Рід Шухевичів славний багатьма іменами. Прадід командира УПА — священик Йосип Шухевич першим в українській літературі перекладав Вергілія , Шіллера, Вальтера Скотта. Передмову до посмертного видання його творів написав Іван Франко. Дід Володимир Шухевич, професор, активний «просвітянин» і дійсний член НТШ (тогочасна Українська академія наук), автор найгрунтовнішої праці про гуцулів — 5–томної «Гуцульщини».

Батько — Йосип Шухевич — був цісарсько–королівським суддею в містечку Кроковець. Тут він проголосив маніфест Західноукраїнської Народної Республіки і був іменований повітовим політичним комісаром. Дядько Степан Шухевич — адвокат і оборонець прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.

http://www.umoloda.kiev.ua/regions/74/213/0/38253/

30 червня 1907 року у Йосифа Шухевича і Євгенії (дів. Стоцька) народився син Роман.

Йому судилося піднести славу цього роду на найвищу щаблю захисника української нації. Саме дякуючи Роману Шухевичу, сьогодні молодь українська цікавиться усім родом Шухевичів. У 31 рік Романа призначено заступником начальника штабу Карпатської Січі, у 34 він вже заступник міністра оборони Українського Державного Правління, що перелякало фашистів і вони організовують полювання на Романа. Він в.о. голови ОУН(р) і голова проводу ОУН(р) на українських землях, головний командир УПА мав русяве волосся. Часто вдягав форму офіцера армії окупантів і ходив Львовом, як при німцях, так і при совєтах. Навіть при останніх їздив у справах на Схід і Південь, лікувався в Одесі. Все життя своє поклав Роман Шухевич на оборону своєї нації і заслуговує на вшанування як на державному рівні, так і на рівні спортивних і дитячих товариств, бо такою різноплановою і обдарованою людиною українці мають пишатися перед усім Світом. Він може бути зразком для молоді, як видатний піаніст, як видатний танцюрист, як видатний мандрівник або гарний плавець. Наприклад, на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%83%D1%85%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Подвійним святом для українців є дата 30 червня, це по-перше, день відновлення української держави, і по-друге, річниця народження видатного українця, Героя України Романа Шухевича. Слава Україні, державі, що має таких Героїв!

До міжнародного дня ООН на підтримку жертв катувань, який відзначається з 26 червня 1987 року, стіни колишньої катівні гестапо і НКВД-КГБ тюрми на Лонцького стали декораціями телестудії, яка поєднала у прямому ефірі Львів із аудиторіями в Харкові, Києві та Тернополі.

Про висновки з історії для сьогодення говорили

Зі Львова:

Руслан Забілий – директор музею “Тюрма на Лонцького”

Ігор Калинець – письменник, з 1972 – 6 р. таборів і 3 р. заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР (“антирядянська агітація і пропаганда”).

Юрій Шухевич – заарештований 15-літнім як син Головного командира УПА, провів майже 40 років у неволі як український націоналіст.

Ірина Шуль – в 1944 арештована німецьким гестапо і з вироком “за зв’язок з ОУН-УПА” вивезена до концтабору Равенсбрюк

модератор – Ярослав Сватко, публіцист і дослідник визвольного руху

З Тернополя:

Володимир Бірчак – директор Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів

Ігор Олещук – ст.н. співробітник Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів, засуджений до 25 років ув*язнення, у жовтні –листопаді 1948 перебував у слідчому ізоляторі НКДБ (у цьому приміщенні зараз розташований музей)

модератор – Володимир Ханас, координатор проектів ІЦ «Майдан Моніторинг»

З Києва:

Євген Сверстюк – голова Українського ПЕН-клубу. Політв’язень радянського режиму.

Василь Овсієнко – Харківська правозахисна група, історик дисидентського руху, 1973 засуджений до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму за самвидав і з тих пір сидів з перервами до 1988 року.

