8-11 вересня 1943 р. чота особливого призначення "Берези" із загону ім. Богуна у кількості 44 повстанців, яка розмістилася у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці , в селі Новий Загорів Локачинського району Волинської області, була оточена німецькими карателями. Повстанці були озброєні трьома ручними кулеметами, станковим кулеметом "Максим" і легкими мінометами.

Повстанці на території монастиря, стиснуті кільцем переважаючими силами ворога, хоробро відбивали всі атаки. Фашисти кинули проти повстанців підрозділи мотопіхоти, польських поліцейських, міномети, артилерію, танкетки та 3 літаки-бомбардувальники.

Пам'ятник загиблим бійцям чоти "Берези" під час героїчної оборони монастиря в с. Новий Загорів 8-11.09.1943 р.


Руїни Різдво-Богородицького монастиря, де 8-11 вересня 1943 р. чота УПА "Берези" тримала оборону проти німців з поляками.

Німці проводили масоване бомбардування монастиря і околиць авіацією та гарматний обстріл з танкеток. Однак штурм, який німці розпочали після бомбардування був відбитий. У результаті бою, після 8 атак, німці з поляками відступили, зазнавши великих втрат (точно число загиблих невідоме, але, очевидно, складало кілька сотень осіб, дехто нараховує 400 - 540, інші - 90-100 загиблими). Після цілого дня боїв о 2 годині ночі 12 вересня під покривом туману повстанці на чолі з політвиховником "Гивою" здійснили відчайдушну спробу прориву через німецькі окопи. Вирватися вдалося 12-тьом, троє сховалося в нішах і підвалах монастиря, 29 загинуло в бою.


Тоді загинули:
1.кулеметник Бабій Давид Васильович (1917 р.н., с. Стрільче Горохівського р-ну Волинської обл.)
2.ройовий Брись Семен Петрович (1923 р.н., с. Деречин Іваничівського р-ну)
3.стрілець Гаврисюк Кузьма Степанович (1921 р.н. с. Старий Загорів Локачинського р-ну)
4.стрілець Дорощук Петро Кирилович (1920 р.н., с. Брани Горохівського р-ну)
5.стрілець Зеленський Олександр Антонович ("Зелений", 1922 р.н., с. Озірці Горохівського р-ну)
6.стрілець Книш Іван Григорович (1922 р.н., с. Скобелка Горохівського р-ну)
7.стрілець Коваленко Олександр Михайлович (1925 р.н., с. Деречин Іваничівського р-ну)
8.ройовий Ліщук (Лищук) Михайло Оксентійович (1923 р.н., с. Мар'янівка Горохівського р-ну)
9.стрілець Ліщук (Лищук) Григорій Оксентійович (1922 р.н. с. Мар'янівка Горохівського р-ну)
10. стрілець Ліщук Іван Петрович ("Вишня", 1922 р.н., с. Мар'янівка Горохівського р-ну) - дані про участь у бою суперечливі. Можливо ішлося про Григорія Ліщука.
11.Ліщина Михайло (1924 р.н., с. Мар'янівка Горохівського р-ну) - дані про участь у бою суперечливі, можливо ішлося про Михайла Ліщука.
12. стрілець Максимчук Олександр (імовірно, 1922, з Локачинського р-ну)
13.кулеметник Майко Іван Федорович ("Славко", 1921 р.н.)
14.стрілець Матвійчук Микола Олександрович (1925 р.н., с. Городище-2 Луцького р-ну)
15.чотовий Марценюк Федір (Андрій?, Антон?) ("Береза", імовірно, 1919 р.н., імовірно, с. Княже суч. Сокальського р-ну Львівської обл.)
16.стрілець Мороз Василь Павлович (1923 р.н., с. Риковичі Іваничівського р-ну)
17.стрілець Новосад Василь Романович (1923, с. Риковичі Іваничівського р-ну)
18.стрілець Панасюк Володимир ("Чорний", 1920 р.н., с. Жашковичі Іваничівського р-ну)
19. стрілець Хринюк Степан Семенович ("Терен", можливо, 1923 р.н., с. Скобелка Горохівського р-ну)
20.стрілець Шеремета (1922 р.н., с. Журавники Горохівського р-ну)
21.стрілець Шуст Іван (1922 р.н., уродженець с. Зборишів Горохівського р-ну)
22. стрілець Янюк Сергій Михайлович (1925 р.н., с. Скобелка Горохівського р-ну)
23.Невідомий наймолодший (бо мав 17 років)
24. Невідомий росіянин-мінометник
решта - невідомі.

