів, російські спецслужби протягли у президенти агента ФСБ Януковича. Вибори були сфальшовані. Зливати Україну під Орду (зупиняти економіку, нищити армію) почав рецидивіст зразу, як сів на трон у 2010 році. Завербували московити його ще у в'язниці, де він був стукачем. Янукович не рубав сук з плеча на якому сидів, а тихо підрубував коріння, збагачувався і не чіпав курс долара, хоча шалено крав і зупинив зростання економіки. Найкращий рівень життя був у 2010 році, а з приходом донецького, проросійського клану рівень життя почав падати за рахунок розкрадань, зменшення робочих місць та інфляції.

В связи с отказом Украины принимать в дар предложенные Канадой истребители F-18 вспомнил американского журналиста, который утверждал, что Штаты предлагали Украине 80 современных вертолетов для закрытия границы - когда еще тема закрытия границы была актуальна и все об этом говорили. Порошенко отказался. Только позже стало ясно почему.

  В американских СМИ эта информация проходила, просто они констатировали факт отказа, а в Украине этот факт скрыли. Но за-то у нас писали, что западные партнеры не спешат помогать оружием, а на самом деле оружие предлагали, но Украина должна была сделать официальный запрос и начать процедуру, без которой передать боевые машины невозможно. От дорогостоящего подарка не отказываются просто так. Американский журналист объяснил этот факт сговором Порошенко с Путиным у которых есть общие интересы.

Канадские истребители, напротив, были широко освещены в медиаресурсах. Поэтому отказаться молча не получилось. Но объяснения Минобороны явно высосаны из пальца - слишком высокая стоимость эксплуатации дорогой техники и необходимость переучивать пилотов. Просто смешно, как будто в природе существует дешевая эксплуатация истребителей. А если уникальная возможность обучения пилотов отпугивает Минобороны - это не Минобороны, а Минсдачи.  Страна собирается в НАТО, но отказывается от дармовых истребителей, стоящих на вооружении НАТО, из-за нежелания обучать пилотов. Не кажется ли вам, что это элементарное предательство?

Я постоянно повторяю бандитам из ДНР/ЛНР, что они не тех людей назначают героями своих республик. Предлагали звание Героя ДНР Гиркину-Стрелкову, но он отказался --  понимает, что настоящие герои ДНР/ЛНР -- Турчинов, Яценюк и Порошенко. Других героев у вас нет и никогда не было. Вы живы и дышите только благодаря заботе ваших героев в Киеве. 

 Украинцы и российские оккупанты продолжат уничтожать друг друга ржавым железом, которое по возрасту старше любого из солдат. Порошенковской власти необходимо всеми силами сохранять паритет, иначе Украина с современным оружием может победить, а это недопустимо для олигархата. 

Украина продалась Западу? Успокойтесь. Никогда еще власть не была настолько пророссийской, никогда еще собственное правительство так откровенно не сдавало Украину врагу.