Олена Білозерська – головний редактор ІА “Поряд з вами”, журналіст, блогер, який постійно пише про сучасних політв’язнів

Віктор Пушкар – соціальний психолог, кандидат психологічних наук, ІЦ «Майдан Моніторинг»

З Харкова:

Володимир Оглоблін – фотохудожник

Борис Захаров – директор незалежного центру INDIE

модератор – Наталка Зубар, голова правління Інформаційний центр «Майдан Моніторинг»

Учасники дискусії дійшли спільної думки про те, що в сучасній Україні зберігається загроза повернення тих страшних часів, коли життя людини не вартувало й ламаного шеляга, а вправність у вбивстві дисидентів вважалась ознакою найвищої відданості режиму.

Як зазначили учасники дискусії з Харкова, Україні не загрожують тюрми гестапо, але тюрми ЧК-НКВД-МГБ-КГБ є й досі “нормой жизні” українських місць несвободи.

У свойому відеозверненні до учасників дискусії директор ХПГ Євген Захаров наголосив, що єдиним знаряддям запобігання поверненню жахів тоталітаризму є активність громадянського суспільства.

Повний запис трансляції

"Як відверто визнав політичний оглядач газети "Жеч Посполіта" Міхал Шулджинський, зростання напруги в польсько-українських стосунках у контексті відзначення 70-ї річниці волинських подій не відповідає інтересам Польщі. А відповідає "інтересам Росії, яка намагається втягнути Київ у сферу своїх впливів".

Саме стаття.

Соціально-політичні реалії українського суспільства як чинник визначення стратегії і тактики діяльності національно-патріотичних сил

1. Актуальні соціально-політичні реалії українського суспільства

1.1. Соціально-політична сутність чинної влади

Президентські 2010 р. вибори в Україні привели до влади організоване злочинне угрупування, далі ОЗУ, яке в українській публіцистиці отримало назву «сім’я». Терміни «ОЗУ сім’я», «сім’я» будуть застосовуватися для позначення ними сутнісних характеристик чинної влади як влади злочинного угрупування. Кримінальний, злочинний характер влади ОЗУ виявляється у таких формах:

-        ОЗУ трансформувало судову систему із інституту правосуддя у інститут захисту інтересів сім’ї ;

-        ОЗУ узурпувало владу присвоївши собі повноваження яких йому не надавали виборці на виборах 2010р.;

-        ОЗУ у незаконний спосіб сконцентрувало у своїх руках законодавчу виконавчу і судову гілки влади чим зруйнувало підґрунтя демократії в Україні;

-        ОЗУ у незаконний спосіб створило парламентську більшість у ВР VI скликання;

-        ОЗУ у незаконний спосіб створило перший КМ;

-        ОЗУ у незаконний спосіб приймало закони (піаністи) у ВР VІ скликання;

-         ОЗУ у незаконний спосіб прийняло закони що мають відкрито антидержавний і антиукраїнський характер (Харківські угоди, закон про мови тощо);

-        ОЗУ у незаконний спосіб підпорядкувало собі прокуратуру, МВС і СБУ;

-        «сім’я» здійснює системне і систематичне розкрадання державного бюджету;

-        ОЗУ практикує політичні ув’язнення;

-        ОЗУ організовує застосування проти своїх опонентів кримінальні банди (18 червня у Києві, проти Корнацького у Миколаївські  й області тощо);

Соціально-політична природа парламентської опозиції

У протистоянні владі «ОЗУ сім’я» парламентська опозиція виявила свою політичну яловість та професійну непридатність. До такої оцінки діяльності ПО спонукають:

-        ні у ВР VI ні у ВР VII скликання ПО не спромоглася виробити політичної стратегії яка б ефективно протистояла діям ОЗУ;

-        ПО своїми недалекоглядними діями легітимізувала новий закон про вибори народних депутатів (змішана система, прийнятий напередодні самих виборів) чим забезпечила перемогу ОЗУ на парламентських виборах 2012 р.;

-        ПО не зупинила підписання Харківських угод;

-        ПО не зупинила підписання закону про нищення української мови в Україні;