Ліщук (Лищук) Михайло Оксентійович та Ліщук (Лищук) Григорій Оксентійович. Загинули у бою чоти УПА проти нацистів у Новому Загорові 11.09.1943 р.


Майко Іван Федорович. Загинув у бою чоти УПА проти нацистів у Новому Загорові 11.09.1943 р.


Книш Іван Григорович. Загинув у бою чоти УПА проти нацистів у Новому Загорові 11.09.1943 р.


Янюк Сергій Михайлович. Загинув у бою чоти УПА проти нацистів у Новому Загорові 11.09.1943 р.



У брошурі Мелетія Семенюка "Боротьба УПА з німецькими окупантами" вказується, що одного з повстанців, росіянина, німці зловили й повісили. Загиблих героїв місцеві жителі поховали у спільній могилі біля храму. Завдяки спогадам жителя села Старий Загорів Василя Максимовича Барана, записаних влітку 2003 року, можемо ідентифікувати одного з невідомих героїв тієї битви, який у Семенюка виступає як росіянин. Насправді, це українець, уродженець Житомирщини, Андрій Болботко. Вихований у дитячому будинку, на початку німецько-радянської війни рядовий Червоної армії. Потрапив до німецького полону, звідки втік й пішов до УПА. Можливо, він є одним із невідомих бійців чоти "Берези", які поховані у спільній могилі.


Наказ-повідомлення про славетний бій з німцями в с. Новий Загорів Волинської обл. Опубліковано: Літопис УПА. Нова серія. - Т.2. - Торонто-Львів, 1999. - с.505-506.

Бійці УПА, які вижили в бою:

1.Андрійчук Іван (можливо, колонія Зигмунтівка)
2.Бабій Федір Іванович ("Макаренко", 1914 р.н., с. Стрільче Горохівського р-ну Волинської обл.) - кулеметник
3.Баламут Іван Андрійович ("Марко" або "Граб", 1924 р.н., с. Мар'янівка Горохівського р-ну)
4.Бурачинський Андрій Юрійович ("Черешенко", с. Озютичі Локачинського р-ну) - зв'язковий штабу загону ім. Богуна, до складу чоти не входив.
5.Войтович Степан (із с. Твориничі Локачинського р-ну Волинської обл.)
6."Гайсик" - кулеметник
7."Гива" (можливо, Іщук Михайло Петрович, 1917 р.н. с. Підбереззя) - політвиховник
8.Грибок Захар Микитович (1923 р.н., с. Скобелка Горохівського р-ну)
9.Кащук Микола Антонович ("Нора", "Бура", "Скита", 1912 р.н.)
10.Коцюба Петро Михайлович ("Грізний", 1921 р.н., с. Зелене Горохівського р-ну) - ройовий
11.Лукашук Феодосій (із с. Риковичі Іваничівського р-ну)
12.Сорока Петро Миколайович (із с. Скобелка Горохівського р-ну)
13.Стасевич Семен (с. Кваси Горохівського р-ну)
14.Федорчук Василь Леонтійович (1921 р.н., с. Ревушки Турійського р-ну)
15.Якубчук Ніл Ксенофонтович ("Малий", 23.05.1921 р.н., с. Стрільче)
16.Яремчук Григорій Андрійович ("Ліщина", 1922 р.н., с. Довге Горохівського р-ну Волинської обл.)


Яремчук Григорій Андрійович. Учасник бою чоти УПА проти нацистів у Новому Загорові 11.09.1943 р.