Діалог:
– Так, значить, українці віддали московитам мову Русі, склали словники. А вони ж нам що?
– Як що? Та ми ж отримали букет кримінальних неологізмів і блямовне покоління пивососів, запрограмоване на злочинність. Дивись…
10 листопада 1917 р. утворився "Московский уголовный сыск" (МУС), у петлицях «сискарів» було зображення лягавого пса, що біжить. Звідси назва «лягавий».
МУС мав «отдел розыска», звідси абревіатура МУСОР – "Московский уголовный сыск отдел розыска".
5 жовтня 1918 р. у Москві при головному управлінні НКВС створено органи карного розшуку – "Московский уголовный розыск" (МУР). Тоді ж у Пітері з’явилися ГОПи – «городские общежития пролетариата», звідси слово – «гопник». До речі, пітерці розпізнавали гопників за червоними шкарпетками.
У часи сталінізму виникло й слово зек. Це не складне слово часів БАМу – «забайкальський комсомолець». Слово виникло за часів будівництва Біломорканалу. Абревіатура «ЗК» походить від офіційної назви рос. "заключенный каналоармеец".
– Ти диви, і правда. А чому ти кажеш про блямовний генофонд пивососів, запрограмованих на злочинність.
– Дивись… За часів козацтва у Запоріжжі панувала одна мова (матюччя не існувала!), одна культура і були відсутні міста (урбанізація). У 70 селищах та 1600 зимівниках регіону проживали 72 000 чоловік. У 1780-81 рр. війська московитів спалили всі зимівники. А тепер згадай, хто будував москалям Запоріжжя (тоді Олександрівськ)?
– Ясно хто – «бєглиє і каторжниє». Вони жили у форштадті, там, де зараз Анголенко.
– Ці московські в’язні стали генофондом на козацькій землі. А згадай, скільки мешканців мало місто у 1917 р. – 24 тисячі -- близько 34% українців, росіян близько 30%, євреїв – 20%, поляків – 6 %, мешкали також німці, хорвати, білоруси, литовці). Жодної української школи, церкви, газети в природі не існувало.
–- А тепер подумай, з чого починалося будівництво "щасливого" соціалістичного Запоріжжя?
1. Із заснування двох найперших у СРСР концтаборів: біля підніжжя майбутнього Дніпрогесу на Павло-Кічкасі та в районі вокзалу Запоріжжя-ІІ. До речі, перед самим приходом німців у 1941 році, Дніпрогес, по ропорядженню з Кремля, було підірвано і у тому потопі потонули більше 50 тисяч людей. Без сумніву, потоп входив у загальний план по знищенню українців бо підірвали без попередження населення.
2. Проведено зачистку від національно свідомих українців. Всього за довоєнний період понад 400 тисяч мешканців області було репресовано ( кожний третій!). Подібна зачистка була по всій Україні.
3. Комуністи провели голодомор. У Запорізькій області вимерло до 25% населення (кожний четвертий!), землі, хати козацьких нащадків, "червона комуністична епідемія" звільнила для переселенців з Московії
Потім почали прибувати поїзди із робочим матеріалом. Це були зеки з усього Союзу (засуджені за вбивства, без освіти). Політичних, людей із освітою і близько не допускали до будівництва.
Населення пережило три голодомори, знищення майже всіх кобзарів та багатьох священиків, а також ліквідацію «ворогів народу». Поповнювалося населення Запоріжжя переселенцями і у 1939 році складало 266 тисяч осіб. Так оті неписьменні кримінальники стали "корінними" запоріжцями.
–- Саме так, чоловіче... Війна знову забрала кращих. 24 травня 1945 року Сталін сказав, що російський народ є найвидатнішою нацією із усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу. А насправді Московія потопила у крові не один народ. Куди встромляє руку Росія, там горе і розруха.
На відбудову Запоріжжя було прислано ще більше зеків, представників нації, яку Сталін назвав “керівною силою Радянського Союзу”. Розповсюджувався міф про зверхність росіян і відсталість "тупих" українців. Наступні 10 років після війни показали печерність і відсталість мислення російського керівництва, а не зверхність -- нездатність, невміння відбудовувати країну, голод, репресії, депортації -- ось характерні дії здійснених "совєтамі".
Населення Запоріжжя зростало поступово, було 450 тисяч осіб на 1949 рік, у 1976 році – 758 тисяч осіб, у 1981 році – 812 тисяч осіб. Щороку на заводи регіону присилали зеків-“хіміків”, які згодом ставали місцевим населенням, за 50 повоєнних років понад 150 тисяч “хіміків” стали генофондом Запоріжжя.
Хронічний стан страху, брак довіри до людей за умов існування армії донощиків, відсутність елементарного відчуття безпеки породили покоління емоційно паралізованих і психічно неповноцінних людей, а страх жертви у свою чергу провокував агресію хижака. Західні туристи акцентували увагу якраз на недоброзичливості московитського населення. Така риса -- це спадок ординського менталітету Московії, яка називалася з середини XIII століття до середини XV століття (біля 200 років) Золотою Ордою.
--- На зміну еліті – носію національної істини і захиснику культурних цінностей, прийшла псевдоінтелігенція, яка мало різнилася від ленінського пролетаріату з убогими цінностями. Вона мала психологію рабського послуху, колоніальне мислення, колоніальну свідомість. Переможно крокувала вихолощена від гідності "совєтская" людина. Ось це принесла нам "совєтізація" від відсталого народу, який не належить до слов'ян (вже доказано).
--- Подібне відбувалося і у Донецьку, Кривому Розі, і у багатьох інших містах. Як відомо, у Сталіна і Жукова був намір переселити всіх українців у Сибір. Але не вийшло, не вдалося переселити, так Сталін влаштував геноцид, а Жуков топив у Дніпрі. Путін продовжив традиції Орди -- пішов війною на Україну, як колись, у середні віки, нападаючи на всіж сусідів. І знову кров, страждання, горе.
"Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери".