-        ПО не виробила політичної стратегії спрямованої на нівелювання зусиль ОЗУ з розкрадання державного бюджету;

-        ПО продовжує приводити у ВР «тушок» і таким чином зміцнює ОЗУ;

-        ПО відкрито здає таких противників «сім’ї» як С.Власенко чим також зміцнює ОЗУ;

-        ПО не запропонувала суспільству глибокого сутнісного аналізу соціально-політичної природи «ОЗУ сім’я»;

-                 ПО не виробила ефективної технології протидії незаконним рішенням державних органів (фальсифікація результатів виборів як мінімум 5 мажоритарних округах тощо);

-        ПО повністю ігнорує позапарламентські форми і методи боротьби із «ОЗУ сім’я».

Стратегія політичної діяльності позапарламентської опозиції

Соціально-політичний аналіз «ОЗУ сім’я» визначає таку стратегію політичної діяльності ППО (позапарламентської опозиції):

-        у ППО мають об’єднатися усі, хто насправді прагне повалити владу «ОЗУ сім’я»;

-        консолідована ППО має запропонувати суспільству ґрунтовний науковий аналіз соціально-політичної природи «ОЗУ сім’я»;

-        одним із провідних моментів інформаційної діяльності ППО має стати донесення як до українського суспільства так і до Західної Європи та США об’єктивного факту того що «ОЗУ сім’я» є злочинною владою, владою узурпаторів яка готує кримінальні технології збереження своєї влади на виборах 2015р.;

-        ППО має виробити ефективні технології позапарламентського впливу на перебіг політичного процесу в Україні з тим щоб мінімізувати ефективність кримінальних технологій «ОЗУ сім’я» та повалити цю злочинну владу у будь-який досяжний для цього спосіб.

ЧИ БУДЕ ХАТА У «СВІТЛИЦІ»?