Член суспільно-політичної рефрентури, згодом відомий дисилент Данило Шумук так писав про героїв Нового Загорова:

"Звичайно, коли б це були не стрільці УПА, а червоні партизани, то їм би всім потім присвоїли звання «героїв» і про них писали б багато репортажів, а може й романів. Але це були не червоні партизани, а стрільці УПА. Тим із них, що лишилися живими, довелося потім каторгу відбувати на далекому Заполяр'ї в Норильську. І їх там обзивали «фашистами» й «німецькими підсобниками»..."

Останній з учасників бою, що вижили, Григорій Яремчук, помер 2001 р.

У 2003 р. біля місця бою поставлено пам'ятник, на якому викарбувано імена загиблих солдатів УПА.

Схематично бій проти нацистів у Новому Загорові відтворено в кліпі Тартака й Нічлави "Не кажучи нікому". Поет-шістдесятник Микола Холодний написав поему "Пам'яті 29" (Холодний Микола. Пам'яті 29-ти. Поема-хроніка. Передмова проф. Михайла Шалати. – Дрогобич: Коло, 2003).

Цьому бою присвячено народну пісню "В Загорові на горі":


1. В Загорові на горі,
у старім манастирі,
у неділю, рано-вранці,
там молилися повстанці.

2. "Благослови, Божа Мати,
на ворогів міцно стати,
боронити Україну
по лицарськи - до загину."

3. "Борітеся, мої діти,
бідну землю бороніте,
за прикладом мого Сина
встане з мертвих Україна."

4. В понеділок, на світанку,
в Загорові блищать танки, *
гудуть авта й літаки -
облягають німаки.

5. "Друзі, алярм, гей вставайте,
манастиря не давайте,
бороніте Україну."
"Здобудемо або згинем!.."

6. Стало дніти у вівторок -
"Їх тисячі, а нас сорок..."
Налягяють німаки -
не даються козаки.

7. Той ранений вже в четверте,
одмагається від смерти, -
"Зажди, смерте, хоч хвилину -
ще зіб'ю з одну машину."

8. Той під розп'яттям конає
і на Христа поглядає:
"Ти за нас вмер, Божий Сину,
і ми гинем за Вкраїну."

9. Стало в середу смеркаться -
залишилось вісімнадцять.
З полеглими попрощались...
Крізь ворожий стрій прорвались.

10. В Загорові, на горі,
спочивають лицарі.
Хрест високий в головах:
"Полягло тут 22"...

11. Спіть спокійно, друзі милі,
у високій цій могилі...
Пімстимо смерть і руїну,
здвигнем з мертвих Україну.

Л-ра:
1.Боярчук П. Бій під стінами храму - Луцьк, 2005. - С.245 - 272.
2.Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. – Т.1. Волинь і Полісся. – Рівне, 2008. – С.313
3.Дзьобак В. 1943-й - рік посилення, оновлення і активізації боротьби//ОУН і УПА в 1943 році. Документи. - Київ, 2008. – С.43
4.Загорів віддає шану боївці особливого призначення // http://www.ukrnationalism.org.ua/news/?n=635
5.Шумук Д. Пережите і передумане. Спогади й роздуми українського дисидента-політв’язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921-1981 рр.) – Київ, 1998 – С.130
6.Щур Ю. Правда відкрилась лише через 65 років. 26.02.2008 http://www.ukrnationalism.org.ua/news/?n=3313

http://urb-a.livejournal.com/3758367.html

У перших днях вересня 1943 р., поблизу села Радовичі Турійського р-ну, відбувся один із найбільших боїв УПА з німцями на Волині.

5 вересня в цьому районі повстанці вели бої з польськими загонами Армії Крайової та базами польської "самооборони". Для операції проти поляків було стягнено декілька куренів групи УПА "Турів".


"Острізький" разом із підлеглими командирами

7 вересня в місці ведення українсько-польських боїв з'явилися німецькі армійські підрозділи. Спершу рота вермахту несподівано натрапила на засідки, організовані сотнями "Байди" та "Кубика".

