Почти Экклезиаст
- 08.06.14, 15:10






Все только ждут, чтоб был один -Разлука водит хороводы.А в центре круга - вольный дымС костра любви, что вверх уходит.Вокруг танцует разный людВ одеждах зависти и мести.Они одежды не сожгут,Пока с тобой мы будем вместе.Они ведь сплетнями живут,Нас судят на своём совете.Умрут и так и не поймут,Что наш костёр питает ветер.И только грязь из лживых словСпособна погасить те чувства.Но ты, пришедшая из снов,Не станешь темою распутства.4 июня 2014© Copyright: Виталий Тугай, 2014
Я заплыл, смотрю на пляже
Голые лежат в неглЯже,
Или даже в негляжЕ,
Говорят приплыл уже.
Я им снова без прелюдий,--
Вы ведь факты, а не люди,
А они,--Привет, мой свет,
Жизнь без фактов это бред.
Ну не будьте так упрямы
Угодить позвольте даме,
Только факты мне в ответ,--
В мире нас упрямей нет,
Даже стадо из ослов
Не найдёт упрямей слов.
Автор: Геращенко Сергей Иванович
Sengey
04.06.2014

Художник, нарисуй мне розу -
На лепесточке каждом - грусть.
Усни душа - утихли грозы,
Мой май ушёл уже и пусть...
Художник, нарисуй иголки -
Всё честно - шип за шик и... боль.
Луна в ночи - чтоб выли волки,
Любовь - чтоб с глаз катилась соль.
Добавь на лепестки слезинки,
Как будто бы цветок в росе.
В них отразятся глазки-льдинки -
Бесчувственность во всей красе.
Художник, нарисуй мне розу -
Уходит время... Ну и пусть.
Не плач, душа, к чему нам слёзы?
Я больше розы не коснусь.
Син до батька підійшов і питає з ходу.
Тату, звідки я узявся, звісно , не з городу.
Дійсно не з городу ,синку, та і річ не в тім.
От сідай зі мною поруч, зараз розповім.
Мама кізочкой була , бігала, стрибала,
Ну а козликом мене ніжно називала.
Я навколо твоїй мами лагідно стелився,
От і ти тому на світ, божий появився.
[ Читать дальше ]
________________
Ох, і вийшла українка заміж за таджика…
Та він так собі, нічого, симпатична пика…
Тільки жіночці відразу ставить він умову…
… Знаєш жінко, придивляйся, як прийду додому….
На потилицю як що, я тюрбан свій двину…
Буду я тебе кохати, подарю хустину…
А як що, тюрбан отой, я на лоба двину….
Буду лаяти тебе…. Ще й візьму дубину !!!
… Жінка каже, … любий мій, не сварись , не лайся….
І до мене , знаєш теж, трішки придивляйся….
Як побачиш руки в боки, а в очах дурман….
Знай, мені тоді начхати…. Де там твій тюрбан !!!!
___________________________________________________
Первый снег.
А первый снег такой сентиментальный,
Ресниц коснувшись, превратился в слезы.
И след оставив, на щеке прощальный.
Размыл в душе уже былые грезы.
Лицо, подставив падающим хлопьям,
Ловлю снежинки влажными губами.
Вот если б время повернуть бы мог я,
Все было б по-другому между нами.
Но прошлогодний снег ведь не воротишь,
А этот вот расплакался со мною.
Ты по пороше навсегда уходишь.
Меня, оставив с раненой душою.
Еще вот снег идет со мною рядом.
Да пустота накрыла пеленой.
Душа отравлена мне не понятным ядом.
Пойдем же снег домой сейчас со мной.
А снег решил вдруг взять и прекратиться,
Успев укрыть твой уходящий след.
А мне хотелось бы хоть раз тебе присниться.
Пусть через много, много долгих лет….