Можливість розташуватися на території бази-готелю МДЦ «Артек» редакція «Кримської світлиці» отримала за особистого сприяння Президента України Л. Кучми і появи у березні 2002 року президентського Доручення про створення належних умов для функціонування в Автономній Республіці Крим україномовної державницької просвітницької газети.
Всі попередні роки редакція експлуатувала надані приміщення на умовах комерційної угоди, за якою розраховувалася з власником бази-готелю — МДЦ «Артек». Після перереєстрації газети у 2006 році і введення до складу співзасновників «Кримської світлиці» Міністерства культури і туризму України всі зобов’язання з утримання редакції були передані Державному підприємству «Газетно-журнальне видавництво Мінкультури і туризму України» (нині — ДП «Національне газетно-журнальне видавництво»). І ось тут виникла правова колізія, через яку «Кримська світлиця» може опинитися на вулиці!
Річ у тім, що Видавництво не може продовжувати розраховуватися з власником бази-готелю, де розташовується «Кримська світлиця», за комерційною угодою — Держказначейство не дозволяє такі угоди між державними підприємствами. Тим часом, власник приміщення — Державне підприємство України МДЦ «Артек», яке належить до Державного управління справами, як нам пояснили, не має права укладати договори оренди.
Здавалося б, логічний вихід із цієї патової ситуації — підшукати нове приміщення і власника, який підпише необхідну угоду. Але поки що спроби редакції знайти такого власника успіхом не увінчалися. Зрештою, понад 10 років тому лише за сприяння вищого керівництва держави «Кримська світлиця» змогла знайти у Криму пристойний дах над головою.
Сподіваючись тоді, що ця проблема на державному рівні вирішена надовго, редакція свого часу вклала значні кошти в облаштування наданих приміщень і створення належних умов для повноцінного функціонування газети, яку вважають духовно-інформаційним «обличчям» держави у Кримській автономії. Зокрема, було зроблено ремонт у трьох редакційних кімнатах, настелено лінолеум, встановлено кондиціонери (з функцією обігріву), штори-жалюзі, підвісну стелю, металопластикові «євровікна» — на загальну суму понад 50 тисяч грн. До слова, ця сума за нинішніх цін покриває щонайменше річне перебування редакції на території бази-готелю, але власник приміщення, якому все це дістанеться, коли «Світлиця» змушена буде звільнити облаштовані за власний кошт кімнати, відмовляється навіть говорити на цю тему. «Підбити», викинути на вулицю «Світлицю» і заволодіти її добром?! Ніби й не війна, а хіба ж не відгонить все це мародерством?
Читачі «Кримської світлиці» звикли до нинішнього зручного розташування редакції, як, зрештою, й до того, що коли проблеми державницької газети вирішуються на державному рівні, то це справді «серйозно й надовго». Тому навряд чи додасть державним чиновникам авторитету зайвий ажіотаж довкола газети, що виник буквально на рівному місці через те, що дві державні структури ніяк не знайдуть спільної мови. На нашу думку, ДПУ МДЦ «Артек» міг би, як виняток, укласти тимчасову угоду оренди трьох кімнат для «Кримської світлиці» — в усякому випадку, до тих пір, поки для державної газети не буде знайдено пристойне і «довговічне» приміщення. Можливо, це буде у давно очікуваному Українському домі в Криму, де розмістилися б не лише «Кримська світлиця», але й ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр», який нині тулиться в напівпідвалі, Товариство «Просвіта», ГО «Українська громада Криму», кримські філії Наукового товариства ім. Шевченка, Всеукраїнського об’єднання ветеранів та інших громадських, культурницьких організацій (і не лише національних українських!), які сприяють зміцненню та розбудові Української державності на теренах Криму. Невже до того часу, поки це станеться, не можна спокійно, цивілізовано, без опечатувань і блокад владнати ситуацію з газетою? Чи колективу «Кримської світлиці» треба знову звертатися до Глави держави з проханням продовжити дію Доручення, підписаного одним з його попередників?
Редакція вже офіційно звернулася до кримської влади, сподіваючись, що її мудре, авторитетне сприяння у вирішенні цієї проблеми зможе, зрештою, стати ще одним містком довіри й поваги громадян до влади взагалі.
Звертаємося також до вас, «світличан», наших читачів і щирих шанувальників: підкажіть, де могла б «Кримська світлиця» у Сімферополі знайти, нарешті, постійну, надійну, довговічну СВІТЛИЦЮ, яка світилася б вікнами для ваших душ, і щоб ніхто й ніколи не міг погасити в тих вікнах світло...

Від імені трудового колективу «Кримської світлиці» –
 Віктор КАЧУЛА,
головний редактор

ТИМ ЧАСОМ...

Днями, довідавшись про «квартирні» проблеми «Кримської світлиці», до редакції, на дверях якої ще видно сліди недавнього «опломбирования», завітали стривожені активісти кримської української громади. Голова ГО «Українська громада Криму» Владислав Хмеловський, голова Кримської філії Наукового товариства ім. Т. Шевченка Петро Вольвач, голова Кримського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Анатолій Іванов, голова Кримського центру ділового та культурного співробітництва «Український дім» Андрій Щекун, заступник голови Кримського відділення Міжнародного товариства зв’язків з українцями за кордоном Василь Стефанюк, голова Кримського відділення благодійного фонду ім. Свідерського Василь Овчарук, голова громадської організації «Фронт Змін» у Криму Анатолій Ковальський, голова Кримського республіканського осередку міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» Іван Фролов вирішили негайно колективно звернутися до органів кримської і центральної влади з вимогою не допустити загострення ситуації в Криму, що може виникнути через блокування роботи єдиної україномовної кримської державницької газети. Настав час повернутися до питання про створення у Сімферополі Українського дому, де українські громадські, культурницькі організації не почувалися б вічними «квартирантами», говорилося, зокрема, на зустрічі в редакції.
Шановні читачі! Ви також можете долучити свої голоси до звернення Української громади! Конт. телефони: (067) 650-14-22, (050) 957-84-40, електронна адреса:[email protected]

P.S. Кримчани просять висловити свою підтримку на сайті газети у книзі відгуків а також на електронну пошту Ради Міністрів Криму  [email protected]