Громадюк Олексій Романович ( «Голубенко» , «Острізький» ) ( 1912 – 27.12.1944 )

Під час першого бою німці втратили 5 убитими й 11 полоненими. 8 вересня німці відправили каральну експедицію із Ковеля в силі батальйону піхоти (470 вояків) і трьох броньованих машин та бронепоїзда. Розпочалися запеклі бої з використання з обох боків артилерії.

Повстанці, які мали чисельну перевагу, але гірше озброєння, вели бої дві доби (до кінця дня 9 вересня), після чого відійшли вглиб лісового масиву. У боях брало участь 9 сотень УПА (курінь Олексія Громадюка (“Голобенка”), курені “Щуки” і “Яреми”, а також вишкільна сотня артилерії під командою "Розважного", сотня "Запорожця" (сотенний, уродженець Горохівського району) та ін. - ) - всього понад 1000 повстанців під загальним керівництвом Олексія Шума ("Вовчака") Упівці здобули 59 одиниць зброї, убили начебто 208 противників (за свідченням учасника бою В. Новака ("Крилатого") .

Олексій Шум - "Вовчак" (загинув в бою проти німців у травні 1944 р.)

В боротьбі особливо відзначилися сотенний 1-ої сотні Тихон Зінчук ("Кубік"), сотенний 2-ої сотні "Байда" (колишній червоноармієць), який командував навіть після поранення в голову, та чотовий Чайківський ("Трач"), чотовий "Деркач"; стрілець "Каленик", який загинув; кулеметник УПА, житель села Осьмиговичі Василь Севастанюк, який у критичний момент підвівся з кулеметом на повний зріст і нищівним вогнем заставив німців зупинити атаку. Жителем села Гаруша (Турійський район Волинської обл. Іваном Вовком було підбито німецький танк (броньовик?).


Бійці підрозділу УПА

Із боку УПА загинуло біля 40 вояків, було 3 поранених.

Тоді загинули повстанці: Андросюк Леонід Демкович, Наумов Іван, Січкарук Мусій, Романчук Василь Боніфатович, пс. "Муха" - всі уродженці села Купичів Турійського району; Бадера Максим Каленикович, Баран Леонід Миколайович, Марцинковський Василь Андрійович - всі уродженці села Новий Двір Турійського району; Білецький Василь Іванович, Гнатюк Іван Григорович, Рябий Єгор, Терещук Василь Васильович, Терещук Василь Іванович, Сервачинський Михайло, Терещук Олександр, Білецький Іван, Савчук Дмитро, Рябий Феодосій - всі уродженці села Нири Турійського району; повстанець Кухарук із Турійського району; Нечипорук Петро Іванович із села Літин Турійського району; Карпук Андрій Данилович, Башта Іван Микитович, Башта Володимир Микитович -всі уродженці села Гаруша Турійського району; Микитюк Іван із села Радовичі Турійського району; Муравський Сергій Пилипович уродженець містечка Турійськ; Прогонюк Степан Олексійович, повстанець Казбур, Соловенюк Петро, Солтис Адам, Чабан Ничипір, Шейка Петро, Шумський Петро Лукашович - всі уродженці села Вербично Турійського району; Шворак Леонтій Сильвестрович, Терефельський Федір Трохимович -обидва уродженці села Чорніїв Турійського району; Потапчук Петро, уродженець села Будище Ковельського району Волинської області.

Ветерани польського підпілля стверджують, що в цьому бою німці втратили лише 26 своїх солдатів. Однак вказують на те, що тіла німців були сильно помордовані. Навряд чи в такому бою у повстанців була можливість знущатися над трупами.

Помордованими могли бути хіба що 11 німців, захоплених 7 вересня в полон. Скоріш за все правда про німецькі втрати лежить десь посередині. Якщо припустити, що вбитих німців 8-9 вересня було стільки ж, скільки захоплено зброї (59 чоловік) і додати до цього числа 11 убитих полонених і 5 убитих напередодні, то вийде доволі вірогідне число - 75 чоловік. Враховуючи, що повстанців було більше, й що німці атакували на незнайомій території, вони цілком могли втратити стільки людей за три дні.

