6 вересня 1944 р. "Холмська бригада" УПА-Північ чисельністю 360 бійців під командуванням Олексія Громадюка - "Острізького" здійснила напад на гарнізон 169 полку Внутрішніх Військ НКВД в с.Грива на Волині. Ворог втратив понад 40 вбитих. В повстанськоу донесенні говорилося :

... для організації харчів загін під командуванням сотника Остріжського та сотня Боза прибули до с. Грива. Розвідка донесла, що в селі знаходиться около 50-ти большевиків (пограничників). В зв'язку з тим ком. Остріжський дав такий наказ:

а) Сотеному Нерозлучному зробити заставу на дорозі Грива-Гриневичі.
б) Сотенному Кудиярові зробити заставу на дорозі Грива-Карасин.
в) Сотенному Ігорові зробити заставу по дорозі Грива.
г) Вести наступ на місце розташування ворога наказано старшому булавному Бравлинові.

Громадюк Олексій Романович ( «Голубенко» , «Острізький» )

Частини негайно зайняли свої намічені пункти, а старший булавний Бравлин почав наступати. Підсунувшись скрито під школу де мились червоні (цілковито роздягнені) козаки відкрили сильний вогонь. Червоні не змогли схопитись навіть за зброю, так що через 17 хвилин їх цілковито знищено.

Командир Холмської бригади пор. “Остріжський” (лежить у центрі) разом з підлеглими командирами.

На голос кулеметів до села негайно прибула поміч на автомашинах, що наїхала на засідку де стояв Нерозлучний. Підпустивши на віддаль 50-ти м застава відкрила вогонь по автомашині. Вогонь був так раптовий і цільний, що ворог не вспів навіть зайняти становища, а більшість вже зіскочила з машини. Додаткова поміч прибула ще з с. Карасин, що вв'язалась в бій з відділом Кудияра.

фрагмент із радянського документу про знищення сот.Нерозлучним радянської групи що йшла на допомогу гарнізону

На сигнал ракет, що їх подав ком. Остріжський заряджено відмарш. Відділи зійшлися на зібраному пункті. По зроблених підрахунках ворог втратив в бою понад 40 вбитими та більше 30 раненими.

В бою здобуто 1 станковий кулемет "Максима", 5 ДП, 12 автоматів, 16 СВТ та 12 крісів.
...
ЦДАВО, ф, 3838, оп. 1, спр. 91а, арк. 1-2.


Бійці Холмської бригади УПА
http://urb-a.livejournal.com/3723900.html

4 вересня 1985 року за наказом "Горбі"
був убитий 47-річний воїн Правди і Добра,
Герой Украіни Василь Стус...

Василь Стус. Повернення. Реквієм.

Ця передача створена на Донецькому телебаченні у 2010 році.
У 2011 році творча група була удостоєна "Премії ім. Івана Франка"
у галузі інформаційної діяльності "За кращий твір у ТВ-сфері".
Автор, редактор і ведуча Александріна Кругленко, зараз знімає
біографічний фільм про Василя Стуса.



Можновладці України ніколи не візнавали патріотів України, тому
герой Україні Василь Стус не дочекався від пройдисвітів ні
названої його ім'ям вулиці, ні поіменування його ім'ям університету,
у якому він навчався...

Але його творчість повертається, тому може наші внуки будуть
більше шанувати НАШИХ ГЕРОЇВ – а не чужинських катів України!

"Ми ще повернемось...– але не мертві,
А непереможні і безсмертні!"
\Василь Стус\

                       СЛАВА ГЕРОЮ!

 Життя та творчість Василя Стуса =
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=295

31 серпня 1944 р. в с.Тайкури Здолбунівського району Рівнеської обл. боївка СБ ОУН під керівництвом коменданта СБ ОУН Здолбунівського надрайону , хорунжого УПА Миколи Міськова - ("Бойко" , "Чорнота") виявила та знищила спецгрупу ОББ УНКВС Рівненської обл. , що діяла під маркою повстанців.

