Совкодегенерат це діагноз
- 18.04.12, 19:12
Сміємось з дегенератів й плачемо, що їх так багато совок наштампував.
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Сміємось з дегенератів й плачемо, що їх так багато совок наштампував.
Глава партії "Родіна" Ігор Марков почав передвиборну кампанію з роздачі гречки з сміттєвоза. Далі, напевно, вже будуть сортувати продукти з сміттєвих баків, і все найкраще віддавати людям.
А ось і фотофіксація фактів роздачи "сміттєпайків"
(За фото дякую: Дмитру Голубєву )
Нагадаю, Ігор Марков - глава сміттєвої компанії "Союз", а також за сумісництвом сміттєвий король міста Одеса.
Якщо переглянути сайт партії "Батьківщина", ой вибачте, НЕВДАЛИЙ ПЕРЕКЛАД, "Родіна" то можна знайти там одну з цитат лідера партії, яка дуже чітко показує, що означає бути політиком.
Кому, як не Маркову, розповідати НАМ про передвиборчу гречку.... САМ ОСОБИСТО НА ВЛАСНОМУ ДОСВІДІ!
От такі вони --- ПОЛІТИКИ! От таке воно --- СМІТТЯ!
Но воевода ее спасает:
Ніхто не доплинул красную дівоньку,Доплинул дівоньку Стефан-воєвода,
І узял дівоньку за білу ї ручку:
- Дівонько, душенько, миленька ми будеш.
Историки сходятся в том, что воспетый в старинной украинской балладе Стефан-воевода - правитель Молдавского княжества господарь Стефан III, еще при жизни названный Великим (1433-1504). В его государстве, которое охватывало нынешние территории восточной Румынии и Молдову, официальным языком в XVII ст. был русский - то есть староукраинский. "Милостію Божією, ми, Стефан-воєвода, господар Землі Молдавскої, cвідомо чиним із сим нашим листом, каждому доброму, хто коли на нем узрить або єго чтучи услишить..." - начинал свои грамоты Стефан Великий. При нем около трети населения Молдавии составляли русины-украинцы. Первые Евангелия на староукраинском языке, Путнянское и Гуморское, появились в Молдавии при Стефане. Он предоставил привилегии львовским купцам для торговли в Молдавском княжестве и помогал деньгами церквям и монастырям в Галицкой Руси. Молдавия до середины XIX в. была одним из трех отдельных княжеств, из которых возникла нынешняя Румыния, вместе с расположенной на юге Валахией и на западе Семигородом - Трансильванией. Все три государства заселял тот самый народ, который разговаривал на одном языке. Иностранцы называли его "волохами", а они сами себя "румынами". Господарем Молдавии Стефан стал 555 лет назад - 14 апреля 1457-го. Власть отобрал силой у своего дяди Петра Арона. Тот получил престол, отравив своего брата - Стефанова отца, господаря Богдана II. Стефан ушел из Молдавии к господарю волохов Владу Цепешу - тому самому, с которого Брем Стокер слепил образ вампира Дракулы. Стефан попросил у него военной помощи. В 1457 году он возглавил шеститысячное войско волохов и двинул на молдавскую столицу Сучаву, что на севере нынешней Румынии. К нему быстро присоединились молдаване. 12 апреля Стефан нанес Петру Аарону первое поражение, а через два дня окончательно разгромил. Соперник бежал в соседнюю Польшу. С молдавскими аристократами-боярами, недовольными новым господарем, Стефан не панькался. После одной из битв, например, "казнил за измену или за недобросовестное выполнение военных задач сразу 20 важных бояр, которым отсекли голову, и 40 бояр мелких, которых всех посадили на кол", - пишет современный румынский историк. "Был этот Стефан не так велик ростом, гневен и быстр к пролитию невинной крови: многократно на пирах убивал людей без суда, - пишет молдавский летописец Григоре Уреке. - Несмотря на это, был человеком быстрого ума, не ленивым, знал свое дело - находился там, где никто и не подумал бы. Мастер в деле войн, где было нужно, кидался сам в бой, чтобы войско не бежало с поля боя и чтобы ему помочь". А воевал Стефан Великий за 47 лет своего правления Молдавией много и успешно - против Османской империи, Венгрии, Польши. Построил и укрепил крепости вдоль границ своей страны. В частности, Хотинскую и Белгородскую крепости в нынешних Черновицкой и Одесской