В истории нет и не было примеров, чтобы после «братской» помощи Москвы население страны, которой эта помощь была оказана, стало жить лучше. Хуже – полно. То есть всегда
За пять дней до большой войны на корейском полуострове, 20 июня 1950 года в Московском концертном зале имени Чайковского выступают артисты Пхеньянского художественного театра (Корейская народная демократическая республика). Событие не рядовое. Газета Известия на следующий день сообщает: «С большим успехом были исполнены «Кантата о Сталине» А.В. Александрова и «Песня о вожде корейского народа Ким Ир Сене». Репертуар знаковый.
Последние три года жизни советского вождя Сталина пройдут под одной звездой. И имя этой звезде «гражданская» война в Корее 1950-1953 год.
Конечно же, ни одной строчкой, ни одним звуком пропагандисты Кремля не упоминают, что нет никакого Ким Ир Сена, вождя КНДР, а есть капитан советской армии Ким Сон Чжу. Имя, и пристойную легенду «прославленному партизану Ким Ир Сену» сочинили и раскрутили уже в Москве, после того как в 1940-ом будущий «вечный президент», обосновался под Хабаровском, в пехотном училище.
Ким женился в Советском Союзе. Советские офицеры называли его жену Верой. В феврале 1942 года у него родился сын, который на русский манер именовался Юра (будущий Ким Чен Ир). Второго сына назвали Александром. Но мальчик в три года отроду, утонул. Еще через два года скончалась «Вера».
Жуткая закономерность: во все страны, куда входила Москва, следом за ней тянулась бедность, сужение гражданских свобод, консервация отсталости
В августе 1945-го молодого Кима привезли из Москвы в Пхеньян. Переодели в форму офицера советской армии и назначили «национальным вождем». С ним было около 40 корейских "партизан". Все в форме советских солдат. Вежливые, зеленные человечки, с раскосыми глазами, примерно такими же какие сейчас моргают из дула танка в районе Дебальцево.
Так Москва стала готовить «гражданскую» войну в Корее. Ну что-то вроде свержение сеульской хунты, во главе с «фашистом», избранным на выборах, Ли Сын Маном. Ему досталось разгромленное японцами государство, в котором были огрызки деморализованной армии, и абсолютно не было ни одного самолета или танка. В отличии от севера, куда Москва перебросила мощный арсенал легкого и тяжелого вооружения.
После Второй мировой войны корейский полуостров был поделен между севером, со столицей в Пхеньяне, и югом - столица Сеул. С прозападным лидером, выпускником Гарварда Ли Сын Маном по одну строну, и просоветским Ким Ир Сеном, с его единственным в жизни университетом – кружок марксизма -ленинизма. Обе страны не признавали друг друга.
Никита Хрущев, будущий председатель Совета министров СССР и первый секретарь ЦК КПСС вспоминал, как Ким Ир Сен телеграммами, да и при личных визитах в Москву, уговаривал Сталина «прощупать Южную Корею штыком».
Он убедил Сталина, что народ на юге только и ждет помощи, чтобы восстать против антинародного режима. Короче, «Сталин, приди и спаси нас».
Китайский руководитель товарищ Мао Цзедун убедил Сталина, что американцы не вмешаются в конфликт, и что если только тот пожелает Сеул станет легкой добычей Ким Ир Сену (то есть Москвы). Сталин дал добро. Но военное участие СССР в этой авантюре должно было быть скрыто. Исключительно гражданская война трудового народа, против … ну сами понимаете против кого - хунты, клики, империалистов, фашистов, карателей, редисок.
25 июня 1950 года семь дивизий Ким Ир Сена при поддержке ста пятидесяти советских танков Т-34 атаковали юг, и за четыре дня взяли Сеул.
Из сентябрьского выступления Ким Ир Сена на радио Пхеньяна (речь была перепечатана в газете Известия от 14 сентября 1950 года)
«Ныне правительство КНДР осуществляет свои полномочия уже не только в северной части нашей республики, но также на всей территории Южной Кореи. В освобожденных районах восстановлены подлинные органы народной власти – народные комитеты».
Не буду описывать ход войны. Об этом можно прочесть в исторической литературе, открытых источниках. Чаши весов многократно колебались то в одну, то в другую сторону. Остановлюсь на моментах, которые теперь особенно дорогие украинскому сердцу.