ЧКісти під маркою повстанців

В радянському донесенні повідомлялося :

УПРАВЛЕНИЕ ВНУТРЕННИХ ВОЙСК НКВД УКРАИНСКОГО ОКРУГА

7 сентября 1944 г. гор. Киев.

Сов. секретно

КОМАНДИРАМ СОЕДИНЕНИЙ ВВ НКВД УКР. ОКРУГА

ТОЛЬКО 9, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24 и 25 стр., 18 кп.

По данным Управления НКВД Ровенской области 31-го августа 1944 года в с. Тайкуры Здолбуновского района бандой "СБ", переодетой в форму военнослужащих Красной Армии, уничтожена спецгруппа ОББ УНКВД в количестве 7 человек.

Бандитами у убитых забраны все документы, в том числе специальные удостоверения за № 625 от 25.8.44 года на имя ПИВОВАРЧУКА Александра Кириловича и за № 631 от 25.8.44 г. на имя ЛИСА Василия Ивановича, в которых говориться, что предъявитель удостоверения является командиром истребительного взвода Управления НКВД Ровенской области и командируется в Здолбуновский район для выполнения спецзадания, для чего в его распоряжении находится 10 бойцов с полным вооружением. Срок удостоверения по 25 сентября.

Ввиду возможности использования бандитами забранных документов в своих преступных целях, с получением ориентируйте начальников гарнизонов в районах Вашей дислокации на предмет задержания указанных лиц.

ВРИО НАЧАЛЬНИКА ВНУТРЕННИХ ВОЙСК НКВД УКРАИНСКОГО ОКРУГА

ПОЛКОВНИК ПРОКОФЬЕВ

БТУ: Ф.П Потичного –спр-3 , арк-68.

повстанське донесення :


А ось на фото ті хто боровся із ЧКіськими провокативними групами - бійці СБ ОУН :

3 - "Холодний" , 2 - "Цяпка"


Слідчі надрайонової референтури СБ ОУН з Бережанщини: Михайло Гишка ("Крук"), Зиновй Бондарець ("Ромко" )


Боївка СБ ОУН "Яра" з Чортківщини.


еСБісти із Чернівеччини


боївка СБ "Довбуша"




"Лоза" та "Когут"








Боївка СБ "Грізного"

http://urb-a.livejournal.com/3666124.html

Ви вважаєте що про це слід казати?

Та про це СЛІД КРИЧАТИ!

Українців просто ВБИВАЮТЬ...

Влада поховала язики між сідницями. А чому мовчить опозиція???

Війна після війни: документи репресивно-каральних органів як джерело вивчення діяльності національно-визвольного руху на території Сумської області (до 65-річчя закінчення Другої світової війни)

Період 30-х - 50-х років XX століття в Україні досить складний і неоднозначний в оцінках істориків. Погляди на політичні про­цеси, що відбувалися в ті роки, є часом діа­метрально протилежними, суперечливими. З відновленням Україною незалежності зроб­лено перші кроки з переосмислення ролі і місця Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії в боротьбі українського народу за державність. Особ­ливо активізувались такі дослідження в ос­танні півтора роки. Проте, майже всі до­слідники стоять перед проблемою використання документів противників ОУН - УПА, які переважно «грішать» оціночними суджен­нями та неточностями, з тієї причини, що пи­сались вони в умовах жорстокого протисто­яння та були призначені для використання в пропагандистській роботі. Певною мірою така особливість цих джерел і сьогодні іноді не береться до уваги несумлінними дослідни­ками задля творення уже новітніх міфів.