областях. Молдавский флот появился именно при Стефане, плавал в Геную и Венецию. Укрепившись на молдавском престоле, Стефан с 1470 года перестал платить дань турецкому султану, которую каждый год обязался отдавать Стамбулу его предшественник Петр Арон. А когда союзник турок татарский хан совершил набег на Молдавию, господарь разбил его войско. Взял в плен ханского сына. Казнил и его, и всю делегацию, которую хан прислал для выкупа. Молдавского выскочку должен был проучить военачальник султана Сулейман-паша. Собрав 120 тысячное войско, он двинулся на Молдавию. Стефан мог противопоставить лишь 40-тысячную армию. Выиграть с ней открытый бой было невозможно, поэтому господарь выбрал тактику выжженной земли. Отступая в глубь своей страны, молдаване все за собой уничтожали. Прятались в лесах и неожиданно нападали на османские отряды. Копали ямы, в которых турецкие лошади ломали ноги, сбрасывая всадников. Подойдя 10 января 1475 года к Сучаве, турки встретили неожиданное сопротивление молдавского войска. Разбив его передовые отряды, паша уже готовился войти в город. Вдруг из леса выскочил Стефан со своими основными силами. Через несколько часов османское войско было разгромлено. "Самое большое бедствие, которое обрушилось на наши головы за всю эпоху ислама", - так назвал эту битву турецкий летописец. А Стефан уже через две недели расписал в письмах к западным монархам, что турок можно побеждать даже малыми силами. Просил помочь отразить следующие нападения - ведь, понятное дело, султан не снесет такого позора. "Он самый достойный того, чтобы передать ему руководство и командование совместными силами христиан против неверных турок", - писал о Стефане Великом польский летописец Ян Длугош. А Папа Сикст IV назвал молдавского правителя "защитником Христовым". Но европейские монархи с помощью к нему не пришли, когда турки вскоре снова атаковали Молдавию. Господарь придерживался своей тактики: надоедливая партизанщина, засады и нападения. Из-за нехватки продовольствия турки вернулись домой, так и не проучив мятежного господаря. В 1484 году турки и татары все-таки захватили причерноморские земли Молдавского княжества - нынешнюю южную Одесчину - с крепостями Белгород и Килия. Это сильно ударило по молдавской торговле, Молдавия с тех пор навсегда потеряла выход к Черному морю. Без всякой поддержки извне Стефану все труднее было противостоять туркам. Поэтому в 1503-м, за год до смерти, господарь подписывает соглашение с султаном Баязидом II. Тот гарантирует Молдавии независимость, а Стефан соглашается платить формальную дань. Господарь фактически выкупил у Баязида право делать, что хочет. Но не успел. В конце жизни он заболел подагрой. Господарю отрезали ногу. Он умер на 72-м году жизни. "Стефана-воеводу похоронила страна с большим сожалением и плачем в Путнянском монастыре, который он сам построил, - пишет Григоре Уреке. - Жаль было так, что все плакали за ним, словно за своим отцом". 44 церкви и монастыря основал правитель Молдавского княжества Стефан Великий. Строил новый храм после каждой выигранной битвы - благодарил тем Бога за победу. В 1992-м Румынская православная церковь канонизировала Стефана. Теперь его полный титул звучит так: господарь Стефан Великий и Святой. Трижды был женат.Первой женой Стефана Великого была Евдокия - дочь киевского князя Семена Олельковича. После ее смерти, в 1467-м, Стефан женился на Марии, греческой княжне из крымского городка Мангуп. Она умерла в 1477-м. Третья жена - Мария Войкица, дочь господаря Валахии Раду Красивого. Войкица пережила своего мужа. Умерла в 1511 году. У Стефана Великого было восьмеро детей - три дочери и пятеро сыновей. И еще, как утверждают историки, по меньшей мере восьмеро внебрачных. Его преемником на молдавском престоле стал сын Богдан. Стефан назвал его в честь своего убитого отца.Игорь ЛУБЯНОВ http://gazeta.ua/ru/articles/history-newspaper/_vlast-otobral-u-rodnogo-dyadi/431998
Вишов новий кліп професора антропології Ореста Лютого.