Л-ра:
1.Боляновський А. Боротьба УПА проти нацистського окупаційного режиму. 1943 рік // Українська Повстанська Армія в боротьбі проти тоталітарних режимів. - Львів, 2004. - С 178
2.Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. – Т.1. Волинь і Полісся. – Рівне, 2008. – С. 312
3.Дзьобак В. 1943-й - рік посилення, оновлення і активізації боротьби//ОУН і УПА в 1943 році. Документи. - Київ, 2008. – С.40, 43.
http://urb-a.livejournal.com/3752016.html

*** Чи потрібен УКРАЇНІ Мутний Союз з ТАКИМИ "привилеями"?  

 

По матеріалам:  http://sniper-rkka.livejournal.com/258985.html
Про электричество.  Открытое Письмо г-ну Медведеву 
http://newsland.com/news/detail/id/1226548/ ПРИКОЛЬНО!!! 

Наше изумительное правительство под чутким руководством Ильича
в очередной раз ОБЛАСКАЛО НАРОД:  С января 2014-го года в России
введут Социальные Нормы Потребления Электричества – просто
немыслимая сумма = АЖ 70 КВТ/Час В МЕСЯЦ (СЕМЬДЕСЯТ!!!).

Сам "энергопаёк" немного подешевеет, а вот за энергию, СВЕРХ этой
"нормы", нашим гражданам придётся платить в ДВА-ТРИ раза больше.
*** Причём платить по такому тарифу придётся не только за энергию,
потраченную ВНУТРИ КВАРТИР, но и в ПОДЪЕЗДЕ дома, и даже в
ПРИДВОРОВОЙ ТЕРРИТОРИИ. Так что если в вашем доме еще
работает ЛИФТ, и ещё не все лампочки выбили – ГОТОВЬТЕСЬ!
Ваши карманы скоро будет стонать и молить о пощаде...
*** А еще лучше – сразу переезжайте в домик с уровнем
электрификации средневековой лачуги.

Самое любопытное – это НОРМА ПОТРЕБЛЕНИЯ - 70 кВт/ч в месяц!
Знаете что это такое?
Это ОДНА ЛАМПОЧКА 100 Вт х 24 часа х 30 дней = 72 кВт\ч
Или компьютер = 4 часа в день х 600 Вт х 30 дн. = 72 кВт/ч в месяц.
И ЭТО ВСЁ!!!
Телевизоры, электрообогреватели, холодильники, стиральные машины
и прочие причуды цивилизации – гражданам России не положены!

Осчастливленный гражданин России должен жить с одной лампочкой –
и гордиться этой лампочкой да самой своей смерти...– пока государство
наше любимое поставляет освободившуюся энергию в Европу или Китай.
---
По материалам:
http://www.mk.ru/politics/russia/article/2013/07/29/891153-medvedev-rasporyadilsya-elektrichestvom-liftyi-stanut-roskoshyu.html
О подготовке этого "улучшения жизни" Российская Газета писала год назад http://www.rg.ru/2012/08/24/svet.html
==========

Так що, брати мої українці, вам ще не перехотілось у "Мутный Союз"?

Китайська експансія на російському Далекому Сході створює демографічні й безпекові проблеми для Кремля

22 березня новий китайський лідер Сі Цзіньпін здійснив свій перший (після обрання на Всекитайських народних зборах) закордонний візит – у Москву. Така увага Піднебесної до відносин з РФ зумовлена як потребою енергетичних ресурсів дляекономіки КНР, що зростає, так і прагненням розширити свій вплив на Далекому Сході Росії. Причому друга причина за значенням не поступається першій.

Повернення на «втрачені землі»

Для КНР із її 1,3 млрд населення необжиті східні простори РФ, що мають величезні природні ресурси, бачаться одним із пріоритетних напрямків демографічної та економічної експансії. Тієї політики обмеження народжуваності, яку проводили в Китаї в 1980–1990-х роках, на початку ХХІ століття вже не дотримуються на практиці так суворо, як раніше, і це стимулює зростання демографічного тиску всередині Піднебесної та активний відплив її людності за кордон.