Останнім часом стають доступними доку­менти з цієї проблематики, які містять факти, вислови та судження, що виходять за рамки кліше про «українсько-німецьких буржуаз­них націоналістів». На момент їх створення вони призначались переважно для інформу­вання вищого начальства про наслідки оперативно-розшукової діяльності, або були листуванням органів МДБ та міліції з партій­ними органами. Частина цих документів - позасудові кримінальні справи управлінь Служби Безпеки України, які передані на зберігання до держархівів областей та ма­теріали архіву УМВС України в Сумській об­ласті. Тож розширюється можливість залу­чення до наукового обігу і висвітлення озна­ченої проблеми на основі тих документів, через призму яких можна більш об'єктивно проаналізувати такі питання, як методи ді­яльності репресивних органів тоталітарних держав-загарбників проти українських пар­тизанів, стосунки останніх з місцевим укр­аїнським населенням і, зрештою, методи та форми діяльності самих учасників українсь­кого руху Опору. Це дасть в руки дослід­ників нові факти, дозволить виявити причинно-наслідкові зв'язки і наблизити нас до історичної правди.

З іншого боку, на сьогодні бракує праць, які б розкривали регіональну специфіку укра­їнського руху опору та боротьбу з ним ні­мецьких і радянських спецслужб, особливо в східних областях України. Нарешті, сама по­становка питання про діяльність ОУН - УПА на сході України до останнього часу наштов­хувалася на усталений міф про теорію і практику українського націоналізму як типо­вого західноукраїнського явища, особливо, коли це стосувалося Сумської області - «ко­лиски радянського партизанського руху».

На сьогоднішній час опубліковано низку документальних праць про український виз­вольний рух таких істориків, як В. Косик1, В. Сергійчук2, І. Білас3. Регіональні особли­вості українського руху Опору, з викорис­танням документів його ворогів, частково досліджені в роботах М. Коваля4, С. Бутка5, О. Яценка6, І. Іванченка7.

Висвітлення діяльності підпілля ОУН на території Сумщини на перших етапах роз­робки цієї проблеми починалося, як прави­ло, з діяльності похідних груп у 1941 ропі. Однак, останні знахідки в Держархіві Сумсь­кої області (далі - ДАСО) свідчать, що Про­від ОУН скористався з подій вересня 1939 року для розбудови своєї агентури на Сході. Ілюстрацією цього є справа зі звинувачення Голотяки Іллі Олексійовича, 1919 р. н., урод­женця с. Жукотин Турчанського р-ну Львів­ської обл. Його арештували на шосткинських торфорозробках у 1940 р. За його зізнан­ням - член ОУН з 1934 року. Одержав псевдо «Дніпро». Серед зверхників називає Рачкевича і «Кіндрата» - районового провідника м. Турка. За їх завданням розповсюджував «Сурму», потім вступив до польської моло­діжної воєнізованої організації «Юнацька Гуфце праця», де займався збиранням інфор­мації про кількість її членства в Стрию, Кра­кові, Варшаві. Серед спільників називає та­ких людей: Жабич Лука Гнатович, Рудий Степан Федорович, Буц Мілько Федорович (Всі троє з Жукотина, останніх двох Жабич переправив на вишкіл до Німеччини), Лехновський Іван Павлович, Угринчук (м. Трускавець), Дністрян Семен, Дякович Олек­сандр (обоє були в м. Шостка). Також він зга­дує про повстання проти Польщі в с. Жукотин у 1939 році, яким керували члени ОУН: Корчинська Ніна Миколаївна та Соболь Бог­дан. Повстання було придушене поляками, а село спалене.

Отже, можна говорити про перебування на Сумщині емісарів від ОУН ще перед ні­мецько-радянською війною8.

Є серед документів ДАСО й інші повідом­лення про перебування кур'єрів від ОУН в Сумській області, а саме: в Кролевецькому, Конотопському та інших районах. Одним з таких кур'єрів міг бути Падалко Василь - хо­рунжий армії УНР, який емігрував до Поль­щі, потім до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1922 та 1934 роках він нелегально приїздив до Києва, де давав розпорядження зв'язковим з с. Дубовичів теперішнього Кролевецького району, Конотопу, Кролевця і повертався за кордон. За словами осіб, які контактували з В. Падалкою і допитувались органами НКВС, подібні підпільні організа­ції існували на Білоцерківшині і Волині9.