Бажаю приємного перегляду!
В період святкування Великодня найцікавішим був другий день свят. В козацькій Вкраїні це був День Богородиці. У різних місцевостях другий після Великодня день, тобто понеділок, мав різні ймення: поливаний, водяний, обливаний або ж волочильний понеділок. Ці народні обряди розділялись на два окремих дійства, котрі проходили незалежно одне від одного. По-перше – волочильний понеділок, коли діти - «христосувальники» або ж «волочебники», зібравшись у ватаги, «несли калача» до родичів та сусідів, при цьому ненька клала до вузлика своєму малюку три великодні калачі та кілька писанок.В період святкування Великодня найцікавішим був другий день свят. В козацькій Вкраїні це був День Богородиці. У різних місцевостях другий після Великодня день, тобто понеділок, мав різні ймення: поливаний, водяний, обливаний або ж волочильний понеділок. Ці народні обряди розділялись на два окремих дійства, котрі проходили незалежно одне від одного. По-перше – волочильний понеділок, коли діти - «христосувальники» або ж «волочебники», зібравшись у ватаги, «несли калача» до родичів та сусідів, при цьому ненька клала до вузлика своєму малюку три великодні калачі та кілька писанок.
Проте чи не найцікавішою забавою другого дня після великоднього понеділка, або як його ще називали «обливаного», для неодруженої молоді було обливання водою. Для майбутнього чистого міцного шлюбу обливання водою у день Богородиці, яка, як відомо, своїм покровительством допомагає з’єднати у міцну сім’ю молоді закохані серця, на козацькій Вкраїні було обов’язковим, бо ж вважалось очисним. У ті часи на козацькій Вкраїні серед народу небезпідставно побутувала думка, що цей давній звичай обливання водою був конче необхідний для молодих людей, які прагнуть створити міцну сім’ю. Вважалось, що іудеї під час Великодня «нишком» шкодять християнам, не вірячи у Христове Воскресіння, тобто коли православні козаки ішли до церкви на Великдень, іудеї в цей час потайки зумисне їли півнів з кістками та «обливали брудом і помиями християн». Як тоді вважали, іудеї робили це для того, аби хоча б якось нашкодити, щоби півень, не дай Боже, не прокукурікав, адже саме кукурікання півня, за народними уявленнями, є передвісником Воскресіння Спасителя. У ті часи казали: «Христос Воскресає, як півень заспіває». Тож щоб очиститись від бруду іудейської кабалістики (таємної магії), молоді люди обливаються водою в «Поливаний понеділок». В «Обливаний понеділок» ще далеко до сходу сонця дівчата поспішали вмитися із «непочатої води» криниць. Бо ж перше відро джерельної води, що поставили на цямрині на другий день після Великодня, було з «непочатою водою». Молоді неодружені козаки, зачаївшись десь недалечко в кущах, чекали цього моменту з нетерпінням. Тож як тільки цеберко (відро) з водою ставилось дівкою на цямрині, то парубок, що уподобав собі котрусь із дівчат, тут же ж вистрибнувши із засідки, намагався облити її студеною джерельною водою. Так само парубки вчиняли з дівками на вулиці чи на вигоні, або ж навіть наздогнавши дівку у хаті... На козацькій Україні такі жарти та витівки були природними. Дівка, котру хлопець скропив джерельною водою, обов`язково мала подарувати йому писанку чи крашанку. В цей Богородичний день, дівчата водили веселі хороводи, танцювали шпаркі танці, співали пісень, йшли на гойдалку, влаштовували інші забави. Надвечір у понеділок парубки та дівчата збирались на якійсь галявині «на складчину», аби хмільним стояним медом замочити свята.