Уже сьогодні в Росії, за неофіційними даними, живе від 3,5 до 18 млн китайців і щороку їх більшає на 500 тис. (хоча, за результатами перепису 2010 року, їх там налічувалося лише 28 тис.). Іще у 2006-му заступник директора Федеральної міграційної служби РФ Вячєслав Поставнін обмовився, що потенційно близько 200 млн китайців готові виїхати в Росію.

У сучасних підручниках історії, що їх видає Пекін, Далекий Схід і Сибір (аж до Томської області включно) називають не інакше як «тимчасово утрачені землі». «Вірний союзник» Москви Мао Цзедун у 1964 році пред’явив претензії на 1,5 млн км2 територій СРСР, заявивши, що «Росія приєднала до себе Болі (Хабаровськ) і Хайшеньвей (Владивосток), а також Камчатку і що Китай за це з нею не розрахувався». 1969-го справа дійшла до кровопролиття через острів Даманський, а через 10 років нове керівництво КНР на чолі з лідером прагматиків Ден Сяопіном узагалі виступило з ініціативою створити всесвітній єдиний фронт боротьби проти СРСР. Цілі покоління китайців були виховані на ворожості до СРСР і росіян. Досі жоден політичний діяч КНР і правлячої Комуністичної партії не дезавуював заяв Мао Цзедуна стосовно претензій на російські території.

Китайські дослідники У Ґоґуан і Ван Чжаоцзюнь не без гордості заявляють, що єдиним шляхом вирішення більшості проблем Піднебесної є «демографічна експансія» і будь-якій країні світу загрожує національна катастрофа, коли бодай 10% китайців виїдуть до неї. Офіційний Пекін свої плани щодо поширення назовні навіть не намагається приховати, одначе втілює їх поки що тишком-нишком.

НЕРІВНОПРАВНИЙ ТОВАРООБМІН ІЗ КИТАЄМ РОБИТЬ РФ ФАКТИЧНО ЙОГО НАПІВКОЛОНІЄЮ

Ще 1988 року газета Головного політичного управління Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) «Цзефанцзюнь бао» писала: «Ефективний контроль, здійснюваний упродовж тривалого часу над стратегічним районом за межами географічних кордонів, у підсумку спричинює перенесення географічних кордонів». Саме такої стратегії мирної експансії на Далекому Сході й дотримується на практиці керівництво Китаю. Під час демаркації у 2005 році КНР уже частково перенесла кордони з РФ, доточивши собі території загальною площею 337 км2 у районі річки Амур. Фактично це була добровільна здача Кремлем національних інтересів у регіоні, тоді як Піднебесна здобула чергову перемогу після отримання у 1991-му острова Даманський.

Поступки лише підтвердили слабкість позицій РФ на Далекому Сході. Російське керівництво тоді впевнено заявляло, що всі територіальні суперечки між РФ і КНР врегульовано раз і назавжди. Однак у серпні 2012 року Пекін знову заявив про свої претензії до Москви. Хоча вони стосуються лише 17 га території РФ у Республіці Алтай, показовим є сам факт відновлення суперечок за прикордонні землі.

Сировинна напівколонія

У вересні 2009 року було прийнято «Програму співробітництва між регіонами Далекого Сходу і Східного Сибіру РФ та Північного Сходу КНР (2009–2018 роки)», яка вражає своїм колоніальним характером. Практично всі заплановані проекти мають бути реалізовані на теренах Росії і пов’язані з видобутком сировини, тоді як переробні й індустріальні потужності створюватимуть у Китаї.

Завдяки згаданому документові тільки за офіційними угодами від 2009 року китайці отримали в оренду понад 500 тис. га землі в прикордонних районах російського Далекого Сходу. Зокрема, провінція Хейлунцзян (Північно-Східний Китай) уклала із владою РФ оборудку, згідно з якою дістала право використовувати частину земель для овочівництва, вирощування зерна, розведення худоби й подальшої переробки сільськогосподарської продукції. Загалом у найближчі 5–10 років заплановано реалізувати 158 проектів. Для їх здійснення Китай готовий залучити понад 10 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і понад 50 тис. спеціалістів. Окрім цього, Росія віддала в оренду КНР 1 млн га лісу під вирубку. Скільки землі в регіоні мають неофіційно вихідці з Піднебесної, можна тільки здогадуватися.