Могила В.Падалки на цвинтарі Бавнд-Брук (США)

Третій раз зв'язковий приїздив до Коно­топа влітку 1937 року10. Характерно, що чекістські документи, повідомляючи про другий і третій його приїзд, вже називали Ва­силя Падалку одним із кур'єрів ОУН на сході України11, тоді як у 1922 році він фігурував просто як зв'язковий одного з закордонних центрів. Якщо належність Падалки до ОУН підтвердиться, можна буде говорити про ви­явлення організаційних каналів, якими, як відомо, користувався Євген Коновалець для розбудови підпілля ще у 30-х роках.

Наступний масив документів, які розкри­вають особливості підпільної діяльності ОУН на Сумщині - це матеріали німецьких і радя­нських органів безпеки, і стосуються вони періоду нацистської окупації території Сум­ської області у 1941-1943 рр.

Відомо, що на Сумщину було спрямовано кілька учасників похідних груп для розбудо­ви підпілля, а осередок ОУН в Сумах було закладено учасниками Середньої похідної групи, частина якої після загибелі в Мирго­роді її провідника М. Лемика досягла Сум восени 1941 року. Пізніше, для посилення осередку, було переведено до Сум підпіль­ників з Вінниччини на чолі з обласним про­відником В. Яворівим «Бойком» та Є. Петерзіль12.

Протягом 1942 року підпільникам вдало­ся закласти кілька осередків в районах об­ласті. В Роменському районі організаційну роботу проводив «Остап» (справжнє ім'я не встановлено), який прибув з Полтавщини13. Невідомо з яких причин, але розв'язка на­ступила восени 1942 року.

12 грудня 1942 р. німецький військовий комендант м. Суми повідомляв вищу інстан­цію, що військовою контррозвідкою у Сумах розкрито оунівську організацію, керовану з Києва. «Досі арештовано обласного керівни­ка Сапуна, двох районних керівників і ще 38 чоловік». Далі у повідомленні говориться: «Керівники ОУН (бандерівської) добирають потрібних їм людей і пропонують їх німець­ким установам як особливо надійних осіб... Згідно з деякими чутками ОУН планує ство­рити в Конотопі фабрику боєприпасів... Ор­ганізацію побудовано за «круглим принци­пом». Зовнішнє коло помітно піддає себе не­безпеці, а ядро схопити неможливо»14.

Ще вичерпніше про цю подію повідомля­ло радянське джерело. Старший помічник начальника політичного відділу Центрально­го штабу партизанського руху полковник Конкін 30 жовтня 1943 року засвідчував: «Протягом трьох місяців ідуть арешти (німця­ми) членів ОУН. Арештовано до 3000 осіб. З них у Сумській області 280 чоловік. Серед арештованих багато вчителів. У Сумській області арештовані керівники ОУН: заступ­ник Сумського бургомістра Седененко, бур­гомістр Краснопільського району Мірошни­ченко - колишній головний бухгалтер Крас­нопільського млина, головний інспектор школи - Сапунін, Погляділов і Сонуля, які в Західній Україні організували повстання проти Червоної Армії. Арештовано 4 перек­ладачі Краснопільського і Сумського комен­дантів з української поліції»15.

Документи Державного архіву Сумської області підтверджують факт розстрілу і спа­лення українських підпільників разом з інши­ми громадянами у дворі сумської в'язниці 20 лютого 1943 року: «В феврале месяце 1943 г. отступая из города Сумы немцы согнали всех арестованных тюрьмы в ямы двух овощехранилищ (...) в количестве 650 человек, заперли двери овощехранилищ, открыли воздушные отверстия и начали бросать туда ручные гранаты, затем вылили в эти же отверстия горячую жидкость и подожгли, в результате чего все находившиеся там люди сгорели живьем. Среди сгоревших были следующие жители г. Сумы: фельдшер 2-ой городской поликлиники Долгополов, фельд­шер железнодорожной станции Сумы Гузик, директор школы № 18 Саленко, учитель одной из школ Сапун и ряд других16.