Итак, Владимир Путин, ой, извините, Йосиф Сталин и министр иностранных дел Сергей Лавров (еще раз извините, Андрей Вышинский) приказывают советскому представителю в ООН Якову Малику (Чуркин 20 века), бойкотировать заседания Совета Безопасности.
Малик, на правах представителя великой державы, имел право накладывать вето на любую резолюцию ООН, с которой СССР не был согласен. Когда же он по приказу сверху покинул зал заседаний, Генеральная Ассамблея приняла резолюцию, которая признала целесообразным ввести войска ООН для обороны Республики Кореи от международной агрессии. Так американские войска получили право высадиться на горящий полуостров под флагом ООН.
Из сентябрьского выступления Ким Ир Сена на радио Пхеньяна
«Американские агрессоры пытаются прикрыть свои агрессивные действия флагом ООН, основываясь на незаконном решении Совета безопасности, принятом без участия представителей Советского Союза. Для оправдания своего агрессивного нападения на нашу родину, вооруженные американские интервенты называют наш народ, поднявшийся на защиту свободы, независимости и чести своей родины, «агрессором».
Пока «ополченцы» Ким Ир Сена на советских танках колесили по Сеулу, советская общественность, за неимением фейсбука, голосила в прессе, строчила «посты» в «социальных сетях» того времени в газеты Известия, Комсомольскую… Пионерскую…. И просто Правду.
Советские разжигатели мира – официально, месяц спустя 22 советских летчика -истребителя получили на войне в Корее звания Героев СССР. Там же СССР потеряли 335 самолетов и 200 летчиков.
За три года война полностью разрушила экономическую, политическую, общественную жизнь полуострова. Закончилась она стремительно, всего через три месяца после смерти Сталина (я ни на что не намекаю).
Юг и Север зажили своей собственной жизнью. К концу 1950-х Ким Ир Сен расправился с инакомыслящими в Трудовой партии. В июле 1961 он посетил Москву и Пекин, где подписал договоры о дружбе, сотрудничестве и взаимопомощи. США подписали договор о взаимной обороне с Южной Кореей еще в 1954 году.
Ким Ир Сен поставил абсолютный рекорд – он единолично управлял Северной Кореей почти полвека. С того момента, как в 1945 году капитана советской армии Ким Ир Сена советские танки доставили в Пхеньян, и до самой смерти в 1994 году.
В принятой после его смерти конституции 1997 года Ким Ир Сен назван «вечным президентом республики». Затем власть перешла его сыну Ким Чен Иру, после -- его внуку Ким Чен Ыну, который правит в стиле своих отцов и поныне.
КНДР – самое закрытое и одно из беднейших государств мира, с широко сетью концлагерей, выживающий исключительно за счет гуманитарной помощи (которая в том числе приходит из США, Японии, Южной Кореи). ВВП – $ 12,3 млрд - № 118 в мире (ВВП на душу населения - $ 583). Качество жизни в широкой сети концлагерей не поддается измерению.
Южная Корея за последние полвека превратилась в азиатского тигра, в одну из самых передовых и инновационных государств планеты, обеспечив свою узнаваемость такими транснациональными брендами как Samsung, LG, Hyundai, Kia Motors и т.д. ВВП страны $ 1,3 трлн - №15 в мире. (ВВП на душу населения – $ 26,5 тыс – 32 результат)
Послесловие:
Такова действительность. В истории нет и не было примеров, чтобы после «братского» вторжения, (помощи Москвы), хотя бы одна страна в мире стала жить лучше прежнего. Да что там лучше, нет примеров, чтобы стало не хуже.
Жуткая закономерность: все страны, куда входила Москва, следом за ней тянется бедность, сужение гражданских свобод, консервация отсталости. В самых запущенных случаях гуманитарная катастрофа.
Новейшие истории Северной и Южной Кореи, как Западной и Восточной Германии, Израиля и Египта, (Венгрия – 1956, Чехословакия – 1968, Польша – 1981) Молдовы и Приднестровья, Хорватии и Сербии, Грузии и Абхазии – это все иллюстрации к атласу русского мира. Сейчас в него пытаются вклеить еще три странички – ДНР/ЛНР и Крым. Думаете этот эксперимент станет исключением из правил?
Если кто-то знаете исключения из этого правила, куда вошла Московия и там стало лучше, или по крайней мере не хуже, напишите об этом уникальном случае в комментариях. Я такой пример не нашел.