Китайці вже давно почали за безцінь скуповувати російські ділянки сільськогосподарського призначення, обходячи офіційну заборону на їх продаж іноземцям й використовуючи для цього юридичних осіб через створення спільних підприємств із часткою закордонного капіталу. На практиці ці землі зазнають нещадної експлуатації та обробки величезною масою хімікатів, унаслідок чого продукція, вирощена на них, виявляється небезпечною для здоров’я.

А ґрунти поступово виснажуються і стають неродючими.

Активно проникає китайський капітал і на російський ринок енергетичних ресурсів. Так, банки з Піднебесної надали «Роснефти» $6 млрд для купівлі «Юганскнефтегаза», основного дочірнього підприємства ЮКОСу. У 2005 році Китай дістав частку в проекті «Сахалин-3», а потім за $3,5 млрд придбали «Удмуртнефть». Одна з їхніх компаній (CNPC) здобула 49% у спільному з «Роснефтью» підприємстві «Восток-Энерджи», яке вже виграло аукціони щодо розробки двох нафтогазових родовищ в Іркутській області.

В економічному плані Росія є для Китаю джерелом дешевої сировини й ринком збуту готових товарів. Вона великими партіями експортує йому за низькими цінами електроенергію, газ і нафту. Нерівноправний товарообмін із КНР робить РФ фактично її напівколонією. Щороку обсяги взаємної торгівлі стрімко зростають. Коли у 2002-му товарообіг Москви з Пекіном становив $20 млрд, то у 2012-му він сягнув $87,5 млрд. Піднебесна посіла перше місце серед торговельних партнерів РФ, випередивши Нідерланди ($82,7 млрд) та Німеччину ($73,9 млрд). Утім, частка інвестицій КНР у Росію – це лише 0,9% від загального показника, а на Далекому Сході ще менше – 0,7%. Це свідчить про те, що китайці розглядають свою північну сусідку лише як сировинний придаток і ринок збуту дешевих товарів.

При цьому КНР – держава украй мілітаризована, яка щороку збільшує свій військовий бюджет. 2011-го він зріс до рекордних $143 млрд (прихована його частина, за оцінками експертів, може становити ще 30–40% цієї суми), що удвічі перевищувало видатки на армію РФ. За витратами на оборону Піднебесна посіла друге місце у світі після США. Народно-визвольна армія Китаю налічує 2,25 млн осіб і у випадку бойових дій може мобілізувати до 208 млн. КНР регулярно проводить навчання НВАК, відпрацьовуючи наступальні операції з перекиданням військ на відстань до 2 тис. км.

Показово, що вздовж кордонів із Росією в КНР будують широкі дороги на бетонній основі, здатні витримати пересування значної кількості броньованої техніки та військ. Фактично шлях уздовж російського порубіжжя побудовано за принципом прифронтових доріг.

Кремль час від часу звертає увагу на Далекий Схід. Так, торік у серпні прем’єр-міністр Дмітрій Мєдвєдєв публічно заявив, що регіон необхідно захистити від надмірної експансії іноземців, і виступив проти створення мігрантами анклавів на території Росії. Однак насправді влада РФ створює сприятливі умови для поступової мирної колонізації цих своїх областей китайцями. Російським олігархам легше залучити дешеву робочу силу з Піднебесної, аніж створити нормальні умови праці для місцевого населення. Навіть мер Владивостока офіційно заявляє про необхідність здати половину свого міста в оренду КНР на 75 років, отримавши величезні кошти до місцевого бюджету.

ЦІКАВЕ ВІДЕО: "ХТО ФАКТИЧНО ПРАВИТЬ УКРАЇНОЮ?"

www.youtube.com/embed/aA8M2tIhMOA