На сьогоднішній день удалося встанови­ти, що Семен Семенович Сапун до війни був учителем фізики 4-ї Сумської школи, колиш­ній член СВУ, за що і був репресований у 1938 році. З початком німецької окупації йому вдається організувати «Просвіту», під опікою якої діяли школа перекладачів, укра­їнська гімназія, школа художньої вишивки. В школі перекладачів відбувалася підготовка підпільників ОУН.

Що стосується відомостей про діяльність оунівського підпілля в районах Сумщини, то цю тему можна дослідити на основі листу­вання радянських партійних органів. Так, секретар Конотопського міському КП(б)У Хижняк в доповідній записці першому секре­тарю Сумського обкому КП(б)У Іванову по­відомляв, спираючись на оперативні дані спецслужб, що в період німецької окупації на території міста діяло два підпільних оунівських осередки: окружний і районний, ке­рівники яких: Короленко-Таланчук, Судько, Школяренко після війни були взяті органами МДБ в агентурну розробку17. Також началь­ник Лебединського райвідділу МДБ в інфор­мації за квітень 1946 року повідомляв, що в період окупації в місті була організована «Просвіта», а згодом мережа ОУН, один тіль­ки актив якої налічував 50 чоловік18.

На основі цих та інших повідомлень мож­на зробити кілька попередніх висновків сто­совно діяльності підпілля ОУН на Сумщині в період німецької окупації:

Перші підпільні осередки закладалися через утворення «Просвіт», які деякий час були легальним прикриттям для ОУН.

Використовуючи участь в «Просвітах» представників місцевої інтелігенції, оунівці просувають на роботу до місцевого адмі­ністративного апарату своїх представників.

Агенти радянських спецслужб, які, як відомо, також використовували адміністра­тивний апарат, відслідковували діяльність українського підпілля і оперативно інформу­вали своє керівництво.

Репресії гітлерівців проти ОУН не зни­щили всієї підпільної мережі на Сумщині - після 1943 року справою виявлення уцілілих учасників підпілля займалися радянські слід­чі органи.

Слід зазначити, що виявлення підпільної мережі ОУН на Сумщині енкаведисти здійс­нювали шляхом різних провокацій. Вони ще у 1943-1944 рр. активізують створення на східній Україні провокативної мережі «лже ОУН». Це, на їхню думку, давало можливість, з одного боку, виявити давніх членів та спів­чуваючих, які мали зв'язки з ОУН і залиши­лись невикритими радянськими спецслужбами; з іншого боку, виявляти націоналістич­ний елемент, втягуючи його в «організацію», і пізніше позбавлятись від нього шляхом зни­щення або використовувати для агентурної розробки. Таким чином, до речі, енкаведис­ти планували знищити Максима Рильського та Остапа Вишню, щоб звинуватити у цьому злочині українське підпілля. На щастя, Служ­ба Безпеки ОУН дізналася про цю прово­кацію і попередила письменників19.

Згодом сталінськими спецслужбами було створено фіктивний провід ОУН на сході України та ряд регіональних осередків. Та­ким чином, на 5 березня 1944 р., за повідом­ленням радянських органів безпеки, на тери­торії Сумської області було виявлено чотири осередки ОУН, заарештовано 18 учасників і на двох оголошено розшук20.

Останнім часом вдалося розшукати доку­менти, які свідчать про те, що наші земляки брали участь у боротьбі УПА не тільки на за­хідних землях України, а й безпосередньо на території Сумщини. На сьогоднішній день по­ки що залишаються невідомими ті організа­ційні схеми, за якими керівництво українсько­го руху Опору проводило переїзд зв'язкових підпілля та рейди загонів УПА на східноукра­їнські терени. Серед цих груп на території Сумської області в завершальний період вій­ни та в різний час після неї відомі такі:

-         боївки братів Супрунів і братів Лузанів - Олександра та Івана (про них трохи далі).