Ткаченко так само акцентував увагу на тому, що "співрозмовник впевнений, що вказівки влаштовувати "теплий прийом по всій Україні Наталії Королевської" дана всім керівникам регіональних організацій "Батьківщини".
Перед цими подіями була заява: Помічник Королевської побив ногами активіста "Батьківщини".
Як у них там все ЗАПЛУТАНО!!!!
Інтернат №7 був створений у 1994 році на базі дитячого садка для дітей українських військовослужбовців. Спочатку в нім навчалося 200 дітей, зараз там 50 вихованців. Батьки стверджують,що управління освіти свідомо знижувало останніми роками кількість учнів, не приймаючи заяви на вступ.
Необхідність ліквідувати український інтернат чиновники мотивують невідповідністю його інфраструктури та матеріально-технічної бази. Там немає спортивного майданчика, спортзалу, приміщень для занять працею. Багато кабінетів розташовано в приміщеннях, які не відповідають санітарним нормам. При цьому витрати з міського бюджету на утримання однієї дитини на рік складають нібито 34,3 тис. грн, тоді як в інтернаті №3 — 21 тис. грн. За словами чиновника, батьки, які не хочуть, щоб їх діти вчилися в інтернаті №4, можуть влаштувати їх до будь-якої школи міста.В той же час, за даними видання, багато батьків досі не знають, де їхні діти вчитимуться наступного року. За словами батьків, чиновники управління освіти чинили на них тиск, примушуючи написати заяви.
Джерело: Політклуб
Єгор Соболєв
журналіст "Свідомо", активіст САМ
Перші ідеї як врятувати Андріївський
Друзі, півсотні переважно незнайомих, але дуже симпатичних киян зібралися на руїнах Десятинки з приводу нових руїн на Андрїівському. Ось про що ми домовилися: 1. Завтра, 11 квітня, о 19:00 приходимо до центрального офісу Ріната Ахмєтова (Десятинна, 3а) з будівельним сміттям. Мета – дати особисто йому можливість зрозуміти, що для киян означає узвіз Булгакова. Заявку на акцію подам я. Запрошуйте друзів, приходьте самі, приносьте цеглу та балки. Того, хто зможе приїхати на бульдозері, розцілують багато вродливих дівчат. 2. Готуємо велику акцію протесту Києва у суботу, 21 квітня. Оргкомітет збирається завтра о 17:00 в кафе Ольжин двір. Хто готовий брати участь в організації мітингу – ласкаво просимо. 3. Поширюємо максимально інформацію про сьогоднішнє руйнування серед друзів. В цій ФБ-групі можна буде оприлюднено більше історії знищених будинків. І більше інформації, яким ще будинкам загрожують варвари сучасності 4. Викладаємо в цю групу фото руйнувань та руйнівників 5. Формулюємо системні вимоги, які мають зупинити нищення історичного центру Києва. З ними виходимо на великий мітинг 21-го 6. Відсилаємо до КМДА та Мінкульту (хочеться написати Мінкульті) запити про інформацію, які мають прояснити які чиновники допустили сьогоднішнє варварство 7. Хто може повідомити бізнес-партнерів SCM про неприйнятність ТАКОГО бізнесу – повідомляйте Інші ідеї, ініціативи та повідомлення на захист Андріївського – вітаються:)