Загадка золотого листа...

Загадка золотого листа з 24 рубінами, надісланого королю Георгу II. Його зміст залишався незрозумілим 250 років, втім, як і ім'я відправника.

Уявіть, що ви правитель країни і відправляєте могутньому володареві (королю Англії) на іншому кінці світу лист через голови його підлеглих, сподіваючись на швидку відповідь. Але як домогтися, щоб він звернув на нього увагу? Відповідь — написати текст листа на золотій пластині, прикрашеній дорогоцінними каменями, — тепер його точно не відправлять у кошик для сміття, не прочитавши. Це був абсолютно правильний хід: Георг II дійсно звернув на нього увагу, ось тільки прочитати лист, на жаль, ніхто не зміг. У підсумку король Англії відправив золотий лист до свого «Кабінету рідкостей» (Кунсткамеру) в рідному місті Ганновері в Німеччині.

Його зміст залишався незрозумілим до 2009 року, коли трирічні зусилля з перекладу показали, що це торгова пропозиція, надіслана королем Бірми Алаунгпайєю з династії Конбаунг, 7 травня 1756 року. Повний переклад тексту листа — в коментарях. Чому сучасні вчені та лінгвісти, які вивчали лист, не могли прочитати його відразу? Справа в тому, що пластина, по суті, — нехай і відносно товста, але все ж просто золота фольга з витисненими на ній знаками. Від багаторазового розгортання і згортання з'явилися нові складки, а частина рельєфу просто розгладилася. Для розшифровки використовували цифрове 3D-сканування, яке дозволило відновити пошкоджені ділянки тексту. Так що ж сталося з листом, чому його не змогли прочитати тоді — 250 років тому? Його передав лікар Вільям Андерсон, а сам лист був знайдений серед документів померлого капітана Хоу, військового, не так давно призначеного на посаду представника Ост-Індської компанії в Бірмі. Упертий і зухвалий, він був, швидше за все, злий тим, що король Бірми все ще не підписав останню пропозицію договору від Компанії. Можливо, що після прочитання листа, адресованого йому самому, капітан Хоу навмисно затримав відправку цього листа в Мадрас, де знаходився один з основних офісів Компанії. Фактично лист був відправлений лише через кілька місяців, коли капітан Хоу помер від хвороби. Лист прийшов до Лондона через два роки після відправлення.

На той час воно вже не мало значення. Більш того, навіть якби воно надійшло вчасно і було відразу прочитане, король Георг II все одно вважав би за краще не втручатися в справи Компанії, та й, власне, не міг цього зробити, будучи лише конституційним монархом, а не всемогутнім володарем імперії, яким вважав його король Бірми.

На першому і третьому фото — відбиток на золоті королівської печатки Бірми. На другому фото — футляр зі слонової кістки, в який було вкладено лист.

Експонат бібліотеки Готфріда Вільгельма Лейбніца — Державної бібліотеки Нижньої Саксонії, Німеччина.

Таємні архіви