-         боївка «Дулі», яка, за повідомленнями радянських джерел, «просочилася» з Волині і діяла на території Глухівського та Кролевецького районів. Вона здійснювала успішні напади на колгоспи, сільради, використову­ючи при цьому лісисту місцевість. У травні 1946 р. під час засідання сільради с. По­ділки, на якому обговорювався план поши­рення внутрішньої позики, партизани від­крили по активістах вогонь, убили секретаря парторганізації. Про це стало відомо Хрущо­ву, який особисто контролював проведення операції проти повстанців21.

-         Зовсім невелика група УПА під керів­ництвом братів Семенцових діяла на Глухівщині. Згодом вона поширила свою діяльність на Путивльський та Шалигинський райони. Відомо, що 30 травня 1947 р. відбувся ос­танній бій упівців із міліцією, який тривав по­над 4 години. Частина бійців загинула, ін­шим вдалося вийти з оточення. Остаточно міліція ліквідувала цю групу восени 1948 р.22

Проте найбільшого розголосу набула ді­яльність невеликої боївки УПА, яка оформи­лася в липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів. її очо­лював уродженець с. Вовківців Роменського району Цуб Микола Іванович. Він мав по­стійний зв'язок з Головним Командуванням УПА, неодноразово їздив на Рівненщину, звідкіля привозив інструкції про плани на­ступних дій. Сама група була невеликою - всього 6 чоловік, і складалася в основному з жителів сіл Вовківців та Погожої Криниці, терен яких був основною базою повстанців. Інструктивні наради за участю симпатиків з місцевого населення проводились на х. Ши­рокий Яр Роменського району. Завдання цього загону полягало в проведенні зброй­них акцій проти установ та представників радянської влади. При чому акцентувалася увага на тому, щоб знищувати тільки тих кол­госпних активістів, які були відомі своїм жор­стоким поводженням з мирним населенням. Під час експропріацій майна колгоспів по­встанці вели роз'яснювальну роботу серед населення про мету своєї боротьби23.

У ніч з 11 на 12 листопада 1944 року цим загоном було проведено напад на бригаду колгоспу ім. Будьонного (с. Вовківці), такий же наліт було здійснено 15-16 листопада в с. Погожа Криниця. Причому, як повідомля­ли своє начальство агенти НКВС: «все награ­боване майно і продукти харчування бан­дою було роздано населенню, яке співчува­ло їй і надавало всіляку підтримку»24.

Листівка (іл.1, іл.2), яку розповсюджувала боївка УПА по селах Роменського і Недригайлівського районів

(Архів УСБУ в Сумській області, спр. П-5988, т. 2, арк. 580 (пакет).

Після вбивств кількох активістів Недригайлівський та Роменський райвідділи НКВС попросили допомоги з обласного центру. Було заведено агентурну справу «Автоматчики». Оперативну групу ББ («борьба с бан­дитизмом» - рос.) з виявлення і знищення за­гону УПА очолив підполковник держбезпе­ки Юсфін. Для агентурної діяльності Органи НКВС завербували одного жителя с. Вільша­на Недригайлівського району, який став «учасником» загону. Крім того, колишній ва­тажок однієї з кримінальних банд, перевербований працівниками НКВС, одержав аген­турну кличку «Гром» і був закинутий в район дій загону Цуба. 16 листопада 1944 року він зустрівся з Цубом біля хутора Ракова Січ Коровинської сільради Недригайлівського ра­йону і з того часу регулярно повідомляв сво­їх господарів про чисельність, місце перебу­вання та плани партизанів.

У ніч з 12 на 13 фудня 1944 року по­встанці ще розповсюджували листівки УПА в Погожій Криниці, Вовківцях і Коровинцях, не знаючи про те, що кожен їхній крок уже контролюється ворожою агентурою. Ко­ли «Гром» повідомив про заплановані замахи на місцевих партійних керівників, було здійс­нено операцію відділу ББ із знищення загону Цуба. 19 грудня 1944 року під час бою в х. Широкий Яр Роменського району командир загинув, учасники були схоплені25. В штаб-квартирі повстанців була захоплена зброя та 60 листівок Головного Командування Україн­ської Повстанської Армії. Про подальшу долю арештованих вояків нічого не відомо.

Фото, вилучене в одного з учасників боївки УПА - Василя Ємця з підписом на звороті:

"На добрую память своєму сину Васі О. В память Отечественной войни 1944 року 24 сентября. Ємець О.П." 

(Архів УСБУ в Сумській області, спр. П-5988, т. 2, арк. 580 (пакет). 

З повідомлень Сумського обласного управ­ління НКВС видно, що на боротьбу з укра­їнськими повстанськими загонами були ки­нуті значні сили каральних органів і партій­ного активу. Так, тільки в травні 1944 року було проведено 60 суцільних прочісувань в населених пунктах та 6 лісових масивах пло­щею в 58 км2, завербовано 677 агентів се­ред місцевого населення, у червні того ж ро­ку було організовано для тієї ж мети 18 опе­ративних бойових груп з числа комуністів, комсомольців та колишніх радянських пар­тизанів26. У доповідній записці на ім'я нар­кома Внутрішніх Справ УРСР Рясного за жовтень 1944 року говорилося про те, що: «вся агентурна сітка, як по відділу ББ, так і по районах області була виключно скерова­на на викриття контрреволюційного націо­налістичного підпілля». Водночас наголошу­валось на необхідності виявлення «дезертир­ського і бандитського елементу як бази повстанського руху».

У секретних донесеннях Конотопського міського відділу МГБ Конотопському райко­му КП(б)У за березень 1948 року повідомля­лося, що «На территории Конотопского и Кролевецкого районов продолжительное время действовала террористическая банда УПА, основным кублом этой банды являлось с. Озаричи, так как в селе Озаричи прожива­ли и скрывались главари банды УПА, братья Лузаны»27. З іншого документу відомо, шо брати Лузани: Олександр та Іван, у березні 1948 року на чолі свого загону здійснювали напади на партійні та радянські установи, розташовані в Конотопському і Кролевецькому районах Сумської області та Коропському районі Чернігівської області. «При чем во время налетов на культурные обьекты, как-то: клубы и ленуголки, конторы колхозов и сельсоветов, уничтожали портреты руководителей партии и советского правительства, и революционные плакаты...»28. Інше повідомлення доносить, що в селі По­півка, Конотопського району діяла боївка УПА під керівництвом братів Супрунів: Ти­мофія і Григорія29.

Отже, спираючись на ці та деякі інші до­кументи, можна стверджувати, шо протягом 1947-48 рр. на терені сіл Бочки, Попівка, Озаричі, Тулушка, Ленінське (Спаське), Ко­зацьке, Любитово велася справжня партиза­нська боротьба під ідеологічними гаслами ОУН-УПА.

Як видно з документів відділів ББ по Сум­ській області, така діяльність збройного під­пілля ОУН серйозно непокоїла радянське керівництво. 17 вересня 1947 року на адре­су начальника УМВС в Сумській області Со­колова прийшло розпорядження Т. Строкача: «Не пізніше 3/Х - 47 р. надайте дані про антирадянські прояви: Терористичні акти, диверсії, розповсюдження антирадянських листівок, прояви націоналістичного банди­тизму, скоєних учасниками ОУН та іншими антирадянськими елементами за період з 1/Х - 47 р. по 10/Х-47 р./

В повідомленнях опишіть кожен випадок антирадянських проявів, вказавши при цьо­му характер проявів, ким вони скоєні і на якому грунті»30.

У цьому ж документі розміщений звіт, з яко­го відомо, шо «В ніч на 20 січня 1947 року бандугрупуванням УПА, яке розроблялося по агентурній справі «Бойовики» було здійснено збройний напад на колгосп «Переможець» ху­тора Зазірського Глухівського району»31.

У ніч на 15 серпня ц. р. два учасники УПА, озброєних автоматами, здійснили на­пад на контору колгоспу с. Ленінське Кролевецького району. При цьому сторожам вони заявили: «ми не бандити, а люди котрі бо­рються за самостійну Україну. Ми колгосп­ників не грабуємо, а беремо тільки в колгос­пах, так як все одно усі продукти будуть ви­везені комуністами, а колгоспникам нічого не залишиться»32.

Отже, на основі нещодавно виявлених до­кументів можна зробити висновок, що Провід ОУН, а згодом і Головне Командування УПА, наполегливо працювали над закріп­ленням своєї ідеологічної та військової при­сутності на північно-східних землях України. В період II Світової війни і після неї окремі боївки УПА діяли і на території Сумської об­ласті. Більш того - їх дії знаходили підтримку місцевого українського населення, особливо в період голоду 1946-1947 рр.

Проте, тільки дослідження всього комп­лексу документів ворожих спецслужб, а та­кож документів самих структур ОУН-УПА дасть можливість створити цілісну картину того, що відбувалося на Сумщині під час Другої Світової війни і протягом майже деся­ти років після неї.

http://history.sumynews.com/xx/1939-1945-sumshchina-v-roki-ii-svitovoji-vijni-bojovi-diji-okupatsiji-rukh-oporu/item/685-viina-pislia-viiny-dokumenty-represyvno-karalnykh-orhaniv-iak-dzherelo-vyvchennia-diialnosti-natsionalno-vyzvolnoho-rukhu-na-terytorii-sumskoi-oblasti-do-65-richchia-zakinchennia-druhoi-svitovoi-viiny.html

Далі мовою оригіналу:

В Херсоне россияне требовали снять украинскую государственную символику с пассажирского теплохода. Об этом сообщила на своей странице в сети Facebook глава Ассоциации сельских, поселковых советов Херсонской области Наталья Возаловская.

«На пассажирский теплоход «Арарат», капитаном которого является Колесник Сергей Михайлович, вместе с отдыхающими поднялись и трое гостей из соседней России, и сразу же подошли к матросу Ивану Сироте с претензиями», - пишет она.

«Гостям не понравилось, что на теплоходе были наклеены плакаты с трезубцем (малый Герб Украины), флаг Украины, и еще с выборов висела символика партии «Свобода» (флажок и календарь с портретом Тягнибока). Гости визжали: - «Снимите это немедленно! Это разжигание вражды между народами», - уточняет Возаловская.

«Матрос объяснил, что это не «безобразие», а символика Украины, утвержденная Конституцией государства. Что же касается «бандерщины», то партия «Свобода» является парламентской партией, как и Партия регионов, символика которой наклеена, навешана, нацеплены повсюду», - отмечает автор.

Перед тем, как покинуть теплоход, гости грозно предупредили: «У нас везде связи, завтра вы уже не работаете!».

«На следующий день на теплоход прибежал замначальника администрации портов Донец Анатолий Иванович и начал с криком срывать символику со стен, засовывая все в карман, мол, это «улики». Анатолий Иванович потрясал какой-то бумажкой, то ли из горсовета, то ли распечаткой статьи с Интернета о недовольстве россиян - по крику было не понятно», - пишет Возаловская.

«Здесь должен висеть портрет Ленина, а ты, Иван Иванович, зачем крестик напялил, ты что в Бога веруешь? Все, немедленно пишите заявление об увольнении по собственному желанию!», - цитирует она замначальника администрации портов.

«На следующий день команде запретили выходить в рейс, но после аргументированных и убедительных возражений капитана, который работает в херсонском речном порту уже 43 года, теплоход все же выпустили в рейс и сменили гнев на милость, приказали писать заявления на увольнение по собственному желанию... но без даты», - подытожила Возаловская.

http://atn.ua/proisshestviya/v-hersone-skandalrossiyane-potrebovali-snyat-s-teplohoda-ukrainskuyu-simvoliku